
- •Головне видавництво видавничого об'єднання «вища школа»
- •Передмова
- •Предмет аналітичної хімії
- •Сучасні завдання аналітичної хімії
- •Методи аналітичної хімії
- •§ 1. Закон діючих мас
- •§ 2. Теорія електролітичної дисоціації
- •§ 3. Концентрація водневих іонів води. Поняття про рН
- •§ 4. Концентрація водневих іонів розчинів кислот і основ
- •§ 5. Гідроліз. Концентрація водневих іонів розчинів солей
- •§ 6. Буферні розчини
- •§ 7. Графічний метод обчислення рН розчину
- •§ 9. Добуток розчинності
- •§ 10. Вплив однойменних іонів на розчинність осадів
- •§ 11. Розчинність осадів у кислотах
- •§ 12. Розчинність осадів при утворенні комплексів
- •§ 13. Осади кристалічні і неявнокристалічні (аморфні)
- •§ 14. Колоїдні розчини
- •Розділ 3. Комплексні сполуки
- •§ 15. Загальні положення
- •§ 16. Комплексні сполуки з неорганічними лігандами
- •§ 17. Комплексні сполуки з органічними лігандами
- •§ 18. Застосування комплексних сполук в аналізі
- •§ 19. Органічні реактиви
- •Розділ 4. Реакції окислення-відновлення
- •§ 20. Загальна характеристика
- •§ 21. Окислювально-відновний потенціал
- •§ 22. Властивості окислювально-відновного потенціалу. Рівняння Нернста
- •§ 23. Окислювальний потенціал і напрям реакцій окислення-відновлення
- •§ 24. Індуктивні реакції окислення-відновлення
- •§ 25. Хроматографічний аналіз. Іонообмінники
- •§ 26. Екстракція. Інші методи розділення
- •§ 27. Аналіз у розчині та сухий метод аналізу
- •§ 28. Макро-, мікро- і напівмікроаналіз. Краплинний, безстружковий і мікрокристалоскопічний методи аналізу
- •§ 29. Чутливість і специфічність реакцій
- •§ Зо. Хімічні реактиви
- •§ 31. Концентрація розчинів
- •§ 32. Техніка роботи в лабораторії якісного аналізу
- •§ 33. Дробний і систематичний методи якісного аналізу
- •§ 34. Класифікація катіонів на аналітичні групи
- •Розділ 7. І аналітична група катіонів
- •§ 35. Загальна характеристика групи
- •§ 36. Натрій
- •§ 38. Амоній
- •§ 39. Магній
- •§ 40. Аналіз суміші катіонів і аналітичної групи
- •Розділ 8. II аналітична група катіонів § 41. Загальна характеристика групи
- •§ 43. Стронцій
- •§ 44. Кальцій
- •§ 45. Аналіз суміші катіонів і і II аналітичних груп
- •Розділ 9. Ill аналітична група катіонів § 46. Загальна характеристика групи
- •§ 47. Алюміній
- •§ 48. Хром
- •§ 50. Марганець
- •§ 51. Цинк
- •§ 52. Кобальт
- •§ 53. Нікель
- •§ 54. Аналіз суміші катіонів III аналітичної групи
- •§ 56. Аналіз суміші катіонів III, II і і аналітичних груп, що містить фосфат-іони
- •Розділ 10. IV аналітична група катіонів
- •§ 57. Загальна характеристика групи
- •Підгрупа срібла
- •§ 59. Свинець
- •§ 60. Ртуть (і)
- •§ 61. Аналіз суміші катіонів підгрупи срібла
- •IV аналітичної групи
- •Підгрупа міді
- •§ 62. Ртуть (II)
- •§ 64. Кадмій
- •§ 65. Вісмут
- •§ 66. Аналіз суміші катіонів IV—і аналітичних груп
- •Розділ 11. V аналітична група катіонів § 67. Загальна характеристика групи
- •§ 69. Сурма
- •§ 70. Олово
- •§ 71. Аналіз суміші катіонів IV і V аналітичних груп
- •Розділ 12. Аналіз рідкісних елементів § 72. Загальна характеристика
- •§ 73. Титан
- •§ 74. Ванадій
- •§ 75. Молібден
- •§ 76. Вольфрам
- •§ 78. Безсірководневі методи якісного аналізу катіонів
- •Розділ 13. Аналіз аніонів § 79. Класифікація аніонів
- •І група аніонів
- •§ 86. Кремнієва кислота і реакції силікат-іонів SiO|—
- •II група аніонів
- •§ 91. Йодистоводнева кислота і реакції йодид-іонів і
- •§ 92. Сірководнева кислота і реакції сульфід-іонів s2-
- •Ill група аніонів
- •§ 94. Азотна кислота і реакції нітрат-іонів імог
- •§ 95. Азотиста кислота і реакції нітрит-іонів n02
- •§ 96. Оцтова кислота і реакції ацетат-іонів сн3соо
- •§ 97. Хлорнувата кислота і реакції гіпохлорат-іонів сюг
- •§ 98. Аналіз суміші аніонів і—III аналітичних груп
- •§ 100. Розчинення речовини і виявлення катіонів
- •§ 101. Виявлення аніонів
- •§ 102. Аналіз металів і сплавів
- •§ 103. Предмет і значення кількісного аналізу
- •§ 104. Визначення основних компонентів і визначення домішок
- •§ 105. Класифікація хімічних методів кількісного аналізу
- •І. Гравіметричий аналіз1
- •§ 106. Суть методу
- •§ 107. Вимоги до осадів у гравіметричному аналізі
- •§ 108. Співосадження
- •§ 109. Умови осадження
- •§ 110. Відокремлення осаду від маточного розчину
- •§ 111. Переведення осаду у вагову форму
- •§ 112. Принцип дії аналітичних терезів
- •§ 113. Правила користування аналітичними терезами і зважування на них
- •Розділ 18. Приклади гравіметричних визначень
- •§ 114. Розрахунки у гравіметричному аналізі
- •0,3115 Г становить 100%;
- •0,5025 Г становить 100%; 0,0874 г » х%,
- •§ 115. Визначення заліза у вигляді оксиду
- •§ 116. Визначення сульфатів у вигляді сульфату барію
- •§ 117. Розділення і визначення кальцію і магнію
- •§ 118. Визначення нікелю в сталях
- •II. Титриметричний аналіз Розділ 19. Загальні положення титриметричного аналізу
- •§ 119. Суть методу
- •§ 120. Концентрація розчинів і розрахунки в титриметричному аналізі
- •§ 121. Приготування робочих розчинів
- •§ 122. Методи непрямого титрування
- •§ 123. Точка еквівалентності
- •§ 124. Установлення точки еквівалентності за допомогою індикаторів
- •§ 125. Мірний посуд
- •§ 126. Перевірка мірного посуду
- •§ 127. Титрування кислотами та основами
- •§ 128. Індикатори методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 129. Вибір індикаторів при титруванні кислотами та основами
- •§ 130. Криві титрування
- •§ 131. Помилки титрування
- •2NaHc03 ї± н20 -f- c02 -f Na2c03.
- •§ 132. Робочі розчини методу кислотно-основного титрування
- •§ 133. Приклади застосування методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 134. Криві титрування
- •§ 135. Індикатори методів окислення-відновлення
- •§ 136. Еквівалент у реакціях окислення-відновлення
- •Розділ 22. Перманганатометрія
- •§ 137. Загальна характеристика методу. Приготування робочого розчину перманганату калію
- •§ 138. Визначення заліза
- •§ 139. Визначення пероксиду водню
- •§ 140. Визначення нітритів
- •Розділ 23. Йодометрія
- •§ 141. Загальна характеристика методу
- •§ 142. Приготування робочих титрованих розчинів
- •§ 143. Йодометричне визначення міді
- •§ 144. Йодометричне визначення активного хлору в хлорному вапні
- •B/r. WNa,s203l/NaliS!03јCl " 10°
- •§ 145. Йодометричне визначення сірки
- •Розділ 24. Метод осадження § 146. Загальна характеристика методу
- •§ 147. Індикатори
- •§ 148. Помилки титрування в методі осадження
- •§ 149. Робочі розчини і вихідні речовини методу осадження
- •§ 150. Визначення галогенід-іонів
- •Розділ 25. Методи комплексоутворення
- •§ 151. Загальні положення методів комплексоутворення
- •§ 152. Меркуриметричне визначення хлоридів
- •§ 153. Комплексонометричне визначення твердості води
- •III. Спектрофотометричний і колориметричний методи аналізу Розділ 26. Загальні положення
- •§ 154. Суть методів
- •§ 155. Загальні умови колориметричного визначення
- •§ 156. Закон Бугера—Ламберта—Бера
- •§ 157. Методи вимірювання інтенсивності забарвлення
- •§ 159. Визначення міді в грунтах
- •§ 160. Загальні положення
- •§ 161. Наближене визначення рН
- •§ 162. Безбуферні методи визначення рН
- •§ 163. Буферний метод визначення рН
- •IV. Аналіз різних матеріалів Розділ 29. Аналіз продуктів харчування § 164. Визначення кислотності хліба і молока
- •§ 165. Аналіз грунту і води
- •§ 166. Визначення оксидів кальцію і магнію в доломіті
- •Розділ 31. Аналіз добрив
- •§ 167. Визначення фосфору в суперфосфаті
- •§ 168. Визначення калію в калійних добривах
- •§ 169. Визначення азоту в аміачних добривах
- •Додатки
- •Кислоти
- •Густина розчинів їдких калі і натру
2NaHc03 ї± н20 -f- c02 -f Na2c03.
Метилоранж при цьому переходить у сольову форму, і розчин стає жовтим. Розчин охолоджують і дотитровують кислотою.
418
§ 132. Робочі розчини методу кислотно-основного титрування
Робочими розчинами методу кислотио-основного титрування є розчини кислот і основ. Найчастіше використовують розчини соляної, азотної і сірчаної кислот, а також розчини гідроксидів калію і натрію.
Найкращим методом приготування титрованих робочих розчинів є розчинення точної наважки відповідної чистої речовини в певному об'ємі води. Але виготовити титровані робочі розчини кислоти і лугу таким методом не можна, бо точна концентрація кислот звичайно невідома; концентрована соляна кислота легко втрачає хлороводень у вигляді газу, концентрована сірчана кислота вбирає вологу з повітря, і, таким чином, концентрація їх змінюється. Луги дуже важко дістати в чистому вигляді; при їх виготовленні (а особливо при зберіганні) завжди утворюється певна кількість соди в результаті поглинання вуглекислого газу з повітря. Крім того, луги містять воду й інші домішки. Отже, приготувати титровані розчини кислоти чи лугу, виходячи з точної наважки, не можна. Тому в методі нейтралізації робочі розчини приготовляють приблизної концентрації, а потім установлюють точну нормальність цих розчинів за допомогою вихідних речовин.
Для встановлення нормальності розчинів сильних кислот найчастіше використовують буру, а для встановлення нормальності розчинів лугу — щавлеву кислоту.
Перекристалізація бури і щавлевої кислоти. Бура і щавлева кислота кристалізуються з водою. При зберіганні вони можуть втрачати певну кількість води. Тому ці речовини треба перекристалізовувати навіть тоді, коли за чистотою препарат цілком придатний для роботи.
Для добування бури Na2B407 • 10Н2О звичайно препарат розчиняють до насичення при температурі 55—60° С (при 60° С в 50 мл води розчиняється 10 г безводної бури або приблизно 23 г Na2B407 • 10Н2О). Перекристалізація при вищій температурі недопустима, тому що при високій температурі з розчину виділятиметься суміш десятиводного гідрату з п'ятиводним і препарат не матиме певного складу. Насичений при 55— 60° С розчин фільтрують і охолоджують. Для прискорення кристалізації розчин помішують скляною оплавленою паличкою. При цьому виділяються дрібні кристали (повільна кристалізація призводить до виділення великих кристалів, які завжди містять маточний розчин).
Кристали бури відфільтровують, промивають 2-3 рази холодною водою, віджимають між аркушами фільтрувального паперу і висушують на повітрі. Висушування вважається закінченим, якщо при перемішуванні дрібні кристали не пристають до поверхні скляної палички. Сухий препарат зберігають у склянках з притертими пробками.
Щоб добути чисту щавлеву кислоту (Н2С204 • 2Н20), приготовляють п насичений розчин у гарячій воді. Розчин, якщо потрібно, фільтрують, і фільтрат швидко охолоджують. Виділені кристали відфільтровують, промивають 1-2 рази холодною водою і віджимають між аркушами фільтру-
вального паперу. Вологий порошок розстилають на аркуші фільтрувального паперу і висушують на повітрі. Препарат зберігають у склянках з притертими пробками.
Приготування робочого розчину соляної кислоти. З концентрованої соляної кислоти приготовляють приблизно 0,1 н. розчин. Для приготування 1 л 0,1 н. розчину соляної кислоти треба взяти такий об'єм концентрованої кислоти, в якому міститься 3,65 г хлороводню. З таблиць відомо, що концентрована соляна кислота з густиною 1,19 • 103 кг/м3 містить 37,2% хлороводню. Знаходимо, скільки грамів такої кислоти треба взяти, щоб вміст хлороводню становив 3,65 г:
100 г —37,2 х — 3,65,
звідки
100
• 3,65 п
0|
,
. Х==
37,2
=9-8'(г)-
Знаючи густину соляної кислоти, знаходимо її об'єм (V):
V=-f~=8,25(wi).
Відміряють циліндром 8,25 мл концентрованої соляної кислоти, розводять приблизно до 1 л водою і розчин перемішують. Концентрацію цього розчину встановлюють за бурою.
Рівняння реакції взаємодії бури з соляною кислотою:
Na2B407 + 2HC1 + 5Н20 = 4Н3В03 + 2NaCl. Згідно з цим рівнянням еквівалент бури дорівнює М №гв«от-і&н,о.
2
Для встановлення нормальності робочого розчину соляної кислоти цілком досить 250 мл 0,1 н. розчину бури. Наважку (g) бури для приготування такого розчину обчислюють так:
_ ЈNa2B4O710H3O _ МнагВ4О7.І0НгО _ 38^42 „_
gNa2B4O,.l0H8O їоП 2- 10- 4 "~ 2-10-4 -4'/Ь//ІГ),
Де Ј,Na,B*o,.ioH,o — еквівалент бури, а МмагВіо7.іон2о — моль бури.
На аналітичних терезах зважують 4,7677 r бури, переносять її у мірну колбу на 250 мл і розчиняють у воді. Потім розводять водою до риски і добре перемішують. Треба пам'ятати, що бура досить погано розчиняється в холодній воді, тому краще перенести наважку в стакан і розчинити в гарячій воді, розчин перенести у мірну колбу на 250 мл, добре промити стакан і цю воду злити у мірну колбу. Розчин у мірній колбі розводять, охолоджують до кімнатної температури, доводять до риски водою і перемішують.
Приготовлений розчин бури використовують для встановлення нормальності робочого розчину соляної кислоти. Якщо для приготування розчину
420
бури було взято точно 4,7677 г сухої солі, то нормальність розчину дорівнює 0,1000. Для приготування розчину бури можна брати іншу наважку. У цьому випадку нормальність розчину бури знаходять за формулою
_ gNaaB4Q, ■ 10Н.О п . "Na.B.O,- 477677
де ^на2в4о,юн,о — наважка бури, яку взято для приготування розчину.
Вихідні речовини треба зважувати з точністю до ±0,0001 г, а нормальність розчину обчислювати з точністю до четвертого десяткового знака.
Щоб установити нормальність соляної кислоти, беруть три конічні колби на 150—200 мл і в кожну з них піпеткою вводять по 25 мл приготовленого розчину бури і по 1—2 краплини індикатора — метилового червоного або метилоранжу. Розчин титрують приготовленим робочим розчином соляної кислоти. З трьох результатів беруть середній, якщо ці результати відрізняються між собою не більш як на 0,1 мл. У противному разі титрування бури соляною кислотою повторюють. Припустимо, що на титрування 25 мл 0,1 н. розчину бури затрачено 24,70 мл, 24,65 мл і 24,75 мл розчину соляної кислоти. Знаходимо середній результат титрування:
24,7 мл + 24,65 мл + 24,75 мл _. _. ! — ! = 24,70 мл.
^NajB.Oj^Na^.O, — ^НСІ^НСІ'
Нормальність соляної кислоти знаходять за формулою звідки
», ^NaAO^Na.B.O, 25 МЛ ■ 0,1
НСІ ~~ ^ = 24,70 мл - 0'10l2>
де У — об'єм, а N — нормальність розчину (іноді називають коефіцієнтом нормальності).
Таким чином, нормальність соляної кислоти становить 0,1012. Це означає, що в 1 л розчину є 0,1012 еквівалента хлороводню.
Приготування і встановлення нормальності робочого розчину лугу. Гідроксиди натрію і калію завжди містять домішки води й карбонату, кількість яких залежить головним чином від умов виготовлення і зберігання препаратів. Тому, виходячи з наважки, не можна приготовляти розчин лугу точної концентрації. Щоб приготувати робочий розчин лугу, обчислюють, скільки грамів гідроксиду натрію треба взяти, щоб приготувати 1 л 0,1 н. розчину:
MNaOH 40
ЈNaOH — jTj — ~[q~ = 4 (Г)-
На технічних терезах зважують 4,5—5 r гідроксиду натрію, обмивають наважку спочатку простою, а потім 1—2 рази дистильованою водою, щоб відмити від соди, яка утворюється на поверхні кристалів при зберіганні реактиву, і розчиняють в 1 л дистильованої води.
421
Щоб очистити дистильовану воду від вуглекислого газу, її деякий час кип'ятять, закривають пробкою з трубкою, заповненою натронним вапном, і охолоджують. Підготовлену так воду використовують для приготування робочого розчину лугу.
Для встановлення нормальності робочого розчину лугу використовують щавлеву кислоту, яка взаємодіє з лугом:
Н.С204 -!- 2NaOH = 2Н20 + Na2C204.
З цього рівняння видно, що еквівалент щавлевої кислоти дорівнює половині ЇЇ молекулярної маси, тобто
£н,с4о, = — 2 2 ' ('~
Для встановлення нормальності робочого розчину лугу досить приготу-
вати 250 мл 0,1 н. розчину щавлевої кислоти. Зважують ~—j- = 1,5706 г
перекрнсталізованої і висушеної на повітрі щавлевої кислоти, переносять у мірну колбу на 250 мл, розчиняють в очищеній від вуглекислого газу воді, розводять до риски такою самою водою і добре перемішують.
Щавлева кислота належить до слабких кислот (К\ = 6,5 • 10—2; К2 = = 6,1 • 10~5), тому наприкінці титрування розчин матиме лужну реакцію. Отже, при титруванні щавлевої кислоти лугом треба брати слабкий індикатор (рТ > 7). Значення рН розчину в точці еквівалентності обчислюють за формулою
PH = 7 + -l-ptf2 + -i-lgCc.
При титруванні 0,1 н. розчину щавлевої кислоти концентрація солі наприкінці титрування дорівнюватиме приблизно 0,05 н. Тому
1 1
рН = 7 + — • 4,2 + — lg 0,05 = 7 + 2,1 — 0,65 = 8,45.
З табл. 26 видно, що для титрування найкраще взяти фенолфталеїн (рГ=9).
Розглянутий метод установлення нормальності робочого розчину лугу можна застосовувати у випадках, коли в останньому немає карбонату. Присутні в розчині лугу карбонати лише частково реагують з щавлевою кислотою:
Н2С204 + Na2C03 = NaHCO, + NaHC204.
Тому, якщо в розчині лугу є карбонат, то іони С2ОІ~ осаджують хлоридом кальцію і соляну кислоту, яка при цьому звільняється, титрують лугом у присутності метилоранжу.
У кислому розчині кальцій не зв'яже повністю щавлевої кислоти, а в лужному розчині разом з оксалатом кальцію може випасти і карбонат кальцію, тому практично титрування виконують так. Відбирають 25 мл щавлевої кислоти і титрують лугом у присутності фенолфталеїну. Так встанов-
422
люють приблизне співвідношення між кислотою і лугом. Потім знову відбирають 25 мл щавлевої кислоти і добавляють лугу на 1—2 мл менше, ніж при попередньому титруванні. До цього розчину добавляють 2—3 мл 20%-го розчину хлориду кальцію, 1—2 краплини метилоранжу і дотит-ровують розчином лугу. При цьому відбуваються такі реакції:
Na2C204 + СаС12 г± СаС204| + 2NaCl;
Н2С204 + СаС12 г± СаС204| + 2HC1;
НС1 + NaOH = Н20 + NaCl;
2НС1 + Na2COs = Н20 + С02| -Ь 2NaCl.
Проводять 3—4 титрування, беруть середній результат і обчислюють нормальність лугу.
Для встановлення нормальності лугу можна також використати титрований розчин соляної кислоти. У цьому випадку нормальність розчину буде встановлено з меншою точністю, бо при роботі можуть скластись помилки одного знака, допущені при встановленні нормальності кислоти і лугу.
Вище було показано, що при титруванні сильної кислоти сильною основою можна використовувати сильні й слабкі індикатори. У зв'язку з тим, що луги завжди містять більшу чи меншу кількість соди, при титруванні краще використовувати сильний індикатор (метилоранж).
Щоб встановити нормальність лугу, у конічну колбу на 150—200 мл відбирають 25 мл титрованого розчину соляної кислоти, добавляють 1 — 2 краплини метилоранжу і титрують лугом. Нормальність лугу обчислюють за формулою
„ ^нсі^нсі