
- •Головне видавництво видавничого об'єднання «вища школа»
- •Передмова
- •Предмет аналітичної хімії
- •Сучасні завдання аналітичної хімії
- •Методи аналітичної хімії
- •§ 1. Закон діючих мас
- •§ 2. Теорія електролітичної дисоціації
- •§ 3. Концентрація водневих іонів води. Поняття про рН
- •§ 4. Концентрація водневих іонів розчинів кислот і основ
- •§ 5. Гідроліз. Концентрація водневих іонів розчинів солей
- •§ 6. Буферні розчини
- •§ 7. Графічний метод обчислення рН розчину
- •§ 9. Добуток розчинності
- •§ 10. Вплив однойменних іонів на розчинність осадів
- •§ 11. Розчинність осадів у кислотах
- •§ 12. Розчинність осадів при утворенні комплексів
- •§ 13. Осади кристалічні і неявнокристалічні (аморфні)
- •§ 14. Колоїдні розчини
- •Розділ 3. Комплексні сполуки
- •§ 15. Загальні положення
- •§ 16. Комплексні сполуки з неорганічними лігандами
- •§ 17. Комплексні сполуки з органічними лігандами
- •§ 18. Застосування комплексних сполук в аналізі
- •§ 19. Органічні реактиви
- •Розділ 4. Реакції окислення-відновлення
- •§ 20. Загальна характеристика
- •§ 21. Окислювально-відновний потенціал
- •§ 22. Властивості окислювально-відновного потенціалу. Рівняння Нернста
- •§ 23. Окислювальний потенціал і напрям реакцій окислення-відновлення
- •§ 24. Індуктивні реакції окислення-відновлення
- •§ 25. Хроматографічний аналіз. Іонообмінники
- •§ 26. Екстракція. Інші методи розділення
- •§ 27. Аналіз у розчині та сухий метод аналізу
- •§ 28. Макро-, мікро- і напівмікроаналіз. Краплинний, безстружковий і мікрокристалоскопічний методи аналізу
- •§ 29. Чутливість і специфічність реакцій
- •§ Зо. Хімічні реактиви
- •§ 31. Концентрація розчинів
- •§ 32. Техніка роботи в лабораторії якісного аналізу
- •§ 33. Дробний і систематичний методи якісного аналізу
- •§ 34. Класифікація катіонів на аналітичні групи
- •Розділ 7. І аналітична група катіонів
- •§ 35. Загальна характеристика групи
- •§ 36. Натрій
- •§ 38. Амоній
- •§ 39. Магній
- •§ 40. Аналіз суміші катіонів і аналітичної групи
- •Розділ 8. II аналітична група катіонів § 41. Загальна характеристика групи
- •§ 43. Стронцій
- •§ 44. Кальцій
- •§ 45. Аналіз суміші катіонів і і II аналітичних груп
- •Розділ 9. Ill аналітична група катіонів § 46. Загальна характеристика групи
- •§ 47. Алюміній
- •§ 48. Хром
- •§ 50. Марганець
- •§ 51. Цинк
- •§ 52. Кобальт
- •§ 53. Нікель
- •§ 54. Аналіз суміші катіонів III аналітичної групи
- •§ 56. Аналіз суміші катіонів III, II і і аналітичних груп, що містить фосфат-іони
- •Розділ 10. IV аналітична група катіонів
- •§ 57. Загальна характеристика групи
- •Підгрупа срібла
- •§ 59. Свинець
- •§ 60. Ртуть (і)
- •§ 61. Аналіз суміші катіонів підгрупи срібла
- •IV аналітичної групи
- •Підгрупа міді
- •§ 62. Ртуть (II)
- •§ 64. Кадмій
- •§ 65. Вісмут
- •§ 66. Аналіз суміші катіонів IV—і аналітичних груп
- •Розділ 11. V аналітична група катіонів § 67. Загальна характеристика групи
- •§ 69. Сурма
- •§ 70. Олово
- •§ 71. Аналіз суміші катіонів IV і V аналітичних груп
- •Розділ 12. Аналіз рідкісних елементів § 72. Загальна характеристика
- •§ 73. Титан
- •§ 74. Ванадій
- •§ 75. Молібден
- •§ 76. Вольфрам
- •§ 78. Безсірководневі методи якісного аналізу катіонів
- •Розділ 13. Аналіз аніонів § 79. Класифікація аніонів
- •І група аніонів
- •§ 86. Кремнієва кислота і реакції силікат-іонів SiO|—
- •II група аніонів
- •§ 91. Йодистоводнева кислота і реакції йодид-іонів і
- •§ 92. Сірководнева кислота і реакції сульфід-іонів s2-
- •Ill група аніонів
- •§ 94. Азотна кислота і реакції нітрат-іонів імог
- •§ 95. Азотиста кислота і реакції нітрит-іонів n02
- •§ 96. Оцтова кислота і реакції ацетат-іонів сн3соо
- •§ 97. Хлорнувата кислота і реакції гіпохлорат-іонів сюг
- •§ 98. Аналіз суміші аніонів і—III аналітичних груп
- •§ 100. Розчинення речовини і виявлення катіонів
- •§ 101. Виявлення аніонів
- •§ 102. Аналіз металів і сплавів
- •§ 103. Предмет і значення кількісного аналізу
- •§ 104. Визначення основних компонентів і визначення домішок
- •§ 105. Класифікація хімічних методів кількісного аналізу
- •І. Гравіметричий аналіз1
- •§ 106. Суть методу
- •§ 107. Вимоги до осадів у гравіметричному аналізі
- •§ 108. Співосадження
- •§ 109. Умови осадження
- •§ 110. Відокремлення осаду від маточного розчину
- •§ 111. Переведення осаду у вагову форму
- •§ 112. Принцип дії аналітичних терезів
- •§ 113. Правила користування аналітичними терезами і зважування на них
- •Розділ 18. Приклади гравіметричних визначень
- •§ 114. Розрахунки у гравіметричному аналізі
- •0,3115 Г становить 100%;
- •0,5025 Г становить 100%; 0,0874 г » х%,
- •§ 115. Визначення заліза у вигляді оксиду
- •§ 116. Визначення сульфатів у вигляді сульфату барію
- •§ 117. Розділення і визначення кальцію і магнію
- •§ 118. Визначення нікелю в сталях
- •II. Титриметричний аналіз Розділ 19. Загальні положення титриметричного аналізу
- •§ 119. Суть методу
- •§ 120. Концентрація розчинів і розрахунки в титриметричному аналізі
- •§ 121. Приготування робочих розчинів
- •§ 122. Методи непрямого титрування
- •§ 123. Точка еквівалентності
- •§ 124. Установлення точки еквівалентності за допомогою індикаторів
- •§ 125. Мірний посуд
- •§ 126. Перевірка мірного посуду
- •§ 127. Титрування кислотами та основами
- •§ 128. Індикатори методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 129. Вибір індикаторів при титруванні кислотами та основами
- •§ 130. Криві титрування
- •§ 131. Помилки титрування
- •2NaHc03 ї± н20 -f- c02 -f Na2c03.
- •§ 132. Робочі розчини методу кислотно-основного титрування
- •§ 133. Приклади застосування методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 134. Криві титрування
- •§ 135. Індикатори методів окислення-відновлення
- •§ 136. Еквівалент у реакціях окислення-відновлення
- •Розділ 22. Перманганатометрія
- •§ 137. Загальна характеристика методу. Приготування робочого розчину перманганату калію
- •§ 138. Визначення заліза
- •§ 139. Визначення пероксиду водню
- •§ 140. Визначення нітритів
- •Розділ 23. Йодометрія
- •§ 141. Загальна характеристика методу
- •§ 142. Приготування робочих титрованих розчинів
- •§ 143. Йодометричне визначення міді
- •§ 144. Йодометричне визначення активного хлору в хлорному вапні
- •B/r. WNa,s203l/NaliS!03јCl " 10°
- •§ 145. Йодометричне визначення сірки
- •Розділ 24. Метод осадження § 146. Загальна характеристика методу
- •§ 147. Індикатори
- •§ 148. Помилки титрування в методі осадження
- •§ 149. Робочі розчини і вихідні речовини методу осадження
- •§ 150. Визначення галогенід-іонів
- •Розділ 25. Методи комплексоутворення
- •§ 151. Загальні положення методів комплексоутворення
- •§ 152. Меркуриметричне визначення хлоридів
- •§ 153. Комплексонометричне визначення твердості води
- •III. Спектрофотометричний і колориметричний методи аналізу Розділ 26. Загальні положення
- •§ 154. Суть методів
- •§ 155. Загальні умови колориметричного визначення
- •§ 156. Закон Бугера—Ламберта—Бера
- •§ 157. Методи вимірювання інтенсивності забарвлення
- •§ 159. Визначення міді в грунтах
- •§ 160. Загальні положення
- •§ 161. Наближене визначення рН
- •§ 162. Безбуферні методи визначення рН
- •§ 163. Буферний метод визначення рН
- •IV. Аналіз різних матеріалів Розділ 29. Аналіз продуктів харчування § 164. Визначення кислотності хліба і молока
- •§ 165. Аналіз грунту і води
- •§ 166. Визначення оксидів кальцію і магнію в доломіті
- •Розділ 31. Аналіз добрив
- •§ 167. Визначення фосфору в суперфосфаті
- •§ 168. Визначення калію в калійних добривах
- •§ 169. Визначення азоту в аміачних добривах
- •Додатки
- •Кислоти
- •Густина розчинів їдких калі і натру
§ 131. Помилки титрування
Основними причинами помилок при титруванні є відхилення рТ індикатора від рН точки еквівалентності і не досить різка зміна кольору індикатора біля точки еквівалентності. Ці помилки можна обчислити або визначити експериментально і врахувати їх.
Для титриметричних визначень використовують розчини сильних кислот і сильних основ. Помилки при титруванні в одних випадках залежать від того, що для зміни кольору індикатора треба затратити деякий надлишок сильної кислоти або лугу. В інших випадках помилки титрування пов'язані з тим, що зміна кольору індикатора спостерігається ще до повного від-титрування слабкої кислоти чи її солі або слабкої основи.
Титрування сильної основи си/ьною кислотою. Вище було показано (§ 127). що при титруванні сильної кислоти сильною основою (і навпаки) в точці еквівалентності утворюється сіль сильної кислоти і сильної основи; реакція розчину цієї солі буде нейтральною (рН = 7).
Візьмемо 25 мл 0,1 н. розчину лугу і будемо титрувати 0,1 н. розчином соляної кислоти. Отже, у точці еквівалентності загальний об'єм буде
415
50 мл. Припустимо, що для титрування взяли індикатор з рТ = 4. У цьому
випадку, щоб помітити зміну кольору індикатора, треба, щоб концентрація
водневих іонів дорівнювала 10~рГ, тобто концентрація соляної кислоти повин-
10—^ 50 на дорівнювати Ю-рГ моль/л. Для цього треба витратити -х—— —
І О-4 • 50
= 0,05 мл 0,1 н. розчину соляної кислоти.
0,1 Помилка титрування (ПТ) становитиме
І0_рГ • 50 • 100 10~4 • 50 • 100
= 0,2%.
0,1-25 0,1-25
Таку помилку можна допустити при титриметричних визначеннях. Тепер припустимо, що для титрування взяли індикатор з рТ — 3. Тоді титрування становитиме
10_рГ • 50 ■ 100 10-3 • 50 • 100 __
0,1 -25 0,1-25
У цьому разі помилка буде занадто велика; її не можна допускати при титриметричних визначеннях. Так само можна показати, що при титруванні сильних кислот і сильних основ у присутності індикатора з рТ = 10 помилка титрування становитиме 0,2%; якщо взяти для титрування індикатор з рТ = 11, то помилка титрування становитиме вже 2%.
Таким чином, при кислотно-основному титруванні не можна використовувати індикатори з рТ < 4 і рТ > 10; треба брати індикатори з рТ = = 4—10.
Титрування слабкої кислоти лугом. Розглянемо титрування оцтової кислоти лугом. У точці еквівалентності розчин матиме лужну реакцію:
рН = 7 + -J- рК + -і- lg Сс = 7 + \- + ~ lg 0,05 = 9,4 - 0,65 = 8,75.
Якщо при титруванні взяти індикатор з рТ = 8, то в кінці титрування залишається певна кількість вільної (невідтитрованої) оцтової кислоти:
ПТ1^ [нев'дтитр.] = [ИЛ] _
[відтитр.1 [^—j ' * >
де НА — концентрація невідтитрованої кислоти; [А~] — концентрація солі, яка утворилася в результаті титрування.
Помноживши чисельник і знаменник рівняння (1) на [Н ], дістанемо:
пт = [нлцн+1 = [н+] (2)
[Л-][Н+] КНл
За цим рівнянням обчислюємо помилку титрування для нашого випадку:
п_. [Н+] 10~3 ,
1 У тексті наведено спрощений розрахунок, при якому вважають, що концентрація відтитрованої частини дорівнює загальній концентрації речовини.
416
Помилка титрування (в%) становитиме:
ПТ = 0,5 • 10~3 ■ 100 = 0,05%.
Титрування солей слабких кислот. Розглянемо випадок, коли порівняння рН у точці еквівалентності і рГ індикатора показує, що в розчині є надлишок кислоти (або лугу). Знаючи загальний об'єм розчину в кінці титрування і концентрацію робочого розчину, можна обчислити помилку титрування. Цю помилку зручно визначати і враховувати експериментально у вигляді сліпої проби. Для прикладу розглянемо титрування соди соляною кислотою.
Схема реакції:
Na2C03 + HC1 = NaHC03 + NaCl.
Обчислимо рН розчину гідрокарбонату, який утвориться в точці еквівалентності:
рН+
Р*,
+ Р*.
=
6,5+10,2
=835
Припустимо, що для титрування взято індикатор з рГ = 7 (лакмус). При цьому доведеться затратити надлишок соляної кислоти. Треба взяти до уваги, що загальний об'єм наприкінці титрування дорівнюватиме приблизно 50 мл, а титрування проводять 0,1 н. розчином соляної кислоти. Внаслідок добавляння надлишку соляної кислоти реакція проходитиме за рівнянням
NaHCOg + НС1 = Н2С03 + NaCl.
Отже, у розчині утворюється буферна суміш гідрокарбонату натрію і вугільної кислоти з рН = 7. Щоб знайти надлишок соляної кислоти, треба знайти співвідношення солі і кислоти при рН = 7. Для обчислення рН буферної суміші застосовують таку формулу:
де рК — рКг вугільної кислоти. Звідси
~ = рН - рКг = 7 - 6,5 = 0,5.
Тоді або
Ск [Н2С03] 1
Сс [NaHC03] 3 "
Отже, при неправильному виборі індикатора в кінці титрування в розчині буде гідрокарбонаті вугільна кислота. З наведеного обчислення видно, що в перетитрованому розчині (рН == 7) на три частини гідрокарбонату припадає одна частина вугільної кислоти.
14 1-1946
417
Помилку титрування обчислюють з відношення концентрації вугільної кислоти до початкової концентрації карбонату:
отже,
ПТ = -£*- = —
С, 4
пт = _і_іо1==25%
У розглядуваному випадку титрування можна проводити також до утворення вугільної кислоти:
Na2C03 + 2HC1 = Н2С03 + 2NaCl.
Якщо для титрування взяти 25 мл 0,1 н. розчину соди і титрувати 0,1 н. розчином соляної кислоти, то в точці еквівалентності в розчині буде 0,05Л1 вугільної кислоти. Обчислимо рН цього розчину:
рН = — ріС - -і- lg Ск = -і- • 6,5 і- [g 0>05 = 3,25 (lg 5 + lg 10~2) =
= 3,25 (0,7 — 2) = 3,25 + 0,65 = 3,90.
З табл. 26 видно, що для титрування треба взяти метилоранж рГ = 4. У цьому разі розчин буде дещо недотитрований, тобто в кінці титрування в ньому буде суміш вугільної кислоти і гідрокарбонату. Щоб знайти, скільки буде гідрокарбонату і скільки вугільної кислоти, виходять з формули для обчислення рН буферної суміші:
pH=ptf + lg-^; lg-^ = pH-pK = 4-6,5 = -2,5; A. = Ю"2-5. -
Отже, помилка титрування дорівнює:
Сс [NaHCO,] ,5 о , -з
ПТ = —2- = - і!- = 10-2,5 = 3 • 10-3,
Ск [Н2С03]
або в процентах
пт = з • ю_3 • юо = о,з%.
Таким чином, і в цьому випадку при титруванні солей слабких кислот спостерігається досить помітна помилка. Цю помилку можна врахувати при титруванні. Щоб провести титрування точніше, треба відтитрувати соду до переходу метилоранжу в червоний колір, а потім розчин нагріти до кипіння. При цьому вугільна кислота розкладається:
Н2С03 ^ H20 -j- COrf.
Вуглекислий газ звітрюється. Невелика кількість гідрокарбонату натрію також розкладається: