
- •Головне видавництво видавничого об'єднання «вища школа»
- •Передмова
- •Предмет аналітичної хімії
- •Сучасні завдання аналітичної хімії
- •Методи аналітичної хімії
- •§ 1. Закон діючих мас
- •§ 2. Теорія електролітичної дисоціації
- •§ 3. Концентрація водневих іонів води. Поняття про рН
- •§ 4. Концентрація водневих іонів розчинів кислот і основ
- •§ 5. Гідроліз. Концентрація водневих іонів розчинів солей
- •§ 6. Буферні розчини
- •§ 7. Графічний метод обчислення рН розчину
- •§ 9. Добуток розчинності
- •§ 10. Вплив однойменних іонів на розчинність осадів
- •§ 11. Розчинність осадів у кислотах
- •§ 12. Розчинність осадів при утворенні комплексів
- •§ 13. Осади кристалічні і неявнокристалічні (аморфні)
- •§ 14. Колоїдні розчини
- •Розділ 3. Комплексні сполуки
- •§ 15. Загальні положення
- •§ 16. Комплексні сполуки з неорганічними лігандами
- •§ 17. Комплексні сполуки з органічними лігандами
- •§ 18. Застосування комплексних сполук в аналізі
- •§ 19. Органічні реактиви
- •Розділ 4. Реакції окислення-відновлення
- •§ 20. Загальна характеристика
- •§ 21. Окислювально-відновний потенціал
- •§ 22. Властивості окислювально-відновного потенціалу. Рівняння Нернста
- •§ 23. Окислювальний потенціал і напрям реакцій окислення-відновлення
- •§ 24. Індуктивні реакції окислення-відновлення
- •§ 25. Хроматографічний аналіз. Іонообмінники
- •§ 26. Екстракція. Інші методи розділення
- •§ 27. Аналіз у розчині та сухий метод аналізу
- •§ 28. Макро-, мікро- і напівмікроаналіз. Краплинний, безстружковий і мікрокристалоскопічний методи аналізу
- •§ 29. Чутливість і специфічність реакцій
- •§ Зо. Хімічні реактиви
- •§ 31. Концентрація розчинів
- •§ 32. Техніка роботи в лабораторії якісного аналізу
- •§ 33. Дробний і систематичний методи якісного аналізу
- •§ 34. Класифікація катіонів на аналітичні групи
- •Розділ 7. І аналітична група катіонів
- •§ 35. Загальна характеристика групи
- •§ 36. Натрій
- •§ 38. Амоній
- •§ 39. Магній
- •§ 40. Аналіз суміші катіонів і аналітичної групи
- •Розділ 8. II аналітична група катіонів § 41. Загальна характеристика групи
- •§ 43. Стронцій
- •§ 44. Кальцій
- •§ 45. Аналіз суміші катіонів і і II аналітичних груп
- •Розділ 9. Ill аналітична група катіонів § 46. Загальна характеристика групи
- •§ 47. Алюміній
- •§ 48. Хром
- •§ 50. Марганець
- •§ 51. Цинк
- •§ 52. Кобальт
- •§ 53. Нікель
- •§ 54. Аналіз суміші катіонів III аналітичної групи
- •§ 56. Аналіз суміші катіонів III, II і і аналітичних груп, що містить фосфат-іони
- •Розділ 10. IV аналітична група катіонів
- •§ 57. Загальна характеристика групи
- •Підгрупа срібла
- •§ 59. Свинець
- •§ 60. Ртуть (і)
- •§ 61. Аналіз суміші катіонів підгрупи срібла
- •IV аналітичної групи
- •Підгрупа міді
- •§ 62. Ртуть (II)
- •§ 64. Кадмій
- •§ 65. Вісмут
- •§ 66. Аналіз суміші катіонів IV—і аналітичних груп
- •Розділ 11. V аналітична група катіонів § 67. Загальна характеристика групи
- •§ 69. Сурма
- •§ 70. Олово
- •§ 71. Аналіз суміші катіонів IV і V аналітичних груп
- •Розділ 12. Аналіз рідкісних елементів § 72. Загальна характеристика
- •§ 73. Титан
- •§ 74. Ванадій
- •§ 75. Молібден
- •§ 76. Вольфрам
- •§ 78. Безсірководневі методи якісного аналізу катіонів
- •Розділ 13. Аналіз аніонів § 79. Класифікація аніонів
- •І група аніонів
- •§ 86. Кремнієва кислота і реакції силікат-іонів SiO|—
- •II група аніонів
- •§ 91. Йодистоводнева кислота і реакції йодид-іонів і
- •§ 92. Сірководнева кислота і реакції сульфід-іонів s2-
- •Ill група аніонів
- •§ 94. Азотна кислота і реакції нітрат-іонів імог
- •§ 95. Азотиста кислота і реакції нітрит-іонів n02
- •§ 96. Оцтова кислота і реакції ацетат-іонів сн3соо
- •§ 97. Хлорнувата кислота і реакції гіпохлорат-іонів сюг
- •§ 98. Аналіз суміші аніонів і—III аналітичних груп
- •§ 100. Розчинення речовини і виявлення катіонів
- •§ 101. Виявлення аніонів
- •§ 102. Аналіз металів і сплавів
- •§ 103. Предмет і значення кількісного аналізу
- •§ 104. Визначення основних компонентів і визначення домішок
- •§ 105. Класифікація хімічних методів кількісного аналізу
- •І. Гравіметричий аналіз1
- •§ 106. Суть методу
- •§ 107. Вимоги до осадів у гравіметричному аналізі
- •§ 108. Співосадження
- •§ 109. Умови осадження
- •§ 110. Відокремлення осаду від маточного розчину
- •§ 111. Переведення осаду у вагову форму
- •§ 112. Принцип дії аналітичних терезів
- •§ 113. Правила користування аналітичними терезами і зважування на них
- •Розділ 18. Приклади гравіметричних визначень
- •§ 114. Розрахунки у гравіметричному аналізі
- •0,3115 Г становить 100%;
- •0,5025 Г становить 100%; 0,0874 г » х%,
- •§ 115. Визначення заліза у вигляді оксиду
- •§ 116. Визначення сульфатів у вигляді сульфату барію
- •§ 117. Розділення і визначення кальцію і магнію
- •§ 118. Визначення нікелю в сталях
- •II. Титриметричний аналіз Розділ 19. Загальні положення титриметричного аналізу
- •§ 119. Суть методу
- •§ 120. Концентрація розчинів і розрахунки в титриметричному аналізі
- •§ 121. Приготування робочих розчинів
- •§ 122. Методи непрямого титрування
- •§ 123. Точка еквівалентності
- •§ 124. Установлення точки еквівалентності за допомогою індикаторів
- •§ 125. Мірний посуд
- •§ 126. Перевірка мірного посуду
- •§ 127. Титрування кислотами та основами
- •§ 128. Індикатори методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 129. Вибір індикаторів при титруванні кислотами та основами
- •§ 130. Криві титрування
- •§ 131. Помилки титрування
- •2NaHc03 ї± н20 -f- c02 -f Na2c03.
- •§ 132. Робочі розчини методу кислотно-основного титрування
- •§ 133. Приклади застосування методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 134. Криві титрування
- •§ 135. Індикатори методів окислення-відновлення
- •§ 136. Еквівалент у реакціях окислення-відновлення
- •Розділ 22. Перманганатометрія
- •§ 137. Загальна характеристика методу. Приготування робочого розчину перманганату калію
- •§ 138. Визначення заліза
- •§ 139. Визначення пероксиду водню
- •§ 140. Визначення нітритів
- •Розділ 23. Йодометрія
- •§ 141. Загальна характеристика методу
- •§ 142. Приготування робочих титрованих розчинів
- •§ 143. Йодометричне визначення міді
- •§ 144. Йодометричне визначення активного хлору в хлорному вапні
- •B/r. WNa,s203l/NaliS!03јCl " 10°
- •§ 145. Йодометричне визначення сірки
- •Розділ 24. Метод осадження § 146. Загальна характеристика методу
- •§ 147. Індикатори
- •§ 148. Помилки титрування в методі осадження
- •§ 149. Робочі розчини і вихідні речовини методу осадження
- •§ 150. Визначення галогенід-іонів
- •Розділ 25. Методи комплексоутворення
- •§ 151. Загальні положення методів комплексоутворення
- •§ 152. Меркуриметричне визначення хлоридів
- •§ 153. Комплексонометричне визначення твердості води
- •III. Спектрофотометричний і колориметричний методи аналізу Розділ 26. Загальні положення
- •§ 154. Суть методів
- •§ 155. Загальні умови колориметричного визначення
- •§ 156. Закон Бугера—Ламберта—Бера
- •§ 157. Методи вимірювання інтенсивності забарвлення
- •§ 159. Визначення міді в грунтах
- •§ 160. Загальні положення
- •§ 161. Наближене визначення рН
- •§ 162. Безбуферні методи визначення рН
- •§ 163. Буферний метод визначення рН
- •IV. Аналіз різних матеріалів Розділ 29. Аналіз продуктів харчування § 164. Визначення кислотності хліба і молока
- •§ 165. Аналіз грунту і води
- •§ 166. Визначення оксидів кальцію і магнію в доломіті
- •Розділ 31. Аналіз добрив
- •§ 167. Визначення фосфору в суперфосфаті
- •§ 168. Визначення калію в калійних добривах
- •§ 169. Визначення азоту в аміачних добривах
- •Додатки
- •Кислоти
- •Густина розчинів їдких калі і натру
§ 129. Вибір індикаторів при титруванні кислотами та основами
Умовою правильного визначення точки еквівалентності є те, щоб різниця значень рТ індикатора і рН розчину в точці еквівалентності була якнайменша. Показник титрування індикатора знаходять з довідника, а рН розчину в точці еквівалентності обчислюють за рівнянням реакції.
Вище було сказано (§ 127), що титрувати можна сильну основу сильною кислотою, слабку основу сильною кислотою і сильну основу слабкою кислотою. Крім того, можна також титрувати солі слабких кислот і сильних основ та солі слабких основ і сильних кислот. Розглянемо правила вибору індикаторів у різних випадках кислотно-основного титрування.
Титрування сильних основ сильними кислотами. При титруванні сильної основи сильною кислотою в точці еквівалентності утворюється розчин солі сильної основи і сильної кислоти, який має нейтральну реакцію (рН =7).
409
Найкращим індикатором у цьому випадку буде індикатор проміжної сили. Застосування сильних або слабких індикаторів також не призведе до великих помилок, тому що всі індикатори є слабкими кислотами або слабкими основами і для переведення їх в іонну чи молекулярну форму витрачається досить малий надлишок сильної кислоти або лугу. Отже, сильну основу титрують сильною кислотою в присутності слабких, сильних і проміжних індикаторів. Проте треба мати на увазі, що у водних розчинах завжди присутня вугільна кислота (з повітря) і що реакція розчину нейтральної солі (в кінці титрування) завжди буде слабкокислою. Тому краще брати сильні індикатори. Звичайно для титрування сильних кислот сильними основами і навпаки беруть метилоранж.
Індикатори з рТ меншим від 4 і більшим від 10 при титруванні використовувати не можна, тому що при цьому буде велика помилка титрування (див. нижче).
Титрування слабких основ сильними кислотами. Внаслідок титрування слабкої основи сильною кислотою утворюється сіль слабкої основи і сильної кислоти. Такі солі у водних розчинах зазнають гідролізу, і реакція розчину буде слабкокислою (рН < 7). Таким чином, при титруванні слабких основ сильними кислотами треба використовувати сильні індикатори. Щоб вибрати індикатор з потрібною величиною рГ, обчислюють рН розчину наприкінці титрування.
Приклад. Вибрати індикатор для титрування 0,1 н. розчину гідроксиду амонію 0,1 н. розчином соляної кислоти. Рівняння реакції:
NH4OH -f HC1 ї± NH4C1 -f H20.
Наприкінці визначення концентрація розчину хлориду амонію буде в 2 рази менша за початкову концентрацію гідроксиду амонію, внаслідок розведення розчину під час титрування, і в нашому випадку становитиме 0,01 н./2 = 0,05 н.
За формулою для обчислення рОН розчину солі слабкої основи і сильної кислоти (див. § 5) знаходимо:
рОН = 7 + 4- • 4,7 + 4" ]2 °'05 = 7 + 2.35 — 0,7 = 8,65,
або
рН= 14 —рОН = 14 —8,65 = 5,35.
З табл. 26 видно, що для титрування гідроксиду амонію соляною кислотою найбільш придатний метиловий червоний (рГ = 5).
Титрування сильних основ слабкими кислотами. При взаємодії сильних основ і слабких кислот утворюються солі сильних основ і слабких кислот. Внаслідок гідролізу такої солі реакція розчину буде слабколужною. При титруванні в цьому випадку треба брати слабкий індикатор. Для точного вибору індикатора обчислюють рН розчину в точці еквівалентності.
Приклад. Вибрати індикатор для титрування 0,1 ч. розчину оцтової кислоти 0,1 н. розчином гідроксиду натрію. Рівняння реакції:
NaOH + СН3СООН «± CH3COONa -f H20.
410
Концентрація ацетату натрію дорівнюватиме 0,1/2 = 0,05 н. За формулою для обчислення рН розчину солі слабкої кислоти і сильної основи знаходимо:
рН = 7 Ч--І- ■ 4,7 -|- -L lg0,05 = 7 + 2,35-0,7 = 8,65.
З табл. 26 знаходимо, що в цьому випадку найкраще брати фенолфталеїн ірТ .9).
Титрування солей слабких кислот і сильних основ. Внаслідок взаємодії такої солі з сильною кислотою утворюється вільна слабка кислота. Тому в точці еквівалентності реакція розчину буде слабкокислою: рН •< 7. У цьому випадку для титрування треба брати сильний індикатор рТ •< 7. Для точного вибору індикатора треба обчислити рН розчину в точці еквівалентності .
Приклад. Вибрати індикатор для титрування 0,1 н. розчину бури 0,1 н. розчином соляної кислоти.
Рівняння реакції:
Na2B407 -f 2HC1 -f 5H20 = 4H3B03 + 2NaCl.
Внаслідок титрування об'єм розчину збільшиться вдвоє. Згідно з рівнянням з одного еквівалента бури утворюється 2 моль борної кислоти. Отже, хоч об'єм у точці еквівалентності збільшиться вдвоє порівняно з початковим об'ємом, проте концентрація борної кислоти в кінці титрування буде в 2 рази більшою порівняно з концентрацією бури, тобто концентрація борної кислоти в розчині буде 0,1 ЛІ.
За формулою для обчислення рН слабкої кислоти знаходимо рН 0,1 /VI розчину борної кислоти:
рН = -і- pKj - ~y lg Ск = -L . 9,24--^-lg 0,1 =4,62 + 0,5=5,12.
З табл. 26 видно, що в цьому випадку найбільш придатний метиловий червоний (рТ = 5), хоч можна взяти й метилоранж (рТ = 4).
Титрування багатоосновних кислот. Багатоосновні кислоти здебільшого титрують до кислих солей. Так, фосфорну кислоту можна титрувати до одно- або двозаміщеної солі.
Рівняння реакції для першого випадку:
Н3Р04 + NaOH = Н20 + NaH2P04.
У цьому випадку рН у точці еквівалентності знаходимо за формулою
РК1 + РК2 = ,2,1+7,2 v 2 2
З табл. 26 знаходимо, що для титрування фосфорної кислоти до дигід-рофосфату найбільш придатний метиловий червоний (рГ = 5) або метилоранж (рТ =4).
Фосфорну кислоту можна титрувати і до двозаміщеного фосфату:
HsP04 + 2NaOH ?± 2Н20 + Na2HP04. Знаходимо рН розчину в точці еквівалентності:
рН=Р«2 + Р«з = 7,2+ 12,3 = ^
411
З табл. 26 видно, що в цьому випадку придатний індикатор тимолЛггалеїн (рГ = 10).
Титрування солей багатоосновних кислот можна вести до утворення кислих солей або вільної кислоти. Так, карбонат натрію можна титрувати до дикарбонату:
Na2C03 + HC1 = NaHCOg + NaCl.
У точці еквівалентності рН розчину дорівнюватиме:
пН Р*і + РК, 6,5+10,2
РН = = = 8,35.
З табл. 26 знаходимо, що для титрування найкраще застосовувати фенолфталеїн (рТ =9).
Карбонат натрію можна відтитрувати також і до вугільної кислоти: Na2C03 + 2HC1 = Н2С03 + 2NaCl.
За формулою обчислення рН слабкої кислоти (див. § 7) знаходимо рН розчину в точці еквівалентності (для 0,05 М розчину Н2С03):
1111 рН = — рК — — lg Ск = — • 6,5 lg 0,05 = 3,25 + 0,65 = 3,90.
З табл. 26 знаходимо, що в цьому випадку треба брати метилоранж (рГ=4).