- •1. Олексій Петровч Остапенко 2. Олексій Миколайович Макаревський (1854—1916) [1863—1842]
- •3. Володимир Іванович Зайцев [1903—1973)
- •4. Антонім Васильович Синьок j1903—1973j
- •Основні методи дослідження
- •8. Техніка дигітальної перкусії
- •Термометрія
- •Глава II
- •Симптоми хвороб
- •Синдроми хвороб
- •Прогноз хвороби
- •Історія хвороби
- •Глава III дослідження загального стану тварин
- •Дослідження габітусу
- •Дослідження шкіри
- •Аналіз результатів термометрії
- •18. Постійна гарячка
- •Глава IV дослідження серцево-судинної системи
- •Тони серця
- •23. Схема тонів серця:
- •Шуми серця
- •Діагностика пороків серця
- •29. Схема електричне? активності Ізольованого м'язового волокна
- •32. Векторелектрокардіограма
- •Вимірювання артеріального кров'яного тиску.
- •Аритмії серця
- •36. Електрокардіограма коня. Шлуночко-•а екстрасистолія (за Судаковим м. О.|
- •Основні синдроми серцево-судинної недостатності
- •Глава V дослідження дихальної системи
- •Дослідження носа
- •42. Огляд слизоіОі оболонки носа у коня
- •Дослідження гортані та трахеї
- •Дослідження грудної клітки
- •49. Збільшення язика при актиномікозі (за Левченком в. І.)
- •Дослідження глотки
- •50. Зовнішня пальпація глотки
- •51. Техніка внутрішньої пальпації глотки
- •52. Зівник і. Д. Ганжі для зонда Хохлова
- •Дослідження черева
- •53. Руменограф 3. С. Горяїнової
- •54. Перкусія і аускультація при зміщенні сичуга (за Dirksen g.)
- •. Дослідження шлунка свиней
- •Дослідження шлунка собак
- •, Дослідження кишечника
- •58. Положення внутрішніх органів коня (вигляд справа]:
- •Цевидна залоза
- •59. Попе перкусії черевних органів у коня (вигляд зліва):
- •Маклака, п - пін,я плечового суглоба; пусті місця поля перкусії - голосний тимпанічний звук- плюси — притуплано-тимпанічний, мінуси — притуплений звук; крапки — тупий звук
- •60. Поле перкусії черевних органів у коня (вигляд справа):
- •61. Положення внутрішніх органів свині (вигляд зліва):
- •63. Грудна та черевна порожнина собаки (з правого боку):
- •Глава VII дослідження печінки
- •' Методи дослідження печінки
- •Загальноклінічні методи дослідження печінки
- •65. Абсцеси печінки (за Лев ченком в. І.
- •Глава VIII дослідження сечової системи
- •Дослідження сечовиділення
- •Дослідження нирок
- •Дослідження сечоводів
- •Дослідження сечового міхура
- •68. Катетеризація сечового міхура у корови
- •Дослідження уретри
- •Дослідження сечі
- •Фізичні властивості сечі
- •Хімічне дослідження сечі
- •Дослідження осаду сечі
- •Глава IX дослідження нервової системи
- •Дослідження поведінки тварин
- •Дослідження черепа та хребта
- •Дослідження органів чуття
- •Дослідження чутливості
- •69. Схрещування передніх кінцівок у корови при гіперестезії внутрішнього боку лівої кінцівки (за Dirksen g., 1990)
- •Дослідження рухової сфери
- •Дослідження рефлексів
- •Дослідження ліквору
- •Глава X дослідження системи крові
- •Методи одержання крові
- •Біохімічне дослідження крові
- •Визначення резервної лужності і кислотної місткості крові
- •Визначення загального білка і білкових фракцій
- •71. Атомний абсорбційний спектрофотомер aas-30
- •11. Вміст загального кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові здорових тварин
- •Визначення мікроелементів
- •Визначення в крові глюкози
- •Визначення кетонових тіл
- •72. Гемоцитометр гцмк-3
- •Дослідження селезінки
- •Дослідження імунної системи
- •Глава XI діагностика порушень обміну речовин
- •Глава XII дослідження залоз внутрішньої секреції
- •Глава XIII особливості дослідження птахів дослідження ембріонів
- •Дослідження птахів
- •Глава XIV основи ветеринарної рентгенології
- •Рентгенівські апарати
- •Техніка безпеки при роботі з рентгенівськими апаратами
- •Застосування рентгенівського дослідження для діагностики захворювань серцево-судинної системи
- •Глава XV
- •Глава VII. Дослідження печінки (Влізло в. В) . ...... 198
- •Глава VIII. Дослідження сечової системи (Коляда м в.,
- •Глава IX. Дослідження нервової системи (Коляда м. В.) . . 234
- •Глава X. Дослідження системи крові (Левченко в. І.) ... 254
- •Глава XII. Дослідження залоз внутрішньої секреції (Кондрахін і. П.) ................... 327
- •Глава XIII. Особливості дослідження птахів (Байдевля-тов а. Б )....................
- •Глава XIV. Основи ветеринарної рентгенології (Коляда м. В.) .................... : 337
- •Глава XV. Ультразвукова діагностика (ехографія, сонографія;
Визначення мікроелементів
Мікроелементи, на відміну від макроелементів, містяться в організмі людей і тварин в невеликій кількості (10~3 і менше від маси тіла, в процентах), проте частина з них віднесена до життєво необхідних, або біотичних, оскільки при їх нестачі в раціоні виникають характерні симптоми хвороб (мікроелементозів) і відповідні біохімічні зміни в тканинах. До життєво необхідних мікроелементів віднесені цинк, марганець, залізо, мідь, кобальт, йод, селен, молібден. Існують певні труднощі у визначенні мікроелементів в організмі. Нині найчастіше їх визначають методом атомної абсорбційної спектрофотометрії або різними хімічними наборами реактивів фірми «Лахема»: мідь, залізо, цинк; йод — за ме-
274
тодом Л. С. Аброськіної і Ю. М. Кондратьєва (1985), селен — за В. В. Ковальським і А. Д. Голобовим з діамінобензидином.
Вміст основних мікроелементів в крові наведено в таблиці 12.
Зниження рівня мікроелементів у крові, як правило, спостерігається, при недостатньому надходженні їх з кормами, особливо в біогеохімічних зонах, грунти і води яких збіднені на рухомі форми мікроелементів (див. главу XI), або при надлишку в кормах їх антагоністів.
Визначення в крові глюкози
Джерелом глюкози у моногастричних тварин і в молодняка жуйних у молочний період е різні вуглеводи корму, які в кишечнику гідролізуються до моноцукрів,— глюкози, фруктози, галактози. Останні два в стінці тонкого кишечника фосфорилюються і також перетворюються у глюкозу. У організмі молодняка моногастричних тварин целюлоза грубих кормів використовується за допомогою мікробів, які населяють ободову і сліпу кишки, а у жуйних більша частина вуглеводів корму ферментується у передшлунках до летких жирних кислот, з яких потім утворюється глюкоза. Найбільш виражену глюкогенну дію має пропіонова кислота, з якої у печінці та стінці передшлунків утворюється від 50 до 90 % глюкози (глюконеогенез). Решта глюкози утворюється з глюко-генних амінокислот.
Надлишок глюкози, який надходить у печінку, перетворюється в глікоген (глікогенез), але запаси його незначні і їх достатньо на задоволення потреби в енергії лише протягом доби. Глюкоза крові постійно обновлюється за рахунок надходження з тканин, печінки та кишечника. В регуляції її рівня (глікемії) беруть участь симпатичний відділ нервової системи та ендокринні залози: підшлункова (інсулін, глюкагон), гіпоталамус, гіпофіз (АК.ТГ),
275
наднирники (глюкокорти-костероїди, адреналін, но-радреналін), щитовидна залоза (тироксин, трийод-тиронін).
Вміст глюкози в крові визначають ортотолуїди-новим, ферментативним глюкозооксидазним методами або Сомоджі, Хаге-дорна-Ієнсена. Необхідною умовою точного визначення кількості глю кози в крові є проведення аналізу не пізніше 2 год після взяття крові. Вміст глюкози в крові є відносно постійною величиною (табл. 13).
Порушення вуглеводного обміну супроводжується підвищенням рівня глюкози в крові (гіперглікемія) або зниженням (гіпоглікемія). Розрізняють три основні форми гіперглікемії: аліментарну, яка виникає після згодовування тваринам з однокамерним шлунком великої кількості цукристих кормів, а у корів — після споживання 7 г цукру на 1 кг маси тіла (ознаки гіперглікемії настають через 2—4 год після надходження цукру в кров); симпатичну — внаслідок підвищення глікогенолізу — при стресах, різних захворюваннях центральної нервової системи (сказ, хвороба Ауєскі, Вргіповітаміноз), тиреотоксикозі (підвищується всмоктування вуглеводів з кишечника, посилюється розщеплення глікогену до глюкози, активізується інсуліназа, яка руйнує інсулін), гіперфункції наднирників (глюкокортикоїди посилюють глюконеоге-нез, адреналін активізує фосфорилазу печінки та м'язів, інгібує синтез глікогену); діабетичну, яка розвивається при недостатній секреції інсуліну, внаслідок чого порушується синтез глікогену, перетворення надлишку вуглеводів у жири, зменшується поглинання клітинами глюкози. Якщо вміст цукру в крові перевищує порогову величину її кількості в нирках, яка у тварин з-однокамерним шлунком становить 8,0—9,0 ммоль/л, а у дорослих жуйних 4,9—6 ммоль/л, то глюкоза переходить у сечу (глюкозурія; див. с. 226).
Гіпоглікемія спостерігається при недостатньому надходженні вуглеводів в організм і виснаженні легкомобілізованих запасів цукру при транспортному стресі, підвищеній витраті цукру на терморегуляцію, особливо у поросят-сисунів у перші дні життя (гіпоглікемія поросят), порушенні синтезу й обміну глюкози при ке-тозі, гепатозі, гепатиті, респіраторних та шлунково-кишкових хворобах. Гіпоглікемія буває внаслідок гіперінсулінемії, особливо
276
після ін'єкцій препарату на фоні низького рівня глюкози в крові. Гіпоглікемія у тварин супроводжується їх занепокоєнням, підвищеною подразливістю, атаксією, м'язовими судорогами, а при посиленні її може настати гіпоглікемічний шок, що характеризується коматозним станом. Якщо гіпоглікемія розвивається поступово, то організм тварини мобілізує резерви вуглеводів, що знижує функціональний стан органів, які містять ці резерви (печінка, м'язи, міометрій), порушує обмін ліпідів (кетонемія, жировий гепа-тоз) і білків (гіпопротеїнемія), знижує стійкість організму проти інфекції.