60. Поле перкусії черевних органів у коня (вигляд справа):

1 _ голодна кишка; 2 — права нирка; 3 — ободова кишка; 4 — сліпа кишка; М — лінія маклака; р _лінія плечового суглоба; а — голосний тимпанічний звук; б — притуплвно-тимпанічний; • — при­туплений звук; ґ — тупий звук

діаметра, головка її заповнена газами, а вміст тіла має тістувату консистенцію. Трохи вліво і попереду сліпої кишки досліджують шлункоподібне розширення великої ободової кишки у вигляді на­півкруглого тіла з зовсім гладенькою поверхнею.

Внутрішньою пальпацією у коней також можна дослідити селе­зінку, ліву нирку, сечовий міхур, матку, піхву, задню частину аор­ти, частково поверхню очеревини, що розміщені в нижній частині гіпогастрію.

При закупорці, завороті та інших формах кишкової непрохід­ності виявляють підвищення тонусу сфінктера ануса, відсутність калу і наявність великої кількості густого слизу в прямій кишці, сухість і шершавість її слизової оболонки. Наявність крові в калі буває при тромбозі брижових судин та інвагінації кишечника. При гострому розширенні шлунка іноді ректально пальпують шлунок, розміщений попереду лівої нирки у вигляді закругленого тіла.

При загальному метеоризмі встановлюють рівномірно перепов­нені газами всі відділи кишечника. Місцевий метеоризм і занепо-

189

61. Положення внутрішніх органів свині (вигляд зліва):

1 — стравохід; 2 — трахея; 3 — ліва легеня; 4— шлунок; 5—селезінка; 6 — ліва нирка; 7 — ободо­ва кишка; 8 — сліпа кишка; 9 — лівий ріг матки; 10— лівий сечовід (обрізаний); 11 — сечовий мі* хур; 12 — пряма кншка; 13 — голодна кишка; 14 — печінка; 15 — серце

коєння тварин свідчать про наявність механічної непрохідності в кишках, недоступних для ректального дослідження. При застої вмісту в відповідних відділах кишечника ректальним досліджен­ням виявляють циліндричні тіла тістуватої або щільної консистен­ції, частіше вони болючі.

Пункцію кишечника проводять з метою одержання його вмісту при підозрі на геморагічний інфаркт кишечника при обтураційній, странгуляційній і тромбоемболічній непрохідності. Іноді її роблять з лікувальною метою.

Дослідження кишечника у свиней. Враховуючи особливості то­пографічного розміщення різних відділів кишечника у свиней (рис. 61), методами огляду, пальпації і аускультації тонкі кишки у них досліджують переважно з правого боку і в нижній третині лівої стінки черева, а товстий кишечник — з лівого боку.

При загальному метеоризмі кишечника можна виявити рівно­мірне збільшення об'єму черева, випинання лівої черевної стінки свідчить про метеоризм товстого відділу, а випинання правої че­ревної стінки — метеоризм тонкого відділу кишечника.

Зовнішнє дослідження можливе лише у поросят і невгодованих підсвинків. Глибокою пальпацією у них можна виявити застій вмісту товстих кишок (копростаз), що нагадує твердоеластичні горбисті нерухомі пакети. У дорослих вгодованих свиней зовнішнє дослідження не дає належного ефекту із-за товстого шару та за­непокоєння тварин.

190

62. Грудна та черевна порожнини собаки (з лівого боку):

1—13 — ребра а, а', а" ~— ліва легеня, 6 — навколосерцева сумка, в — діафрагма, г — печінка; д -— шлунок_г е — селезінка, є — ліва нирка, ж — лівий яєчник, з — ободова кишка; й — петлі тонких

кишок; І — сечовий міхур

Із інших методів дослідження кишечника у свиней можуть бути застосовані ректальне, ректоскопія, рентгеноскопія і пункція ки­шечника. Ректальне дослідження у свиней можна провести лише пальцем і визначити властивості вмісту прямої кишки та стан її слизової оболонки.

Дослідження кишечника у собак. У собак тонкий відділ кишеч­ника досліджують з лівого боку в нижній частині черевної стінки (рис 62), а ободову і пряму кишки — у верхній її частині. З пра­вого боку в нижній частині черевної стінки попереду досліджують петлі тонких кишок; в середній частині — дванадцятипалу; у верх­ній частині пахвини сліпу, а в задній верхній частині пахвини— ободову та пряму кишки (рис. 63).

Зовнішні методи дослідження у собак ефективні для діагнос­тики захворювань кишечника. Бімануальна глибока пальпація внаслідок невеликого об'єму черева і тонкої черевної стінки дає змогу встановити напруження черевної стінки і її чутливість до тиску, розміщення, форму, рухомість, болючість кишечника, його наповнення і властивості вмісту. Метод глибокої бімануальної пальпації має важливе значення для діагностики застою вмісту кишечника (хімостазу і копростазу), інвагінації, пухлин, виявлен­ня обтураційних сторонніх тіл.

При перкусії різних ділянок черевної стінки в нормі виявляють частіше тимпанічний звук різних відтінків; при метеоризмі чіткий тимпанічний або атимпанічний, при хімостазі і копростазі — при­туплений або тупий. У випадку запальних процесів та іншій пато-

191