- •1. Олексій Петровч Остапенко 2. Олексій Миколайович Макаревський (1854—1916) [1863—1842]
- •3. Володимир Іванович Зайцев [1903—1973)
- •4. Антонім Васильович Синьок j1903—1973j
- •Основні методи дослідження
- •8. Техніка дигітальної перкусії
- •Термометрія
- •Глава II
- •Симптоми хвороб
- •Синдроми хвороб
- •Прогноз хвороби
- •Історія хвороби
- •Глава III дослідження загального стану тварин
- •Дослідження габітусу
- •Дослідження шкіри
- •Аналіз результатів термометрії
- •18. Постійна гарячка
- •Глава IV дослідження серцево-судинної системи
- •Тони серця
- •23. Схема тонів серця:
- •Шуми серця
- •Діагностика пороків серця
- •29. Схема електричне? активності Ізольованого м'язового волокна
- •32. Векторелектрокардіограма
- •Вимірювання артеріального кров'яного тиску.
- •Аритмії серця
- •36. Електрокардіограма коня. Шлуночко-•а екстрасистолія (за Судаковим м. О.|
- •Основні синдроми серцево-судинної недостатності
- •Глава V дослідження дихальної системи
- •Дослідження носа
- •42. Огляд слизоіОі оболонки носа у коня
- •Дослідження гортані та трахеї
- •Дослідження грудної клітки
- •49. Збільшення язика при актиномікозі (за Левченком в. І.)
- •Дослідження глотки
- •50. Зовнішня пальпація глотки
- •51. Техніка внутрішньої пальпації глотки
- •52. Зівник і. Д. Ганжі для зонда Хохлова
- •Дослідження черева
- •53. Руменограф 3. С. Горяїнової
- •54. Перкусія і аускультація при зміщенні сичуга (за Dirksen g.)
- •. Дослідження шлунка свиней
- •Дослідження шлунка собак
- •, Дослідження кишечника
- •58. Положення внутрішніх органів коня (вигляд справа]:
- •Цевидна залоза
- •59. Попе перкусії черевних органів у коня (вигляд зліва):
- •Маклака, п - пін,я плечового суглоба; пусті місця поля перкусії - голосний тимпанічний звук- плюси — притуплано-тимпанічний, мінуси — притуплений звук; крапки — тупий звук
- •60. Поле перкусії черевних органів у коня (вигляд справа):
- •61. Положення внутрішніх органів свині (вигляд зліва):
- •63. Грудна та черевна порожнина собаки (з правого боку):
- •Глава VII дослідження печінки
- •' Методи дослідження печінки
- •Загальноклінічні методи дослідження печінки
- •65. Абсцеси печінки (за Лев ченком в. І.
- •Глава VIII дослідження сечової системи
- •Дослідження сечовиділення
- •Дослідження нирок
- •Дослідження сечоводів
- •Дослідження сечового міхура
- •68. Катетеризація сечового міхура у корови
- •Дослідження уретри
- •Дослідження сечі
- •Фізичні властивості сечі
- •Хімічне дослідження сечі
- •Дослідження осаду сечі
- •Глава IX дослідження нервової системи
- •Дослідження поведінки тварин
- •Дослідження черепа та хребта
- •Дослідження органів чуття
- •Дослідження чутливості
- •69. Схрещування передніх кінцівок у корови при гіперестезії внутрішнього боку лівої кінцівки (за Dirksen g., 1990)
- •Дослідження рухової сфери
- •Дослідження рефлексів
- •Дослідження ліквору
- •Глава X дослідження системи крові
- •Методи одержання крові
- •Біохімічне дослідження крові
- •Визначення резервної лужності і кислотної місткості крові
- •Визначення загального білка і білкових фракцій
- •71. Атомний абсорбційний спектрофотомер aas-30
- •11. Вміст загального кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові здорових тварин
- •Визначення мікроелементів
- •Визначення в крові глюкози
- •Визначення кетонових тіл
- •72. Гемоцитометр гцмк-3
- •Дослідження селезінки
- •Дослідження імунної системи
- •Глава XI діагностика порушень обміну речовин
- •Глава XII дослідження залоз внутрішньої секреції
- •Глава XIII особливості дослідження птахів дослідження ембріонів
- •Дослідження птахів
- •Глава XIV основи ветеринарної рентгенології
- •Рентгенівські апарати
- •Техніка безпеки при роботі з рентгенівськими апаратами
- •Застосування рентгенівського дослідження для діагностики захворювань серцево-судинної системи
- •Глава XV
- •Глава VII. Дослідження печінки (Влізло в. В) . ...... 198
- •Глава VIII. Дослідження сечової системи (Коляда м в.,
- •Глава IX. Дослідження нервової системи (Коляда м. В.) . . 234
- •Глава X. Дослідження системи крові (Левченко в. І.) ... 254
- •Глава XII. Дослідження залоз внутрішньої секреції (Кондрахін і. П.) ................... 327
- •Глава XIII. Особливості дослідження птахів (Байдевля-тов а. Б )....................
- •Глава XIV. Основи ветеринарної рентгенології (Коляда м. В.) .................... : 337
- •Глава XV. Ультразвукова діагностика (ехографія, сонографія;
Визначення резервної лужності і кислотної місткості крові
Більшість біологічних процесів в організмі перебігає у нейтральному або слаболужному середовищі (за винятком травлення у шлунку), яке забезпечується рівновагою між кислотними (Н+) і лужними (ОН~) іонами і виражається водневим показником (рН). У плазмі крові величина рН постійна, утримується в межах 7,30—7,45.
На стан кислотно-основного балансу значно впливають як кислоти, що утворюються із білків і ліпідів у результаті проміжного обміну речовин у клітинах і тканинах, бродильних процесів в органах травлення, так і луги, які надходять в організм з рослинними кормами, утворюються в процесі обміну речовин (аміак,
262
аміни та ін.). Кислоти і луги також утворюються при розвитку різних патологічних процесів. Незважаючи на вплив кислот і лугів, водневий показник крові — величина досить стабільна. Постійність рН забезпечується насамперед буферними системами крові, а також активною діяльністю нирок, які виводять з організму лужні й кислі продукти обміну речовин, легень, що виділяють залишки вуглекислоти, органів травлення, шкіри.
У зв'язку з тим, що зрушення кислотно-лужного балансу в організмі компенсується, зміни концентрації водневих іонів спостерігаються лише в окремих, дуже тяжких випадках, і тому оцінку стану кислотно-лужної рівноваги провадять за результатами дослідження буферних систем крові: гідрокарбонатної, фосфатної, білкової та гемоглобінової. Найбільше значення мають бікарбонати і система гемоглобіну. В інтерстиціальній рідині, яка становить понад 2/з позаклітинної рідини організму, практично присутня лише гідрокарбонатна буферна система, а у внутрішньоклітинній рідині важливе значення має фосфатна.
Показниками кислотно-основного балансу є рН, парціальний тиск вуглекислоти (СО2), стандартний бікарбонат крові (СБ), буферні основи (БО) та їх зрушення (ЗБО), бікарбонат крові. Такі показники можна визначити в крові, взятій без доступу кисню, на приладах типу «Аструп», «Азів».
У практиці ветеринарної медицини такий аналіз провести важко, тому стан кислотно-основного балансу крові визначають за результатами дослідження резервної лужності плазми крові, одержаній без доступу повітря. Під резервною лужністю розуміють запас бікарбонатів крові, визначений за загальною кількістю вуглекислоти, яка міститься в основному в їх складі. Визначають резервну лужність плазми крові дифузним методом за допомогою здвоєних колб (за Кондрахіним І. П.). Величину її визначають кількістю мілілітрів вуглекислого газу, виділеного з 100 мл плазми крові й виражають в об'ємних процентах ССЬ. У здорових тварин резервна лужність становить 45—66 об% СО2.
Крім резервної лужності, в лабораторіях ветеринарної медицини визначають кислотну місткість сироватки або плазми крові за Беляєвим — Большаковим і Л. О. Кудрявцевою — В. Ф. Коро-мисловим. Кислотна місткість сироватки становить: у великої рогатої худоби — 230—380 мг/100 мл; коней — 270—400; овець — 230—320; свиней — 260—400; собак — 220—340 мг/100 мл.
При порушенні кислотно-основного балансу може розвиватися ацидоз (надлишок кислот і нестача лугів) або алкалоз (надлишок лугів). Якщо ацидоз і алкалоз перебігають без зрушення рН крові, то їх називають компенсованими, а якщо рН змінюється — декомпенсованими. За походженням ацидоз і алкалоз можуть бути метаболічними (обмінними) і респіраторними (газовими).
Метаболічний ацидоз зустрічається найчастіше. Він розвиває-
263
ться внаслідок порушень проміжного обміну речовин у тканинах і нагромадження в них органічних кислот (молочної, піровиноградної, ацетилоцтової та ін.) при недостатньому виділенні або розпаді цих метаболітів ураженими органами: печінкою, легенями, нирками, кишечником; при згодовуванні тваринам кормів, що містять надлишок органічних кислот, особливо масляної, при кон-центратному типі годівлі. У жуйних тварин причиною метаболічного ацидозу є згодовування великої кількості кормів, що містять надмірну кількість легкорозчинних вуглеводів — цукрових буряків, зернових концентратів, картоплі та інших, внаслідок чого утворюється значна кількість ЛЖК і молочної кислоти, розвивається ацидоз рубця.
Компенсований ацидоз розвивається також у випадку, коли тварини довго не користуються активним моціоном, внаслідок чого в організмі нагромаджуються недоокислені продукти обміну речовин, органічні кислоти, кетонові тіла, які зв'язують гідрокарбонати та інші лужні компоненти крові.
Метаболічний ацидоз є також наслідком різних захворювань — діареї різної етіології, рахіту, пневмонії, кетозу, хронічного ру-мініту, нефриту та нефрозу, серцево-судинної та дихальної недостатності, діабету й інших хвороб. Механізми розвитку метаболічного ацидозу бувають різними. Так, при діареях молодняка важливе значення мають виведення із організму великої кількості бікарбонатів, дегідратація, гіпоксія, порушення кровообігу, голодування. Внаслідок порушення постачання тканин киснем при захворюваннях легень і серця посилюються анаеробні процеси й утворення кислих продуктів, збільшується рівень кінцевих продуктів обміну речовин. При захворюваннях нирок метаболічний ацидоз зумовлюється зниженням рівня бікарбонатів і нагромадженням фосфатів, сульфатів і аніонів сильних органічних кислот у позаклітинній рідині, недостатньою секрецією іонів водню у сечу та іншими причинами.
Метаболічний ацидоз характеризується зниженням рН крові, парціального тиску вуглекислоти, бікарбонату і буферних основ крові. Значно виражений дефіцит буферних основ (ЗБО має негативний знак).
Метаболічний алкалоз характеризується нагромадженням в організмі основ або виведенням кислот з одночасним підвищенням рівня бікарбонатів у крові. Він буває наслідком порушення травлення в передшлунках, якщо тваринам згодовують надмірну кількість азотистих кормів (зеленої маси або сінажу конюшини, люцерни, протеїнових концкормів, сечовини і деяких солей амонію, особливо в поєднанні з недостатньою кількістю вуглеводистих кормів), або кормів, уражених плісеневими грибами, що призводить до відмирання симбіонтної мікрофлори, яка синтезує ЛЖК, і сприяє розмноженню гнильних бактерій. У великої рогатої худо-
264
би метаболічний алкалоз буває при зміщенні сичуга, а у моно-гастричних тварин — при блюванні, коли з масами втрачається соляна кислота.
Респіраторний ацидоз розвивається при недостатній вентиляції легень, коли не забезпечується повне виведення вуглекислоти із легень внаслідок підвищеного рівня рСОа в крові. В результаті цього в організмі збільшується вміст Н2СОз. Гіповентиляція легень буває при пневмонії, альвеолярній емфіземі, пневмотораксі, ателектазі легень, ексудативному плевриті, підвищенні внутрішньочеревного тиску при тимпанії рубця, гострому розширенні шлунка та метеоризмі кишечника, при ураженні дихального центру. Даний вид ацидозу супроводжується недостатнім надходженням кисню, що спричиняє гіпоксію, яка зумовлює також метаболічний ацидоз, тобто йде поєднання і респіраторного, й метаболічного ацидозу.
Респіраторний алкалоз характеризується дисбалансом між утворенням СО2 у тканинах і підвищеним виділенням його при гіпер-вентиляції легень. У хворих тварин вміст рСО2 в крові при цьому знижений. Гіпервентиляція легень виникає при безпосередньому впливу на дихальний центр, а також при енцефаліті, менінгіті, інтоксикації аміаком, пухлинах мозку, перегріванні організму, подразненні периферичних рецепторів в аорті і сонній артерії.