Дослідження носа

При дослідженні носа звертають увагу на витікання і видиху­ване повітря, ніздрі, крила носа, слизову оболонку носа.

; Витікання з носа у здорових тварин непомітні або незначні й мають вигляд крапель серозного або серозно-слизового характеру, які злизуються тваринами або виділяються назовні/ У хворих тва­рин витікання з носа ексудату чи транссудату, крові, наявність у ньому фібрину, залишків тканин, плівок, домішок слини, корму має діагностичне значення.

При дослідженні носових витікань звертають увагу на їх кіль­кість, консистенцію, колір, запах, наявність домішок і одно чи дво­бічне витікання. Однобічне витікання спостерігається при ура­женні на відповідному боці носової, верхньощелепної і лобної па­зух або повітроносного мішка. Двобічне носове витікання буває при одночасному право- і лівобічному ураженні перерахованих ді­лянок, при захворюваннях легень, бронхів, трахеї і гортані.

Кількість носових витікань залежить від характеру патологічно­го процесу. Значні витікання спостерігають при гострому риніті, дифузному бронхіті, набряку легень, паралічі глотки, миті коней, злоякісній катаральній гарячці великої рогатої худоби, інфекцій­ному риніті кролів, свиней. При хронічних катарах верхніх дихаль­них шляхів, бронхітах, пневмонії, туберкульозі носові витікання незначні. При риніті витікання постійні, при ураженні легень, бронхів, гортані вони посилюються після кашлю, а при запаленні додаткових пазух — при опусканні голови.

Залежно від характеру запалення розрізняють серозне, сероз­но-слизове, слизове, слизово-гнійне, гнійне, кров'янисте і гнильне (іхорозне) носові виділення. Серозне виділення прозоре, подібне до води. Спостерігається воно при набряку легень або в перші 1 — 2 дні гострих запальних процесів дихальних шляхів. Потім воно стає серозно-слиїзовим і слизовим. Слизові витікання густі, клей­кі, прозорі, без кольору або сірі, якщо домішуються лейкоцити та епітеліальні клітини. Виділяються вони в останньому періоді гос­трих катарів слизової носової порожнини, гортані, бронхів. Сероз­не витікання внаслідок значного примішування лейкоцитів пере­творюється у серозно-гнійне (біло-сірого, сіро-жовтого кольору), яке буває при катарально-гнійній пневмонії, гострому катарі до­даткових пазух носа, повітряного мішка і гнійним (з'являється при абсцесах, які розкрились у дихальні шляхи). Гнійне витікання рідке, мутне, білувато-жовтого або зеленкуватого кольору, солод­куватого запаху. Кров'янисті витікання бувають при травмах но­сових ходів, додаткових пазух, розриві легеневих судин, а також

117

42. Огляд слизоіОі оболонки носа у коня

при сибірці, сапі. Витікання при цьому червонуваті, а при розпаді еритроцитів — шоколадні або темно-червоні. При гангрені ле­гень витікання буро-сірого, сіро-зеленого або шоколадного кольо­ру, смердючого гнійно-гнильного запаху.

Таким чином, колір, запах і консистенція носових витікань залежить від характеру патоло­гічного процесу.

Із сторонніх домішок у носо­вих витіканнях буває повітря, яке надає їм пінистого характеру. Спостерігають домішки повітря у випадку набряку легень, легене­вій кровотечі, хронічному бронхіті. Велике пухирчасті витікання, змішані з слиною і кормовими масами, бувають при запаленні або паралічі глотки. Крім повітря, слини та кормових мас, у носових витіканнях зустрічаються нитки фібрину, шматочки легеневої тка­нини, гельмінти, блювотні маси (їх відрізняють за кислою реак­цією) .

При дослідженні видихуваного повітря особливу увагу зверта­ють на його запах. Він стає неприємним, гнильним при гангрені легень, аміачним — уремії, а при кетозі нагадує запах ацетону.

Дослідження носових отворів і слизової оболонки носа. При дос­лідженні ніздрів звертають увагу на їх контури, набряки шкіри, новоутворення. Ніздрі розширені у коней при альвеолярній емфізе­мі легень, набряку та паралічі гортані, а зміщені вниз при пара­лічі лицьового нерва. Набряки шкіри носа бувають при глибокому запаленні слизової оболонки носової порожнини, злоякісній катаг-ральній гарячці великої рогатої худоби, інфекційному риніті у кролів.

Потім досліджують слизову оболонку носа (рис. 42). Зверта­ють увагу на її колір, вологість, опухання, порушення цілісності, висипання, рубці, виразки (див. главу III).

При гострому риніті слизова оболонка носа внаслідок інфіль­трації опухає, що небезпечно для тварин з вузькими носовими хо­дами, особливо свиней, кролів, собак, у яких вони звужуються настільки, що утруднюють дихання, і тому з'являються шуми, які чути на відстані.

Порушення цілісності слизової оболонки носа можна знайти у вигляді ран, подряпин, виразок, вузликів, пустул, нашарувань, но­воутворень.

118

Дослідження верхньощелепної і лобноТ пазух та повітроносних мішків здійснюють за допомогою огляду, пальпації і перкусії, а при необхідності — ендоскопії, пробного проколу, трепанації, рентгено­графії і рентгеноскопії.

Оглядом визначають асиметрію лицьової частини черепа, ха­рактерну для однобічного гаймориту, звертають увагу на ділянку повітроносних мішків, розміщених між крилом атланта і заднім краєм гілки нижньої щелепи. Можливі деформація кісток, додат­кових пазух (при рахіті, остеодистрофії, актиномікозі, ЗКГ), ви­пинання і збільшення об'єму повітроносних мішків, поява носового витікання, особливо при нахилянні голови вниз.

Пальпацією визначають цілісність, потовщення кісток, чутли­вість, температуру та збільшення об'єму пазух, болючість і наяв­ність флюктуації у їх ділянці. Болючість кісток — одна із почат­кових ознак запалення пазух, яка з'являється раніше інших симп­томів.

Перкусію додаткових лицьових пазух проводять безпосередньо пальцем або обушком перкусійного молоточка. У здорових тва­рин виявляють своєрідний притуплено-тимпанічний (коробковий) звук, а в ділянці повітроносних мішків — тимпанічний. Поява при­тупленого й тупого звуків у ділянці пазух свідчить про наявність запальних процесів у них і про нагромадження гною або новоутво­рень. При скупченні ексудату або гною у повітроносних мішках звук буде притуплений або тупий, а при їх метеоризмі — голосний тимпанічний з металічним відтінком.