71. Атомний абсорбційний спектрофотомер aas-30

Зниження вмісту кальцію у сироватці крові — гіпокальцемія спостерігається при тривалому періоді нестачі кальцію в раціоні, порушенні засвоєння його внаслідок дефіциту вітаміну D і парат-гормону, при рахіті, остеодистрофії, післяродовій гіпокальцемії (родильному парезі). Хвороби печінки при хронічному перебігу (гепатит, гепатоз, цироз) також сприяють розвитку гіпокальцемії,

11. Вміст загального кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові здорових тварин

оскільки в печінці знижується синтез першого біологічно актив­ного метаболіту холекальциферолу — 25-лксихолекальциферолу (Левченко В. І., 1986), з якого потім в нирках утворюються інші метаболіти (1,25- та 24-, 25-дегідрохолекальциферол), відповідальні за синтез в ентероцитах кальційзв'язуючого білка. Крім того, при хворобах печінки зменшується виділення жовчі та синтез жовчних кислот, які сприяють всмоктуванню важкорозчинних солей каль­цію та вітаміну D₂.

Ураження нирок (нефрит, нефроз, нефролітіаз) також викли­кає гіпокальцемію. При нефриті й особливо нефрозі настає гіпо-протеїнемія внаслідок втрати з сечею альбумінів, з якими част­ково зв'язаний кальцій сироватки крові. Крім того, при нефропа­тії спостерігається зниження синтезу метаболітів холекальциферо­лу, рівня кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові (Апуховська Л. І., Івашкевич С. П, Ширанкова Т. Г., 1993).

Гіперкальцемія буває при гіперфункції паращитовидних залоз, гіпервітамінозі D, інколи остеодистрофії, артрозі бугаїв-плідників.

ВИЗНАЧЕННЯ НЕОРГАНІЧНОГО ФОСФОРУ В СИРОВАТЦІ КРОВІ

В організмі дорослих тварин міститься 0,6—0,75 % фосфору з розрахунку на свіжу тканину (у тілі корови масою 600 кг — 3,6— 4 кг). В середньому 83 % фосфору знаходиться у кістковій тканині в складі гідроксиапатиту. Вміст його в золі кісток досить постій­ний (18—19%). Фосфор міститься також в м'язовій тканині (8— 9 % від усього фосфору організму), нервовій тканині (до 0,7 %) і в крові (до 0,2 %).

Важко назвати в організмі фізіологічну функцію, в здійсненні якої сполуки фосфорної кислоти не брали б пряму або посередню участь. Завдяки фосфорилюванню відбувається кишкова абсорб­ція, гліколіз і пряме окислення вуглеводів, транспорт ліпідів, об­мін амінокислот. Фосфорна кислота входить до складу багатьох ензимів. Макроергичні фосфорні сполуки, серед яких центральне місце належить АТФ, є універсальними акумуляторами й донато­рами енергії, які забезпечують як створення її запасів, так і ви­трачання. Виняткову роль відіграє АТФ у м'язовій діяльності, в процесі якої хімічна енергія перетворюється у механічну. З спо­луками фосфору пов'язані всі синтетичні процеси, спрямовані на ріст і утворення продукції. Фосфор входить до складу нуклеїно­вих кислот, які є носіями генетичної інформації, регулюють біо­синтез білка.

В організм тварин фосфор надходить у вигляді одно-, дво- і тризаміщених неорганічних фосфатів, а також органічних спо­лук— фітатів, фосфоліпідів, фосфопротеїдів. У шлунку фосфати частково розчиняються, в тонкому кишечнику від'єднується фос-

272

форна кислота від органічних сполук. У жуйних тварин солі фі­тинової кислоти гідролізуються у передшлунках під дією бакте­рійних фітаз. Розчинні фітати легко всмоктуються у тонкому ки­шечнику, а важкорозчинні фосфорнокальцієві солі (вторинні й третинні фосфати) частково адсорбуються після утворення комп­лексів з жовчними кислотами.

З організму птиці, кролів, молодняка жуйних фосфор виво­диться головним чином через нирки, у свиней — травний канал і нирки, у дорослих жуйних — травний канал, у лактуючих, крім того, з молозивом і молоком.

У крові фосфор міститься у вигляді органічних і неорганічних сполук (3—4: 1 у жуйних). Органічний фосфор зв'язаний з білка­ми та ліпідами. В клінічній практиці діагностичне значення має визначення неорганічного фосфору, яке здійснюють реакціями з ванадат-молібденовим реактивом (за Пулсом в модифікації В. Ф. Коромислова і Л. А. Кудрявцевої, аскорбіновою кислотою у модифікації С. А. Івановського). При зберіганні сироватки крові органічний фосфор розкладається із збільшенням неорганічного. Щоб уникнути помилки при дослідженні, необхідно проводити аналіз лише свіжої сироватки або одержувати безбілковий фільт­рат її після додавання трихлороцтової кислоти.

Зниження вмісту неорганічного фосфору в крові (гіпофосфате-мія) спостерігається при нестачі його в раціоні, недостатньому засвоєнні внаслідок розладів функцій травного каналу, дефіциті вітаміну D, а також при гіперфункції паращитовидних залоз (зни­жується реабсорбція фосфору в канальцях нирок і збільшуються втрати його з сечею), аліментарній остеодистрофії, рахіті та інших хворобах.

Збільшення рівня неорганічного фосфору — гіперфосфатемія — зустрічається при зменшенні секреції паратгормону і збільшенні кальцитоніну (стимулюється реабсорбція фосфору в нирках), прийманні великої кількості вітаміну D, нефриті, нефрозі.

У регуляції гомеостазу кальцію і фосфору важлива роль на­лежить вітамінам групи D. Найбільш поширені вітамін D₂ або ергокальциферол і вітамін D₃ — холекальциферол. У печінці з них синтезується 25-гідроксихолекальииферол, активність якого в 1,5—2 рази вища порівняно з початковою, у нирках— 1,25- і 24-, 25-дигідроксихолекальциферол. Активність утворених у нирках метаболітів у 5—10 разів перевищує активність вихідного вітамі­ну. Під їх впливом у стінці тонкого кишечника синтезується каль-ційзв'язуючий білок, одна молекула якого зв'язує чотири іони кальцію. Посилення всмоктування неорганічного фосфору в ки­шечнику під впливом вітаміну D є вторинним ефектом, пов'язаним з адсорбцією кальцію. Є й дані про те, що всмоктування кальцію , та фосфору незалежні процеси. Вплив вітаміну D на гомеостаз фосфору може бути прямим і посереднім. Прямий вплив пов'яза-

273

ний з посиленням всмоктування фосфору з кишечника і реабсорб­цією його в нирках. Посередній вплив повязаний із зниженням рівня паратгормону, що зменшує виділеная фосфатів з сечею.

ВИЗНАЧЕННЯ МАГНІЮ У СИРОВАТЦІ КРОВІ

Близько 65 % магнію в організмі' тварин міститься у кістковій тканині. В крові магній буває у двох формах: іонізованій (75 %) і зв'язаній з білками (25%). Гемеостаз магнію підтримується лише при систематичному надходженні його з кормом. Кількість магнію у сироватці крові визначають кольоровою реакцією з ти­тановим жовтим (Кондрахін І. П. з співавторами, 1983), магоном (набір реактивів фірми «Лахема») або атомною абсорбційною спектрофотометрією. Вміст магнію у сироватці крові великої ро­гатої худоби і коней коливається в межах від 2 до 3 мг/100 мл (0,82—1,23 ммоль/л), овець — 2—3,5 (0,82—1,44), свиней — 2,5— 3,5 (1,03—1,44).

Гіпомагнемію спостерігають при пасовищній тетанії корів, гіпомагнієвій тетанії у телят, транспортній хворобі. Вона розви­вається внаслідок недостатнього надходження магнію з кормом, що спостерігається у місцевостях, де грунти бідні на нього, або при використанні великих кількостей азотних добрив, особливо калійних, при вирощуванні кормових культур, оскільки іони калію та азоту зменшують засвоєння рослинами магнію. Гіпомагнемія буває наслідком порушення всмоктування магнію у тонкому ки­шечнику при згодовуванні зеленої маси, багатої на протеїн. У руб­ці жуйних тварин утворюється багато аміаку, надлишок якого ін­гібує засвоєння магнію, утворюючи з ним малорозчинні сполуки.

Гіпермагнемія буває рідко і зумовлена швидким надходжен­ням іонів магнію при ін'єкціях. Відносна гіпермагнемія настає при післяродовій гіпокальцемії, коли іони магнію мають динаміч­ну перевагу перед іонами кальцію.