3.7. Республіка Узбекистан

Правові засади податкової системи Республіки Узбекистан (РУ),

права та обов’язки платників податків, їх відповідальність за пору-

шення податкового законодавства визначаються Податковим кодек-

сом Республіки Узбекистан (ПК РУ), законами та різними законо-

давчими актами, які регулюють відносини у сфері податків та зборів.

Підпорядкованість усіх норм податкового законодавства визнача-

ється також міжнародними угодами та іншими законодавчими та

підзаконними актами.

Основні принципи ПК РУ передбачають обов’язковість сплати

податків для всіх фізичних та юридичних осіб, їх рівність перед зако-

ном незалежно від форм власності, статі, раси, національності, мови,

релігії, соціального походження, переконань та соціального статусу.

Всі доходи підлягають обов’язковому оподаткуванню, а пільги нада-

ються виключно за принципом соціальної справедливості.

Податки та збори, а також пільги на території РУ встановлює і

скасовує Олій Мажліс (парламент). Податки поділяються на загаль-

нодержавні та місцеві. До загальнодержавних податків та зборів на-

лежать:

· податок на дохід (прибуток) юридичних осіб;

· податок на дохід (прибуток) фізичних осіб;

· податок на додану вартість;

· акцизний збір;

· податок за користування надрами;

· екологічний податок;

· податок за користування водними ресурсами.

Зазначені податки розподіляються за нормативами і спрямовують-

ся у відповідні бюджети, які складаються і затверджуються щороку.

До місцевих податків та зборів належать:

· податок на майно;

· земельний податок;

· податок з реклами;

· податок з перепродажу автотранспортних засобів;

· податок на розвиток соціальної інфраструктури;

· збір за право торгівлі (включаючи ліцензійні збори за право тор-

гівлі окремими видами товарів);

· збір за реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців;

· збір за паркування автотранспорту;

· збір на благоустрій.

Слід зазначити, що деякі місцеві податки (наприклад, на майно та

земельний) впроваджено на державному рівні і стягуються вони на

всій території РУ, решта місцевих податків та зборів сплачуються у

місцеві органи самоврядування Республіки Каракалпакстану, облас-

тей та м. Ташкента. Право введення нових місцевих податків нале-

жить Кабінету Міністрів.

Для деяких категорій підприємств діє спрощена система оподат-

кування — сплата єдиного податку. Малі підприємства можуть на

свій розсуд обрати сприятливу систему — чи то загальну, чи то спро-

щену. Під дію спрощеної системи підпадають підприємства, які ви-

пускають підакцизні товари. Підприємства торгівлі та громадського

харчування замість сплати податку на доходи (прибуток), ПДВ, еко-

логічного податку, податків за користування водними ресурсами та

надрами, земельного податку та інших місцевих податків та зборів

(крім податку на майно) сплачують у бюджет податок на валовий

дохід.

Податок на дохід (прибуток) юридичних осіб сплачують юридич-

ні особи, які мають дохід, що підлягає оподаткуванню у фінансово-

му році. Під юридичною особою розуміють усі види підприємств та

організацій, у тому числі їх відокремлені підрозділи, які мають у

власності або у господарському оперативному управлінні майно і

відповідають за нього, а також ті, хто має самостійний баланс та роз-

рахунковий рахунок. Банки, страхові компанії та підприємства, ві-

деосалони, пункти відеопрокату, казино, аукціони, підприємства, які

одержують доходи від тиражування відео- та аудіопродукції, експлу-

атації гральних автоматів з грошовим виграшем, проведення лоте-

рей, масових концертно-видовищних заходів, сплачують податки з

доходу. Юридичні особи розраховуються з бюджетом за податком

на дохід самостійно.

Об’єкт оподаткування визначається як різниця між сукупним до-

ходом і відрахуваннями з доходів. До таких відрахувань належать:

· суми сплачених податків (ПДВ, акцизний збір, мито, податок на

майно, за користування природними ресурсами);

· суми сплачених відсотків за кредит;

· витрати на оплату праці працівників та соціальні нарахування

(крім банків, страхових компаній і установ, які займаються видо-

вищним та гральним бізнесом);

· рентні та орендні платежі;

· витрати на ремонт основних засобів;

· представницькі витрати та витрати на відрядження (у межах вста-

новлених норм);

· витрати на рекламу;

· витрати на утримання бюджетних закладів культури, освіти, охо-

рони здоров’я;

· безнадійна дебіторська заборгованість (по закінченні строку по-

зовної давності);

· збитки від реалізації основних засобів, а також суми амортизації

на основні засоби та нематеріальні активи;

· витрати на геологічні дослідження та підготовку до вилучення

природних ресурсів.

Граничні ставки податку на дохід встановлюються у розмірі 35 %,

але для різних платників податку ставка може бути різною. Так, до-

ходи нерезидентів, які перераховуються за кордон, оподатковуються

за ставкою 10 %, усі види підприємств та організацій, у тому числі

відеорекламні підрозділи, які мають власне майно та відповідають за

своїми зобов’язаннями цим майном, — за ставкою 33 %, підприєм-

ства, що спеціалізуються на виробництві товарів дитячого асорти-

менту, виробів художніх промислів та іграшок (причому обсяг спе-

ціалізованих товарів повинен становити не менш як 60 %) — за став-

кою 10 %. Кабінет Міністрів також встановлює знижені ставки для

юридичних осіб, які спеціалізуються на виробництві сільськогоспо-

дарської продукції, мають іноземні інвестиції, здійснюють експорт

товарів власного виробництва.

З дивідендів та процентів, які одержують юридичні особи (крім

банків та фінансово-кредитних установ), стягується податок спосо-

бом у джерела за ставкою 15 %. Дохід від державних цінних паперів

звільняється від оподаткування. В Узбекистані дохід нерезидентів,

який оподатковується способом у джерела, підлягає оподаткуванню

за ставками від 6 до 20 % залежно від походження доходу.

Щодо зазначеного податку надається багато пільг:

· звільнення від сплати податку на дохід окремих підприємств;

· тимчасове звільнення від сплати податку;

· зменшення бази оподаткування;

· зниження податкових ставок.

Повністю звільняються від оподаткування доходи некомерційних

(бюджетних) організацій та підприємств, де працює не менш як 70 %

(від загальної кількості працівників) учнів ПТУ, середніх шкіл або не

менш ніж 50 % ветеранів війни, інвалідів (крім тих, які займаються

торговельно-посередницькою, заготівельною та збутовою діяльні-

стю). Звільнені від оподаткування доходи від певних видів діяль-

ності, виробництво протезно-ортопедичних виробів, перевезення па-

сажирів (крім таксі), будівництво та утримання шляхів, доходи, одер-

жані від надання послуг інвалідам, лікувально-виробничі майстерні

при відповідних установах, юридичні особи, які досягли приросту

обсягів експорту, та ін. Тимчасово звільняються від сплати податку

нові підприємства з переробки сільськогосподарської продукції та

виробництва споживчих товарів, створені на території селищ, киш-

лаків та аулів (пільга діє три роки), у наступні роки податок стягуєть-

ся за зниженою у два рази ставкою. Інші новостворені підприємства

(крім торговельних, збутових і посередницьких) сплачують податок

у перший рік у розмірі 25 % діючої ставки; другий рік — 50 % цієї

ставки, і тільки в наступні роки ставка встановлюється на рівні зви-

чайної. Підприємствам з іноземними інвестиціями, частка іноземно-

го учасника в статутному капіталі яких не нижче 30 % і які спеціалі-

зуються на виробництві та переробці сільськогосподарської про-

дукції, продукції народного споживання, матеріалів для будівництва,

медичного обладнання, машин та обладнання для легкої та харчової

промисловості, заготівлі та переробки вторинної сировини і побуто-

вих відходів, пільга встановлюється на два роки.

Більшість новостворених підприємств мають відстрочку щодо

сплати цього податку на 2–5 років залежно від сфери діяльності та

організаційної форми. Крім того, підприємства можуть зменшити

оподатковувану базу доходу на суму:

· сплати внесків у різноманітні фонди (але не більш як 1 % оподат-

ковуваного доходу);

· витрат на інвестування, розширення, розвиток та реконструкцію

виробництва (але не більш як 50 % оподатковуваного доходу);

· 30-відсоткові природоохоронні витрати;

· спрямовану на утримання футбольних клубів.

Податок на доходи сплачується до бюджету протягом п’яти років

з дня встановлення податку та подання квартальної та річної фінан-

сової звітності за спеціальною формою. Якщо платник податку спла-

тив більшу суму, ніж потрібно, то вона зараховується у наступні пла-

тежі або повертається платнику у 30-денний термін з дня одержання

письмової заяви від платника.

Постійні установи іноземних юридичних осіб зобов’язані стати на

облік в органах державної податкової служби незалежно від того,

буде їх діяльність надалі оподатковуватися чи ні, згідно з чинним за-

конодавством РУ та міжнародними угодами.

Податок на дохід розраховується в національній валюті — сум. За

бажанням платника, цей податок може бути сплачений і в іноземній

валюті в перерахунку за офіційним курсом Центрального банку на

день сплати податку.

Податок на дохід фізичних осіб сплачують фізичні особи, які ма-

ють дохід у фінансовому році. Під фізичними особами розуміють

тих, хто проживає на території Узбекистану або знаходиться на ній

протягом 180 днів і більше або протягом будь-якого періоду за 12

місяців, які починаються і закінчуються у фінансовому році, і хто є

резидентами РУ. Фізичні особи-нерезиденти сплачують податок

тільки на доходи, одержані на території РУ.

Об’єкт оподаткування визначається як різниця між сукупним до-

ходом і відрахуванням з доходу. З валового доходу віднімаються су-

ми обов’язкових платежів і нарахувань, а також дохід зменшується

на суму мінімальної заробітної плати. Стягується податок способом

у джерела. Розмір податку розраховується за прогресивною шкалою.

Не оподатковується одна мінімальна заробітна плата (МЗП). З трьох

МЗП податок стягується з доходу, який перевищує одну МЗП, за

ставкою 15 %. З доходу до п’яти МЗП — податок з трьох МЗП + 25 %

з доходу, який перевищує три МЗП. З десяти МЗП — податок з п’яти

МЗП + 35 % з доходу, який перевищує п’ять МЗП. З доходу до 15

МЗП — податок з 10 МЗП + 40 % з доходу, який перевищує 10 МЗП.

З доходу більш ніж 15 МЗП — податок з 15 МЗП + 45 % з доходу,

який перевищує 15 МЗП.

Але не підлягають оподаткуванню і не вважаються доходами фі-

зичної особи:

· будь-яка допомога (державна, соціальна, вихідна) та компенса-

ційні виплати;

· аліменти, стипендії, державні пенсії, страхові відшкодування;

· суми, одержані від донорства, продажу приватного майна та про-

дукції із власних садиб;

· подарунки від юридичних осіб (вартістю до шести МЗП);

· національні та міжнародні конкурсні призи, виграші держоблі-

гацій чи лотерей;

· спадщина;

· будь-який дохід, спрямований на інвестування (приватизація, ку-

півля цінних паперів).

Податковим кодексом визначається коло осіб, які звільняються

від сплати податку на дохід. До них належать працівники та члени

дипломатичних представництв, Герої Радянського Союзу, особи, які

знаходились у блокадному Ленінграді, чорнобильці, афганці, матері-

героїні, інваліди та інші соціально незахищені верстви населення.

Фізичні особи, які одержали різні за походженням доходи із де-

кількох джерел, зобов’язані подавати декларацію.

Введений в дію закон від 25 грудня 1998 року уповноважив Кабі-

нет Міністрів визначати порядок оподаткування із встановленням

фіксованої суми податку.

Податок на додану вартість. Його сплачують юридичні особи,

які здійснюють підприємницьку діяльність, та фізичні особи, які ім-

портують товари. Саме оборот з реалізації та імпорту товарів, робіт

та послуг є базою для оподаткування цим податком. Порядок нара-

хування, сплати та відшкодування ПДВ типовий для більшості по-

даткових систем. Він виступає як форма стягнення частини вартості,

яка додається в процесі виробництва, реалізації товарів (робіт, по-

слуг). Підприємства торгівлі та громадського харчування, замість

цього податку та податку на дохід, сплачують податок на валовий

дохід. Підприємства, звільненні від сплати ПДВ і які виробляють

продукцію, купують сировину, матеріали, паливо, добрива, комплек-

туючі та інші товари з ПДВ, відносять суми цього податку на витра-

ти виробництва.

У фінансовій сфері від сплати ПДВ звільняються операції зі стра-

хування та перестрахування, послуги, пов’язані з ними, операції з

вкладами поточних розрахунків, чеками, поточним цінними папера-

ми, з обігу іноземної валюти тощо. У соціальній сфері — це житлово-

комунальні та експлуатаційні послуги, послуги на утримання дітей у

дошкільних закладах, утримання хворих та пристарілих, послуги з

навчання національній мові та діловодству державною мовою, а та-

кож інші галузі та види діяльності, до яких належать патенти, мито,

реєстраційні збори та ліцензійні платежі, послуги з екологічної екс-

пертизи, з науково-технічної обробки, реставрації, використання ар-

хівних документів та ін.

Ставки ПДВ на виробництво, реалізацію товарів встановлені у

розмірі 15 та 20 %. Платники повинні вести облік сплати цього по-

датку, причому за різних ставок облік також має бути різним. Пода-

ток на товари, що імпортуються в РУ, розраховується виходячи з

митної вартості, яка визначається згідно з чинним митним законо-

давством. Від сплати ПДВ звільняються товари, що імпортуються

фізичними особами в межах норм безмитного ввезення та які є гума-

нітарною допомогою, послуги підприємств зв’язку з виплати пенсій

і послуги релігійних організацій та об’єднань з проведення різних

обрядів та церемоній, вартість приватизованого майна, різні риту-

альні послуги тощо. Ставка ПДВ, що стягується з імпортованих то-

варів, встановлена у розмірі 20 %. Але на товари, які мають соціальне

значення, особливо на продовольчі, Кабінет Міністрів РУ встановив

ставку ПДВ 15 %.

Акцизний податок. Він сплачується при виробництві або імпорті

підакцизних товарів як юридичними, так і фізичними особами. Пе-

релік підакцизних товарів розробляється Кабінетом Міністрів РУ.

Об’єктом оподаткування є фізичний обсяг або вартість підакцизно-

го товару. Якщо товар вироблено з сировини, на яку вже був сплаче-

ний цей податок в РУ, то під час нарахування акцизного податку су-

ма його вхідного розміру підлягає заліку.

Податок за користування надрами. Його сплачують юридичні та

фізичні особи, які видобувають корисні копалини на території РУ та

здійснюють будівництво й експлуатацію підземних об’єктів. Базою

оподаткування можуть виступати обсяги видобутих корисних копа-

лин, відходів видобутку (переробки), площа, яка була надана для ви-

добування.

Від сплати згаданого податку звільняються:

· юридичні та фізичні особи, які проводять геологічні дослідження

надр, наукову роботу та геологорозвідування на природних тери-

торіях, що охороняються;

· бюджетні установи та організації за будівництво та експлуатацію

підземних споруд;

· метрополітен за використання підземних споруд;

· землевласники та землекористувачі, які у встановленому порядку

видобувають розповсюджені корисні копалини за особливим пе-

реліком;

· будівництво підземних споруд у межах надання їм загальних діля-

нок для власних господарських потреб.

Ставки податку встановлюються Кабінетом Міністрів РУ. Стяг-

нення цього податку здійснюється раз на квартал або раз на рік за-

лежно від надр, особливостей щомісячного видобутку.

Екологічний податок сплачують юридичні особи, які виробляють

товари, виконують роботи та надають послуги. Об’єктом оподатку-

вання є виробнича собівартість або витрати обігу. Ставка податку

встановлена в розмірі 1 %. Податок сплачується щоквартально. Від

сплати зазначеного податку звільняються юридичні особи, в яких

працює понад 50 % інвалідів.

Податок за користування водними ресурсами стягується з юридич-

них осіб, які використовують воду для своєї виробничої та госпо-

дарської діяльності. Податок нараховується на обсяг використаної

води. Він сплачується за місцем реєстрації особи в податкових орга-

нах незалежно від місцезнаходження водного ресурсу.

Від сплати податку звільняються:

· некомерційні установи, крім тих, які використовують воду для

підприємницької діяльності:

· установи охорони здоров’я, які використовують підземні міне-

ральні води з лікувальною метою (крім випадків, коли вони вико-

ристовують воду для продажу в торговельній мережі);

· підприємства, які займаються фармацевтичною діяльністю та ви-

користовують воду для виробництва лікарських засобів;

· споживачі, які одержують воду від юридичних осіб і внесли за це

заставу;

· гідроелектростанції за використання води для роботи агрегатів;

· підприємства, які використовують воду, за яку вже було сплачено.

Ставки цього податку встановлюються залежно від виду одержа-

ної води (поверхня або підземні джерела) та від підприємства, яке

використовує воду: промислове, гідроелектростанція, підприємства

комунального господарства, інших галузей національної економіки.

Сплачується податок раз на місяць. Підприємства, сума податку

яких за квартал не перевищує 50 мінімальних заробітних плат, спла-

чують його раз на квартал, сільськогосподарські підприємства — раз

на рік.

Податок на землю. Платниками цього податку в РУ є фізичні та

юридичні особи, які мають право власності, володіння або користу-

вання землею. Оподаткування земельним податком стимулює до

ефективного використання земельних ділянок. У разі погіршення

родючості землі, яке сталося з вини власника, податок сплачується за

ставкою, яка була встановлена до моменту погіршення. Якщо влас-

ник не використовує землю протягом двох років, то ставка податку

збільшується втричі. Слід зазначити, що оподатковується тільки та

земля, яка може бути використана для одержання прибутків. Від опо-

даткування звільняються землі:

· загального користування міст, селищ, населених пунктів (площі,

вулиці, зрошувальна система тощо);

· колективного користування — садівництво, виноградарство, ко-

лективні городи;

· які використовуються з метою оздоровлення;

· під автомобільними шляхами загального користування та спору-

дами на них;

· зайняті під магістральними газопроводами та нафтопроводами.

Зазначений податок стягується тільки з юридичних осіб, які ма-

ють землю у користуванні. Орендну плату сплачують юридичні та

фізичні особи, які одержали землі за рішенням Кабінету Міністрів

або місцевих органів влади в оренду. Причому податок на землю

сплачується незалежно від використання земельної ділянки. Від його

сплати звільняються такі юридичні особи:

· некомерційні та бюджетні установи;

· заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, соціального

забезпечення;

· дехканські (фермерські) господарства та підприємства з іноземни-

ми інвестиціями (перші два роки з моменту реєстрації);

· підприємства туристичного бізнесу (до моменту одержання при-

бутків, але не більш як три роки);

· підприємства з іноземними інвестиціями, які займаються вироб-

ничою діяльністю (протягом перших двох років з моменту реєст-

рації).

Платники нараховують цей податок самостійно і сплачують його

щоквартально (сільськогосподарські підприємства раз на рік). Від

податку на землю звільняються працівники кочового тваринництва,

особи, які одержали землю під індивідуальне житлове будівництво (в

межах норм), Герої Радянського Союзу, праці, інваліди, афганці,

чорнобильці, самотні пенсіонери, багатодітні сім’ї. Нарахування зе-

мельного податку для фізичних осіб здійснюється податковими орга-

нами, і сплачується він раз на рік.

Податок на майно стягують із фізичних та юридичних осіб, які ма-

ють визначене майно. Об’єктом оподаткування для юридичних осіб

є середньорічна вартість основних засобів і нематеріальних активів

(крім землі), задіяних у процесі виробництва з метою одержання при-

бутків; для фізичних осіб — вартість власної нерухомості, потужність

двигунів транспортних засобів. Майно юридичних осіб оподатко-

вується за ставкою 4 %. Для фізичних осіб ставку визначає Кабінет

Міністрів. Щодо податку встановлені пільги. Вони надаються

сільськогосподарським підприємствам, підприємствам зі значною

часткою іноземного капіталу (понад 500 тис. дол.), підприємствам,

заснованим інвалідами, підприємствам туристичного бізнесу та ін.

Серед фізичних осіб пільги мають ті верстви населення, які були вка-

зані у переліку пільг на прибутковий податок. Податок на майно

сплачується юридичними особами щомісяця, а фізичними — раз на

рік. Порядок визначення середньорічної вартості майна встановлю-

ється чинним законодавством.

Мито. Платниками є підприємства, об’єднання, фірми всіх форм

власності, а також фізичні особи, які займаються підприємницькою

діяльністю. Фізичні особи сплачують мито при ввезенні та вивезенні

товарів, якщо вони перевищують встановлену норму безмитного пе-

реміщення через кордон для особистого користування. Для сплати

мита заповнюється декларація, і сума розраховується виходячи зі

ставок та конкретної вартості вантажів, які переміщуються через

кордон. Перерахунок проводиться за курсом Центрального банку

РУ на дату оформлення вантажної митної декларації. Ставки мита

встановлює Кабінет Міністрів країни.

Місцеві податки та збори визначаються місцевими органами са-

моврядування. Їх платниками є юридичні та фізичні особи незалеж-

но від форми господарювання, які знаходяться на території РУ. Роз-

міри ставок, а також категорії платників, які мають право на пільги,

встановлюються місцевими органами самоврядування. Якщо зазна-

чені податки та збори не сплачуються у визначений термін, на них

нараховується пеня у розмірі 0,15 % суми недоїмки за кожну добу,

починаючи з наступного за днем сплати податку або збору.

До місцевих податків та зборів належать:

· збір на благоустрій території (гранична ставка 2 % прибутку,

який залишається у розпорядженні підприємства);

· податок з реклами. Він стягується за визначеною ставкою у від-

сотках від вартості наданих рекламних робіт та послуг, але вона

не повинна перевищувати 15 % обсягу рекламних послуг;

· збір за право торгівлі. Ставка становить 2,5 мінімальної заробіт-

ної плати за один місяць торгівлі;

· ліцензійний збір за право торгівлі певними видами товарів, у тому

числі алкогольними напоями. Ставка встановлена у розмірі 3,5

мінімальної заробітної плати за місяць торгівлі;

· податок з перепродажу автомобільних засобів. Ставка не переви-

щує 15 % суми угоди;

· збір за пересування автотранспорту. Він вноситься за одне пар-

кування у спеціально відведених місцях. Ставка становить 40 су-

мів за годину паркування.

Контрольні питання

1. Умови прийняття та зміст Податкового кодексу РФ.

2. Сутність проведення податкової реформи в РФ.

3. Сутність та склад соціального податку РФ.

4. Напрямки та мета формування податкової системи Г.

5. Позитивні та негативні ознаки податкової системи Г.

6. Особливості побудови податкової системи в ЕР.

7. Характеристика державних та місцевих податків ЕР.

8. Особливості дії податку на прибуток в ЕР.

9. Прибутковий податок з юридичних та фізичних осіб в РК та ме-

тодика його розрахунку.

10. Місцеві податки та збори РК та їх характеристика.

11. Характеристика податкової системи ЛР.

12. Види та характеристика непрямих податків ЛР.

13. Податкова система РУ та її характеристика.

14. Особливості податку на доходи юридичних осіб в РУ.

15. Податковий кодекс РТ та його значення для держави.

Розділ 4.

ПОДАТКОВІ СИСТЕМИ

КРАЇН ЄВРОПИ

4.1. Сполучене Королівство

Великобританії та Північної Ірландії

Податкова політика Сполученого Королівства Великобританії

та Північної Ірландії (Великобританії) має давню історію і у тако-

му вигляді, в якому існує зараз, сформувалася ще в XVII–XVIII

століттях.

У цій державі почала розвиватися наукова податкова теорія. Од-

ним із перших економістів-теоретиків був Франсис Бекон, який вису-

нув вимоги до оподаткування, основною з яких була добровільність.

Податки, які стягуються добровільно, не послаблюють мужність на-

роду. Тобто сплата податків повинна йти від серця. Пізніше англій-

ський економіст Вільям Петті у праці “Трактат про податки та збо-

ри” обґрунтував необхідність оподаткування, яка зводилася до на-

ступного.

1. Кожен повинен сплачувати стільки, скільки він насправді спожи-

ває. У цьому разі немає якогось насильства, і податок легше спла-

чується, тому що він є еквівалентом тих предметів, які спожива-

ються.

2. Податки, якщо сплачуються регулярно, спонукають платника бу-

ти ощадливим, що є одним із найважливіших способів збагачення

народу.

3. Повинен дотримуватись принцип сплати податку тільки один

раз, тобто уникнення так званого подвійного оподаткування,

тому що будь-яка річ або послуга може бути спожита тільки

один раз.

4. Оподаткування дає можливість постійно мати інформацію про

дійсний стан добробуту населення, його багатства, зробити вис-

новки про розвиток промислів і про стан держави загалом. Стяг-

ненням податків повинні займатися спеціальні чиновники, щоб

уникнути відкупу.

Основні принципи оподаткування вперше були розроблені у Ве-

ликобританії англійським економістом і філософом Адамом Смітом.

Найбільших зміни податкова система зазнала в останньому сто-

літті. Основним напрямком податкової політики держави було про-

ведення заходів на поетапне зниження ставок прибуткового податку,

проведення змін щодо надання пільг окремим верствам населення,

структурних змін податкової системи (деякі податки скасовувались,

вводились нові тощо).

Загалом управління, регулювання, а також розробку податкової

політики у Великобританії здійснює Казначейство. Воно розробляє

державну економічну та фінансову політику. Йому підпорядковуєть-

ся Управління внутрішніх доходів та Управління мит і акцизів. Уп-

равління внутрішніх доходів має офіс головного податкового інспек-

тора в Лондоні й мережу по всій країні. Всіма непрямими податками

керує Управління мит та акцизів.

Сучасна податкова система Великобританії складається з п’яти

груп податків:

1) прямі податки на доходи;

2) непрямі податки;

3) місцеві податки;

4) податки на ділову активність;

5) інші податки.

За складом усі податки Великобританії поділяються на загально-

державні та місцеві. Причому переважають загальнодержавні — до

90 % усіх податкових надходжень. Податки поділяються на прямі та

непрямі, а також на ті, що стягуються з фізичних та юридичних осіб.

Найважливішим податком з фізичних осіб є прибутковий пода-

ток, який становить близько 65 % усіх прямих податків, що надхо-

дять до державного бюджету.

Оподаткування фізичних осіб залежить не тільки від розміру до-

ходу, а й від джерела його одержання, тобто існує так званий розпо-

дільчий принцип. Залежно від джерела одержання доходи поділя-

ють на шість шедул (частин), які оподатковуються за особливою

методикою:

1) заробітна плата, пенсії, допомога та інші трудові доходи;

2) дивіденди та інші відсотки й виплати, які може одержувати грома-

дянин від різних компаній та фірм;

3) доходи від власності на землю, майно, споруди, житло, які зда-

ються в тимчасове користування іншим особам;

4) доходи від державних цінних паперів;

5) доходи від здійснення комерційної діяльності;

6) доходи від використання з комерційною метою різних лісових ма-

сивів.

Доходи фізичних осіб умовно поділяються на зароблені та інвес-

товані. Прибутковий податок стягується із сукупного річного дохо-

ду з урахуванням особливостей їх розрахунку (кожної шедули) та

пільг, передбачених чинним законодавством.

Існує загальний порядок сплати податку, приблизно як і в Укра-

їні, — на підставі декларації, яка заповнюється платником податку в

терміни, визначені чинним законодавством. При цьому громадяни,

які одержують тільки заробітну плату, в кінці року можуть таку дек-

ларацію не заповнювати.

При оподаткуванні прибутковим податком мають місце різні

знижки, серед яких найвідчутнішими є особисті та сімейні. Їх розмір

та порядок надання затверджуються та змінюються парламентом

держави й переглядаються майже щорічно. Крім знижок, платнику

податку можуть надаватися й різні пільги — неповним родинам, які

потребують допомоги хатньої працівниці, сліпим та ін.

Залежно від річного доходу існують три ставки прибуткового по-

датку: 20, 25, 40 %.

Крім прибуткового податку, з 1990 року введено подушний пода-

ток, який сплачують майже всі громадяни, старші 18 років. Він вста-

новлюється місцевими органами влади у твердому розмірі й прямо

пов’язаний з рівнем витрат. З 1993 року його розмір встановлюється

залежно від ринкової вартості майна та кількості членів родини. При

цьому проводиться оцінка вартості майна за всіма категоріями, які

мають різні ставки оподаткування.

Податок на спадщину. Встановлюється неоподатковуваний міні-

мум, а сума, що перевищує зазначену, має ставку 40 %. Діє система

пільг та знижок, яка дає змогу знизити податок до 80 %.

До основних податків з юридичних осіб належать прибутковий

податок з компаній, податок на приріст капіталу, на додану вартість,

внески на потреби соціального страхування, акцизи, гербовий збір,

податок на майно.

Податок з компаній стягується з доходів юридичних осіб за попе-

редній фінансовий рік. Ставка встановлюється щорічно й має дворів-

неву систему — для фірм та корпорацій, а також для підприємств ма-

лого бізнесу (причому останні оподатковуються за ставкою на 25–