4.4. Італійська Республіка

Податкова політика Італійської Республіки (ІР) відрізняється від

податкової політики та податкових систем інших країн більш еконо-

мічною спрямованістю, уніфікованістю, чіткою організаційною

структурою. Основним джерелом дохідної частини бюджету є подат-

ки. Реформування податкової політики почалося у період проведен-

ня податкової реформи 1973–1974 років, яка знищила стару архаїчну,

складну, багатоступінчасту систему, незрозумілу багатьом платни-

кам податків.

Податки, які існують у державі, поділяються на прямі та непрямі.

До прямих належать прибутковий податок з фізичних та юридичних

осіб, податок на дохід з капіталу, місцевий прибутковий податок,

податок на спадщину, дарування тощо. При проведенні реформи

1973–1974 років найбільших змін зазнали прямі податки, реформа ж

1988 року ще більше їх спростила.

Непрямі податки пов’язані зі стадіями виробництва та реалізації

товарів та послуг, імпорту товарів, зміною власності тощо. Основни-

ми з них є такі:

· податок на додану вартість сплачується з приросту вартості то-

вару при переході з одного циклу виробництва до іншого. База

оподаткування розраховується як різниця між вартістю проданих

товарів (майна), надання послуг, тобто всіх грошей, які надходять

до підприємства, та собівартістю продукції, тобто вартістю сиро-

вини, матеріалів, комплектуючих, одержаних з попереднього під-

приємства. Сплачується ПДВ на кожній стадії просування това-

рів. Ставка податку становить 19 %. Продовольчі товари, газети,

журнали оподатковуються за пільговими ставками 13 та 4 %. Де-

які товари та послуги звільняються від його сплати взагалі (екс-

порт продукції, різні міжнародні послуги та пов’язані з цим опе-

рації). Не оподатковуються ПДВ й операції зі страхування, видачі

кредитів, операції з акціями та облігаціями, із золотом, іноземною

валютою, медичне забезпечення, народна освіта, культура, по-

штові послуги тощо;

· гербовий податок сплачується за юридичне оформлення цивіль-

них та комерційних документів;

· реєстраційний податок є доповненням до гербового збору. Він

стягується, якщо потрібна ще й державна реєстрація

· податок на приріст вартості нерухомості належить до місцевих

податків і сплачується при одержанні прибутку від продажу неру-

хомості;

· акцизи та збори встановлюються на деякі види товарів — алко-

гольні напої, тютюнові вироби, нафту, нафтопродукти, електро-

енергію, а також при укладанні страхових контрактів, купівлі-

продажу акцій, облігацій, при одержанні від держави послуг

концесійного характеру;

· мито;

· податок з лото та лотерей.

Найбільше були змінені в період реформи 1988 року прибутковий

податок з юридичних осіб, фізичних осіб та місцевий прибутковий

податок.

Прибутковий податок з фізичних осіб сплачується з чистих доходів

громадян, одержаних у вигляді заробітної плати (робота за най-

мом), доходів від комерційної діяльності, від операцій з нерухомі-

стю, від власності на землю, капіталу або доходів з будь-яких ін-

ших джерел. Деякі джерела одержання доходів диференційовані.

Так, земельний дохід поділяється на дві частини:

· від безпосередньо земельної ділянки, тобто факту володіння або

збільшення сільськогосподарської діяльності на цій площі;

· з доходу від експлуатації будинків, споруд їх власником, тобто

доходу від здачі в оренду.

Розмір орендної плати визначається кадастровими реєстрами,

оцінка яких проводиться раз на 10 років (в інтервалах відповідне мі-

ністерство може внести певні додатки та поправочні коефіцієнти).

Земельним податком оподатковуються тільки землі, які можна вико-

ристовувати для сільськогосподарської діяльності.

Для визначення доходу з будівель, які безпосередньо використо-

вуються власником, встановлюються тарифи. Розмір податків з буді-

вель, наданих в оренду, визначається угодою оренди. При обчислен-

ні цього податку враховуються усі міські будинки, деякі будівлі, спо-

руди для утримання худоби, збереження сільськогосподарської про-

дукції, торговельні приміщення, склади, допоміжні будівлі.

Крім доходу від земельної власності, визначається дохід з капіта-

лу. Він обчислюється складанням процентів за вкладами та за поточ-

ними банківськими рахунками. Податок стягується з дивідендів, ло-

терейних виграшів, ануїтетів тощо. Він утримується при проведені

розрахунків банківською або іншою установою.

Крім заробітної плати, різних відрахувань та зборів до доходів від

найманої праці додаються й пенсії. Але якщо особа, крім заробітної

плати та пенсії, не має доходів з інших джерел, то в кінці фінансово-

го року вона звільняється від подання податкової декларації.

Доходи від підприємницької діяльності, як і доходи від професій-

ної діяльності, обчислюються як різниця між усіма доходами, одер-

жаними підприємцем, та фактичними витратами.

Ставки оподаткування фізичних осіб встановлюються за прогре-

сивною шкалою і щорічно корегуються з урахуванням індексу ін-

фляції. Найнижча ставка оподаткування доходу — 10 %, найвища —