4.13. Велике Герцогство Люксембург

Податкова політика Великого Герцогства Люксембург (ВГЛ), а

відповідно, і податкова система побудовані на загальних принципах

оподаткування, які характерні для всіх країн Західної Європи. Плат-

ники податку поділяються на резидентів та нерезидентів. До рези-

дентів зараховуються усі компанії, зареєстровані в ВГЛ, або ті, що

мають на території держави органи управляння. Вони сплачують

податки з усіх видів доходів, одержаних з різних джерел як на тери-

торії держави, так й за її межами. До нерезидентів належать ком-

панії, які не мають юридичної адреси, а також органів управління

на території ВГЛ. Вони сплачують податки на дохід, який одержу-

ють тільки на території Люксембургу.

Основним податком є податок на прибуток корпорацій. Його

сплачують акціонерні товариства (як відкритого, так й закритого

типу), товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативи, ін-

ші юридичні особи. Не підлягають оподаткуванню повні та коман-

дитні товариства, а також неприбуткові організації та підприємст-

ва. Розмір доходу до оподаткування визначається на основі даних

внутрішнього обліку компанії, який проводиться кожною фірмою

за власною схемою (якщо вона не вступає у протиріччя з правила-

ми, які застосовуються у країнах Європейського Союзу). Звітний

період повинен перевищувати 12 місяців. Прибуток до оподатку-

вання визначається як різниця між вартістю активів на поточну та

звітні дати. Згідно з законодавством Люксембургу не має значення

ні вид прибутку (розподілений чи нерозподілений), ні джерело його

одержання, ні вид діяльності. Розрахунок прибутку до оподатку-

вання має свої особливості:

· за основу оподаткування береться мінімальна оцінка;

· розрахунок проводиться за кожною статтею;

· нереалізований прибуток до загальної суми прибутку не зарахо-

вується;

· активи та пасиви визначаються за мінімальною неліквідною вар-

тістю;

· амортизаційні відрахування обов’язково враховуються і вста-

новлюються залежно від терміну служби обладнання і законами

не регламентуються. Але для проведення прискореної аморти-

зації необхідно мати дозвіл;

· товарні запаси оцінюються за методом FIFO, тобто за ціною

першої одержаної або виробленої партії. При визначенні витрат,

пов’язаних із запасами, використовуються ціни, встановлені під

час закупівлі, а тільки потім враховуються ціни наступної

купівлі.

На загальних підставах оподатковуються приріст і втрата ка-

піталу.

До витрат компаній зараховують усі витрати, яких зазнає компа-

нія у процесі своєї діяльності:

· проценти за кредитами незалежно від відсоткової ставки;

· заробітна плата найманих працівників;

· відрахування на обов’язкове страхування та інші страхові внески;

· відрахування у пенсійний фонд;

· оренда та утримання приміщень;

· податки, сплачені за кордоном (лише ті, за якими не було подат-

кового кредиту);

· муніципальний податок;

· податок на нерухоме майно та інші збори;

· витрати, пов’язані з відрядженнями, та представницькі витрати;

· витрати, пов’язані зі створенням компанії;

· резерви за сумнівними боргами;

· роялті.

Не зараховуються на собівартість:

· корпоративні податки;

· податок на додану вартість;

· винагороди членам ради директорів;

· благодійні внески (крім встановлених розмірів).

Втрати, яких компанії зазнають після січня 1991 року, можуть бу-

ти віднесені на собівартість, а надалі мати компенсації за рахунок

прибутку.

Прибуток оподатковується за прогресивною шкалою. Ставка ста-

новить від 20 до 42,6 %. Але надалі ставка оподаткування прибутку,

що перевищує визначену суму, знижується до 33 %. Крім того, з при-

бутку проводяться відрахування у фонд допомоги по безробіттю за

ставкою 4 %. Після сплати корпоративного податку компанія не мо-

же одержати податковий кредит. З неї також стягується податок на

дивіденди у розмірі 15 %. Він сплачується авансово і надалі може вра-

ховуватися при сплаті особистого податку.

Загалом дивіденди та інші виплати не підлягають оподаткуван-

ню, якщо компанія-утримувач володіє 10 % акцій компанії-платника

не менш як 12 останніх місяців. Пільги діють, якщо компанія-рези-

дент одержує дохід від компанії-нерезидента, прибуток якої оподат-

ковується в її державі за ставкою прибуткового податку не меншою,

ніж в ВГЛ.

При оподаткуванні доходів, одержаних за межами ВГЛ, подат-

кові органи можуть надати податковий кредит. Але для цього необ-

хідно виконати такі умови:

· іноземне постійне представництво повинно мати окремий від-

особлений баланс;

· податковий кредит не повинен бути більшим, ніж розмір податку,

який сплачується в ВГЛ (інакше різниця відноситься на прибуток);

· податковий кредит надається тільки з корпоративного податку

(податок на прибуток);

· податковий кредит, що надається підприємству, визначається що-

до кожної держави окремо;

· якщо між країнами існує угода про усунення подвійного оподат-

кування, то прибуток, одержаний за кордоном, оподаткуванню не

підлягає.

Від сплати податку звільняється приріст капіталу, який одержують

від продажу акцій інших компаній, які повністю сплачують податки

(не має значення, яка це компанія — резидент чи нерезидент). Але ця

пільга надається, якщо компанія володіє не менш як 25 % акцій або

їх вартість не менша за визначену суму і ці акції належать компанії

протягом 12 місяців. Звільнення від податку стосується випадків, ко-

ли приріст капіталу одержують внаслідок форс-мажорних обставин,

стихійних лих, при зміні виробничої діяльності тощо. Крім того, всі

операції щодо реорганізації компанії-резидента звільняються від по-

датків, якщо їх засоби переходять на баланс новоствореного підприє-

мства. У Люксембургу обов’язково потрібно подати податкову дек-

ларацію до 31 травня року, наступного за звітним (на прохання плат-

ника податковий орган може змінити термін сплати).

Податок сплачується платником щоквартально, його розмір вста-

новлює податковий інспектор. Якщо платник не дотримується тер-

мінів сплати, то з нього стягується штраф у розмірі 1 % суми податку

щомісячно. Строк давності позову становить п’ять років, але він може

бути продовжений і до 10 років. Платник може опротестувати свої

претензії у глави податкового відомства або у Державній раді, але це

звернення не призупиняє сплати податку. Авансова сплата податку

здійснюється з дивідендів або інших доходів, з акцій, доходів від при-

вілейованих акцій, з роялті, резидентів. Ставка авансового податку

становить: з дивідендів — 15 % від джерела та 17,65 % — від утримува-

ча, з роялті — від 10 до 12 % (його сплачують тільки нерезиденти).

Прибутковий податок муніципалітету має різні ставки. Макси-

мальна становить 10 %. При розрахунку державного прибуткового

податку цей податок віднімається від чистого доходу.

Прибутковий податок з фізичних осіб. Він стягується з усіх дохо-

дів, одержаних резидентом незалежно від джерела. Нерезиденти

сплачують його тільки з доходів, одержаних на території ВГЛ. При

оподаткуванні подружжя їх доходи об’єднуються при визначенні ба-

зи оподаткування. Для подружжя, яке працює, встановлюється зниж-

ка розміру чистого оподатковуваного доходу від 0 до 50 %. Додатко-

во стягується прибутковий податок у розмірі 2,5 % нарахованого

податку.

Відрахування з фізичних осіб. Крім прибуткового податку із заро-

бітної плати працівників, безпосередньо роботодавцем з чистого до-

ходу відраховуються:

· внески у соціальні фонди;

· страхові премії;

· відрахування до благодійних фондів;

· акції компаній-резидентів ВГЛ (відрахування залежать від кіль-

кості утримувачів);

· особисті відрахування витрат для іноземного керівництва банків,

які створені в ВГЛ.

Муніципальний додатковий податок. Його сплачують фізичні осо-

би, які мають доходи від торгівлі, продажу чистого власного капіта-

лу, торгівлі земельною власністю. Розмір відрахування встановлю-

ється у визначених розмірах (окремо на дохід від торгівлі та чистий

власний капітал).

Податок на особисте майно стягується з фізичних осіб на підставі

заповненої декларації на майно. Ставка становить 0,5 %. При цьому

особиста нерухомість оцінюється за її офіційною вартістю. При спла-

ті зазначеного податку також передбачаються відрахування у визна-

чених розмірах на себе, дружину та на кожного утримувача.

Податок на додану вартість стягується за стандартною став-

кою — 15 %. На професійні послуги встановлюється знижена ставка,

яка дорівнює 12 %, на постачання газу, електроенергії ставка стано-

вить 6 %, на продукти харчування, газети, книги, готельні послуги та

послуги пасажирського транспорту — 3 %. Банківські, фінансові,

страхові послуги, освіта, охорона здоров’я, деякі види некомерційної

діяльності взагалі звільняються від сплати цього податку.

Податок на спадщину або дарунки. Він диференційований залеж-

но від відношення членів родини до спадщини. Для прямих спадко-

ємців ставка становить від 6 до 19,2 %, для інших — від 9 до 48 %.