4.3. Федеративна Республіка Німеччина

Податкова політика Федеративної Республіки Німеччина (ФРН)

розроблялася разом із утворенням Германської імперії. У 1871 році

практично всі податки, порядок їх стягнення залишалися в компе-

тенції керівництва тих земель, які входили до складу імперії. Імперія

встановлювала тільки мито та податки на деякі товари народного

споживання: алкогольні напої, тютюнові вироби, цукор, сіль. Далі

кількість загальноімперських податків розширювалася, з’являлися

акцизи, податок з поштово-телеграфних послуг, почали надходити

матрикульні внески з окремих земель (але землі вносили їх тільки при

загальноімперських витратах).

У цей же період канцлером Німеччини Отто Бісмарком були

сформульовані мета та напрямки розвитку податкової політики. Він

запропонував поступовий перехід від прямих податків до непрямих і

поступову відміну прямих податків, тому що їх рівень дуже високий

й не відповідає вимогам, які стоять перед державою.

Поступово збільшувалася кількість загальноімперських податків.

Так, у 1890 році був введений гербовий збір на цінні папери, векселі,

гральні карти. У 1906 році — податок на спадщину, у 1913 році —

податок на майно, а також на приріст майна.

Важливе значення для податкової політики Німеччини мала по-

даткова реформа 1919 року. Її основна мета — ліквідація сувереніте-

ту земель. Внаслідок її проведення держава одержала всі права на

визначення, стягнення та управління податками. Крім введення но-

вих податків (наприклад, на предмети розкоші), були збільшені роз-

міри деяких старих податків (податку з обороту), вводились додат-

кові податки (з власників великого майна). Змінено чинне законодав-

ство, і замість прибуткового податку в кожній землі був введений

єдиний загальноімперський прибутковий податок з максимальною

ставкою 60 %.

Надзвичайно важливою для Німеччини була економічна рефор-

ма, проведена після Другої світової війни економістом, професором,

канцлером Німеччини Л. Ерхардом. Основним її змістом був перехід

до ринкових відносин й розподіл повноважень між Федерацією зага-

лом та землями, які до неї входять. Був введений також принцип роз-

подільного ведення державного бюджетного господарства та бюд-

жетів окремих земель залежно від виконання функцій та завдань і

покриття відповідних витрат. Крім федерального та земельного ке-

рівництва, деякі суспільно-соціальні функції виконували місцеві

органи влади, тому податкова політика проводилась таким чином,

щоб наповнювати всі три бюджети, тобто один податок міг розподі-

лятися на три або на два бюджети.

Податкова політика ФРН відзначається не лише вертикальним, а

й горизонтальним вирівнюванням, тобто найприбутковіші землі пе-

рераховують частину свого доходу менш прибутковим. При розроб-

ці податкової політики Л. Ерхард виходив з того, що треба поступо-

во зменшувати податковий тягар, але це можливо тільки при стабілі-

зації витрат (як державних, так і місцевих), з одного боку, та підви-

щенні продуктивності праці — з другого.

Досить суттєві зміни у систему оподаткування внесла податкова

реформа 1990 року. У 1993–1994 роках були прийняті закони “Про

запровадження федеральної програми консолідації” та “Про гаран-

тування місцезнаходження підприємців”, спрямовані на створення

найсприятливіших податкових умов у державі. Було введено три рів-

ні бюджетів, куди надходили гроші від сплати податків.

· Перший, найвищий, рівень — державний бюджет. До нього відра-

ховувалось 42 % прибуткового податку з громадян, 50 % податку

з корпорацій, приблизно 25 % податку на підприємницьку діяль-

ність, частина податку з обороту (яка постійно змінювалась).

· Другий рівень — земельні бюджети. До нього нараховується 42 %

прибуткового податку з фізичних осіб, 50 % податку з корпора-

цій, частина податку на підприємницьку діяльність, податок з

обороту.

· Третій рівень — місцевий бюджет, або бюджет місцевих органів

управління. Він складається з 15 % прибуткового податку з фізич-

них осіб, 50 % податку на підприємницьку діяльність та частини

податку з обороту.

Нині у ФРН понад 50 видів податків. У бюджеті країни податки

становлять 80 %. Для податкової політики держави характерна висо-

ка дисципліна платників податків.

Основним податком, який сплачують фізичних особи, є прибутко-

вий податок. Ним оподатковуються усі доходи, які одержує громадя-

нин держави: від підприємницької діяльності, заробітна плата, веден-

ня сільського та лісового господарства, промислове виробництво,

доходи від оренди майна тощо. Крім того, платники податків при

визначенні податку на заробітну плату поділяються на шість класів:

· неодружені працівники без дітей;

· неодружені, розлучені або овдовілі громадяни, які мають на утри-

манні дітей;

· подружжя, якщо працює тільки один член сім’ї;

· обидва члени сім’ї працюють, однак оподаткування роздільне;

· працюють обидва члени сім’ї, але один із них може бути віднесе-

ний до третього класу;

· працівники, які працюють у кількох місцях.

Однак порядок сплати податку має певні особливості. Ставки різ-

ні для неодружених та сімейних (це пов’язано зі складною демогра-

фічною ситуацією у державі й спрямовано на стимулювання збіль-

шення чисельності населення). Найвища ставка податку для обох

категорій громадян становить 53 %. Окремо виділяється оподатку-

вання доходів від капіталу, відсотків за акціями, частково від участі

в різних товариствах та ін. Ставка оподаткування становить 25 %

одержаного доходу.

Для сплати цього податку розробляються особливі податкові таб-

лиці, в яких є інформація про податковий клас платника, його стан,

кількість дітей, на утриманні кого вони знаходяться, як ведеться сі-

мейне господарство, наявність податкових пільг.

Стягуються податки на підставі податкової карти. Вона запов-

нюється у громаді за місцем проживання платника податку. У ній

вказується податковий клас, кількість дітей, віра платника, інвалід-

ність тощо.

Майновий податок встановлюється на майно фізичних та юридич-

них осіб. Оподаткуванню підлягає все рухоме та нерухоме майно, яке

приносить прибуток. Залежно від об’єкта оподаткування встановлю-

ються ставки: для фізичних осіб — 0,5 %, для юридичних — 0,6 %. Від

сплати цього податку звільняються акціонерні товариства, частка

яких у статутному капіталі менш як 10 %.

Податок з транспортних засобів. Ним оподатковуються власники

транспортних засобів. Ставка залежить від потужності двигуна та за-

гальної ваги транспортного засобу і нараховується за прогресивною

шкалою. Податок сплачують один раз на рік.

Податок на спадщину. Платники цього податку поділяються на

класи залежно від розміру спадщини та відношення до неї членів ро-

дини. До першого класу належать найближчі члени родини — дружи-

на, діти, у тому числі нерідні: пасинки, падчерки, прийомні. Для них

встановлюються мінімальні ставки оподаткування. Другий клас —

онуки, правнуки, для них підвищується неоподатковуваний мінімум.

Третій клас — батьки, дід, баба, зведені брати й сестри (неоподаткову-

ваний мінімум залишається той самий). Четвертий клас — свекри,

теща, тесть. П’ятий клас становлять всі інші спадкоємці. Залежно від

класу ставка оподаткування встановлюється від 2 (для першого класу)

до 60 % (для п’ятого класу).

Компенсаційний податок сплачують за користування матеріальни-

ми благами та послугами. Наприклад, за видовищні заходи, податок

на полювання та рибальство, а також податок з осіб, які мають под-

війне місце проживання.

Для юридичних осіб одним із основних податків є корпоративний

податок (по суті, податок на прибуток). Об’єктом оподаткування

виступає прибуток, який розраховується як різниця між усіма дохо-

дами та витратами (включаючи податок на додану вартість). Також

відраховується зменшена вартість виробленої продукції та її запаси.

При сплаті цього податку визначають розподілений та нерозподіле-

ний прибуток. За нерозподіленим прибутком ставка оподаткування

становить 50 % (а в деяких випадках навіть 57,5 % ), за розподіле-

ним — 36 %. З урахуванням того, що Німеччина є членом Європейсь-

кого Союзу, ставка корпоративного податку встановлюється в ме-

жах 30–40 %.

Промисловий податок. Ним оподатковується капітал та прибуток

підприємства до сплати корпоративного податку. Він стягується з

усіх підприємств незалежно від форми власності, правового статусу

власника (виняток становлять ремісничі та сільськогосподарські під-

приємства). При оподаткуванні застосовуються дві ставки: 5 % суми

промислового доходу та 0,2 % балансової вартості основного капіта-

лу підприємства. Не оподатковується промисловий дохід та промис-

ловий капітал, розміри яких менші за встановлену суму.

Земельним податком оподатковуються земельні ділянки підпри-

ємств, сільськогосподарські угіддя, лісове господарство. Ставка

складається з двох частин. Основну частину встановлюють фінансові

органи централізовано, додаткову визначає земельна громада залеж-

но від свого фінансового стану. Загальна ставка податку коливаєть-

ся у межах 0,6–3,1 %.

Податок на додану вартість був введений у 1973 році (в Німеч-

чині найрозповсюдженішою назвою є податок з продажу, або пода-

ток з обороту). Питома вага його в дохідній частині бюджету стано-

вить 28 %. Після прибуткового податку він займає друге місце. У

ФРН зазначений податок застосовується з двох причин:

· одержання додаткових грошових надходжень до бюджету за ра-

хунок оподаткування споживання;

· вимога до країни при вступі до Європейського Союзу.

Суб’єктами виступають як юридичні, так і фізичні особи, які зай-

маються будь-якою діяльністю з метою одержання прибутку. Об’єкт

оподаткування — оборот з реалізації товарів, надання послуг, вико-

нання робіт замовника. Причому не має значення правова форма

підприємства, продукція власного виробництва чи придбана, у тому

числі імпортована. Для більшості товарів застосовується ставка

15 %. На продовольчі товари та книжково-журнальну продукцію —

14 %. Від сплати ПДВ звільняються підприємства громадського хар-

чування, ресторани та кафе, а також експортні поставки, обороти ци-

вільної авіації, морського судноплавства, юридичні операції та опе-

рації з цінними паперами. Не сплачують ПДВ фізичні особи, які є

підприємцями і в перший рік мають дохід, менший за визначену суму,

а в наступному році планують оборот, не більший за встановлену

суму. Але в цьому разі така фізична особа не має права на повернен-

ня ПДВ з нарахованого податку. Відмова від сплати ПДВ — це воля

самого підприємця.

Мито. Основним законодавчим документом для сплати мита в

ФРН є митний закон. Згідно з чинним законом мито поділяється на

три види:

· вартісне — нараховується у відсотках від вартості товару;

· специфічне — у твердих ставках на певну кількість товару;

· змішане — поєднує елементи вартісного і специфічного мита.

У ФРН діє багато ставок.

1. Автономні ставки встановлюються на товари, які ввозяться до

ФРН з країн, з якими немає угод про встановлення преференцій-

них ставок або які не є членами Європейського Союзу.

2. Референційні — встановлюються на товари з країн, з якими є уго-

ди про зниження тарифів або на які ці угоди поширюються.

3. Контингентні ставки діють на контингентні товари і передбача-

ють знижені розміри мита.

4. Зрівняльне мито визначається комісією Європейського Союзу на

прохання уряду Німеччини (діє в особливо складних економічних

умовах).

5. Антидемпінгові ставки застосовуються комісією Європейського

Союзу при одержанні товарів з країн, які порушують антидемпін-

гове законодавство.

При розрахунку мита ставка встановлюється:

· до конкретної вартості партії товару, що завозиться;

· у твердій сумі від кількості товару.

Крім того, при розрахунку до уваги беруться вартість фрахту,

страхування до кордону. Імпортер також має сплатити споживчий

податок за монопольний виріб.

Збори. У ФРН вони сплачуються переважно при наданні послуг

державною структурою, тобто зацікавленим особам з метою компен-

сації видатків державного закладу. Збори можна вважати особливою

формою перерозподілу видатків. До основних зборів, які існують ни-

ні в ФРН, належать:

· гербовий збір, завдяки якому документ набирає чинності;

· збір на гідравлічні споруди, який сплачується у разі, якщо ця спо-

руда (наприклад, гребля) захищає майно особи від повені;

· збір за користування каналами, шлюзами;

· портові збори;

· збори за право торгівлі;

· збори за видачу патенту на відкриття;

· судові збори, коли всі витрати, пов’язані з судовим процесом,

сплачує сторона, яка програла процес.

Внески на соціальне страхування. По суті, вони є основою підтрим-

ки громадянина у разі довгострокової хвороби та пов’язаної з неї ін-

валідності, старості, кризових ситуацій, страхування на випадок без-

робіття тощо.

Особливі податки. У ФРН є церковний податок. Введення його по-

в’язане з історичним протистоянням протестантської віри на півночі

ФРН та католицької — на півдні.

Існує в Німеччині й екологічний податок. Він має за мету збере-

ження навколишнього природного середовища, адже ця країна від-

мовляється навіть від атомних електростанцій.

Податок на солідарність. Його введення у березні 1991 року пов’я-

зане з фінансуванням різних проектів у колишній Німецькій Демокра-

тичній Республіці, причому ставки податку щорічно корегуються.

Слід також зазначити, що у ФРН діє система податкових консуль-

тантів. Їх послугами можуть користуватися як юридичні, так і фізич-

ні особи, і їх діяльність регламентується законами про службу.