3.1. Російська Федерація

Важливим стимулюючим чинником розвитку суспільства держа-

ви є її податкова система, тому в Російській Федерації вона почала

здійснюватись за новими принципами. Її завданням стало поліпшен-

ня інвестиційного клімату та досягнення профіцитності державного

бюджету, зниження податкового тягаря, погодження інтересів держа-

ви, підприємців та населення.

Перебудова податкової системи почалася з розробки та прийнят-

тя Податкового кодексу Російської Федерації (ПК РФ). Основною

передумовою його прийняття було зростання валового внутрішньо-

го продукту (ВВП), ліквідація бюджетного дефіциту та збільшення

надходження коштів до бюджету. У 2000 році було взято курс на

спрощення податкової системи, зниження податкового тиску на ви-

робника та переміщення податкового тягаря на споживача. Важливе

місце в проведенні податкової реформи належить формуванню нової

етики платника. Більшість підприємців, фізичних осіб підтримують

політику держави у сфері оподаткування і згодні з тим, що сплата по-

датку — це їх обов’язок.

Податкова реформа, яка проводиться в Росії, спрямована на зни-

ження податкового тиску на платника податків. Суттєво зменшені

були податкові пільги, що надавались окремим платникам (скасо-

вані всі пільги щодо податку на прибуток, зменшено кількість пільг

на прибутковий податок з громадян та ін.), тобто створені однакові

умови оподаткування для всіх платників. Утім, вводяться чотири

види соціальних відрахувань, які враховують різні витрати платни-

ка, пов’язані з лікуванням, одержанням послуг установ охорони здо-

ров’я, здобуванням освіти і з витратами родини.

Крім того, спрощено та зменшено кількість податкових платежів.

Так, нині їх 28. Введено єдиний соціальний податок замість існуючих

раніше відрахувань у Пенсійний фонд, Фонд соціального страхуван-

ня та Фонд обов’язкового медичного страхування.

Основним документом податкової політики Російської Федерації

є ПК РФ. Він складається з двох частин і вводився поступово. Перша,

загальна частина була введена в дію з 1 січня 1999 року і складається

з таких елементів:

· види податкових платежів та обов’язкових зборів;

· порядок сплати податків та виконання обов’язків платника по-

датків;

· принципи встановлення та введення в дію нових податків, а також

їх скасування;

· права та обов’язки всіх суб’єктів податкової системи (від платни-

ка податку до податкових органів);

· форми, методи та порядок контролю за платниками податків;

· відповідальність платників податків за порушення чинного зако-

нодавства;

· порядок оскарження дій податкових органів та ін.

Згідно з першою частиною ПК РФ на території держави встанов-

лені податкові платежі.

1. Федеральні:

· податок на додану вартість;

· акцизи;

· податок на прибуток;

· податок на доходи від капіталу;

· прибутковий податок з фізичних осіб;

· внески до державних соціальних позабюджетних фондів;

· державне мито;

· мито;

· податок з користувачів надр;

· податок на відтворення матеріально-сировинної бази;

· податок на додатковий дохід від добування вуглеводню;

· збір за право користування об’єктами тваринного світу, водними

та біологічними ресурсами;

· лісовий збір;

· водний збір;

· екологічний збір;

· федеральні ліцензійні збори.

2. Регіональні:

· податок на майно організацій;

· податок на нерухомість;

· шляховий податок;

· транспортний податок;

· податок з продажів;

· податок з грального бізнесу;

· регіональні ліцензійні збори.

3. Місцеві:

· земельний податок;

· податок на майно фізичних осіб;

· податок з реклами;

· податок на спадщину;

· місцеві ліцензійні збори.

Друга частина ПК РФ була прийнята та введена в дію згідно з за-

коном № 217-ФЗ від 5 серпня 2000 року та Федеральним законом

№ 118-83 від 5 серпня 2000 року. Введення другої частини змінило си-

стему оподаткування за окремими податками. Новий порядок опо-

даткування стосується практично всіх податків, а деякі з них введені

вже з 1 січня 2001 року або й раніше (ПДВ, акцизи, податок на дохо-

ди фізичних осіб, єдиний соціальний податок, внески).

У 2001 році скасовано податок з реалізації пально-мастильних ма-

теріалів, податок з придбання автотранспортних засобів. Але якщо

за цими податками є недоїмка, то вона підлягає сплаті до федераль-

ного шляхового фонду. З 1 січня 2003 року скасовано податок за ко-

ристування автомобільними шляхами. Внесені зміни у порядок спла-

ти та нарахування діючих податків.

Податок на додану вартість (ПДВ). Зараз платниками податку

стали індивідуальні підприємці. У Законі визначається місце реалі-

зації товару, робіт та послуг, встановлюється податковий термін в

один місяць без попередньої авансової сплати податку та розмір цьо-

го податку. Якщо підприємство протягом кварталу має виручку

менш ніж 1 млн руб., то воно сплачує ПДВ раз на квартал. Якщо

платник податку має протягом трьох податкових періодів базу опо-

даткування менш ніж 1 млн руб., то він звільняється від сплати по-

датку на 12 наступних податкових періодів. Також діють тарифи на

ввезення на митну територію РФ технологічного обладнання, комп-

лектуючих та запасних частин до нього як внесок у статутний фонд.

Діє пільга, пов’язана з науково-дослідними та конструкторськими

розробками, що проводяться за рахунок бюджету. За пільговою

ставкою оподатковується експорт товарів (крім країн СНД). Але

платник має підтвердити експорт товарів за територію РФ.

Акцизні збори. Зміни щодо цього податку передусім стосуються

алкогольних напоїв та інших спиртовмісних виробів. Зараз, згідно з

ПК РФ, до підакцизної спиртової продукції належать усі вироби, від-

соток алкоголю в яких не менш як 9 % (раніше не менш як 12 %). Для

лікарських препаратів встановлено обсяг фасування 100 мл. Ставки

на спиртовмісну продукцію підвищено в середньому на 2–5 руб. по-

рівняно з попередніми. Збільшено ставки акцизів на тютюнові виро-

би. Вони диференційовані залежно від класу цигарок. Ставки на на-

фтопродукти підвищені у 2,8 раза, на газ на території РФ — на 15 %,

а на той, що реалізується за її межами, — на 30 % (крім країн СНД).

Посилюється контроль за експортом товарів.

Податок на доходи фізичних осіб. У 2000 році в РФ введено пода-

ток для фізичних осіб з єдиною ставкою 13 % та підвищеною — для

певних видів доходів. Позитивним наслідком є звільнення значної

частини фізичних осіб та найманих працівників від заповнення по-

даткової декларації. Деякі доходи, одержані від нетрудової діяльно-

сті (виграші в лотерею, добровільне страхування та ін.) мають став-

ку 35 %. Доходи у вигляді дивідендів, одержані фізичними особами,

які не є податковими резидентами РФ, оподатковуються за ставкою

30 %. При нарахуванні цього податку ПК РФ передбачаються деякі

відрахування з фізичних осіб — приватних підприємців. Так, при

розрахунку бази оподаткування встановлюється чотири податкові

відрахування.

1. Стандартні — відрахування для конкретної категорії платників

податків, тобто на себе та дітей. При цьому виділяють кілька ка-

тегорій платників. Так, 400 руб. відраховується з фізичних осіб,

які не мають будь-яких інших пільг, до часу одержання доходу з

початку податкового періоду до 20 тис. руб. Податкове відраху-

вання в 300 руб. здійснюється у тих громадян, які мають дітей у

віці 18 років, на кожну дитину, а також учнів, студентів у віці до

24 років, якщо вони знаходяться під опікою. Податкові відраху-

вання у розмірі 500 та 3000 руб. встановлюються особливим кате-

горіям громадян незалежно від розміру доходу.

2. Соціальні — до цих відрахувань належать перераховані платни-

ком податку кошти на благодійні цілі, грошова допомога закла-

дам науки, освіти, охорони здоров’я тощо; гроші, сплачені плат-

ником податку за навчання в загальноосвітніх навчальних закла-

дах (але не більш ніж 25 тис. руб.), а також суми, сплачені батька-

ми за навчання своїх дітей; розмір коштів, сплачених платниками

податків за послуги з лікування, лікування дружини, батьків, ді-

тей у віці до 18 років, надані в установах охорони здоров’я РФ. За-

гальна сума соціальних відрахувань не може бути більшою ніж

25 тис. руб. Вони надаються тільки по закінченні податкового пе-

ріоду.

3. Майнові — відрахування з доходів, одержаних платниками по-

датків у податковому періоді від продажу будинків, квартир, при-

садибних ділянок тощо; кошти, витрачені платником податку на

будівництво або придбання житла на території РФ та ін. Загаль-

на сума майнового відрахування не може перевищувати 600 тис.

руб.

4. Професійні — відрахування у розмірі фактичних витрат, які від-

бувалися безпосередньо при одержанні доходу і підтверджували-

ся відповідними документами.

Єдиний соціальний податок (внесок). Він введений Федеральним

законом № 117-ФЗ від 5 серпня 2000 року та другою частиною ПК

РФ і є, по суті, альтернативою діючим раніше зборам у фонд заробі-

тної плати підприємств до позабюджетних фондів: Пенсійного фон-

ду РФ (29 %), Фонду обов’язкового медичного страхування РФ

(3,6 %), Державного фонду зайнятості (1,5 %), Фонду соціального

страхування РФ (5,4 %), що становили загалом 39,5 %. При цьому

виникали й проблеми — для кожного фонду потрібно було розрахо-

вувати та надавати окремі звіти в установлені терміни, кожний фонд

мав свої строки сплати, міг надавати своїм платникам пільги або

встановлювати певні умови сплати. Крім того, кожний фонд пере-

віряв підприємство щодо сплати податку або платежу, що суттєво

збільшувало кількість таких перевірок. Введення єдиного соціально-

го податку уможливило спрощення цих проблем. За цим податком

розраховується єдина база оподаткування і знижується його ставка.

Визначається і об’єкт оподаткування. Так, для роботодавців (ор-

ганізацій або приватних підприємців), які здійснюють будь-яку гос-

подарську діяльність, об’єктом оподаткування є виплати, винагороди,

які нараховуються працівникові. Для індивідуальних підприємців,

фермерських та селянських господарств, адвокатів об’єктом є доходи

від підприємницької діяльності з відрахуванням витрат, пов’язаних із

їх виручкою. Для підприємців, які застосовують спрощену систему

оподаткування, — дохід, що визначається відповідно до вартості па-

тенту. За цим податком діє регресивна ставка оподаткування, тобто

чим вища база оподаткування, тим нижча ставка податку. Не сплачу-

ють його інваліди, громадські організації інвалідів та ін.

Контроль за порядком нарахування та сплатою здійснюється по-

датковими органами РФ. Вони також проводять залік, повернення

зайвих коштів, стягують штрафи, пеню тощо.

Розмір податку обчислюється для кожного соціального позабюд-

жетного фонду окремо і перераховується окремими платіжними до-

кументами. Платниками єдиного соціального податку є юридичні та

фізичні особи — роботодавці, які здійснюють виплати найманим

працівникам. Якщо платники податку є приватними підприємцями,

то вони сплачують податок як із власного доходу, так і з доходу, на-

рахованого найманому працівнику. Не є платниками податку кате-

горія приватних підприємців, які сплачують податок на поставлений

дохід для окремих видів діяльності в частині доходу, одержаного від

цих видів діяльності.

Розширилася і база оподаткування. Так, при її розрахунку врахо-

вуються усі доходи, які роботодавець нараховує працівникам, у тому

числі і різні виплати, матеріальна допомога, виплати за ліцензійними

угодами, премії тощо. Але для приватних підприємців діє норма,

згідно з якою об’єктом оподаткування є дохід, який визначається

відповідно до вартості патенту. При розрахунку бази оподаткування

враховуються всі доходи, нараховані працівникові як у грошовому,

так і в натуральному вигляді. За виплатами, які здійснюються у виг-

ляді матеріальної допомоги або в натуральному вигляді, доходи не є

об’єктом оподаткування, якщо вони не перевищують 1000 руб. на мі-

сяць. При цьому роботодавець розраховує базу оподаткування для

кожного працівника по закінченні місяця наростаючим підсумком.

Податкова база збільшується на розмір додаткової матеріальної ви-

годи, до якої належить сплата роботодавцем повністю чи частково

придбаних працівником або членами родини товарів, послуг, прав

тощо; матеріальна вигода від зниження відсотків при одержанні від

роботодавця позики; вигода від розмірів страхових внесків та ін.

База оподаткування також зменшується на розміри повної чи

часткової компенсації вартості путівки в санаторії на території РФ,

суми, які роботодавці сплачують за лікування та обслуговування

своїх працівників, членів їх сім’ї тощо.

Податковий період за цим податком становить один календар-

ний рік. Податкова декларація надається один раз на рік, а протя-

гом цього періоду проводяться авансові відрахування, але не пізні-

ше 15 числа місяця, наступного за звітним. Якщо платник податку

затримує сплату, то банк не видає кошти підприємству для випла-

ти заробітної плати.

При розрахунку цього податку приймається податкова база, яка

визначається в середньому на одного працівника, а потім обчислю-

ється сума податку залежно від того, на який рівень регресивної шка-

ли він потрапляє. Причому база оподаткування розраховується на-

ростаючим підсумком з початку року. Встановлюються чотири рівні:

до 100 тис. руб., від 100 тис. руб. до 300 тис. руб., від 300 тис. руб. до

600 тис. руб. та понад 600 тис. руб. При розрахунку бази оподатку-

вання в організаціях, де працює близько 30 осіб, не враховуються

30 % працівників, які мають найбільші доходи, а в організаціях, де

більш ніж 30 осіб працюючих, — 10 % працівників з найбільшими до-

ходами.

Єдиний податок на введений дохід. Він введений Федеральним за-

коном № 149-ФЗ РФ. Введений дохід — це потенційно можливий ва-

ловий дохід платника податку із відрахуванням потенційно необхід-

них витрат, які обчислюються з урахуванням чинників, які вплива-

ють на цей дохід. Згідно з чинним законодавством об’єктом опо-

даткування є поставлений дохід на поточний календарний місяць,

причому податковим періодом є квартал. Сплата єдиного податку

проводиться щомісяця шляхом здійснення авансового платежу в

розмірі 100 % суми єдиного податку за місяць. Платником податку є

фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без утво-

рення юридичної особи в тих сферах, перелік яких встановлюється

відповідними актами суб’єктів РФ. Ставки податку та пільги вста-

новлюються суб’єктами Федерації.

Розмір податку визначається об’єктивними показниками, до яких

належать місце розташування підприємства, асортимент реалізова-

ної продукції, торговельна площа та ін. Але поправочні коефіцієнти

розраховуються в кожному суб’єкті Федерації і не завжди дають змо-

гу диференціювати підприємства за рівнями їх потенційного доходу.

Це призводить до того, що деякі підприємці змушені закривати свої

підприємства, а невеликі підприємства, навпаки, одержують пільги.

Як наслідок з’являється багато посередників, які фактично не ство-

рюють нового продукту.

Основний податковий тягар лягає на юридичних осіб, у той час як

фізичні особи сплачують податки за зниженими ставками. Не дуже

змінив цю ситуацію і прийнятий ПК РФ. Крім того, ті, хто сплачує

єдиний податок, не звільняються від сплати таких платежів, як дер-

жавне мито, мито та митні платежі, ліцензійні та реєстраційні збори,

податки з придбання транспортних засобів, податок із власників

транспортних засобів, земельний податок, податок з купівлі інозем-

них грошових знаків та платіжних документів в іноземній валюті,

прибутковий податок з фізичних осіб, які здійснюють свою діяль-

ність без утворення юридичної особи, прибутковий податок, ПДВ та

податок на доходи із джерел, передбачених чинним законодавством.

Податок із власників транспортних засобів. Цей податок сплачу-

ють щорічно юридичні та фізичні особи незалежно від форм влас-

ності та відомчої належності, а також іноземні підприємства та гро-

мадяни, які мають транспортні засоби — автомобілі, мотоцикли, мо-

торолери, автобуси та інші самохідні механізми на пневмоходу. Згід-

но з чинним законодавством податок із власників транспортних

засобів є місцевим податком, його розмір залежить від потужності

двигуна. Але в деяких суб’єктах Федерації діють інші принципи та

методики розрахунку ставки цього податку. Наприклад, у Москві та

Московській області ставка податку визначається у відсотках від мі-

німального розміру оплати праці на кожну одиницю потужності дви-

гуна транспортного засобу (на 1 к. с.), у Санкт-Петербурзі введено

диференційовані ставки податку для фізичних та юридичних осіб,

причому для останніх ставка нижча.

Оподаткування некомерційних організацій. До некомерційних ор-

ганізацій належать переважно заклади освіти. Вони звільняються від

сплати ПДВ при наданні послуг у сфері освітянської діяльності, які

пов’язані з навчально-виробничими процесами, якщо заклад освіти

має відповідну ліцензію на право здійснення цієї діяльності згідно з

законодавством РФ. Але якщо навчальний заклад здійснює підпри-

ємницьку діяльність (наприклад, здає майно в оренду), то воно по-

винно сплачувати ПДВ у встановленому порядку (розмір ПДВ ста-

новить 20 %). Тільки за місцевими податками та платежами місцеві

органи самоврядування встановлюють відповідні ставки. Крім того,

передача майна в оренду та одержання при цьому відповідних

коштів є базою розрахунку таких податків, як ПДВ, податок за кори-

стування автомобільними шляхами, податок за утримання об’єктів

житла, комунального господарства та соціально-культурної сфери.

Базою податку на прибуток є перевищення доходів над витрата-

ми, пов’язаними з одержанням цього прибутку. Не враховуються при

оподаткуванні кошти, які мають цільовий характер і спрямовані на

виконання закладом освіти своєї основної діяльності відповідно до

його статуту. Згідно з рішенням Верховної Ради Росії ставка цього

податку встановлена у розмірі 24 %. Скасовані всі пільги, які надава-

лися раніше, для всіх категорій підприємств незалежно від впорядко-

ваності та форми власності.

Некомерційна установа не звільняється від сплати податку на

майно, якщо, згідно з чинним законодавством, на цей податок немає

відповідних пільг. При цьому основні засоби, нематеріальні активи,

малоцінні та швидкозношувані предмети обкладаються податком за

залишковою вартістю.