13. Архітектура України др.. Половини хiv – першої половини XVII ст.. (оборонні споруди, замки, православні храми).

Пам’ятки архітектури цього періоду можна поділити на три основні види ─ житла , оборонні споруди і культові будови . З житлових будинків сільського типу цього періоду до наших днів не збереглося жодної пам’ятки . Для будівництва житла в Україні використовували будівельний матеріал з дерев ─ переважно з дуба , граба , та іншої деревини . У середині і ззовні хати здебільшого розмальовували орнаментом із зразків української природи , птахів , риб . Одвірки , наличники вікон , внутрішні сволоки хати оздоблювали мистецькою різьбою . Розмір хати , як вважають , визначався числом членів родини . Хата поділялась на житлове приміщення і комору , яка відокремлювалась від житлового приміщення сіньми . Сіни були здебільшого без стелі , покривались спільною з хатою і коморою покрівлею ─ солом’яним дахом . Будівництво кам’яних замків було поширене переважно на Правобережжі Дніпра , на Поділлі , Волині , у Галичині , Буковині і Закарпатті . Зáмки в Україні виникали поступово , в міру поширення тут панування литовських і польських феодалів , зміцнення влади місцевих магнатів , а також у зв’язку з будівництвом міст як центрів ремесла і торгівлі . Міста вимагали захисту від нападу татар , турків та інших загарбників . Вони разом із зáмками феодалів були оборонними центрами цілих областей . Третім видом пам’яток архітектури цього періоду були культові будови , що найкраще зберегли український народний архітектурний стиль ─ т.з. зрубні храми ХV-ХVІІ ст. В українському культовому будівництві панівним типом церков були тридільні безкупольні та трибаштові дерев’яні храми .

14. Становище освіти на Галичині в др. Пол. XVII – XVIII ст. Львівський університет.

У Галичині освіта також зазнала всяких утисків з боку австрійського уряду. Національно-культурний осередок Галичини  Успенсько-ставропігійське братство підупало, бо його опікуни, львівські міщани потерпіли від загального занепаду міста і від тих ударів, що їх завдавала польсько-католицька релігія спільно з адміністрацією. В 1788 р. братство було ліквідовано австрійським урядом; тоді у 80-х роках припинила своє існування і братська школа. Важливою подією в розвитку краю стало відкриття в 1661 р. у Львові польського університету імені Яна-Казимира. Працювали 4 факультети: філософський, юридичний, медичний, теологічний. Навчання проводилось латинською мовою. У розвитку початкової і середньої освіти в Галичині певну роль відіграли реформи цісаря Йосипа II, який у 1781 р. наказав заснувати і утримувати народні школи скрізь, де було близько сотні дітей. Щодо розвитку початкових шкіл на Галичині у 19 столітті, то можна сказати, що шкільна справа була на низькому рівні. З 1816 року школи перейшли під контроль римо - католицької консисторії у Львові, яка на визнавала української мови. Кількість шкіл зменшувалась, бо населення неохоче віддавало дітей у школу з чужою мовою навчання. Щодо середньої освіти, то вона була зосереджена в "главных народных училищах", програма яких відповідала нижчим класам пізніших гімназій. У Галичині існували 5- ти та 6- ти класні середні школи з латинською мовою навчання. З приєднанням Галичини до Австрії, було організовано 5 середніх шкіл - гімназій. У 1887 році засновано першу українську гімназію у Перемишлі, 1893 - в Коломиї, 1898 -в Тернополі. Щодо вищої освіти, то в 19 столітті вона набула нового розвитку. Львівський університет був заснований у 1784 році. У 1849 р. було відкрито кафедру української мови та літератури (голова - Яків Головацький). У 1894 році відкрито кафедру української історії, яку посів професор М. Грушевський, у 1900 році засновано кафедру української літератури (К. Студинський).