
- •1. Життєвий цикл продукту.
- •2. Проектування продукту.
- •3. Моделі та технології прийняття управлінських рішень
- •4. Вимоги до якості продукції, до якості сервісу.
- •5. Складові операційного процесу.
- •6. Види операційних процесів.
- •7. Технологія як домінанта операційного процесу.
- •8. Автоматизація та гнучкі виробничі технології.
- •14. Стратегічні рішення в сфері операцій.
- •15. Виробнича стратегія – сутність та складові.
- •16. Необхідність розробки та узгодження виробничої стратегії з іншими стратегіями організації.
- •19. Базові концепції проектування операційної системи.
- •21. Потужність операційної системи.
- •22. Вибір варіанта технології виробничого процесу.
- •23. Проектування виробничого процесу.
- •24. Організація виробничого процесу в просторі.
- •25. Організація виробничого процесу в часі.
- •26. Потоковий метод організації вир-ва.
- •27. Непотоковий метод організації вир-ва.
- •28. Визначення місця розташування ос.
- •29. Вибір устаткування та варіантів його розміщення.
- •31. Проектування робіт – сутність та основні моделі.
- •32 Однакове з 24
- •33. Проектний мен-т як інструмент упр-ня процесами проектування та створення операційної системи.
- •35. Ознаки функціонування операційної системи у норма-тивному режимі
- •37. Стратегічний, тактичний, оперативний рівень упр-ня операціями
- •38. Система планування операційної діял-ті; сфери, що охоплюються плануванням
- •39. Принципи, види та методи планування вир-ва (операцій)
- •40. Взаємозв'язок між стратегічним, тактичним та оперативним плануванням операцій
- •41. Агреговане планування. "Чисті стратегії" в агрегованому плануванні вир-ва
- •42. Виробнича програма - склад, процес формування та послідовність розробки споріднених планів
- •43. Оперативне упр-ня операційною діял-тю.
- •44. Види систем оперативного планування.
- •45. Оперативне упр-ня одиничного типу вир-ва
- •46. Оперативне упр-ня серійного типу вир-ва
- •Розрахунок заділів
- •Розробка виробничих програм цехам і дільницям
- •47. Диспетчирізація вир-ва.
- •48.Специфічні риси оперативного управління функціонуванням операційних систем різних типів
- •50. Виробнича інфраструктура.
- •51. Харрак-ка організації та упр-ня виробничою інфраструктурою.
- •52. Матеріально-технічне забезпечення операційної діял-ті.
- •55. Поняття та види запасів.
- •56. Система контролю запасів «з фіксованою періодичністю замовлення».
- •57. Система контролю запасів «з фіксованим розміром замовлення».
- •58. Модель оптимального розміру замовлення.
14. Стратегічні рішення в сфері операцій.
Стратегічні рішення в сфері операцій, так само, як і усі інші стратегічні рішення, що приймаються організацією, характе-ризуються двома ключовими ознаками:
Ø довготривалість наслідків;
Ø незворотність наслідків.
Ефективні стратегічні рішення в сфері операцій значною мірою забезпечують спроможність організації конкурувати на ринку, суттєво впливають на її виживання та на досягнення нею ринкового успіху, причому не тільки в короткостроково-му, а і в довгостроковому періоді.
До ключових стратегічних рішень у сфері операційної діял-ті слід віднести:
1. Рішення по продуктах (номенклатура, асортимент).
2. Вирішення проблеми МОВ та інтеграційно-структурні рішення.
3. Рішення по обсягах вир-ва та рівню потужності операцій-ної системи.
4. Рішення стосовно швидкості оновлення продукції та технологій і, відповідно до цього, рішення стосовно рівня гнучкості операційної системи.
5. Рішення по технологіях вир-ва.
6. Рішення щодо форм та методів організації вир-ва.
7. Рішення по виробничих ресурсах.
8. Рішення стосовно рівня якості продукції (послуг).
9. Рішення щодо рівня ціни (витрат на вир-во продукції та надання послуги).
10. Рішення щодо типу та складу виробничих підрозділів, виробничої структури, форм спеціалізації внутрішньовироб-ничих підрозділів.
11. Рішення щодо організаційної структури та системи упр-ня виробничою діял-тю.
12. Рішення щодо поточного упр-ня основною виробничою діял-тю та виробничою інфраструктурою.
13. Рішення щодо системи упр-ня якістю.
14. Конкурентні рішення (виробничий аспект).
15. Рішення щодо місця розташування операційної системи організації.
15. Виробнича стратегія – сутність та складові.
Виробнича стратегія – одна з функціональних стратегій організації, що являє собою комплекс довгострокових взаємопов'язаних рішень щодо того, як з технологічної, організаційної та ресурсної точки зору буде організована майбутня операційна діял-ть. Виробнича стратегія має довгостроковий дискретний характер.
Основні елементи виробничої стратегії (рис).
Виробнича стратегія дуже тісно пов'язана з маркетинговою та інноваційною стратегіями організації, у певних аспектах вона взаємодіє з конкурентною (ринковою) стратегією фірми.
Ядро виробничої стратегії складає технологічна стратегія, яка визначає тип підприємства. Складається з власне технології, ресурсів та організації вир-ва.
16. Необхідність розробки та узгодження виробничої стратегії з іншими стратегіями організації.
Для того, щоб виробнича стратегія була дійсно ефективною, необхідно забезпечити її чіткий взаємозв'язок з основною стратегією, тобто ці дів стратегії не повинні розроблятися ізольовано одна від одної. Навпаки, загальна стратегія організації повинна враховувати сильні і слабкі сторони вир-ва, посилюючи перші і за можливості усувати останні. В свою чергу, виробнича стратегія повинна бути узгодженою з загальною і формулюватися таким чином, щоб відповідати задачам і цілям організації.
Стратегія вир-ва підтримує стратегію організації таким чином, щоб у центрі уваги знаходилися задачі, що формують-ся з урахуванням потреб клієнта.
Важливо, щоб функціональні стратегії не конфліктували, а доповнювали одна одну. Необхідно сфокусувати енергію функціональних служб організації на досягнення єдиної мети: зробити компанію більш конкурентоспроможною і вдоскона-лювати обслуговування клієнта.
Виробнича стратегія найтіснішим чином пов'язана з усіма іншими основними видами діял-ті організації: фінансовою діял-тю, маркетингом, діял-тю служби персоналу тощо. Стратегія розвитку вир-ва зав'язана і на безліч факторів зовнішнього середовищі організації. Отже, кінцева ефектив-ність виробничої стратегії обумовлена не тільки її власним змістом, але і тим, наскільки комплексно і органічно вона взаємопов'язана з усіма іншими спеціалізованими стратегіями організації.