Р Речовина радіоактив-ного розпаду Біокосна речовина Речовина розсіяних атомів Речовина космічного походження ізнорідні природні частини біосфери

Біосфера – це область існування живої речовини. В ній живі організми і їхнє середовище життєдіяльності органічно пов”язані і взаємодіють, утворюючи цілісну динамічну систему або екосистему вищого рангу, яка існує завдяки кругообігу речовин планети, яка формує життя в усьому його різномаїтті, стійкості і здатності до прогресивного розвитку. Вона розглядається як термодинамічна область поширення життя на Землі, включає сукупність організмів, в якій , завдяки живим організмам, перетворюється космічна енергія.

В.Вернадський ще назвав біосферу як термодинамічну оболонку з межами температур від +50⁰ до -50 ⁰ і тиском біля 10 000Па, що відповідає межам життя для більшості організмів. За Вернадським, верхня межа біосфери проходить на висоті 15-20 км, захоплюючи тропосферу і нижню частину стратосфери. Знизу біосфера обмежена відкладами на дні океанів (іноді на глибині 10 км) і глибиною проникнення до надр Землі організмів і води. Загальна потужність біосфери може сягати 40 км. Від всіх інших геосфер біосфера відрізняється найбільш енергійним ходом хімічних перетворень, які проходять з використанням хлорофілоносними організмами сонячної енергії.

Біосфера виконує такі функції:

• газову (всі гази біосфери пов”язані з життям, відбувається процес обміну киснем, вуглекислим газом тощо);

• окислювальну (відбувається окислення сполук, які містять мало кисню);

• кальцієву ( відбувається виділення Са у вигляді чистих солей);

• відновлювальну (утворення покладів сульфатів тощо);

• концентраційну (накопичення окремих елементів із раніш розсіяних);

• руйнівну ( розклад органічних сполук з виділенням води, вуглекислого газу, азоту тощо.

Ту область біосфери, яка представлена біоценозами і прилеглими до неї частинами літосфери, атмосфери і гідросфери, іноді називають фітогеосферою і біогеосферою, а сукупність біоценозів або “шар живої речовини” – біостромою. Живі організми біосфери утворюють біомасу, що складає 0,001% маси земної кори.

На основі ідей В.Вернадського, Н.Б.Вассовича в 1987р. А.М.Іванов та Н.Б.Реймерс запропонували деталізовану схему сучасної будови біосфери:

Біосфера

аеробіосфера гідробіосфера геобіосфера

(населена мікроор- (населена гідробіон- (населена гео-

ганізмами атмосфе- тами) біонтами)

ри (аеробіонти))

3.Біосфера і людина. Ноосфера.

В.Вернадський, аналізуючи геологічну історію Землі, стверджує, що спостерігається перехід біосфери до нового стану – ноосфери під дією нової геологічної сили, наукової думки людства. Ноосфера (з грецького – розум і куля ) – поняття “сфери розуму” ввів французький математик і філософ Е.Ле Руа в 1927р., а обгрунтував В.Вернадський. Це вища стадія розвитку біосфери, пов”язана з виникненням і становленням в ній цивілізованого суспільства з періодом, коли розумова діяльність людини стає основним визначальним фактором розвитку.

Ноосфера – надзвичайно складна система, яка в багатьох відношеннях визначає розвиток зовнішнього середовища, що оточує суспільну форму.

В.І.Вернадський реалізував такий підхід до нооосфери, в основі якого лежать фундаментальні принципи:

• життя є феномен космічний, а не суто земний;

• формою існування земного життя є біосфера;

• людина є закономірним і необхідним породженням земного життя;

• жива речовина (включаючи людину) здатна визначати перебіг та спрямованість геологічних та космогенних процесів .