2. Споживання прісної води.

Усі галузі господарства за відношенням до водних ресурсів поділяються на споживачів і користувачів води. Споживачі забирають воду з джерела водопостачання, використовують її для виготовлення продукції, а потім повертають в меншій кількості і якості. Користувачі води не забирають, а використовують її як середовище (напр. водний транспорт, рибальство, спорт тощо) або як джерело енергії (ГЕС). Проте вони можуть змінювати якість води (напр. водний транспорт).

Промисловість використовує близько 20% споживаної людством води. Кількість води, що споживається підприємством залежить від того, яку продукцію воно випускає, від системи постачання (прямоточної чи оборотної). При застосуванні прямоточної системи вода з водного джерела надходить на промисловий об’єкт, використовується в процесі виробництва продукції, потім проходить очищення і після цього подається у водостік чи водойму. При оборотній системі водопостачання відпрацьована вода після очищення не повертається у водойму, а знову використовується в процесі виробництва. Витрати води в такій системі значно менші. Наприклад, ТЕС потужністю 1 млн кВт при прямому водопостачанні (для охолодження агрегатів) споживає 1,5 км³ води щорічно, а при оборотній схемі – 0,12 км³.

Кількість води (м³), необхідної для виробництва 1 т продукції називають водоємністю виробництва. За цим показником різні виробництва дуже відрізняються. Наприклад, на виробництво 1 т прокату необхідно 10-15 м³ води, а хімволокна відповідно 2000-5000 м³. Одним з найбільших споживачів води є електростанції. Наприклад Хмельницька АЕС (р.Горинь) повністю “випиває” воду з неї, яка була основним водопостачальником Рівненської обл.

Одним з основних споживачів води є сільське господарство (70% її загального використання). Це зумовлено зрошуванням землеробства (на сьогодні зрошувальні землі складають 15% усіх сільськогосподарських угідь і дають 50% всієї продукціїЇ. Питоме водоспоживання під час зрошення залежить від виду сільськогосподарських рослин, клімату, технічного стану зрошувальних систем, способів поливу. Так, якщо норми поливу (м³/га) для зернових культур складають 1500-3500, то для цукрових буряків – 2500-6000, рису – 8000-15000.

Більша частина води (20-60%) використаної для зрошення, безповоротно втрачається, деяка кількість її повертається назад у водойми у вигляді так званих зворотних вод, які сильно забруднені солями.

Водопостачання населення (близько 10% всієї споживаної людством води) задовольняє потреби в питній воді та комунально-побутові потреби (робота підприємств побутового обслуговування, полив вулиць, протипожежні заходи тощо). Існує поняття питоме водоспоживання, що означає об’єм води в л, необхідний для задоволення потреб одного жителя міста (села). У великих містах світу питоме водоспоживання складає (в л/добу): Нью-Йорку – 600, Парижі – 500, Москві – 400, Києві – 333, Лондоні – 263.

4. Забруднення води.

В результаті антропогенної діяльності гідросфера Землі змінюється. Серед цих змін розрізняють кількісні (зміна кількості води, придатної для використання) і якісні (природа забруднень).

Забруднення води поділяються на:

• фізичне забруднення, яке виникає в результаті збільшення у воді нерозчинних домішок – піску, глини, намулу, за рахунок зливу дощовими водами з рорзораних ділянок, надходження суспензій з діючих підприємств, гірничорудної промисловості, пилу, що переноситься вітром у суху погоду. Тверді частинки знижують прозорість води, пригнічуючи розвиток водних рослин.

• хімічне забруднення – відбувається за рахунок надходження у водойми зі стічними водами різних шкідливих домішок неорганічного надходження ( нафта, миючі засоби, пестициди тощо). Шкідлива дія токсичних речовин, що потрапляє у водойми, посилюється за рахунок т.з. кумулятивного ефекту, що полягає в прогресуючому збільшенню вмісту шкідливих сполук у кожній послідовній ланці харчового ланцюга. Наприклад, в організмі хижих риб концентрація отрути збільшується у 10 разів ( у фітопланктоні вміст у 10 разів вищий, ніж у воді, в зоопланктоні – теж у 10 разів, отже, всього у 10 тис. раз. Так, вміст ртуті у балтійській трісці складає 800 мг на 1 кг маси риби, і, з’ївши 5-8 рибин людина отримує в організм кількість ртуті вагою в одному термометрі.

Особлива шкода – від нафти і нафтопродуктів, які утворюють плівку, припиняють газообмін, знижують вміст кисню, так, 1 т нафти розпливається на 12 км² поверхні.

Основними забруднювачами води є хімічні, нафтопереробні, целюлюзопаперові заводи, тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість, СМС, які спричиняють “цвітіння води”.

• біологічне забруднення – відбувається при надходженні зі стічними водами різних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, спор, грибків, яєць червів, які є хвороботворними для людей, тварин, рослин. Основними забруднювачами є комунально-побутові стоки, стоки підприємств цукрових заводів, м’ясокомбінатів, деревообробних комбінатів. Особливої шкоди завдає масовий відпочинок людей.

• теплове забруднення – спричиняється виливом у водойми підігрітих вод від ТЕС, АЕС та інших енергетичних установок. Тепла вода змінює термічний та біологічний режими водойм.