3. Охорона земної поверхні.

Площа всієї суші Землі –148 млн км²; 10% цієї території – льодовики Антарктиди, Гренландії. Решта території є вичерпними ресурсами поверхні Землі: 33,1% цієї території – сільськогосподарські угіддя; 30,1% - ліси; 36,8% - “інші землі” (площі, зайняті будівлями, магістралями, горами, пустелями тощо). Внаслідок антропогенної діяльності структура земної поверхні змінюється:

• скорочуються площі сільськогосподарських угідь і лісів;

• зростають площі “інших земель”.

Значні втрати земельних ресурсів пов’язані з промисловістю, цивільним будівництвом.

Сільськогосподарські землі – найбільша частина земельних ресурсів, оскільки вони забезпечують продуктами харчування. Більша частина сільськогосподарських земель – рілля, решта – площі багаторічних насаджень – плантації, сади, лісосмуги, луки, пасовиська. Швидкозростаюча кількість населення потребує більше продуктів харчування, а основним постачальником є орні землі. У багатьох країнах спостерігається їх скорочення. 15 років назад на душу населення припадало – 0,5 га, зараз – 0,35 га. Наприклад, в Канаді – 1,4 га, США - ),63га, ФРН – 0,15 га, Японії – 0,04 га, в Україні – 0,7 га. Єдиний спосіб задоволення зростаючих потреб в продуктах харчування є інтенсифікація сільськогосподарського виробництва. У 50-60-х роках в деяких країнах Азії (Китай) і Латинської Америки (Мексика) мала місце т.з. “зелена революція” – коли за сприянням фахівців ООН були впроваджені високосортні сорти рису, пшениці та інших сільськогосподарських культур, застосовувалися новітні прогресивні технології вирощування, що дозволяло у 5разів підвищити врожайність культур.

У районах засухи спостерігається небезпечне явище – дезертизація (опустелювання). Причина – вразливість природи в цих зонах, надмірне використання земель під пасовиська та інтенсивна вирубка лісу. За останні 50 років площа пустелі Сахара збільшилася на 650 тис км². У світі кожної хвилини втрачається 44 га землі, зникають тропічні ліси.

Надзвичайно важливою складовою частиною біосфери є ліси. Це – постачальник цінних матеріалів, поглинювач забруднень атмосфери. Це – важливе середовище для проживання та існування представників фауни і флори, має велике оздоровче значення.

Екологічне значення лісу:

• поглинає вуглекислий газ ;

• продукує кисень;

• сприяє збільшенню запасів підземних вод;

• зберігає вологу атмосферних опадів;

• поверхневі води отримують рівномірне живлення підземними водами;

• уповільнюють водну і вітрову ерозію грунтів (наприклад, шар грунту потужністю 18 см на орних землях змивається за 70 років, на луках – 3тис. років, під лісами – протягом тисячоліть);

• в лісових районах не буває замулення річок, озер;

• ліси впливають на колімат.

Світове господарство споживає від 2,3 – 2,5 млрд. м³ деревини. Промисловість використовує 50% лісу, 48,6% - використовується ліс як паливо.

Україна – лісодефіцитна держава. ЇЇ залісненість – 14,2% території: у степових областях – 2 – 4%, на Закарпатті – 49,7%, на Івано-Франківщині – 39,6%, на Львівщині – 25,5%, Чернігівщині – 28,8%, Рівненській обл. – 36,1%, Житомирській – 49,7%, Волині – 29,2%.

Відповідно до норм лісового господарства ліси поділяються на 3 групи:

1. Ліси з захисною функцією, призначені для охорони водних ресурсів, протиерозійні ліси, державні лісозахисні смуги, ліси заповідників і національних парків, ліси, що мають санітарно-гігієнічне та оздоровче значення.

2. Ліси захисного та обмеженого експлуатаційного значення – лісові масиви в густонаселених районах і місцевостях з обмеженими лісовими ресурсами.

3. Ліси експлуатаційні – тайга, тропічні ліси.

У лісах 1- 2 групи заборонено проводити заготівлю деревини, в них допускаються тільки санітарно-очисні рубки.