5. Очищення стічних вод.

Усі природні водойми мають здатність до самоочищення.

Самоочищення води – це нейтралізація стічних вод, випадання в осад твердих забруднювачів, хімічні, біохімічні та інші природні процеси. що призводять до видалення з водойми забруднювачів і повернення води до її первісного стану. Здатність води до самоочищення має свої межі. У водойми надходить багато стічних вод, забруднені токсичними забруднювачами, внаслідок чого водойми деградують.

Заходи, що забезпечують нормальний стан водних об’єктів:

• нормування якості води, тобто розробку критеріїв щодо її придатності для різних видів водокористування;

• скорочення обсягів скидів забруднень у водойми шляхом вдосконалення технологічних процесів;

• очищення стічних вод.

Діючими в Україні законами передбачено, що для різних народногосподарських потреб має використовуватися вода певної якості. Недопустимо використовувати питну воду для охолодження блоків ТЕС, забороняється скидати у водойми стічні води з цінними відходами, які вилучаються шляхом раціональних технологій. Головним напрямом захисту водного середовища в промисловості є перехід підприємств до роботи за схемою замкненого циклу водопостачання. У сільському господарстві запроваджують сувору економію води, раціонально використовується заміна суцільного поливу зрошуванням, зменшення кількості пестицидів, гербіцидів, фосфатів, нітратів тощо.

Очищення стічних вод – це руйнування або видалення з них забруднювачів і знищення в них хвороботворних мікробів (стерилізація).

Існує 2 методи очищення стічних вод:

• в штучних умовах;

• в природних умовах.

Забруднені стічні води піддають механічній, хімічній та біологічній очистці.

Механічне очищення полягає у видаленні із стічних вод нерозчинних речовин, жирів, смол. Для цього використовують відстійники, сита, фільтри, центрифуги. Сучасні методи дозволяють очистити на 95% від твердих нерозчинних забруднювачів.

Хімічне очищення проводиться після механічного очищення. При цьому у забруднену воду додають спеціальні речовини реагенти, які, вступаючи в реакцію із забруднювачами, утворюють нешкідливі або нерозчинні речовини, що випадають в осад і видаляються.

Біологічне очищення полягає у використанні природних або штучних водойм, де в стічні води (вже очищені механічним та хімічним шляхом) додають спеціальні мікроорганізми, які харчуються органічними домішками, наявними в стічних водах (органічними кислотами, білками, фенолами тощо), розкладаючи їх до простих нешкідливих сполук.

6. Роль Світового океану в стабілізації природних умов на поверхні Землі. Закон Ешбі.

В стабілізації природних умов на поверхні Землі велика роль належить Світовому океану. Основна частина акваторії океану – 52,6%. Стан його вод викликає тривогу, його забруднюють річки, з якими щорічно надходить понад 320 млн. т солей заліза, 6,5 млн. т сполук фосфору та інші сполуки. Багато забруднень потрапляє з атмосфери – 200 тис. т солей свинцю, 1 млн. т вуглеводнів, 5 тис. т сполук ртуті. 1/3 мінеральних добрив, що вносяться в грунт вимиваються дощовими водами і виносяться в моря, 62 млнн. т за рік потрапляють в Світовий океан сполук азоту і фосфору. Ці речовини викликають розвиток одноклітинних водоростей, які утворюють на поверхні води “ковдри” товщиною 2 м.

Найбільшим забруднювачем Світового океану є нафта і нафтопродукти. Щорічно у води Світового океану потрапляє 5-10 млн. т нафти та нафтопродуктів, які поступають сюди з морських родовищ, аварій танкерів тощо. Так, внаслідок аварії танкера “Екссон валдіз” у 1990р. поблизу Аляски в океан потрапило 40 тис. т нафти. Потрапляє сюди значна кількість промислових та побутових відходів, яких в світовому океані накопичилося понад 20 млн. т, значна кількість радіоактивних забруднень – внаслідок випробування атомної зброї, роботи атомних реакторів, військових підводних човнів, криголамів, АЕС тощо. Загальна кількість радіоактивності , яка потрапила у води світового океану складає 1,5 * 10⁶ Кі.

Найбільше забруднюється Світовий океан – в його мілководній прибережній зоні. Шельф океану – це райони, де більшість морських організмів проводить значну частину свого життя.

Проблема захисту Світового океану – одна з найактуальніших. ООН розроблено й прийнято ряд угод, що регулюють судноплавство, рибальство, добування корисних копалин, найбільш відомою є угода, підписана більшістю країн світу в 1982р. “Хартія морів”.

Вода є потужним поглиначем тепла на поверхні Землі. Вирішальну роль в поглинанні сонячної енергії належить Світовому океану, який в 2-3 рази більше поглинає сонячну енергію, ніж суша. Із-за особливих теплових властивостей води, океан виступає накопичувачем сонячної енергії на планеті. Поверхневі течії – основний переносник накопиченого тепла.

Води Світового океану весь час знаходяться в активному русі. Цьому сприяє атмосферна циркуляція, нерівномірне нагрівання планети, температурні контрасти, сили тяжіння Сонця, Місяця.

Розглядаючи гідросферу як кібернетичну систему, у відповідності до закону Ешбі, можна зробити висновок, що гідросфера може бути стійкою до зовнішніх і внутрішніх збурень тільки при достатньому внутрішньому різноманітті. Займаючи значну частину поверхні планети, гідросфера володіє великою різноманітністю природних умов. Більша частина різномаїття створюється одночасним існуванням води в трьох фазах, які різко відрізняються складовими, формуванням динамічних і статичних структур.