Та плановій економічних системах

РИНКОВА ЕКОНОМІКА	ОЗНАКИ	ПЛАНОВА ЕКОНОМІКА
Економічна: задоволення особистих потреб	◄ Головна мета ►	Політична: задоволення насамперед суспільних потреб
Максимізація вигоди, економічне зростання	◄ Головний мотив ►	Максимізація обсягів виробництва продукту
Ринок, конкуренція	◄ Форма організації ►	Централізоване директивне чи нормативне планування
Вільний або регульований ринок	◄ Форма товарного обміну ►	Плановий розподіл і обмежений ринок
Гармонізація інтересів, досягнення економічної рівноваги	◄ Роль держави ►	Жорстке політичне управління економічними процесами

Планові економічні системи розвивалися вкрай суперечливо. Централізоване управління, не зважаючи ні на які зусилля, не змогло забе­зпечити стабільного економічного розвитку; за умов відсутності стимулів планові показники не виконувалися (зокрема, жоден п’ятирічний план розвитку народного господарства СРСР, починаючи з кінця 20-х років і закінчуючи початком 90-х, не був виконаний у повному обсязі). Тому час від часу відбувалися спроби поєднати директивне планування (обов’яз­кове для виконання, що має характер закону) з ринком при підпоряд­кованій ролі останнього. Так було в СРСР на початку 20-х років мину­лого століття, коли намагались реалізувати так звану “нову економічну політику”, або (НЕП), а потім і у 50-х, у середині 60-х, в агонізуючому СРСР періоду так званої “перебудови” (1985-1991 роки).

В останньому випадку відбувався перехід до планово-нормативної моделі, що уявлялося певною поступкою ринковим відносинам, стало відходом від жорсткого директивного планування та рафінованого адміністрування.

Були спроби застосування планової моделі з елементами ринко­вих відносин і в інших країнах – насамперед у колишній Югославії, а також у Чехословаччині (1968 року тут намагалися впровадити симбіоз плану і ринку під гаслом “соціалізму з людським обличчям”). Однак план і ринок при визначальній ролі першого виявилися несумісними. Симбіоз двох методів регулюючого впливу на економіку стає ефектив­ним тільки тоді, коли план відіграє допоміжну роль і здійснюється в формі прогнозування економічного розвитку чи індикативного (рекомен­даційного) планування, про що свідчить позитивний досвід сучасних ринкових країн.

Криза і наступний крах планової, командно-адміністративної економічної системи відбулися протягом 70-80-х років минулого століття, до чого спричинили такі проблеми:

• консерватизм одержавленої економіки, жорстка централізована реґламентація господарської діяльності;

• відсутність реальних товарних відносин, нерозвиненість ринку та його інфраструктури;

• наростаючий товарний дефіцит;

• посилення тенденції до утриманства, забезпечення свого добро­буту за рахунок інших шляхом централізованого перерозподілу ресур­сів;

• відсутність економічної заінтересованості, мотивації господарсь­кої діяльності;

• бюрократично-номенклатурна система управління економікою у цілому, виробництвом, розподілом і обміном;

• закритість економіки через жорстку централізацію зовнішньо­економічної діяльності і відмінності у національних стандартах вироб­ництва порівняно з ринковими загальносвітовими.

Спроби ринкових змін наштовхувалися на жорсткий опір закосте­нілої ідеологізованої тоталітарної системи, що мало як внутрішній, так і міжнародний аспекти. Проте поглиблення кризи і обвал командно-адміністративної системи зумовили більш чи менш масовий перехід більшості країн з плановою економікою до регульованого ринку. Економіка таких країн стала перехідною, або трансформаційною.