- •§1. Економіка – основа життя людини і суспільства
- •§2. Виробництво та його елементи
- •§3. Економічні ресурси і фактори виробництва
- •§4. Людина в економіці
- •§5. Людські потреби та їх особливості
- •§6. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
- •§7. Економічний продукт
- •§8. Предмет і функції політичної економії
- •§9. Методологія політичної економії
- •§10. Економічні категорії, закони і принципи
- •Питання для самоконтролю
- •Література до глави 1
- •§1. Економіка і науково-технічний прогрес
- •§2. Суть і типи економічних систем
- •§3. Ринкова економіка, її види і сучасні моделі
- •§4. Планова (командно-адміністративна) економіка
- •Та плановій економічних системах
- •§5. Перехід до ринку і особливості трансформаційної економіки
- •§6. Cтановлення сучасної цивілізації та економічної єдності світу
- •Питання для самоконтролю
- •Література до глави 2
§1. Економіка і науково-технічний прогрес
Поступальний розвиток економіки, її постійне вдосконалення є пануючою тенденцією, яка ґрунтується на прогресі науки і техніки.
Наука – особливий вид діяльності людини, яка полягає у систематизації старих та одержанні нових знань про природу, людину і суспільство. Під поняттям “техніка” розуміють сукупність знарядь праці – машин, механізмів, обладнання, устаткування, інструментів, які використовуються у виробництві для створення продукту. Нові знання матеріалізуються у нових знаряддях праці, при цьому задоволення одних потреб породжує інші. Наукові досягнення, впроваджуючись у виробництво у формі нової техніки та новітніх технологій, сприяють створенню нових продуктів з новими позитивними якостями і параметрами.
Наукові ідеї спочатку втілюються у конструкторських розробках, а потім – у дослідному виробництві. Якщо інновація (нова науково-технічна розробка) дає позитивний ефект, вона впроваджується у масове виробництво. Наукові ідеї та інновації формують необхідні умови для наступних кількісних і якісних зрушень в економіці. Так відбувається науково-технічний прогрес (НТП), суть якого полягає у безперервному процесі розвитку і вдосконалення науки, техніки, технології і організації суспільного виробництва, його факторів та споживання продукту.
Науково-технічний прогрес відбувається у двох формах. Еволюційна форма НТП здійснюється, коли техніка і технологія вдосконалюються на основі уже відомих знань, а його революційна форма означає перехід до техніки та технологій, що створюються на принципово нових наукових ідеях.
Йдеться, зокрема, про перехід від ручної праці до машинної – механізованої та автоматизованої, впровадження у виробництво електричної енергії, комп’ютерів і роботів, лазерної техніки і композиційних матеріалів, пластичних мас і синтетики, автоматизованих систем управління тощо.
Впровадження результатів НТП (інновацій) у виробництво веде до суттєвих змін у продуктивності економічних ресурсів, характері праці, до зростання кількості та підвищення якості продукту, розширення його номенклатури.
Нинішні перетворення у засобах виробництва під впливом НТП пов’язані з появою нових поколінь машин-автоматів, автоматизованих поточних ліній з комп’ютерним управлінням, роботів, з генною інженерією, впровадженням нових синтетичних матеріалів (пластичних мас, штучних кристалів, волокон, композитних і нетканих матеріалів), напівпровідників, скловолокон для комунікацій, нових засобів зв’язку та транспортних систем і багато іншого.
НТП у своїй революційній формі призвів до якісної зміни робочої сили, значного зростання освіченості та кваліфікації працівників, разюче змінив зміст процесу виробництва та праці.
Зміст праці визначається взаємодією особистих і речових факторів у процесі виробництва, обсягом і структурою трудових функцій людини, її фаховими знаннями, умінням застосовувати новітні технології та іншим. Зміст праці охоплює такі явища, як продуктивна сила, інтенсивність, якість і складність праці.
Продуктивна сила (продуктивність) праці характеризує виробничі можливості людини – технічні, технологічні, організаційні та інші, її дієздатність і результативність. Повнота реалізації можливостей, закладених у продуктивну силу праці, значною мірою залежить від її інтенсивності.
Інтенсивність праці відбиває напругу, тягар праці, характеризуючи витрату робочої сили людини (обсяг трудових витрат на одиницю робочого часу). Залежно від рівня інтенсивності праці реалізується (повністю чи частково) наявна продуктивна сила праці.
Якість праці показує рівень майстерності працівника, його старанність, творчий підхід, вміння застосовувати набутий позитивний виробничий досвід, комунікабельність у виробництві.
Складність праці характеризує функції, які працівники виконують у процесі виробництва.
Зміни продуктивності праці, її інтенсивності, якості та складності значною мірою зумовлені впровадженням результатів НТП у виробництво. За цим стоять зрушення у змісті праці: технічний прогрес став могутнім фактором посилення продуктивної сили праці, підвищення її якості і, водночас, складності. Важче виявити вплив НТП на інтенсивність праці, хоча автоматизація, комп’ютеризація, роботизація виробництва сприяють її зниженню.
НТП поступово докорінно змінив місце і роль людини у виробництві. Особливо стрімко ці зміни відбуваються за умов сучасної науково-технічної революції (НТР), яка розпочалася у другій половині ХХ століття впровадженням у виробництво автоматизованих поточних машинних ліній і комп’ютерів перших поколінь, освоєнням космічного простору і океанів, хімізацією виробництва, розвитком біологічних технологій.
Технічний прогрес нині майже витіснив людину з процесу безпосереднього виробництва. Функції важкої, але простої ручної праці змінюються функціями переважно розумової, а отже, творчої і, водночас, складної праці. Нові трудові функції людини пов’язані з обслуговуванням устаткування (монтаж і налагодження) та спостереженням за його роботою (контроль і регулювання). В автоматизованому виробництві спостереження за технологічним процесом займає нині 60-70 відсотків робочого часу.
Зростання складності праці вимагає збільшення кількості висококваліфікованих працівників, універсалів з високим рівнем освіченості. Широке застосування у виробництві керуючих систем, гнучких технологій значно посилює творчий характер праці, що включає наступні основні вимоги до працівника нової формації:
високий рівень інтелектуального розвитку і фахової компетенції;
прагнення до вдосконалення процесу праці, позитивних змін у виробництві;
творчий підхід до справи, участь у підготовці програми виробничого процесу;
здатність ефективно працювати без нагляду, розвинене почуття обов’язку;
критичний склад мислення, висока ступінь допитливості;
комунікабельність, вміння працювати у колективі та приймати колективні рішення;
уміння сприймати нові ідеї і обмінюватись ними, допомагати іншим.
Під впливом НТП суспільне виробництво знаходиться у постійних змінах, розвитку та вдосконаленні. Тривалі етапи його еволюції назвали технологічними способами виробництва. Технологічні способи виробництва відображають наступні процеси:
якісні зміни в розвитку засобів і предметів праці;
якісні зміни в характері праці, що виникають під впливом впровадження нових технологій та удосконалення організації виробництва;
поглиблення поділу виробництва, розширення масштабів його кооперації і комбінування.
Кожен наступний технологічний спосіб виробництва є якісним стрибком у розвитку засобів і предметів праці, робочої сили, технології та організації виробництва, поглибленні поділу праці та розширенні її кооперації.
Економічна наука нині виділяє три типи технологічних способів виробництва, які послідовно змінювали один одного:
доіндустріальний, що ґрунтувався на примітивних засобах праці та важкій ручній некваліфікованій праці, йому властиві нерозвинений поділ виробництва, незначні масштаби його кооперації;
індустріальний, за якого відбувся перехід до використання у виробництві систем машин і механізмів, машинних технологій, нових форм організації процесу виробництва;
постіндустріальний, що пов’язаний з автоматизацією виробництва, широким впровадженням комп’ютерів і роботів, принциповою зміною трудових функцій людини, творчим характером праці.
Доіндустріальними технологічними способами виробництва були так звані “кам’яний”, “бронзовий” і “залізний віки” первісного суспільства та ранньорабовласницького періоду, “античне” і “східне” рабство, ремісничий спосіб виробництва середньовіччя, мануфактурний спосіб виробництва ранньої ринкової економіки.
Саме з мануфактури розпочався перехід до індустріального способу виробництва. Мануфактура, яка найбільший розвиток отримала у XVIII столітті, відрізнялася від простої кооперації праці і виробництва глибиною поділу та масштабами кооперації найманої праці, зокрема, мануфактура характеризувалася значним прогресом подетального та функціонального (поопераційного) поділу праці. Однак прихід індустріального технологічного способу виробництва справедливо пов’язується з наступним етапом розвитку виробництва – фабрикою (цей етап розпочався на зламі XVIII і ХІХ століть).
Фабричний спосіб виробництва вдосконалювався протягом ХІХ і першої половини ХХ століть. Він змінився постіндустріальним способом виробництва.
Під впливом НТР завершилася повна механізація виробництва, широких масштабів досягли його автоматизація (впровадження автоматичних машинних ліній, керуючих систем, роботів тощо), застосування новітніх технологій, принципово нових предметів праці і нових видів енергії і таке інше. Невпізнанно змінилися трудові функції людини, більшість важких і монотонних трудових операцій взяли на себе машини-автомати та роботи, витіснивши людину з безпосереднього процесу виробництва, людина піднялася над виробництвом, її праця стає усе більш творчою, змінився її характер, нині більшість працівників виконують управлінські функції. Вони контролюють виробничий процес і якість продукту, налагоджують і ремонтують автоматизовані виробничі лінії та роботів, стають операторами, що ними управляють, програмістами, котрі складають комп’ютерні програми тощо.
Постіндустріальний спосіб виробництва характеризується також стрімким розвитком сфери послуг (тут нині працюють від 50 до 70 відсотків усіх працівників), інтелектуалізацією та гуманізацією виробництва, значним зростанням добробуту тих націй, які сповідують ринкову ідеологію.