9.4. Філософія покарання людини

Незаперечним є той факт, що особи, які посягають на права і свободи інших людей, скоюють правопорушення. Тоді важливо встановити, суспільні та біологічні джерела такої агресивної поведінки людей, їхні психологічні та со­ціальні акумулювання, визначити філософські та соціологі­чні концепції природи правопорушення чи злочину, де пе­редбачене покарання.

Філософія покарання - це одна з важливих проблем людства. Адже карає людину теж людина, в якій проявляє­ться суб'єктивізм, дія свідомості та почуття. Тому про справедливість в абсолютному відношенні не може йти мо­ва. А відносна справедливість межує з порушенням або норм позитивного права, або норм духовного й морального права. Все це відноситься до безпеки життєдіяльності та вимагає певної пропедевтики.

Звичайно, духовне право допускає прояви, елементів суб'єктивізму (зокрема, у юристів), але за умови усвідом­лення цього самому, прощення вибачення і готовності до прощення чи нести покарання. Те саме стосується і тих людей, які скоюють злочини. Тут повинне діяти право по­карання, зумовленість ефективності права характером по­карань.

При правильному розумінні цих понять не виникає су­перечливості релігійного і правового розуміння природи і призначення покарання.

Студенти повинні знати історію виникнення та розвиток інституту покарання; «кровну помсту» як обов'язок сім'ї та функції роду; трансформацію помсти в узагальнений право­вий інститут покарання в діяльності держави; національно-історичну особливість покарань у різних народів.

Філософські підходи до покарання винної людини грунтуються на свобідній волі людини, на багатоваріант­ному виборі можливостей зрозуміти свою провину, власне основою філософії покарання є:

1) для правопорушників - усвідомлення неправильних своїх дій і щире каяття;

172

173

2) для юристів - правильні думки (без жорстокості й агресії), щире бажання допомогти стати правопорушнику на істинний шлях, даючи йому можливість перевірити себе (у вигляді санкцій) на конкретних діях. Винувата особа по­винна сприйняти справедливу санкцію як останній шанс для віри в себе, для виправлення, що виражається у споку­туванні.

Однак філософія покарання не зводиться до позбавлен­ня волі, адже ув'язнення призводить до побічних негатив­них наслідків. Оскільки в'язниця як зазначає П. Кропоткін, є вищою школою злочинності. Те саме стосується смертної кари як міри покарання. Бекарія вказував на її неефектив­ність і невиправданість. Особливо в сучасний період Ук­раїна поставлена перед фактом щодо смертної кари. Важко дати остаточну відповідь, але згідно норм кримінального (позитивного) права - це найвищий вид покарання. А як тоді розцінювати сам процес розстрілу? Хто буде його ви­конувати? Як можна назвати людину яка виконує такий суворий вирок? Так чи інакше ми маємо факт офіційного вбивства, під час якого забирається найвищу цінність, дану Богом - життя. Можливо і держава винна в тому, що допу­стила окремих громадян до такої поведінки, яка вимагає офіційної страти.

Отже, філософія покарання людини виходить із духов­них концепцій, екзистенціального зв'язку покарання, про­щення, покаяння тощо. Але як зазначає І. Бентам, що пока­рання необхідне як умова існування правової системи, про­те не слід забувати про суб'єктивний фактор у виборі типу покарання. В цілому у філософії покарання вбачається пев­ний гарант безпеки життєдіяльності людини, оскільки вона (філософія) відіграє роль стримуючого фактору, націлює на розум і поміркованість.

9.5. Національна безпека України¹

Теоретичні засади

Кінець XIX - початок XX ст. дав людству нові об'єк­тивні реалії, які зараз, на кінець нашого століття набули найбільшого розвитку:

і. Транснаціональні сировинні, промислові та невироб­ничі (сфера послуг) корпорації;

Глобальні інформаційні мережі;

Військово-політичні блоки (Антанта - 3 держави-чле-ни, сучасна НАТО - 16 держав, а в майбутньому можливе збільшення кількості членів).

Внаслідок дії всіх цих факторів людство зіткнулося із глобалізацією таких важливих проблем:

Економічних негараздів (криз);

Впливу інформаційних засобів на дедалі більші маси людей у дедалі ширших сферах;

Екологічних катастроф;

Воєн та локальних конфліктів.

Таким чином, дія цих негараздів не зупиняється націо­нальними кордонами, навіть зниження імовірності світової війни у її «апокаліптичній» фазі не означає зниження вій­ськової небезпеки як такої (локальні конфлікти на релігій­ній чи міжнаціональній основі, «розповзання» зброї масо­вого ураження (ЗМУ) серед країн з диктаторськими режи­мами, до певної міри - міжнародний тероризм та ін.)

Виникають проблеми тероризму, незаконної торгівлі зброєю, наркотиками, людьми, радіоактивними матеріала­ми; посилення промислового шпіонажу. Але найголовніша проблема, яка може стати провідною у XXI ст.- це пробле­ма міжцивілізаційна - у світі нараховується вісім цивіліза­цій, інтереси яких не часто співпадають).¹ Проте, незважа­ючи на глобалізацію політичних та економічних процесів розпад «імперій» та становлення нових держав триватиме. Як наслідок, всі сучасні проблеми набудуть нового «пожи­вного середовища».

Отже, боротьба щодо зниження впливу всіх переліче­них негативних факторів повинна вестися на двох рівнях:

1." Міжнародний рівень: шляхом міжнародних домовле­ностей створення умов, за яких виключається (знижується) ймовірність виникнення загрози того чи іншого виду для світової спільноти чи одного з її членів; спрощується на­дання допомоги потерпілим членам; надійно контролюю­ться потенційно небезпечні в тому чи іншому відношенні території, об'єкти тощо.

2. Національний рівень: законодавчим шляхом ство­рення умов, за яких кожен громадянин держави захищений від негативних факторів та має, в разі потреби, гарантовану підтримку з боку влади.

Україна перебуває на стику трьох цивілізацій. Звідси: контактування трьох різних ідеологій; наявність держав-

' Написано спільно з Д. П. Біленчуком, В. Б- Міщетом, О. І. Мот.іяхом. 174

За даними часопису «Військо України».- 1996 p.- № 3-4.- С. 4.

175

сусідів із не завжди супутними Україні національними ін,-тересами; перетин на українських землях найважливіший торгових шляхів; в силу причин історичного та економіц-ного характеру вкрай складний екологічний стан. Все ц_е має як позитивні так і негативні риси. Ці останні в разі нех­тування ними можуть викликати непередбачувані наслідки.

Розглянемо кожен із аспектів загрози національній без­пеці держави притаманно до особливостей сучасної само­стійної України, пам'ятаючи при цьому, що всі перерахо. вані фактори у наш час діють винятково сумісно один і^ одним.

Загроза економічній безпеці

1. Диспропорція між ВПК та умовно цивільною проми­ словістю. Зменшення держзамовлень на продукцію війсь­ кового призначення та послаблення виробничих зв'язків з ВПК постсоціалістичних та пострадянських країн (зазна­ чимо, що ці зв'язки часто могли бути невигідними з еконо­ мічної точки зору й існували для утримання влади номенк­ латури КПРС економічними методами) призвели до відчу­ тної втрати бюджетних надходжень. У той же час цивільна промисловість, яка до недавнього часу була лише придат­ ком ВПК виявилася неготова взяти на себе основний бю­ джетний тягар через неконкурентоздатність як зовні так і в державі (висока затратність, низька якість, занадто висока ціна, а також проблеми спільні з ВПК).

Висока енергозатратність виробництва та залежність від 1-2 монополістів на постачання енергоносіїв. У цьому разі монополісти можуть диктувати свої умови шляхом зви­чайного шантажу. Енергоємність знижує конкурентоздат-ність продукції та підвищує енергетичну залежність держави в цілому. Тоді, як робота з розвідки копалин (нафта, газ, ву­гілля), пошук реальних альтернативних джерел енергозабез­печення, перебудова виробництва, електростанцій проводи­ться надто повільно, а за твердженням деяких опозиційних «правих» ЗМІ - умисно блокується ворогами державності.

Фінансові негаразди. Насамперед, занадто високі по­датки та інші збори. Так, перетікання капіталів, робочої сили, товарів та послуг у «тінь», за кордон, зростання конт­рабанди, підпільного виробництва недоброякісних товарів-зменшення іноземних вкладень у довгострокові проекти 0 промисловості та сільському господарстві викликає загрозу' внутрішньої політичної нестабільності. Фінансова криза * Азії, а потім і в Росії з подальшим поширенням на всі кра'' ни світу тільки зайвий раз доводять про високий ступім взаємозв'язку і має бути наочним прикладом важливос¹'¹

176

комплексного підходу до усунення джерел небезпеки дер­жаві: діяти як колективно так і спираючись, перш за все, на свої сили та засоби.

Загроза екологічній безпеці

У 1988 р. у світі діяло 420 ядерних реакторів та 7000 хімічних підприємств із сильнодіючими отруйними речо­винами.

Як наслідок, стихійні переноси радіоактивних речовин (забруднення), ядерний тероризм, непідконтрольне розпов­зання зброї масового ураження.

На прикладі України можна побачити наслідки дії ши­рокого обсягу антропо- і техногенних впливів на довкілля, але достатньо розглянути Чорнобильську катастрофу. Так, у травні - червні 1986 р. у ліквідації було задіяно тільки військовослужбовців та військовозобов'язаних приблизно 40 тис. осіб, а до 1989 р. через Чорнобиль пройшло до 200 тис. осіб згаданих категорій.' Що ж до масштабів ката­строфи, то за тим же джерелом, викинута вибухом радіоак­тивна хмара на відстані 2 км давала дозу зовнішнього опромінення 10-12 тис. БЕР, 50 км -біля 50 БЕР.

Для великих міст характерне радіохіміобіологічне за­бруднення атмосфери, ґрунтів та вод, захаращення терито­рій різноманітними відходами, порушення кругообігу води; для сільського господарства - порушення кругообігу води внаслідок неправильної меліорації та хімічне забруднення земель і рослин сільськогосподарськими отрутохімікатами та добривами. Для великих угруповань військ характерні загалом ті самі проблеми.

Військова загроза

Військова доктрина України свідчить, що наша держава не є потенційним противником жодної конкретної держави. Водночас Україна вважатиме своїм потенційним противни­ком державу, послідовна політика якої становить військову небезпеку для України, веде до втручання у внутрішні справи, зазіхання на цілісність та національні інтереси держави.²

Оцінюючи достатність Збройних Сил України слід ке­руватись тим, що армія будь-якої держави прив'язана до ії економіки, науки, інформмереж, і всі наявні в цих галузях проблеми автоматично стають надбанням армії.

Значна частина коштів із тих які виділяються державою для зміцнення Збройних Сил, забезпечення їх усім необ-

¹ Військо України.- 1996 р. № 3-4.- С 9. \

² Військо України.- 1995 р. № 7-8.- С 4. \

7 9-334 177

хідним для виконання свого високого призначення виділяє­ться на наукові розробки та розвиток інформаційних сис­тем. Без належного автоматизованого управління системою озброєнь та угрупованнями військ та надійного обміну ін­формацією між суб'єктами воєнних дій, найефективніша зброя та найвишколеніші частини та підрозділи не можуть повною мірою реалізувати свої можливості. Інформаційна загроза

Вплив інформації на життя особи, країни та світу в ці­лому, як у економічному, так і у воєнному плані важко пе­реоцінити. По суті, у вигляді інформації, виник новий вид стратегічного товару нарівні з нафтою або дорогоцінними металами.

Тому, як в економічних, так і воєнних конфліктах, на інформаційному полі застосовуються найрізноманітніші методи: від агітації та пропаганди до засобів радіоелект­ронної боротьби.

Після Другої світової війни в усіх локальних війнах чи не найбільшу увагу ворогуючі сторони приділяли удоско­наленню впливу своєї агітації і пропаганди на ворога. Ха­рактерно: поряд із чисто військовими силами та засобами агітації і пропаганди застосовувались трофейні, цивільні, недержавні і навіть міжнародні засоби інформування.

Важливим прийомом у інформаційній війні є організа­ція різних видів розвідок та, відповідно, протидії їм.

З розвитком авіакосмічної і радіоелектронної техніки, комп'ютерних мереж та дедалі ширшого застосування ма­шинних носіїв інформації, технічна розвідка посідає, мож­ливо, чільне місце під час розробки стратегії держави або великої комерційної структури.

Під час ведення сучасних військових дій обов'язковим їхнім елементом є нанесення авіаційного, ракетного та ар­тилерійського удару, які характеризуються значною точні­стю враження «точкових» цілей мінімальною кількістю ви­трачених боєприпасів. Зрозуміло, що така точність потре­бує як виняткової точності розвідувальних даних для цілевказання вогневим засобам, так і ефективного управ­ління залученими силами і засобами, так і, як контрзаходу в разі нанесення таких ударів ворогом, відповідних засобів та ступенів маскування своїх і дезінформації нападника.

178

Не менш ефективний інший вид космічної розвідки - ра­діотехнічний. Наприклад, за твердженнями багатьох джерел, в ході чеченської війни Джохар Дудаев був ліквідований че­рез те, що його радіотелефон випромінював в ході перегово­рів, що дозволило навести керовану ракегу точно в ціль.

Широкого застосування набули і підслуховуючі при­строї, які існують у найрізноманітніших видах та способах застосування.

Захист від технічних видів розвідки має бути комплекс­ним і включати в себе як організаційні, так і чисто технічні заходи: маскування, режим радіомовчання, устрій неспра­вжніх позицій і об'єктів, постановка радіоперешкод, шумів та ін. Прикладом такого підходу може слугувати нинішня реконструкція урядових будівель у Берліні, де разом з по­ліцією та прикордонниками несуть службу агенти приват­них фірм безпеки.

Окремим джерелом загрози слід виділити несанкціоно­ваний (незаконний) доступ (НСД) до конфіденційної та авторської інформації («піратство»). Цей вид небезпеки зріс із поширенням сфери застосування обчислювальної техніки.

Метою НСД може бути таке:

-знищення, викривлення або викрадення інформацій­них масивів;

- переборення систем захисту;

-обмеження доступу до інформації законних користу­вачів;

- дезорганізація роботи технічних засобів (віруси); -придушення обміну в телекомунікаційних мережах

(нейтралізація тестових програм тощо).

Зловмисник (супротивник) здатний завдати непередба­ченої шкоди військам, комерційним структурам, а також державі. У США, за підрахунками військових спеціалістів, внаслідок порушення функціонування обчислювальних си­стем у сфері державного управління та фінансів, збитки економіці держави можна порівняти хіба що з наслідками ядерного удару.

Для України, її економіки й армії вказані проблеми -вже сьогодення.

З 1992 р. діє розпорядження Президента України «Про національну систему зв'язку», за якою Головне управління зв'язку і АСУ Генштабу 33 України вжило ряд заходів:

прийнято «Проект комплексної програми створення Єдиної автоматизованої системи зв'язку 33 України до 2005 року.

У 1994 р. відбулася Науково-практична конференція з питань розробки (ЄАСЗ) 33 України.

Створено Управління АСУ в складі Головного управ­ління зв'язку і АСУ Генштабу 33 України, завданням якого є організація робіт щодо комплексної автоматизації 33 та

7*

179

проведення єдиної політики в галузі створення, функ­ціонування і розвитку АСУ, а також впровадження нових інформаційних технологій в армії.

Для забезпечення повсякденної діяльності органів управління розгортаються як окремі персональні ЕОМ, так і локальні обчислювальні мережі. Вже створена матеріаль­но-технічна база для автоматизованого обміну інформацією з Радою національної безпеки, МВС, Держкомкордоном, НГУ.¹

Отже, проблема захисту інформації в електронно-обчислювальній техніці набуває дедалі гострішого звучан­ня, адже з розвитком технічних засобів обробки інформації та поширенням сфери їх застосування, протидія супротив­ника виходить на порівнянний рівень.

Не набагато краща ситуація і в економічній сфері. Зло­вмисники часто викрадають погано захищену цінну інфор­мацію, завдаючи при цьому великих збитків державі.

Для захисту інформації та протидії несанкціонованому доступу заходи мають бути комплексними, тобто поєдну­вати чисто технічні прийоми із організаційними заходами. З технічних заходів можна назвати такі:

— унікального формату магнітних дискет, не сумісного із загальновживаним, а у випадку роботи з особливо цін­ними даними виготовляти за особливим замовленням інди­відуальні диски і дисководи з унікальними фізичними ха­рактеристиками, які на апаратному рівні не дозволяють не­санкціоноване читання інформації (надійний, але дорогий спосіб);

-застосування програмних замків захисту, завдяки яким програми не працюватимуть на жодному іншому комп'ютері, крім заданого. Деякі з цих замків у разі несан­кціонованого доступу здатні частково порушити оператив­ну пам'ять ЕОМ. (Різновид такого заходу - захист комер­ційних програм, як правило, ігрових від незаконного копі­ювання за допомогою «захисних» вірусів;

-паролювання та шифрування інформації (паролі - річ ненадійна і потребують додаткових організаційних захо­дів);

-для захисту від зчитування електронного випроміню­вання апаратури застосовуються генератори електромагні­тних шумів, організація екранування приміщень та апара­тури (генератори елекромагнітних шумів небезпечні для здоров'я, на екрановану техніку та захищені приміщення

допускати лише перевірений персонал, особливо контро­люючи пронесення та застосування несанкціонованих тех­нічних засобів та програмних виробів);

— зашумлення потоку оброблюваних даних програмним способом, приміром, під час роботи основної програми (наприклад, у середовищі WINDOWS одночасно запустити чисту від вірусів ігрову програму на основі генератора ви­ падкових чисел;

- найпростіший метод, який не потребує ніяких додатко­ вих апаратних та програмних засобів: у загальний потік об­ роблюваної інформації включати не більше 10 відсотків конфіденційної (добре застосовувати сумісно із програмним зашумленням), єдине, потрібна надійна та добросовісна обслуга ЕОМ.

Кримінологічна загроза злочинності

Аналізуючи статистичні дані можна впевнено сказати, що починаючи з 1987 p., злочинність серед неповнолітніх починає стрімко зростати. Це пов'язано зі зміною соціаль­но-економічної та політичної ситуації, зростанням кризо­вих явищ у суспільстві.

За останнє десятиріччя одним з найбільш небезпечних нових явищ у криміногенній ситуації в Україні стало по­ширення організованої злочинності. За цей період виникла значна кількість організованих злочинних угруповань всіх видів, які діють у сферах кредитно-фінансової, банківської, зовнішньо-економічної діяльності, нелегального та напів­легального бізнесу, контрабанди, незаконного обігу нарко­тиків, зброї та вибухових речовин тощо.

Слід відмітити, що підрозділи по боротьбі з організова­ною злочинністю значно активізували зусилля по виявлен­ню та викриттю організованих злочинних угруповань. Причому, дедалі частіше в поле зору зазначених підрозді­лів стали попадати не злочинні групи загальнокриміналь-ного характеру, а саме розгалужені стійкі, тобто найбільш небезпечні злочинні організації, члени яких займалися бан­дитизмом, розбійними нападами, розкраданнями державно­го або колективного майна у великих і особливо великих розмірах.

Серед злочинів, скоюваних організованими злочинними групами, за останні три роки значно збільшилась кількість випадків крадіжок, убивств, розбоїв.

Зараз триває новий небезпечний етап посилення діяль­ності цих формувань. Вони намагаються встановити конт-

¹ Військо України.-№34. 1998 р.-С. 10-11.

«Служба безопасности».-№ 4.- 1996 p.

180

181

роль над всіма сферами малого та середнього легального бізнесу, проституцією, бізнесом розваг, точиться активна боротьба за сфери впливу, діяльність злочинних угрупо­вань дедалі набуває міжрегіонального і міждержавного ха­рактеру, простежуються зв'язки з мафіозними структурами багатьох країн світу. Особливо небезпечним є розвиток наркобізнесу, втягування України в світову злочинну сис­тему виробництва та розповсюдження наркотиків.

Активізувалась діяльність і організованих злочинних угруповань економічної спрямованості. Використовуючи накопичені капітали і зв'язки у владних структурах, вони намагаються встановити контроль над кредитно-фінан­совою системою, перш за все, комерційними банками, роз­поділом квот та ліцензій на експорт товарів та сировини, зовнішньо-торговельними операціями, процесом привати­зації державного майна. Ознакою часу є їхнє прагнення здійснювати активний вплив на формування та діяльність органів державної влади та управління різних рівнів, нама­гання створити цілу систему корумпованих зв'язків.

Як і раніше, між зазначеними двома різновидами орга­нізованих злочинних угруповань нема жорсткої межі. Нав­паки, зараз створюється своєрідний симбіоз угруповань обох типів, у якому здійснення злочинного бізнесу поєдну­ється із застосуванням заходів кримінального терору щодо конкурентів, чесних підприємців та державних службових осіб.

Можна констатувати, що, якщо на початку кризи і за­гального погіршення криміногенної обстановки збільшення організованої злочинності виступало як наслідок цих гло­бальних процесів, то в даний час воно набуло вже значення самостійного і дуже вагомого криміногенного фактору. Ді­яльність організованих злочинних угруповань дестабілізує ситуацію в суспільстві, створюючи зразки та стимули для загальнокримінальної злочинності й тим самим розкручу­ючи далі маховик злочинності.

Зростає кількість організованих злочинних угруповань усіх видів, які діють у сферах банківської, кредитно-фінансової, зовнішньоекономічної діяльності, нелегального та напівлегального бізнесу, незаконного обігу наркотиків, зброї, вибухових речовин, контрабанди товарів.

Продовжується процес зрощування організованих зло­чинних угруповань загально-кримінального та економічно­го характеру, а також вдосконалення системи відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом. Ці кошти будуть активно використовуватись у процесі приватизації, акціо-

182

нування підприємств. Цілком імовірним є активне викорис­тання в цьому напрямі українського кредитно-фінансового ринку міжнаціональними кримінальними структурами.

Посилюється намагання кримінальних угруповань за­безпечити прикриття своєї діяльності шляхом встановлення корумпованих зв'язків із представниками владних структур та правоохоронних органів. Цілком імовірним є формуван­ня в органах державної влади значного за чисельністю лобі, яке буде прямо чи опосередковано (фінансування і т. ін.) забезпечувати в політичному плані інтереси регіональних, міжрегіональних або навіть міжнародних організованих злочинних угруповань. Не виключена можливість з боку кримінальних структур встановлення контролю або ство­рення політичних партій відповідної спрямованості.

Кримінологічна загроза білокомірцевої злочинності (злочинності в галузі інформаційних технологій)

У наш час людство переживає бурхливий розвиток комп'ютеризації всіх сфер життя. Це надає нові можливості розвитку національних економік. Поширення інформацій­них технологій має і свій негативний аспект: це відкриває шлях до антисоціальної та злочинної поведінки. Комп'ютер­ні системи містять у собі нові, та дуже досконалі можливо­сті для невідомих раніше правопорушень, а також для ско­єння традиційних злочинів, але нетрадиційними засобами.

Крім того, що комп'ютерні злочини наносять великі економічні збитки, суспільство стає все більш і більш за­лежним від роботи комп'ютеризованих систем у різномані­тних сферах суспільного життя - від керування рухом літа­ків і поїздів до медичного обслуговування та національної безпеки. Іноді, навіть невеличкий збій у функціонуванні таких систем може призвести до реальної загрози життю людей. Стрімке зростання глобальних комп'ютерних ме­реж, а також можливість підключення до них через звичай­ні телефонні лінії посилюють можливості їх використання для кримінальної діяльності.

Безумовно, що частіше від комп'ютерних злочинів страждають більш розвинуті у технічному відношенні країни. Зокрема, глобальна комп'ютерна мережа Інтернет надає можливість увійти до будь-якої американської відом­чої комп'ютерної системи, у тому числі і військової. До того ж, це можливо зробити майже з будь-якої точки світу. У порівнянні з США, національна безпека України поки що залежить від комп'ютерних мереж значно менше. На сьо­годні, ми стикаємося з комп'ютерними злочинами, в осно­вному, у фінансово-кредитній сфері. Але у недалекому

183

майбутньому такі злочини можуть призвести до глобаль­них катастроф - екологічних, транспортних тощо. Введен­ня сучасної системи управління повітряним рухом, поши­рення телекомунікаційної мережі, впровадження системи електронних платежів, використання комп'ютерів у діяль­ності правоохоронних органів та керуванні військами знач­но розширили сферу діяльності для хакерів.

Протягом останніх років в усьому світі зросла «комп'ю­терна злочинність». На сьогоднішній день це поняття включає всі протизаконні дії, під час яких електронне опрацювання інформації було знаряддям їх скоєння або їхнім об'єктом. Таким чином у це коло проблем потрапили не тільки злочини, безпосередньо пов'язані з комп'ютера­ми, але й такі, як шахрайство з кредитними магнітними картками, злочини у галузі телекомунікацій (шахрайство з оплатою міжнародних телефонних переговорів), незаконне використання банківської мережі електронних платежів, програмне «піратство», шахрайство з використанням ігро­вих автоматів та багато інших злочинів. До цієї групи пи­тань також відносяться проблеми, пов'язані з використан­ням доказів комп'ютерного походження під час розсліду­вання традиційних злочинів.

Комп'ютерна злочинність - це міжнародне явище, рі­вень якої тісно пов'язаний з економічним рівнем розвитку суспільства у різних державах та регіонах. При цьому менш розвинуті у технічному відношенні країни, завдяки діяль- \ ності міжнародних правоохоронних організацій, мають можливість використати досвід більш розвинутих країн для запобігання та викриття комп'ютерних злочинів. Загальні тенденції, злочинні засоби та заходи запобігання є у різні відрізки часу однаковими для різних країн, що базується на єдності технічної бази цих злочинів.

Характерні риси комп'ютерної злочинності: -як правило, міжнародний характер злочину (вихО' дить за райки кордону однієї держави);

труднощі у визначенні «місцезнаходження» злочину;

слабкі зв 'язки між' ланками в системі доказів;

неможливість спостерігати і фіксувати докази візу­ально;

широке використання злочинцями засобів шифруван­ня інформації.

Громадськість все більше цікавиться цими питаннями, оскільки кожний власник або користувач комп'ютера - це потенційний потерпілий, якого можуть очікувати тяжкі на­слідки в разі скоєння злочину, особливо у комерційному та

промисловому секторі, де можливі великі фінансові втрати. Комп'ютерні злочинці за допомогою міжнародних комп'ю­терних мереж - прикладом цього є Інтернет - широко роз­повсюджують свій кримінальний досвід, не звертаючи ува­гу на національні кордони, що вимагає відповідних кроків кооперації від поліцейських установ протидіючих цим зло­чинам. Все це вимагає оперативного обміну інформацією про комп'ютерні злочини.

З розвитком глобальних комп'ютерних мереж набула поширення практика промислового шпигунства. Саме то­му, проблеми розробки систем захисту та збереження дер­жавної, службової та комерційної таємниці набувають осо­бливого значення. Багато проблем виникає у зв'язку з кра­діжками послуг, зокрема, вторгнення до телефонних мереж та незаконна торгівля послугами зв'язку. Інтернет широко використовують торгівці піратським програмним забезпе­ченням, порнографією, зброєю та наркотиками для ведення справ, обміну інформацією, координації дій. Комп'ютерні мережі, окрім всього, можуть стати об'єктом нападу теро­ристів.

Починаючи з 1991 р. при Генеральному Секретаріаті Інтерполу діє Робоча Група з проблем комп'ютерної зло­чинності, яка вивчає цей вид злочинів у різних країнах, розробляє рекомендації, допомагає у стандартизації націо­нальних законодавств, напрацьовує методичний досвід роз­слідування комп'ютерних злочинів.

За час існування Робоча Група створила сучасну класи­фікацію комп'ютерних злочинів, розробила уніфіковану форму повідомлення (запиту) про такі злочини, працює над створенням довідника «Комп'ютери та Злочини», нама­гаючись стандартизувати методи та процедури розсліду­вання у різних країнах, щорічно організує учбові курси з підготовки національних кадрів фахівців.

Особлива увага приділяється саме питанням міжнарод­ного співробітництва при розслідуванні комп'ютерних зло­чинів. У багатьох країнах для боротьби з цим видом злочи­ну створені спеціалізовані підрозділи, які займаються вияв­ленням, розслідуванням комп'ютерних злочинів та збором іншої інформації з цього питання на національному рівні. Саме спеціалізовані національні поліцейські підрозділи утворюють головне ядро сил протидії міжнародній комп'ю­терній злочинності. Такі підрозділи вже створені і діють тривалий час у Сполучених Штатах Америки, Канаді, Ве­ликобританії, Німеччині, Швеції, Швейцарії, Бельгії, Пор­тугалії, Австрії, Польщі та багатьох інших країнах.

184

185

Для того, щоб інформація з інших країн швидко та у доступній формі (мова повідомлення, специфічні терміни, коди злочинів тощо) надходила до національних спеціалі­зованих підрозділів (якщо їх немає, то до інших компе­тентних органів), а також для оперативного обміну такої інформації між країнами, Генеральний Секретаріат Інтер-полу ще у 1994 р. рекомендував усім країнам-членам орга­нізації створити національний центральний консульта­тивний пункт з проблем комп 'ютерної злочинності та за­кріпити конкретних співробітників для роботи з інформа­цією про комп'ютерні злочини. Наданий час 18 європейсь­ких країн вже створили такі пункти і надіслали інформацію до Генерального Секретаріату. Ці пункти створені, як пра­вило, в апараті Національних Бюро Інтерполу, або у спеці­алізованих підрозділах, які займаються комп'ютерною зло­чинністю або економічними злочинами. На базі НЦБ Ін­терполу в Україні такий пункт був створений 17 вересня J996p.

Це дало можливість накопичити матеріал про законо­давче регулювання та організаційний досвід боротьби з комп'ютерною злочинністю в різних країнах, підготувати ряд аналітичних оглядів і публікацій із цих питань, ознайо­мити співробітників МВС з цим новим для України видом злочинів, внести конкретні пропозиції щодо удосконалення кримінального законодавства України.

Контрольні запитання та завдання

Як ви розумієте поняття безпеки людини і безпеки суспіль­ства?

Поняття безпеки держави.

Поняття для роздумів і дискусій

Синергетика: поняття і завдання.

Безпека правової життєдіяльності людини.

Захист прав і свобод людини та громадянина.

Філософія покарання людини.

Складові національної безпеки України.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИИ КОМПЛЕКС З ДИСЦИПЛІНИ «ФІЛОСОФІЯ ПРАВА»

ПРОГРАМА КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ ПРАВА»¹

Пояснювальна записка

Філософія права - це філософська наука про смисл права, йо­го цінність та значення у житті суспільства. Це - вища духовна форма пізнання права. Дана наука вивчає природне (духовне), мо­ральне, живе, позитивне, почуттєве право.

Об'єктом дослідження є природне право, а також феномено­логія та екзистенція права. Філософія права дає найбільш чітке розмежування між суттю права і закону, роз'яснює взаємовідно­сини людини і права, сприяє розумінню його природи, обґрунто­вує коеволюційний зв'язок. Слід мати на увазі те, що закон не є головним джерелом права, а держава не повинна бути над правом чи поза правом. Джерелом права є природа, буття людини.

Філософське осмислення правового життя суспільства розпочи­нається з онтології, вивчення буття людини, її триєдиної природи (тіло, душа, дух). Людина наділена свободою від природи. Проте, дія тільки за власним розумом може бути інколи небезпечною як для себе самої, так і для оточуючих. Тому життя членів суспільства по­винне перебувати у правовому, обмеженні, яке і створює природне та позитивне право.

Проте свобідна воля людини потребує не будь-яких правових ра­мок, а таких, які їй імпонують, створюють умови, в яких вона може ^х вільно розвиватися. Правове життя людини повинно передбачати за­хист і розвиток її прав і свобод, скеровувати життєдіяльність за прин­ципами любові, добра, справедливості. Це утворює правову гарантію, духовний баланс, рівновагу - все те, що прийнято називати красою.

Метою і завданням курсу «Філософія права» є сприяти тому, щоб студенти, майбутні юристи, збагатили свій інтелектуально-творчий потенціал знаннями:

а) на понятійному рівні - основних тенденцій розвитку філо­ софії права, її концепцій, а також засвоїли загальну теорію пі­ знання українського національного права;

б) на фундаментальному рівні - осягнули зміст філософії пра­ ва, її сутність, предмет та структуру; завдання, принципи і функції таких наук, як онтологія, гносеологія, логіка, аксіологія права;

в) на практично-творчому рівні - засвоїли фундаментальні основи права, та його еволюцію, а також українську національно- правову теорію, яка формувалась у різні історичні періоди.

Вивчення курсу передбачає також, з точки зору практичної діяльності, оволодіння такими навичками і методами:

' Програма розроблена канд. юрид. наук, доц. Сливкою С. С.

187

а) на репродуктивному рівні - будувати універсальну макромо­ дель правової дійсності у процесі юридичної діяльності;

б) на евристичному рівні (алгоритмічному) - досліджувати правові явища; використовувати прикладну філософію, аналізува­ ти основні явища зовнішнього та внутрішнього світу людини;

в) на творчому рівні - формувати власну точку зору на основі зв'язку права з дійсністю; визначати засоби перетворення дійсно­ сті за допомогою права; аналізувати й обґрунтовувати філософсь­ ко-правові та соціальні особливості української національної ідеї.

Основним метолом вивчення є соціологічній, та політологіч­ний підходи, по аналізу предмета курсу. Наукову та методологіч­ну основу становлять типи сучасних філософсько-правових систем; синтетичні проблеми філософії права.

Роль і призначення курсу - розширити та поглибити пізнавально-орієнтаційні знання студентів, майбутніх юристів, у сучасній правовій реальності, узагальнити знання основ права; формувати творче юридичне мислення у пізнанні правових та неправових явищ.

Розділ 1. МЕТОДОЛОГІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА