- •1.1. Філософія права: поняття та предмет вивчення
- •1.2. Філософія права
- •2.1. Сутність права
- •2.2. Право: норми, галузі, джерела 1
- •2.3. Право і закон
- •2.4. Право і мораль
- •2.5. Людина і права
- •2.6. Право і держава 1
- •2.8. Особа і держава 1
- •2.9. Права громадян України
- •2.11. Розвиток сучасної держави 1
- •2.12. Громадянське суспільство. Історико-правові аспекти
- •2.13, Громадянське суспільство
- •1.1. Поняття національної ідеї, її особливості та значення для формування права
- •1.2. Філософсько-правові передумови зародження української національної ідеї в іх-хііі ст.
- •1.3. Філософсько-правові
- •1.4. Відродження української національної ідеї: філософсько-правовий аспект (середина XVIII - початок XX ст.)
- •1.5. Теоретико-правові
- •2.1. Теорія права: зміст та завдання
- •2.2. Сучасна соціологія права. Правова соціалізація особистості людини
- •2.3. Політологія права як невід'ємна частина соціології права ч
- •2.4. Звичаєве право у сучасній науці. Поняття народного та фольклорного права
- •3.1. Специфіка різноманітних видів соціальних норм
- •3.2. Взаємодія права
- •3.3. Негативний феномен права -зрівнялівка
- •3.4. Дозволи та заборони у зрівнялівці та праві
- •4.1. Поняття сутності та явища в праві, їх взаємовідносини
- •4.2. Загальний шлях пізнання права: від правових явищ до сутності права (і навпаки)
- •4.3. Потреби, інтереси та правоутворення
- •4.4. Нормативність права та його регулююча функція
- •4.5. Загальнообов'язковість права та його забезпечення
- •5.1. Співвідношення окремого, особливого і загального у праві
- •5.2. Ціле і частина у праві та їх взаємодія
- •5.3. Поняття структури та елементів у праві
- •5.4. Структура права
- •5.5. Мета у праві та прогнозування
- •5.6. Право як реалізація свободи. Поняття свобідної волі
- •6.1. Дух як філософська категорія. Ідея права
- •6.2. Поняття духу права
- •6.3. Національний дух українського права
- •6.4. Панування права в суспільстві. Верховенство права
- •7.1. Поняття культури та цивілізації
- •7.2. Філософсько-культурні категорії у праві
- •7.3. Філософський аналіз окультуреного права
- •7.4. Принципи та функції культурологи права
- •7.5. Правові і наукові засади формування нової концепції культурної політики в Україні1
- •8.1. Актуальні проблеми духовно-правового виховання молоді
- •8.3. Філософсько-правовий аспект морального виховання
- •8.4. Естетичне виховання студентів у процесі пізнання права
- •8.5. Економічне виховання у контексті філософії права
- •9.1. Поняття та види безпеки життєдіяльності людини. Синергетика та її завдання
- •9.2. Філософсько-соціологічне обґрунтування безпеки правової життєдіяльності людини
- •9,3. Філософський аспект прав та свобод людини та їх захист
- •9.4. Філософія покарання людини
- •Тема 1. Предмет, мета, принципи та функції філософії права
- •Тема 2. Формування української національної філософії права
- •Тема 3. Свобідна воля людини у правовому контексті
- •Тема 4. Духовне та моральне право
- •Тема 5. Синергетика права
- •Тема 6. Акмеологія позитивного права
- •Тема 7. Національна культурологія права
- •Тема 8. Почуттєве та живе право
- •Тема 9. Національний дух права
- •Тема 10. Логіка взаємодії правових норм
- •Тема 11. Екзистенційне пізнання права
- •Тема 12. Герменевтика правової онтології
- •Тема 13. Правова аксіологія
- •Тема 14. Раціональність і правова гносеологія
- •Тема 15. Філософія правопорушення і покарання
- •Тема 16. Філософсько-правові засади національної безпеки
- •Філософія права
- •01054, КиГв-54, вул. Воровського, 24.
5.2. Ціле і частина у праві та їх взаємодія
Ознакою цілого, як визначає В. І. Свідерський, є обов'язкова наявність загальної структури, яка об'єднує окремі елементи, що накладають свій відбиток на самі ці елементи. Тоді структура - це принцип, спосіб, закон зв'язку елементів цілого, система відносин, закономірності елементів у рамках даного цілого. Тобто ціле виражається через структуру і навпаки, що показує сумісність цілого і структури. Однак є певна різниця між поняттями структури та цілого. Справа в тому, що ціле складається із частин, а структура є єдиною.
^Універсальний характер категорії цілого полягає в тому, що складові її частини об'єднуються як природним, так і штучним шляхом, як за об'єктивними, закономірними, так і за суб'єктивними, довільними моментами, як за змістовними, так і за формальними ознаками (33, с 248).
Таким чином, частина у праві має двосторонню природу: з однієї сторони, вона характеризується своїми індиві-
102
103
дуальними особливостями, а, з іншої сторони, ці особливості набирають специфічний відтінок у результаті впливу інших частин і самого цілого, в склад якого вони входять. Частина завжди несе на собі відбиток цілого, зберігаючи, однак, свою особливість, вона має відповідне місце в цілому та відіграє в ньому певну роль, впливає на ціле і в тій чи іншій степені детермінує його характер (33, с 26-265).
Слід зауважити, що структура - категорія, яка характеризує внутрішню форму предмету чи явиша, і, як така, представляє собою іманентну ознаку будь-якого цілого. Саме тому вона не може бути тотожною цілому. Але всяка система і структура у праві є правовою цілісністю. При цьому, однак, правова цілісність - це як об'єктивне, закономірне, так і суб'єктивне, довільне, як субстанційне, так і організаційна єдність своїх частин. Система у праві - це лише об'єктивна закономірна, як субстанційна, так і організаційна єдність частин цілого. Структура у праві — це лише організаційна єдність частин цілого (33, с 254, 259).
Взаємодія цілого і частини у праві є складним явищем, як і взаємодія загального і окремого. Однак ці два види взаємодій мають різні характеристики. Зокрема у пізнанні права не обов'язково слід досліджувати загшіьне. Проте дослідження частини вимагає дослідження цілого, зіставлення з ним. Зрозуміло також, що ціле можна дослідити за його частинами. Тобто ми розглядаємо в даному випадку такі філософські категорії як аналіз (та синтез) індукцію та дедукцію тощо.
5.3. Поняття структури та елементів у праві
Аналіз категорії структури доцільно розпочати з поняття цілісності. Відомо, що цілісне правове утворення обов'язково має як свою зовнішню, так і внутрішню форми. Зовнішня форма права є оболонкою для внутрішньої, внутрішня є серцевиною, основою для зовнішньої.
(^Основною ознакою структури є те, що вона виражає лише внутрішню форму певного об'єкта. Тому структура не може мати самостійного існування поза тим об'єктом, зміст, субстанція якого нею певним чином з'єднується, організується, впорядковується. Крім того, характер побудови і зміни структури безпосередньо залежить від природи і закономірностей розвитку даного об'єкта-фЗЗ, с 313).
Зрозуміло, що у структуру права входять певні елементи правовідношення: суб'єкт, об'єкт, правомірність, обов'язки і т. д. Але у будь-якій правовій нормі між цими елементами існує тісний взаємозв'язок.
Більш поглиблений аналіз правової структури виявляє необхідність розрізняти внутрішню та зовнішню структуру правових явищ.
Внутрішню структуру складає певний зв'язок частин єдиного цілісного правового утворення, а зовнішню - певний зв'язок цілісного правового утворення з іншими правовими явищами. Внутрішня структура, наприклад, правової норми утворюється із певного зв'язку між її частинами- гіпотезою, диспозицією і санкцією, а зовнішня- з певного зв'язку між даною правовою нормою' та іншими правовими нормами, які входять у склад єдиного правового інституту. У свою чергу внутрішньою структурою інституту є певний зв'язок між його компонентами - правовими нормами, а зовнішньої — певний зв'язок даного інституту права з іншими інститутами права, які входять у склад єдиної галузі права. Нарешті, внутрішньою структурою галузі права є певний зв'язок між його компонентами - інститутами права, а зовнішньою - певний зв'язок з іншими галузями права, що входять у склад єдиної системи права того чи іншого історичного типу. Всі ці багаточисельні правові структури знаходяться у різноманітних поєднаннях, відносинах, координації і субординації, утворюючи тим самим цілісні багатоструктурні правові утворення різних рівнів, складний комплекс структур правового цілого (33, с 325).