- •1.1. Філософія права: поняття та предмет вивчення
- •1.2. Філософія права
- •2.1. Сутність права
- •2.2. Право: норми, галузі, джерела 1
- •2.3. Право і закон
- •2.4. Право і мораль
- •2.5. Людина і права
- •2.6. Право і держава 1
- •2.8. Особа і держава 1
- •2.9. Права громадян України
- •2.11. Розвиток сучасної держави 1
- •2.12. Громадянське суспільство. Історико-правові аспекти
- •2.13, Громадянське суспільство
- •1.1. Поняття національної ідеї, її особливості та значення для формування права
- •1.2. Філософсько-правові передумови зародження української національної ідеї в іх-хііі ст.
- •1.3. Філософсько-правові
- •1.4. Відродження української національної ідеї: філософсько-правовий аспект (середина XVIII - початок XX ст.)
- •1.5. Теоретико-правові
- •2.1. Теорія права: зміст та завдання
- •2.2. Сучасна соціологія права. Правова соціалізація особистості людини
- •2.3. Політологія права як невід'ємна частина соціології права ч
- •2.4. Звичаєве право у сучасній науці. Поняття народного та фольклорного права
- •3.1. Специфіка різноманітних видів соціальних норм
- •3.2. Взаємодія права
- •3.3. Негативний феномен права -зрівнялівка
- •3.4. Дозволи та заборони у зрівнялівці та праві
- •4.1. Поняття сутності та явища в праві, їх взаємовідносини
- •4.2. Загальний шлях пізнання права: від правових явищ до сутності права (і навпаки)
- •4.3. Потреби, інтереси та правоутворення
- •4.4. Нормативність права та його регулююча функція
- •4.5. Загальнообов'язковість права та його забезпечення
- •5.1. Співвідношення окремого, особливого і загального у праві
- •5.2. Ціле і частина у праві та їх взаємодія
- •5.3. Поняття структури та елементів у праві
- •5.4. Структура права
- •5.5. Мета у праві та прогнозування
- •5.6. Право як реалізація свободи. Поняття свобідної волі
- •6.1. Дух як філософська категорія. Ідея права
- •6.2. Поняття духу права
- •6.3. Національний дух українського права
- •6.4. Панування права в суспільстві. Верховенство права
- •7.1. Поняття культури та цивілізації
- •7.2. Філософсько-культурні категорії у праві
- •7.3. Філософський аналіз окультуреного права
- •7.4. Принципи та функції культурологи права
- •7.5. Правові і наукові засади формування нової концепції культурної політики в Україні1
- •8.1. Актуальні проблеми духовно-правового виховання молоді
- •8.3. Філософсько-правовий аспект морального виховання
- •8.4. Естетичне виховання студентів у процесі пізнання права
- •8.5. Економічне виховання у контексті філософії права
- •9.1. Поняття та види безпеки життєдіяльності людини. Синергетика та її завдання
- •9.2. Філософсько-соціологічне обґрунтування безпеки правової життєдіяльності людини
- •9,3. Філософський аспект прав та свобод людини та їх захист
- •9.4. Філософія покарання людини
- •Тема 1. Предмет, мета, принципи та функції філософії права
- •Тема 2. Формування української національної філософії права
- •Тема 3. Свобідна воля людини у правовому контексті
- •Тема 4. Духовне та моральне право
- •Тема 5. Синергетика права
- •Тема 6. Акмеологія позитивного права
- •Тема 7. Національна культурологія права
- •Тема 8. Почуттєве та живе право
- •Тема 9. Національний дух права
- •Тема 10. Логіка взаємодії правових норм
- •Тема 11. Екзистенційне пізнання права
- •Тема 12. Герменевтика правової онтології
- •Тема 13. Правова аксіологія
- •Тема 14. Раціональність і правова гносеологія
- •Тема 15. Філософія правопорушення і покарання
- •Тема 16. Філософсько-правові засади національної безпеки
- •Філософія права
- •01054, КиГв-54, вул. Воровського, 24.
3.2. Взаємодія права
з іншими соціальними нормами
Студенти повинні пам'ятати, що тут йдеться про взаємодію з іншими соціальними нормами лише позитивного права, його норм.
Так, рівність, яка є принципом права, має важливе значення і з точки зору всіх інших (неправових) видів соціаль-
89
них норм, інших типів соціальної регуляції, але не в ролі їх власного принципу. Мораль, релігія, естетика тощо, у їхній взаємодії з принципом рівності по суті мають справу з правовою засадою і принципом. При цьому можна виділити два взаємозв'язані аспекти такої взаємодії:
відповідне моральне, релігійне, естетичне і т. д. відношення (розуміння, сприйняття, оцінку, домагання, застосування) до даного правового принципу;
визнання і вираження у праві даного відношення -домагання (морального, релігійного тощо) з урахуванням специфічних особливостей та вимог самого принципу правової рівності (рівна міра, всезагальний масштаб і т. п.) (54 с 81).
(ТРозглядаючи ці два аспекти, слід наголосити, що є дві форми усвідомлення: духовне і матеріальне. Ці форми свідомості мають велике значення для панування позитивного права в суспільстві, якість забезпечення прав і свобод громадян тощо. В цілому, як зазначає В. С. Нерсесянц, до проблеми співвідношення і взаємодії позитивного права з іншими видами соціальних норм потрібен юридичний підхід (54, с 83), який збалансує необхідне та потрібне, призведе до загальної правової свідомості.
3.3. Негативний феномен права -зрівнялівка
Між видами власності і правом є вічний антагонізм, суть якого полягає в економічній зрівнялівці. Позитивне право до цього не має жодного відношення, оскільки така штучність насаджується державою, владою.
^Зрозуміло, що кожна людина є від природи вільною і має право на індивідуальну, приватну власність. Це природне право кожної особи, що й відстоює позитивне право. Тому існування «фактичної рівності» зводиться до зрівнялівки на право власності, на розподіл результатів праці тощо, без врахування індивідуальних особливостей людини. Така ситуація мала місце у нашій державі при соціалізмі.
У «фактичній рівності», немає свого позитивного принципу і певного позитивного змісту, у різні епохи і в різних ситуаціях вимогу «фактичної рівності» розуміє різні речі в залежності від того, яке історично конкретне право і формально-правова рівність заперечується цією вимогою. На-
90
віть зрівнялівка у виробництві і розподілі, в праці і споживанні визначає загал ьнорегулятивне значення зрівнялівки в силу фундаментального і вирішального характеру цих сфер суспільного життя для всіх інших сфер і всіх членів суспільства в умовах тотального «одержавлення» виробничих сил і багатства країни, яка стає «одною конторою, одною фабрикою» з єдиною «фабричною дисципліною» (54, с 85).
3.4. Дозволи та заборони у зрівнялівці та праві
Протилежність права та зрівнялівки чітко проявляється у разі порівняння дозволів і заборони зрівнялівки з правовими заборонами і дозволами. Дозволи і заборони - два основних способи регуляції поведінки людей. У будь-якій сфері життя офіційно признаний порядок, виражається шляхом тих чи інших загальнообов'язкових норм-дозволів і норм-заборон. І цілком природно, що ця нормативна сторона суспільних відносин стала у теперішніх умовах однією з тих актуальних проблем, яка вимагає нового осмислення та вирішення в руслі переходу від зрівнялівки до права (54, с 86).
Дозволи і заборони зрівнялівки, з однієї сторони, і правові дозволи та заборони, з іншої, істотно відрізняються один від одного за своїм змістом і смислом. На жаль у суспільній думці зрівнялівка часто ототожнюється з принципом правової рівності і недоліки зрівняльної регуляції переносяться на право, підкріплюючи тим самим фальшивий образ «права» та сповідуючи правовий нігілізм, що особливо недоречно у сучасних умовах, коли вимагається свідомий рух від зрівнялівки до права.
Характерні для зрівнялівки тип, способи і система норм примусової регуляції - незважаючи на їхню мімікрію під право, зловживання його словником і формами виразу — є антиподами правового регулювання. Зрівнялівка своєю «фактичною рівністю» спотворює смисл самого принципу рівності, знищує рівні для всіх міри які тільки і можуть бути подані у праві, призвані, гарантовані і захищені правовим законом (54, с 87).
На відміну від обмеження дозволів і широких заборон, які диктуються зрівнялівкою, правові дозволи і заборони призвані виразити і гарантувати всім членам суспільства максимально можливу на даному етапі його розвитку рівну
91
для всіх міру свободи. Вибір дозволів або заборон як способів і режимів правової регуляції залежить від потреб, мети та завдань такої регуляції на відповідному етапі суспільного розвитку, специфіки об'єкта регулювання, характеру та змісту правової політики законодавця і держави в цілому, степені розвинутості демократії, гласності, законності і правопорядку в країні, правових традицій, рівня правово'] культури і правосвідомості населення, суспільної думки і т. д. (54, с 90).
3.5. Чуттєве та раціональне
як філософські категорії. Критерії
почуттєвого та раціонального у праві
Пізнання реального світу відбувається чуттєвими та раціональними ступенями. Так, чуттєве містить у собі образи, які дають нам наші органи чуття. Основні форми чуттєвого
ступеня річнднцд - ВІДЧУТТЯ, СПРИЙНЯТТЯ Й уЯВЛеННЯ.
У відчуттях кожен з органів чуття (зору, дотику, слуху, нюху, смаку) специфічним для нього способом .відображає окремі властивості, сторони речей (колір, звук, запах тощо). Сприйняття - це відображення властивостей предмету, взятого за ціле. Уявлення - наочний чуттєвого досвіду, який зберігається і відтворюється в пам'яті узагальнено.
Чуттєві образи людини, на відміну від образів, які дають органи чуття тварин, опосередковані соціальним досвідом і мають внутрішню активність. Вихідною формою чуттєвого пізнання є вілчуття.Вони забезпечують .безпосередній зв'язок свіломості з об'єктивною реальністю, це єдиний зовнішній канап, зя пппрмогою якого ми дістаємо інформацію про навколишній світ. Вихідне посилання матеріалізму включає в себе наступне твердження:
У відчуттях нам дана об'єктивна реальність. Питання про природу відчуттів стало ареною непримиренної конфронтації між матеріалізмом, з одного боку, і суб'єктивним ідеалізмом і агностицизмом - з іншого (80, с 320).
Людина дістає інформацію шляхом природних сигналів, які йдуть від об'єктів і штучних сигналів, що передаються від суб'єкта до суб'єкта і функціонують у системі людської мови. Розвиток та удосконалення мови тісно пов'язані з розвитком раціонального ступеня пізнання. Мова - найважливіший інформаційний посередник між суб'єктом і суспільством. У багатьох випадках людина може передати іншій лю-
дині свої знання, думки, образи лише за допомогою мови. Без неї саме оперування готовими знаннями неможливе. Абстрактне (раціональне) мислення - це функціонування відповідних знань (зв'язаних з реальністю через посередництво чуттєвих образів), здатних віддзеркалювати те, що недоступне органам чуття. В елементарних формах раціонального мислення - судженнях, поняття* ' yynRURnni - фіксуються в знаках предметні ознаки речей. Судження фіксує будь-які ознаки предмета, поняття відображає суттєві ознаки речей, тобто такі, які потрібні і достатні для розрізнення їх у певному відношенні. В понятті мови концентруються, підсумовуються наші знання. Умпвим^ -г не чв'ячузання суджень, яке дає нове знання без звертання до показань органів чуття. Людське пізнання в цілому - це єдність чуттєвого і раціонального моментів. Чуттєве пізнання незалежно від логічного існує лише на ранніх ступенях становлення людства, або у дитини, яка ще не володіє мовою. Люди ставлять перед собою певні завдання і тлумачать результати пізнання на рівні раціонального мислення, а потрібну інформацію дістають за допомогою органів чуття і приладів. Зв'язок чуттєвого і раціонального проявляється також у тому, що, потрапивши на недоступні органам чуття рівні реальності, абстрактне мислення знову забезпечує перехід до практики, тобто створює образи-проекти, які можуть бути реалізовані в практичній діяльності (80, с 322-323). Л~На відміну від чуттєвого, раціональне пізнання проникає у суть предметів і процесів. Форми раціонепкнпгп пізнання - поняття, судження, умовивід дають змогу знайш . закономщності в розвиткові природи і суспільства. Вихід-
ною формою раціонального пізнання_е понятія^Поняття форма думки, в якій узагальнені внутрішні, найсуттєвіші ознаки предмета чи процесу. В понятті фіксуються закономірні зв'язки і відношення, в ньому повинні утримуватися загальні та особливі ознаки предмета. Поняття предмета дає змогу вирішити ті якості, які неможливо уявити при допомозі наочного образу (82, с 195).
У праві існує не чуття, а почуття. Органи чуття мають допоміжну дію, відіграють другорядну роль. Тому мова йде про «трансформацію» інформації з свідомості у почуття. Зрозуміло, що при цьому відбувається «втрата» інформації. Адже реальні умови життя накладають свій відбиток і формують відповідне почуття, яке відповідно «переробляє» правову інформацію, що перебуває у свідомості. Таку різницю назвемо похибкою справедливості.
92
93
(-Почуттєві норми утворюються на основі сприйняття духовних норм, моральних норм, норм позитивного права і взагалі права. Ці норми характеризують особистість людини, її індивідуальне розуміння свого призначення на світі, власне обґрунтування своєї поведінки тоцщІіСаме абстрактне мислення, судження, умовиводи про право що є джерелом раціонального у праві. Тобто на основі почуття появляється внутрішня чи зовнішня мова про право, що дає можливість судити про раціональне. Але де критерії почуттєвого і раціонального у даному випадку? Доцільно ввести поняття коефіцієнту раціонального у праві.
Так, вважаємо, що коефіцієнт раціонального у праві -це відношення похибки справедливості до духовних норм. Іншими словами, щоб встановити критерій раціонального у праві, потрібно уточнити наскільки почуттєве сприймання права відповідає духовним нормам, без врахування власної свідомості (тобто ступеня своєї готовності сповідувати духовне право). Звичайно, тут просочується суб'єктивізм, але не у великих масштабах, оскільки суперечки, альтернативність щодо духовного права обмежена.
Отже, ми спробували вивести критерії почуттєвого та раціонального у праві, використовуючи духовні норми. Це саме можна зробити, взявши за основу моральні норми позитивного права, про правову норму. Головне, як зазначають дослідники, народжувана правова норма стає природною (розумною, раціональною) постільки, поскільки є зовнішньою формою виразу народженої нової свідомості (51, с 75).
Контрольні запитання та завдання
Сформулюйте систему видів соціальних норм.
Як взаємодіє право з іншими соціальними нормами?
У чому полягає негативний феномен права - зрівнялівка?
Сформулюйте дозволи та заборони у зрівнялівці та праві.
Питання для роздумів і дискусій
В чому полягає сутність духовних норм.
Норми позитивного права.
Що таке «фактична рівність»?
Які ви знаєте критерії оцінки почуттєвого та раціонального у праві?
Думка про право не є щось таке, чим кожний володіє безпосередньо: лише правильне мислення є знання і пізнання предмета, і наше пізнання має бути тому істинним.
Гегель
СУТНІСТЬ ПРАВА
Розділ 4. ЯВИЩЕ ТА
ПЛАН (логіка викладу)
Поняття сутності та явища в праві, їх взаємовідносини.
Загальний шлях пізнання права: від правових явищ до сутності права (і навпаки).
Потреби, інтереси і правоутворення.
Нормативність права та його регулююча функція.
Загальнообов'язковість права та його забезпечення.