4.4. Нормативність права та його регулююча функція

Студентам про нормативність права та його регулю­ючу функцію відомо ще з курсу теорії держави та права. Тепер слід розглянути дане поняття з позицій філософії права.

Так, нормативність є внутрішньою властивістю, істот­ною особливістю, специфічною ознакою _гщава. Завдяки своїй нормативності право набирає здатності здійснювати регулювання великою масою суспільних відносин, направ­ляти по визначеному руслі поведінку людей, впорядковува­ти їхні зв'язки та взаємодії, стабілізувати порядок, який необхідний для організованого функціонування соціальної системи й управління нею у відповідності з волею народу (33, с 161).

У спеціальній літературі ведеться діалог з приводу нормативних і ненормативних актів. Проводиться диску­сія відносно структурних елементів правової норми (гіпо­теза, диспозиція, санкція), їхньої доцільності взагалі. Але для пересічного громадянина будь-який державний акт є

98

4"

99

правовою нормою, яка регулює його поведінку. Тобто, громадяни відчувають зв'язок права і правового явища, яке виражається такою єдністю як правосвідомість та правовідносини. Тому філософія права направлена на ви­явлення впливу нормативного характеру права, на право­свідомість громадян. Звідки випливає індивідуальне спри­йняття права, що й забезпечує власну регулятивність у суспільних відносинах. Іншими словами, можна сказати, що в поняття права крім правової норми можна включити і правосвідомість.

Звичайно, таке міркування суперечить юридичному позитивізму. Позитивісти вважають, що правосвідомість окремої особи не завжди відповідає чинному законодавст­ву. Це й закономірно, оскільки чинне законодавство завжди недосконале. Навіть правосвідомість провідного вченого юриста ніколи не відповідає чинному законодавству, вико­нувати його навіть немає бажання через наявну абсурд­ність.

Тут справа в іншому. Існує істотна відмінність між пра­вовим регулюванням і регулюванням правом. На нашу ду­мку, регулювання суспільних відносин одним позитивним правом успіху не принесе, оскільки це ефективно не вплине на формування справжньої правосвідомості громадян. А правове регулювання включає у себе не тільки норми позитивного права. Тут особливу роль відіграє духовне право, абсолютно-моральне право, що в сукупності визна­чає природне право. І якщо позитивне право здебільшого направлене на тіло людини, то природне право - на її дух та душу. Такий вплив має ефект на формування правосві­домості громадян.

Отже, регулювання правом має такі взаємопов'язані ос­новні стадії чи етапи:

наявність юридичного факту, який приводить у дію відповідну правову норму;

дотримання, виконання чи застосування правової норми через правовідносини;

забезпечення комплексу вимог законності у реаліза­ції правової норми. Що ж стосується процесу правового регулювання, то він включає в себе помимо зазначеного і багато іншого: весь процес правотворчості, правову інфор­мацію та пропаганду права, правосвідомість і правове ви­ховання, організаційний і соціально-психологічний процес правореалізуючої діяльності різних суб'єктів права, стан правопорядку та режиму законності, перевірку доцільності й ефективності дії правових норм тощо (33, с 178).