- •1.1. Філософія права: поняття та предмет вивчення
- •1.2. Філософія права
- •2.1. Сутність права
- •2.2. Право: норми, галузі, джерела 1
- •2.3. Право і закон
- •2.4. Право і мораль
- •2.5. Людина і права
- •2.6. Право і держава 1
- •2.8. Особа і держава 1
- •2.9. Права громадян України
- •2.11. Розвиток сучасної держави 1
- •2.12. Громадянське суспільство. Історико-правові аспекти
- •2.13, Громадянське суспільство
- •1.1. Поняття національної ідеї, її особливості та значення для формування права
- •1.2. Філософсько-правові передумови зародження української національної ідеї в іх-хііі ст.
- •1.3. Філософсько-правові
- •1.4. Відродження української національної ідеї: філософсько-правовий аспект (середина XVIII - початок XX ст.)
- •1.5. Теоретико-правові
- •2.1. Теорія права: зміст та завдання
- •2.2. Сучасна соціологія права. Правова соціалізація особистості людини
- •2.3. Політологія права як невід'ємна частина соціології права ч
- •2.4. Звичаєве право у сучасній науці. Поняття народного та фольклорного права
- •3.1. Специфіка різноманітних видів соціальних норм
- •3.2. Взаємодія права
- •3.3. Негативний феномен права -зрівнялівка
- •3.4. Дозволи та заборони у зрівнялівці та праві
- •4.1. Поняття сутності та явища в праві, їх взаємовідносини
- •4.2. Загальний шлях пізнання права: від правових явищ до сутності права (і навпаки)
- •4.3. Потреби, інтереси та правоутворення
- •4.4. Нормативність права та його регулююча функція
- •4.5. Загальнообов'язковість права та його забезпечення
- •5.1. Співвідношення окремого, особливого і загального у праві
- •5.2. Ціле і частина у праві та їх взаємодія
- •5.3. Поняття структури та елементів у праві
- •5.4. Структура права
- •5.5. Мета у праві та прогнозування
- •5.6. Право як реалізація свободи. Поняття свобідної волі
- •6.1. Дух як філософська категорія. Ідея права
- •6.2. Поняття духу права
- •6.3. Національний дух українського права
- •6.4. Панування права в суспільстві. Верховенство права
- •7.1. Поняття культури та цивілізації
- •7.2. Філософсько-культурні категорії у праві
- •7.3. Філософський аналіз окультуреного права
- •7.4. Принципи та функції культурологи права
- •7.5. Правові і наукові засади формування нової концепції культурної політики в Україні1
- •8.1. Актуальні проблеми духовно-правового виховання молоді
- •8.3. Філософсько-правовий аспект морального виховання
- •8.4. Естетичне виховання студентів у процесі пізнання права
- •8.5. Економічне виховання у контексті філософії права
- •9.1. Поняття та види безпеки життєдіяльності людини. Синергетика та її завдання
- •9.2. Філософсько-соціологічне обґрунтування безпеки правової життєдіяльності людини
- •9,3. Філософський аспект прав та свобод людини та їх захист
- •9.4. Філософія покарання людини
- •Тема 1. Предмет, мета, принципи та функції філософії права
- •Тема 2. Формування української національної філософії права
- •Тема 3. Свобідна воля людини у правовому контексті
- •Тема 4. Духовне та моральне право
- •Тема 5. Синергетика права
- •Тема 6. Акмеологія позитивного права
- •Тема 7. Національна культурологія права
- •Тема 8. Почуттєве та живе право
- •Тема 9. Національний дух права
- •Тема 10. Логіка взаємодії правових норм
- •Тема 11. Екзистенційне пізнання права
- •Тема 12. Герменевтика правової онтології
- •Тема 13. Правова аксіологія
- •Тема 14. Раціональність і правова гносеологія
- •Тема 15. Філософія правопорушення і покарання
- •Тема 16. Філософсько-правові засади національної безпеки
- •Філософія права
- •01054, КиГв-54, вул. Воровського, 24.
8.3. Філософсько-правовий аспект морального виховання
Будемо вважати, що моральне виховання студентів - це різностороннє активне продовження моральної соціалізації у накопиченні загальнолюдських цінностей та формуванні позитивної професійної (правничої) моралі з метою набуття високої моральної культури для майбутньої юридичної діяльності.
Власне, у вищому навчальному закладі процес соціалізації особи студента продовжується. Якщо до вступу на навчання цей процес був направлений на вироблення його власних життєвих установок, пізнання дійсності, набуття соціального досвіду, то під час навчання він значно складніший. По-перше, відбувається продовження загальної моральної соціалізації, а по-друге, начинається професійна моральна соціалізація.
Важливими для студента є принципи морального виховання. У спеціальній літературі вказуються такі принципи: цілеспрямованість, поєднання високих вимог з повагою до особистості виховуваного, виховання в колективі та через колектив, індивідуальний підхід, самодіяльність. Крім того у процесі морального виховання студента реалізуються ще й такі принципи: єдність із правовим вихованням, моральна необхідність, моральна свобода, моральна бездоганність, динамізм, поступливість та юридичне милосердя.
Практично весь процес морального виховання так чи інакше спрямований на поліпшення правового виховання. Зокрема мова йде про зовнішній аспект - реалізацію правових норм на практиці. Адже застосувати правові санкції до правопорушника можна й аморально. Тому, навчаючись, студент разом з моральними нормами засвоює правові норми, що в майбутньому полегшує його професійну діяльність. Вивчення структури правової норми органічно поєднується з її аналогічною до моральної норми, де теж існує диспозиція, гіпотеза і санкція. Крім того обидва види виховання направлені на формування правомірної поведінки студента, в період його навчання, а також в подальшому як фахівця у сфері юридичної діяльності.
Принцип моральної свободи у вихованні визначається виключенням примусового, насильного навчання студента. Хоча такі підходи до морального виховання частіше мали місце у ранньому дитячому віці, однак і для студента, у якого сформований певний інтелектуальний рівень, глибина переживань, вироблені почуття, потрібна мо-
158
159
ральна свобода своїх дій. Тут вплив на особу студента відбувається через дух (ідеї, погляди, переконання), а його поведінка буде відображати якість такого впливу. Моральна свобода більше орієнтує виховну систему не стільки на свідомість, скільки на підсвідомість. Тобто дуже важливо, щоб моральне виховання здійснювалось мимовільно, ніби пасивно. Тоді така моральна інформація «попадає» у підсвідому зону. Ця зона контролюється душею людини. Тобто моральна свобода - це умовна свобода, яку необхідно уміло створити, використавши моральну цілеспрямованість, її безмежну дію. У результаті такого впливу отримаємо володіння студентом моральною звичкою, соціальним автоматизмом, що для майбутнього пра-возастосовувача має велике значення.
Не викликає сумніву, що моральне виховання студента грунтується на принципі динамізму, який направлений передовсім на руйнування морального ланцюжка між поколіннями, на руйнацію рабської моральної психології. Така психологія, безумовно, ще передається молоді від батьків, старшого покоління, навіть від теперішнього політичного діалогу. Динамізм морального виховання відбувається шляхом трансляції. Адже мораль за своєю природою є певним засобом трансляції духовності, істинної-інформації. Причому еволюційність такої трансляції не завжди оправдана. Для перетворення суспільного життя, для переходу із належного в суще потрібна налагоджена широка інформаційна система, яка створить необхідне підґрунтя для розквіту всепроникаючого характеру моралі. Тобто мобільність, динамізм морального виховання не пов'язаний з революційним насиллям, а революційною інформаційністю молодого покоління, яка дасть можливість створити необхідний діалог між розумом і моральністю.
Суть юридичного милосердя полягає не в тому, щоб відпустити злочинця на волю чи суттєво зменшити йому покарання, а в тому, щоб зуміти самому усвідомити і проаналізувати, чому правопорушник допустив порушення норм природного права, чи мав він можливість глибоко оцінити свій духовно-моральний стан, чи зрозумів він своє призначення як людини на Землі. Тому моральне виховання студента будується саме на цьому, щоб він у майбутній юридичній діяльності міг приділити більше часу особі правопорушника, підвести його до цілковитого усвідомлення скоєного вчинку. Зрозуміло, що прояв юридичного милосердя відбувається у пізнанні правового явища при встановленні об'єктивної істини. Тим самим забезпечується пра-
вильність прийнятого рішення, а дії майбутнього юриста будуть добринними (творіння добра, уникаючи зла), небайдужими (прояв активності; уникати найстрашнішого - байдужості).
Моральне виховання майбутнього суб'єкта права у юридичній діяльності виконує ряд специфічних функцій. До таких функцій необхідно віднести: утвердження духу моралі у застосуванні норм права, екологія моралі, усвідомлення студентом моральної цінності власних майбутніх професійних дій, формування морально-правової свідомості студента, забезпечення дії совісті та сумління майбутнього юриста, боротьба з насильством у юридичній діяльності, запобігання проявам професійної деформації юриста.
Так екологія моралі зводиться до збереження народної духовної культури. Адже кожен народ і кожна нація еволюційно виробила для себе ті норми, які їм до вподоби, які задовольняють суспільство з метою нормального його розвитку. Тому існує неписаний наказ суспільства, моральні вимоги до юридичної служби: берегти національну мораль, здійснювати тонкий моральний підхід до вирішення юридичних проблем, володіти утвореним моральним потенціалом нації, примножувати його. Хоча накази суспільства зазнають впливу еволюції, однак вони ще більше морально оздоровляють юриста. Таке оздоровлення виробляє певну екологічну культуру моралі юриста, яка направлена проти девольвації моральних цінностей, проти юридичної корпоративної «моралі», що породжує міцно вкорінений бюрократизм у деяких системах правничої влади.
Моральне виховання не тільки формує у студента совість на сумління, а й забезпечує їх дію у юридичній діяльності. Думається, що сумління виступає наслідком совісті. Тому совість можна розвивати і робити її більш чуйною, тобто вдосконалювати. Розвиток і вдосконалення совісті залежить від внутрішнього збагачення духовних сил, здібностей студента. Тобто совість виступає частиною інтелекту людини. Відсутність совісті призводить до відсутності моралі. Звичайно, про совість можна говорити, лише розглядаючи власні вчинки. Звідси випливає, що студент повинен уміти знайти себе, зайняти у майбутньому гідне місце, уміло використовувати власні природні задатки і час на терпеливе зношення різних неприємних ситуацій, вміти бачити у суспільних відносинах більше, ніж те, що є в наявності. Це впливає на розвиток совісті, чутливість яка буває різною. Розвиток чутливості призводить до дії сумлін-
160
6 9-334
161
ня. Сумління не може виступати законом самим по собі. Адже формування власної совісті здійснюється за допомогою об'єктивної (позитивної") моралі. Така моральна совість, де вільний свідомий і відповідальний вибір позиції юриста завершується дією сумління. Саме сумління, яке «спрацьовує», заставляє юриста переглянути своє відношення до здійснених професійних дій і виконати їх у відповідності зі своєю совістю.