- •1.1. Філософія права: поняття та предмет вивчення
- •1.2. Філософія права
- •2.1. Сутність права
- •2.2. Право: норми, галузі, джерела 1
- •2.3. Право і закон
- •2.4. Право і мораль
- •2.5. Людина і права
- •2.6. Право і держава 1
- •2.8. Особа і держава 1
- •2.9. Права громадян України
- •2.11. Розвиток сучасної держави 1
- •2.12. Громадянське суспільство. Історико-правові аспекти
- •2.13, Громадянське суспільство
- •1.1. Поняття національної ідеї, її особливості та значення для формування права
- •1.2. Філософсько-правові передумови зародження української національної ідеї в іх-хііі ст.
- •1.3. Філософсько-правові
- •1.4. Відродження української національної ідеї: філософсько-правовий аспект (середина XVIII - початок XX ст.)
- •1.5. Теоретико-правові
- •2.1. Теорія права: зміст та завдання
- •2.2. Сучасна соціологія права. Правова соціалізація особистості людини
- •2.3. Політологія права як невід'ємна частина соціології права ч
- •2.4. Звичаєве право у сучасній науці. Поняття народного та фольклорного права
- •3.1. Специфіка різноманітних видів соціальних норм
- •3.2. Взаємодія права
- •3.3. Негативний феномен права -зрівнялівка
- •3.4. Дозволи та заборони у зрівнялівці та праві
- •4.1. Поняття сутності та явища в праві, їх взаємовідносини
- •4.2. Загальний шлях пізнання права: від правових явищ до сутності права (і навпаки)
- •4.3. Потреби, інтереси та правоутворення
- •4.4. Нормативність права та його регулююча функція
- •4.5. Загальнообов'язковість права та його забезпечення
- •5.1. Співвідношення окремого, особливого і загального у праві
- •5.2. Ціле і частина у праві та їх взаємодія
- •5.3. Поняття структури та елементів у праві
- •5.4. Структура права
- •5.5. Мета у праві та прогнозування
- •5.6. Право як реалізація свободи. Поняття свобідної волі
- •6.1. Дух як філософська категорія. Ідея права
- •6.2. Поняття духу права
- •6.3. Національний дух українського права
- •6.4. Панування права в суспільстві. Верховенство права
- •7.1. Поняття культури та цивілізації
- •7.2. Філософсько-культурні категорії у праві
- •7.3. Філософський аналіз окультуреного права
- •7.4. Принципи та функції культурологи права
- •7.5. Правові і наукові засади формування нової концепції культурної політики в Україні1
- •8.1. Актуальні проблеми духовно-правового виховання молоді
- •8.3. Філософсько-правовий аспект морального виховання
- •8.4. Естетичне виховання студентів у процесі пізнання права
- •8.5. Економічне виховання у контексті філософії права
- •9.1. Поняття та види безпеки життєдіяльності людини. Синергетика та її завдання
- •9.2. Філософсько-соціологічне обґрунтування безпеки правової життєдіяльності людини
- •9,3. Філософський аспект прав та свобод людини та їх захист
- •9.4. Філософія покарання людини
- •Тема 1. Предмет, мета, принципи та функції філософії права
- •Тема 2. Формування української національної філософії права
- •Тема 3. Свобідна воля людини у правовому контексті
- •Тема 4. Духовне та моральне право
- •Тема 5. Синергетика права
- •Тема 6. Акмеологія позитивного права
- •Тема 7. Національна культурологія права
- •Тема 8. Почуттєве та живе право
- •Тема 9. Національний дух права
- •Тема 10. Логіка взаємодії правових норм
- •Тема 11. Екзистенційне пізнання права
- •Тема 12. Герменевтика правової онтології
- •Тема 13. Правова аксіологія
- •Тема 14. Раціональність і правова гносеологія
- •Тема 15. Філософія правопорушення і покарання
- •Тема 16. Філософсько-правові засади національної безпеки
- •Філософія права
- •01054, КиГв-54, вул. Воровського, 24.
8.4. Естетичне виховання студентів у процесі пізнання права
Естетика - це наука про почуття краси в гармонійній побудові природи та засоби пізнання закономірностей суспільного розвитку. Тому людина повинна виробити у собі почуття краси у навколишньому світі. Передусім це стосується самого творіння природи, де завжди існує суворий баланс. Тобто, поряд з певними незручностями є відповідна норма зручностей. Але за умови, що досліджуване явище не зазнало руйнівної сили цивілізації. Тобто, світ побудований гармонійно і будь-яке втручання до нього призводить до дисбалансу і, звичайно, до втрати краси.
Призначення права виникло у процесі еволюційного розвитку людства. Воно стало природною потребою в той час, коли моральних норм вже виявилось недостатньо для регулювання суспільних відносин. Але створення права поряд з певною еволюційністю часто носить революційний (штучний, насильний) характер. Тому небезпека порушення природної гармонії суспільства криється і в праві, його часом не вивчених нормах.
У цьому зв'язку виникає необхідність організації такого виду правового виховання, яке давало б можливість особі відчувати гармонію і красу у правовому регулюванні суспільних відносин, правотворчості та пізнання права зокрема. Таким вихованням є естетичне виховання у правовому полі.
Не виникає сумніву, що естетичне виховання слугує зміцненням духовних і моральних позицій людини (особливо молоді), оскільки естетичний досвід, зокрема таких його чинників, як естетичні почуття та естетичні потреби права, що щільно пов'язані з духовністю, мораллю. Принципи теорії естетичного виховання зумовлюється загальнолюдськими цінностями, гуманістичною спрямованістю, культурними та національними традиціями, тісним зв'язком з іншими різновидами виховання.
Вважаємо, що естетичне виховання у процесі пізнання права - це організований діалогізаційний процес з метою формування високої естетичної культури студента для почуттєвого сприйняття правової діяльності.
Як же здійснюється,виховання на законах краси? Поряд з існуванням гармонії в природі існує юридична (правова) гармонія. Вона відображає збалансованість між суспільними відносинами та нормами права. А кожна прогалина у праві свідчить про появу дисбалансу у правовому регулюванні, що відбувається на філософському понятті краси. Більше того, втручання у юридичну гармонію, перерозподіл естетичних категорій може вплинути на красу по різному. Це залежить від рівня естетичної вихованості як законодавця, так і суб'єкта права - майбутнього юриста. Передусім сформовані естетичні почуття й естетичні потреби впливають на закони краси у правовій естетиці. Причому, тут чітко просліджується впливова роль особистості, оскільки естетичні почуття й естетичні потреби мають чітко індивідуальний характер.
Зміст естетичного виховання полягає також у розумінні концепції прекрасного у праві, адже йдеться про пошук істини та встановлення справедливості, чого й вимагає суспільство. Тобто, прекрасне у праві - це природна вимога, природна рівновага, яку необхідно постійно підтримувати естетичним вихованням.
Велике значення для естетичного виховання студентів юридичного профілю має вироблення принципів цієї діяльності. До основних принципів естетичного виховання слід віднести: духовну пізнавальність, інтеграційність почуттєвого та раціонального, пропорційність, регулятивність, українську ментальність, ритуальність.
Зокрема, до'принципу рефлексивності у естетичному вихованні студентів доцільно підійти з позиції діалогу культур. Вивчення планових навчальних дисциплін призводить до свого роду культивації рефлексивних професійно-юридичних здібностей. Цей процес, як правило, відбувається стихійно, без особливих погоджень. Але сама послідовність вивчення різноманітних наук вже відображає запрограмований порядок, все більш підсилену рефлексивну здатність. Тоді діалог культур діє за правилом виключення, доповнення. Однак, в даному випадку відбувається внутрішній діалог у студента, де велику роль відіграє усвідомлення, співставлення тощо. Саме тут естетичне виховання стає незамінним, адже відпрацьовуються відомі категорії: гармонія та міра, прекрасне та
162
6е
163
бридке, піднесене та низьке, трагічне та комічне, які закладені у природних естетичних здібностях будь-якого студента.
Відомо, що світ побудований за законами краси. Але при певних їх порушеннях настає потреба регуляції. Тому естетичне виховання повинно відображати принцип регу-лятивності, де основне полягає у відновленні зруйнованого чи недопущення цього взагалі. Так, у процесі навчання студент усвідомлює естетичний зміст правових явищ, що відповідають законам краси. Зовнішні та внутрішні характеристики цих правових явищ повинні бути збалансовані. Шляхом регулювання можливими діями, юрист може не допустити настання дисбалансу у правовому регулюванні суспільних відносин, тобто зберегти природну красу правовідносин. Взагалі кажучи, розглядуваний принцип тісно пов'язаний з естетичною творчістю у юридичній діяльності, яку потрібно виховати протягом навчання.
За час навчання естетичне виховання студентів виконує першочергові, безпосередні функції, які потім позитивно впливають на функції естетично-почуттєвої культури. Вважаємо, що основними функціями естетичного виховання студентів у правовому полі слугують: розуміння ролі естетичних категорій у праві, використання творчих методів естетики у вивченні навчальних дисциплін, вироблення у студента орієнтації на естетико-правові цінності юридичної діяльності, розвиток у студентів естетично-юридичних потенцій, сприяння формуванню загальнодержавної програми естетичної моралі, обгрунтування можливого романтизму у здійсненому виборі юридичної професії.
Естетичне виховання студентів у процесі пізнання права є своєрідною програмою майбутніх юридичних дій. На основі розвинутого теоретичного рівня естетики молодими юристами поглиблюється сприйняття цілісної картини світу, в центрі якої вони перебуватимуть. Оскільки вищі людські можливості розкриваються у пізнанні естетики, в естетичному оформленні суспільно-правового зв'язку, то естетичне виховання викриває закономірності правового сприйняття суспільних явищ. Цей процес відбувається нМ основі почуття, з якого власне починається людина. Але почуття не повинні відставати від знань, зокрема правових та філософських, творчого осмислення матеріалу. Саме на творчість, як найскладнішу філософську проблему, скероване естетичне виховання у правовому полі.