9.2. Філософсько-соціологічне обґрунтування безпеки правової життєдіяльності людини

Почнемо з життєдіяльності українського суспільства в цілому, зрозуміло, що українська державність не до впо­доби багатьом. Всі звикли, що Україна перебуває у складі іншої, держави, тобто, що її не існує, але причина не тіль­ки в цьому, скільки в її потенційних можливостях. Адже неповага до нас більше має вдаваний характер. Фактично нас «поважають» з душі, за великі потенційні хліборобсь­кі та металоресурси, працьовитий і терпеливий народ, ві­домо, що при успішному розвиткові Україна з такими природними запасами, стане могутньою державою не тільки в Європі. Тому не дуже прагне, якась держава, ак­тивного суспільного розвитку України. Звідси й виплива­ють всі можливі види безпеки, що становлять національну безпеку України.

З цього приводу на запитання: як жити, щоб вижити? М. Амосов дає відповідь - бути розумними, використову­вати знання про Всесвіт, жити за наукою, тоді не буде за­гибелі біосфери (4, с 6). Тобто філософське розуміння світу дає великі гарантії безпеки вітальності. Людина по­винна задумуватись на кожному кроці про своє призна­чення на Землі. Тим більше коли йдеться про юриста, про реалізацію норм позитивного права. Тут амосовський ви­слів «жити за наукою» має великий зміст, оскільки одне позитивне право ще не є правом у цілому. Це думки лише юридичних позитивістів, які ніби зациклені на одних за­конах. Адже ще є моральне право, духовне право, які для регулювання суспільних відносин у більшості випадків більш ефективні.

Соціологія права для безпеки життєдіяльності «пропо­нує» активніше використовувати здобутки культури. Лю­дина за своєю природою працьовита, творча. Вона постійно вдається до інтелектуальних дій. Хоча такі дії повинні бути під контролем свідомості, все ж потрібно здобутки кожної людини використовувати у житті. Таким способом здійс­нюватиметься використання культури у життєдіяльності людини.

Рано чи пізно кожен неминуче прийде до висновку, що без культури неможливо вилікувати духовні недуги країни (5, с 9), а це основне. Справа в тому, що у більшості ви­падків, коли суспільство незадовільно розвивається, звину­вачують слабку економіку, право, державу, політику тощо.

170

А наука доводить - вся причина в духовності, в культурі. Тому філософсько-соціологічне обгрунтування безпеки правової життєдіяльності людини полягає передусім у ду­ховності, розумінні законів Всесвіту, життя за законами природи та уміле використання інтелектуальних здібностей самої ж людини.

9,3. Філософський аспект прав та свобод людини та їх захист

Насамперед, спробуємо внести деякі уточнення у по­становку самої проблеми, а саме: яке співвідношення мож­на встановити між поняттями «права людини» і «свободи людини»? Ця проблема до цього часу є об'єктом дослі­дження багатьох вчених.

Права особи, перш за все, пов'язані з їх конкретною ре­алізацією як безпосередньо самою собою, так й іншими особами або державними органами. При цьому йдеться, безумовно, про активні, цілеспрямовані дії. Бездіяльність же, навпаки, розцінюється як ненадання можливості реалі­зувати свої права, а це вимагає певного захисту.

Інша справа, коли йдеться про поняття «свободи люди­ни», яка від природи отримує волю. Гадасмо, що свободи людини передбачають, можна сказати, протилежного — невтручання, інших у їхню самореалізацію, незаважання їм. У такому разі заборонена сама дія, адже необхідно дати можливість людині здійснити свої законні вольові зусилля, які також підпадають під захист. Отже, кожна відповідна ситуація може висвітлювати порушення, або прав, або сво­бод, або одночасно обох (залежно від втручання чи невтру­чання сторонніх осіб чи держави) (70, с, 124).

Проблема прав людини в Україні своїм корінням сягає в глибоку давнину. Процес розбудови незалежної Україн­ської держави значною мірою має спиратися на утвер­дження, у суспільній свідомості розуміння безперервного розвитку історичної традиції, незнищенні здобутків полі-тико-правової думки минулого. Носієм її у середньовічній Україні було козацтво. Саме козаки, як волелюбний суспі­льний стан, возвели в площину реального практичного вті­лення відстоювання своїх прав і свобод задовго до подіб­них процесів у Європі та Америці. Оскільки у свідомості суб'єкта тодішнього політичного життя категорії «права», «свободи» і «вольності» сприймалися як близькі за значен­ням, то у відповідних текстах вони часто вживалися в од-

171

ному мовному штампі: «права, свободи і вольності». Вби­раючи в себе заходи юридично-конкретних соціально-політичних прав і прерогатив, а також значеннєві компо­ненти моральних, етичних і світоглядних категорій, ці три поняття («права, свободи й вольності») окреслювали фун; даментальні соціальні, політичні та економічні статуси і ролі, ментальні установки та політичні орієнтації, які хара­ктеризували життя козаків. Вони стосувалися особи (сво­бода особистості, свобода совісті); соціального стану, коза­цької корпорації (доступ до прав і прерогатив, які забезпе­чували рицарський профіль життєдіяльності козаків); національної ідентичності (конфесійна свобода руського народу, що розглядалася як політичне право, до котрого причетні козаки, оскільки вони ідентифікували себе з русь­ким народом) (31, с 68).

Важливо знати погляди класиків української філософії на права людини. Так, на думку В. М. Кампо, класики української політичної філософії базували свої погляди на права людини виходячи з ідеології природничого і божест­венного права. Вони вважали, що людина є вільною від природи, так як вільною її вважав Бог. У середині XIX ст.-вони виступали проти кріпосного права, як такого, що про­тивне Богу і людській природі. А наприкінці XIX - початку XX ст. філософи почали відстоювати соціальні й економіч­ні права громадян, як необхідної умови соціальної справе*-дливості та демократичного розвитку суспільства (28, с 66-67).

Тобто в Україні завжди цінувалася людина, як духовна істота, особистість, творець філософської думки, її права та свобода, для чого створювався необхідний правовий за­хист, починаючи з «Руської Правди». Сьогодні гарантом прав і свобод громадян є Конституція України, формуюче національне право.

Для філософії права важливим є дослідження сутності та явища прав та свобод людини. Права людини як об'єкт до­слідження може вивчатися з використанням різних методів правових досліджень, у результаті чого вивчаються певні сторони, аспекти прав людини та спрацьовується їх відпові­дне понятійне осмислення. Зокрема результатом викорис­тання аксіологічного методу з поняття цінності прав людини, суцільної небезпеки їх порушення як антицінності прав лю­дини як міри оцінки правового в позитивному та інших фор­мах існування права тощо (73, с 131). Далі автор вказує, що права людини мають певні системні якості, процеси само­організації яких визначає синергетичний підхід.

Отже, Конституція України увібрала усі власні та зару­біжні історичні цінності прав і свобод людини і створила власну модель прав і свобод, яка потребує продуманого цивілізованого захисту й умілого самозахисту самими гро­мадянами.