5.4. Структура права

та питання законодавчої техніки

Питання про структуру правової норми має з точки зору законодавчої техніки винятково велике значення. Зміст правової норми може бути чітко й ясно викладено у статтях закону та інших правових актах лише у разі пра­вильного уявлення про структуру правової норми. Так, правова норма та її структура — це загальні теоретичні ка­тегорії, які виражаються у конкретних статтях норматив­них актів по різному і подібно до того як всяке загальне своєрідно відображається в окремому. Внутрішня форма правової нормн характеризується органічним зв'язком трьох структурних її елементів, завдяки чому частини да­ної норми - гіпотеза, диспозиція та санкція - є цілісною єдністю. Зовнішня форма виразу правової норми в статті чи статтях нормативного акту далеко не завжди повторяє її структуру. Законодавець не завжди відтворює в норма­тивних актах ті чи інші частини правової норми, оскільки

104

105

в цьому не завжди є потреба. Але в будь-якому із таких випадків можна встановити структурну конструкцію пра­вової норми, у скороченому вигляді вираженої у нормати­вному акті (33, с 327-328).

У зв'язку зі стислим, лаконічним формулюванням пра­вової норми і з урахуванням новизни інформації, деякі пра­вові норми можуть бути виражені в декількох нормативних актах. ї навпаки: в одній статті виражено декілька правових норм.

Однак філософія права досліджує більш складні струк­тури правових утворень — інститут права, галузі права і нор­мативний акт. Мова йде про такі елементи як: систематиза­ція, кодифікація та інкорпорація законодавства. Особливо це стосується початкових етапів формування українського на­ціонального права. Тут вказані структурні елементи системи права і систематики законодавства мають бути тотожними, що свідчитиме про якість законодавчої техніки.

5.5. Мета у праві та прогнозування

Смета, як філософська категорія, лежить в основі пізнання права, процесу його створення та реалізації, розвитку й удо­сконалення. Значення категорії мети тим більше істотно для пізнання творчої ролі права. Гегель писав, що мета найближ­чим чином є щось сутнісним всередині мене, суб'єктивне, але вона повинна стати також і об'єктивною, скинути з себе свій недолік, перестає бути тільки об'єктивною.

Отже, мета у праві, подібно самому праву, може роз­глядатися і як об'єктивна, і як суб'єктивна категорія. Мета у праві об'єктивна, оскільки вона визначається у підсумку матеріальними умовами життя суспільства, закріплена у діючому праві. З іншого боку, мета у праві об'єктивна: во­на виражає волю всього народу та є ідеальним визначенням бажаного результату поведінки людей у суспільстві. Важ­ливо при цьому зазначити, що об'єктивне джерело виник­нення мети у праві та суб'єктивна її природа - дві органіч­но пов'язані між собою сторони одного і того ж явища (33, с 3jS8, 370).

^Необхідним етапом становлення мети у праві є прогно­зування, оскільки мета завжди включає у себе ті моменти передбачення, які найбільш достовірні, строго основані на об'єктивних закономірностях дійсності її реальних можли­востях. Якщо дійсність породжує правові можливості, час­тина із яких виражається і закріпляється у меті права і тим

самим визначає шляхи подальшого розвитку цієї дійсності, то, звідси, всесторонне пізнання даної мети в конкретно-історичних умовах її утворення та реалізації означає разом з тим прогнозування перспектив правового життя суспіль­ства (33, с 386).

Зрозуміло, що прогнозування здійснюється за певними напрямами, за окремими галузями права, за законами Все­світу та ін. При цьому мета у праві конкретизується, але головна мета - право для народу,- зберігається.