61.Головні державні механізми регулювання міграції. Стимулювання рееміграції.

Міжн міграційні процеси потребують регулювання з боку держав, що беруть участь в обміні труд ресурсами. Контролю і регулюванню підлягають соц., віковий та професійний склад мігрантів, рівень в'їзду та виїзду іноз. трудящих. Функції міждерж та внутрішньодерж розподілу роб. сили, регулювання обсягу та структури міграційних потоків дедалі більшою мірою виконують міністерства праці, внутр та закорд справ, а також спеціально створені держ та міждер органи. Згідно з прийнятою в міжн відносинах практикою країни, які обмінюються роб силою, визнають пріоритет норм міжн права над нац законодавством. Держ регулювання здійснюється шляхом прийняття фінансованих з бюджету пограм, які направлені на обмеження іміграції або стимулювання імігрантів до повернення додому(рееміграція).Більшість країн використовують селективний підхід при регулювання іміграції.Відсів небажаних імігрантів здійснюється на основі вимог,які стосуються кваліфікації, освіти, віку, стану здоров’я, на основі кількісного та географічного квотування, прямих і опосередкованих заборон на в’їзд, тимчасових та інших обмежень.Стимулювання рееміграії здійсниюється через виплати мат. Компенсації від’їджаючим, перекваліфікацію та проф.підготовку, створення нових роб.місць, надання допомоги країнами масової еміграції. Державне регулювання міграційних процесів дає позитивні результати, але має дошкульні місця. Контроль за рівнем в'їзду іноземців, здійснюваний усіма урядами країн імміграції сприяє дозуванню їхнього припливу залежно від виробничих потреб й ситуації на ринку праці. В такий спосіб попереджується спалах соц напруження, який міг би виникнути за масового припливу іноземців в умовах власного масового безробіття. Навіть з урахуванням існування двох ринків праці — для іммігрантів та для своїх працівників - уникнути конфронтації між ними було б важко. Регулювання надає організованого й певною мірою планомірного характеру найманню, розподілові й використанню імпортованої роб сили.Разом з тим усі закони й підзаконні акти держав - споживачів іноз праці не надають рівних прав іммігрантам в ек, політич й соц сферах, як цього вимагає Загальна Декларація прав людини й рішення МОП у справах мігрантів. У постановах урядів нац інтереси превалюють над міжн нормами та інтернац принципами рівності й свободи.Активну роль у регулюванні міжн міграц процесів і захисті прав мігрантів відіграє Міжнародна організація з питань міграції (МОМ)

62.Українана міжнародному ринку праці.

Нині Україна на міжнародних ринках переважно виступає як держава — експортер робочої сили, хоча відмічається тенденція до зростання кількості іноземних громадян, які працюють в Україні. Статистичні дані свідчать, що кількість останніх приблизно в 10 разів менша, ніж кількість українців, які працюють за кордоном. При цьому йдеться лише про офіційну статистику, яка не враховує нелегальних мігрантів та біженців.Серед країн, в які спрямовані потоки трудової міграції з України — Росія, Польща, Чехія, Італія, Греція, Кіпр, а останнім часом — і Німеччина, Португалія, Іспанія та інші розвинені країни Західної Європи. Потік трудової міграції у цьому напрямку обумовлений перш за все близькістю кордонів та певною лояльністю місцевих законів до працівників-емігрантів. Введення візових режимів в окремих країнах (зокрема — Росія, Чехія тощо), де переважно працювали робітники з України, сприяє розширенню географії міграції робочої сили. Все більше українців емігрує для роботи у США, Канаду, країни Близького Сходу тощо.У нашій країні працевлаштовуються громадяни з Росії, Молдови, Китаю, В´єтнаму, Туреччини переважно у сфері торгівлі, послуг тощо, в той час як українці за кордоном — у промисловості, будівництві, сільському господарстві.Міграція робочої сили для України на даний час має переважно негативні наслідки. Мігрують, як правило, висококваліфіковані спеціалісти, але лише невеликий відсоток їх має гарантовану роботу і відповідні соціальні та трудові гарантії. Виїжджають за кордон у пошуках роботи молоді люди без певного рівня кваліфікації, які згодні на будь-яку роботу і низьку платню без усяких гарантій. Згубним для економіки країни, для формування її науково-технічного потенціалу є виїзд за кордон науково-технічних кадрів та підготовлених на сучасному рівні молодих спеціалістів. Це може негативно вплинути на темпи відновлення економіки України.Водночас грошові перекази працівниками-емігрантами іноземної валюти в Україну сприяють розширенню торгівлі товарами, в тому числі й вітчизняного виробництва. Частина емігрантів після повернення з-за кордону вкладає зароблені кошти в організацію бізнесу, виробництва тощо, що певною мірою сприяє формуванню ринкових відносин.З метою зменшення еміграції робочої сили з України (особливо нелегальної) необхідне провадження системи заходів, які на думку фахівців повинні мати чітке внутрішнє і зовнішнє спрямування. До числа перших належать заходи макроекономічної стабілізації та оздоровлення економіки — створення робочих місць, розширення іноземного інвестування тощо. Зовнішні заходи мають забезпечити цивілізовані форми виїзду працівників за кордон та можливість їх вільного повернення з-за кордону, ввезення валюти, а також гарантії нашим співвітчизникам захисту їхніх трудових прав за кордоном.