54.Портфельні інвестиції. Основні види цінних паперів в які вкладається міжнародний капітал.

Портфельні інвестиції утворюються вкладенням капіталу в цінні папери підприємств у розмірах, які не забезпечують права власності або контролю над ними. Такими цінними паперами можуть бути:а) акціонерні цінні папери;б) боргові цінні папери: облігації; прості векселі; боргові зобов´язання; інструменти грошового ринку — казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти, фінансові деривативи — опціони, варанти, ф´ючерси, свопи тощо.Портфельні інвестиції характерніші для приватного підприємницького капіталу. Вони мають високу ліквідність, тобто цінні папери швидко можуть бути перетворені в готівку.Чіткої межі між прямими і портфельними інвестиціями немає. Вивезення підприємницького капіталу має велике значення для обох сторін. Експортери капіталу отримують прибуток (або свою частку прибутку), який вивозять з країни або використовують для інвестицій на місці. Позиковий капітал вивозиться за межі країни у вигляді надання позик на короткий та довгий строк. Кредитором можуть бути приватні фірми чи банки, державні органи, а одержувачами – приватні особи, компанії, підприємства, уряд. Державні капітали вивозяться і мають більш чи менш суттєвий елемент субсидії. На вивезений позиковий капітал іноземний кредитор отримує %. Одержувач позики може самостійно використати їх для вирішення своїх проблем.Імпортери капіталу мають можливість ефективно і раціонально використовувати зовнішні джерела коштів і технологій в національних інтересах. Однак необхідно зазначити, що коли прямими інвестиціями обмінюються розвинуті країни, то економічні відносини будуються на рівноправній основі. Водночас експорт капіталу в країни, що розвиваються, як правило, пов´язаний зі встановленням нерівноправних економічних відносин. Випереджаюче зростання портфельних інвестицій пояснюється тим, що, з одного боку, організацію і розміщення їх за кордоном дедалі частіше здійснюють інститути, які не володіють значними грошовими ресурсами й широкою інформацією про стан світового ринку цінних паперів (трастові й страхові компанії, пенсійні фонди, банки та інші фінансові установи), а з іншого – тим, що портфельні вкладення часто використовують не тільки як додаткове джерело прибутку, скільки для проникнення у високомонополізовані галузі, великі й найбільші корпорації.  Портфельні інвестиції, нарівні з позиками, є найбільш динаміч­ною частиною світових фінансових потоків. І тому, враховуючи масштаби подібних інвестицій, їх вільний, неконтрольований перелив здатний відчутно дестабілізувати фінансову систему майже будь-якого ринку, що формується. Звідси і необхідність різного підходу до регулювання прямих та портфельних інвестицій.

55.Інструменти міжнародного запозичення та кредитування. Поняття міжчасової торгівлі.

Міжнародне запозичення і кредитування стало результатом розвитку, з одного боку, внутрішнього кредитного ринку найбільш розвинених країн світу, а з іншого боку - відповіддю на потребу фінансування міжнародної торгівлі. На міждержавному рівні потреба в кредитуванні виникає в зв'язку з необхідністю покриття негативних сальдо міжнародних розрахунків. Міжнародне кредитування – це рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов”язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.Причини розвитку міжнар кр-ня зумовлені:- потребами фін-ня зростаючої міжн. торгівлі;- розвитком внутр кр-го ринку найбільш розвинених країн світу.Сучасні тенденції розвитку міжн кр-ня: збільшення обсягів, подовження і диференціація термінів надання кредиту. Основні інструменти міжнародного запозичення і кредитування, що знаходять відображення в платіжному балансі наступні:• Торгові кредити - вимоги і пасиви, що виникають у результаті прямого надання кредиту постачальниками і покупцями по угодах з товарами і послугами, і авансові платежі за роботу, що здійснюється в зв'язку з такими угодами. Торгові кредити можуть надаватися як урядами, так і частками підприємствами й іншими неурядовими організаціями. Більшість з них є короткостроковими.• Позики - фінансові активи, що виникають унаслідок прямого позичання засобів кредитором позичальнику, у результаті якого кредитор або не одержує ніякого письмового гарантійного зобов'язання від позичальника, або одержує борговий цінний папір. До числа позик відносяться позики на фінансування торгівлі, інші позики й аванси, включаючи іпотечні позики, фінансові лизы, а також кредити МВФ. Позики можуть надаватися і виходити грошовою владою, урядом, банками й іншими секторами і поділяються на короткострокові і довгострокові.• Валюта - банкноти і монети, що знаходяться в обігу і используемые для здійснення платежів. Національна валюта, що знаходиться в розпорядженні нерезидентів, вважається пасивом, а іноземна валюта, що знаходиться в розпорядженні резидентів, - активом. Валюта може знаходитися в розпорядженні грошової влади і банків.• Депозити - деноміновані в місцевій чи іноземній валюті перекладні депозити, що безперешкодно на першу вимогу перетворюються в готівку і можуть бути використані для здійснення платежів. Депозити резидентів за рубежем вважаються пасивом, депозити нерезидентів усередині даної країни - активом. Депозити здійснюються грошовою владою і банками.• Інші активи і пасиви - залишкова категорія, до якої відносяться всі інші види руху капіталу, наприклад внески країн у міжнародні організації. Міжчасова торгівля – це збільше-ння поточного споживання за рахунок скорочен-ня споживання в майбутньому (позичання), або зменшення поточного споживання на користь бі-льшого споживання в майбутньому. Основа розвитку міжчасової торгівлі (системи міжнародного позичання та кредитування) – різні переваги країн (одні надають перевагу пот-очному споживанню – споживають більше, ніж виробляють, а додаткове споживання покриваєт-ься позичанням; інші країни обмежують поточне споживання для його розширення в майбутньому  мають кошти для надання кредиту).