Iдея цiлiсностi органiзму, проблема зв’язку його iз навколишнiм середовищем давно вивчається вiтчизняною медициною:

В. М. Бехтєрєв (1928),

Е. К. Краснушкін (1936),

В. А. Гіляровський (1947),

П. К. Анохiн (1970),

А. Д. Зурабашвілі (1970),

А. Г. Iванов-Смоленський (1974)

та багато інших вчених.

І.М. Сєчєнов заклав основи рефлекторної

теорiї;

____________________________________

156

I. П. Павлов (1936):

- розробив метод вивчення зв’язкiв орга-нiзму iз навколишнiм середовищем,

- розвинув iдею нервiзму, показавши, яким чином центральна нервова система та її найвищий вiддiл - кора головного мозку «тримає пiд своїм контролем усi явища, якi вiдбуваються в органiзмi»,

- теорiя нервiзму створила пiдгрунтя для вивчення   ролi   різноманiтних   умов життя

у виникненнi та розвитку неврогенних за-хворювань.

157

«Пiд психосоматичною медициною розумi-ють лiкування розладiв, порушень адаптацiї i, …вивчення органiзму, навколишнього середовища та взаємодiї мiж ними» (B. Francl, 1988).

Актуальність даної проблеми зростає. За даними експертів ВООЗ, майже 50% стаціо-нарних лікарняних ліжок у світі займають хворі на психосоматичну патологію. Підра-ховано, що 22% осіб зі скаргами психо-соматичного характеру забирають до 50% робочого часу лікарів (Lunn, 1984).

____________________________________

158

Як свідчать результати дослідження, про-веденого О. К. Напреєнком (1991), майже 70% соматично хворих виявляють ознаки психічних порушень різного регістру та сту-пеня тяжкості. Деякі психосоматичні розла-ди, наприклад, серцево-судинні, набули ха-рактеру пандемії практично у всіх промис-лово розвинутих країнах.

Епідеміологічні дослідження показують, що до психосоматичної патології більш схильні люди похилого та середнього віку, а також особи з низьким матеріальним прожитко-вим рівнем.

159

Жінки на психосоматичні розлади стражда-ють частіше ніж чоловіки.

Проблема соматичних захворювань тiсно пов’язана iз проблемою психiчних конф-лiктiв i неврозiв.

На думку В. М. Мясіщева, усiм психогенним соматичним захворюванням властивi:

1. Зв’язок з психотравмуючою ситуацією;

2. Наявнiсть патогенетичного мотиву захво-

рювання;

3. Вiдображення у клiнiчних проявах захво-

рювання преморбiдних особливостей осо-

бистості;

____________________________________

160

4. Залежнiсть терапевтичного ефекту вiд

розв’язання психотравмуючої ситуацiї.

При психосоматичних розладах специфiка хвороби визначається бiологiчними чинни-ками, а психогеннi фактори вiдiграють вирi-шальну (iнiцiюючу) роль.

Посередником між ЦНС та внутрішніми органами, "провідником" емоційних станів виступає вегетативна нервова система, яку називають «органом вираження афекту».

161

Фiзiологiчнi реакцiї на психiчнi:

- пiзнавальнi,

- емоцiйнi,

- вольовi процеси

вiдбуваються безперервно i у рiзних фiзiо-логiчних системах:

• серцево-судиннiй:

- змiни серцебиття i

- артерiального тиску,

- звуження i

- розширення судин;

___________________________________

162

- дихальнiй:

- прискорення чи

- уповiльнення дихання;

- травнiй: - посилення чи

- уповiльненя моторики,

- нудота;

- м’язовiй: - тремтiння,

- збудження,

- ступор та iн.,

- статевій.

- статеві розлади

163

Шкiдливi чинники, що є стресогенними для конкретного органiзму, викликають перенапруження адаптацiйних процесiв у корi мозку, де виникають функцiональнi вогнища застiйного збудження i гальму-вання, якi пов’язанi iз негативними емоцi-ями у відповiдь на стрес-фактор.

Цi явища створюють у вегетативній нер-вовій системі певний функцiональний стан, відповідний конкретній негативній емоцiї, який обмежує гнучкiсть адаптацiї органів і систем до зовнiшнiх та внутрiшнiх змiн. Цей стан зберiгається тривалий час, навіть пiсля усунення зовнiшнiх чинникiв, які їх спричинили.

164

З’являється:

• вегетативна та

• метаболiчна недостатнiсть i

• порушення роботи внутрiшнiх органiв.

Спочатку змiни мають функцiональний, зворотний характер, але при тривалому i частому повтореннi вони можуть стати органiчними, незворотними.

165

Теорія «стресу» відстоює принцип неспе- цифічності, але є також прихильники теорії специфічності.

Вони вважають, що «вибiр органа» зумов-люється характером психотравмуючого агента та реагуючої особистості.

Так, F. Dunbur описав риси особистості типу А, які є специфічними для виникнення коронарної патології.

Існує і третій погляд, за яким «Нервовий удар» тiльки сприяє завершенню форму-вання патологiї «мiсця найменшого опору» («locus minoris resistentiae») або вже наявної передпатології.

____________________________________

166

H. Selye дослідив загальний адаптаційний синдром, який є сумою неспецифічних реак-цій організму на дію тривалого стресу.

Центральною ланкою такої відповіді висту-пає система гіпоталамус-гіпофіз-наднирни-ки, яка реагує на стрес надмірною секрецією кортизолу, що призводить до структурних змін внутрішніх органів.

Нейротрансміттерами стресових реакцій є такі гормони, як кортизол, тироксин та адре-налін.

167

Сучасні дослідники виділяють: