1.Компульсивний потяг - (compulsion – примушування) нездо­ланне прагнення до наркотизації, яке досягає інтенсивності

життєвих потягів (голоду, спраги).

79

Він визначає:

- настрій хворого,

• його поведінку,

• нівелює критику.

Всі думки та прагнення хворого спрямовуються на пошук наркотику і здолання перешкод на цьому шляху.

Компульсив­ний потяг, на відміну від психічного, супроводжується вегетатив-ними ознаками, а саме:

-розширенням зіниць,

-гіпергідрозом,

-сухістю у роті та

-тре­мором. _________________________________

80

Задовольнити його може лише вживання наркотика.

Абстиненція - (abstinence – позбавлення задоволення) це су­купність соматичних, нейровегетативних та психічних пору-шень, що виникають після припинення наркотизації за умови сформованої за­лежності від наркотика.

Фізична та психічна залежність характери-зують єдиний аддиктивний стан і не можуть бути розділені, адже, мають спільні молекулярно-клітинні механізми.

81

Існує така класифікація мотивів до залежності:

1. Соціально-психологічні:

• традиції,

• особливості культури,

• особистісна нестійкість.

1. Ті, що відображають бажання змінити самопочуття:

• гедоністичні (бажання отримати задово-лення),

• атарактичні (бажання позбутись тривожності);

3. Гіперактиваційні (бажання підвищити працездатність);

__________________________________

82

"Патологічні мотиви":

• фіксація патологічного потягу у свідомості,

• прагнення уникнути абстиненції,

• цілеспрямована саморуйнівна поведінка.

Переважна мотивація дебютного вживання ПАР

Психоактивна речовина	Домінуючий мотив дебютного вживання ПАР
Алкоголь, Інгалянти	"бути, як всі", продемонструвати свою дорослість
Галюци- ногени	Бажання пережити невідомі раніше відчуття ("спіймати глюки")

83

84

Психоактивна речовина	Домінуючий мотив дебютного вживання ПАР
Препарати опію	Отримання задоволення, "кайфу"
Транквілі-затори, гашиш	Бажання заспокоїтись, забутись

Коли формується психічна залежність, то базовою мотивацією стає потяг - потреба певним чином змінити свій психічний стан.

85

А при фізичній залежності - головним мотивом зловживання стає страх пе­ред абстиненцією.

За Ганнушкіним П. Б. "алкоголіками стають, а морфіністами народжуються".

Якості, котрі входять в структуру нестійкого особистісно­го радикалу:

• найбільша сприятливість до розвитку аддиктивної поведінки,

• терпимість до відхилень від соціаль­них норм,

• недостатня орієнтованість на досягнення

___________________________________

86

успіху власною сумлінною працею,

• опозиційна налаштованість щодо основ-них соціаль­них вимог,

• соціальна байдужість,

• прагнення уникати труднощів та зо­бов'я-

зань перед іншими,

• навіюваність,

• несамостійність,

• схильність до депресій,

• нестійкі особистості тікають від навчання

та праці, як від непо­сильних для них психічних навантажень,

• не мають си­л самі себе чимось зайняти,

87

• постійно потребують певної зовні­шньої

стимуляції, розваг,

• виникає потреба у більш гострих та неординарних відчуттях, яка задовольня-ється вживанням одурманюючих речовин.

• перевага надається простій інфор­мації, яка не потребує інтелектуального напру-ження для її переробки,

• гедоністична установка (прагнення брати

від життя лише розваги та насолоду)

стає невід'ємною рисою їх характеру,

• соціально прийнятні способи розваг швидко набридають.

___________________________________

88

Гіпертими, схильні до вживання алкоголю, гашишу, інгалянтів або стимуляторів.

А ось опійний "кайф" у бездіяльній самоті видається їм не таким бажаним, як і розслабленість та сонливість під дією транквілізаторів.

Шизоїди можуть надавати перевагу пре-паратам опію та гашишу. Лінивий спокій,

усамітнення та мрійливість, які супровод-жують опій­ний "кайф", дуже імпонують шизоїдному характеру, інгалянти у підліт-

89

ковому віці допомагають стимулювати фан-тазії та візуалізувати їх, гашиш створює враження стимулятора творчих здібностей, а ал­коголь виступає у ролі комунікативного допінгу.

Епілептоїдам часто властива гіперсоціаль-ність і тоді вони підкрес­лено негативно ставляться до наркотиків, але можуть зловживати речовинами, які такими не вважають (алкоголь, інгалянти).

___________________________________

90

Епілептоїдний радикал особистості обумовлює прагнення переживати якомога сильніші відчуття, вживати речовини, які "сильно б'ють по мозку", тому спиртні напої вживають міцні і у великих дозах.

Най­менш привабливими для таких осіб видаються стимулятори.

Наркотична залежність у епілептоїдів розвивається стрімко і ха­рактеризується надзвичайною стійкістю.

91

При вживанні інгалянтів, внаслідок їх токсичної дії на ЦНС може формува­тись крайня (набута, екзогенна) епілептоїдна психопатія.

Істероїдні психопати (особи з розладом особистості за істероїдним типом) мають особливу схильність до вживання стимуляторів, які до­помагають їм "здаватись більш значущими, ніж вони є

насправді" - дають впевненості у собі,

___________________________________

92

безстрашність та відчуття лідерства, задо­вольняючи властиву таким особам амбіційність та прагнення перебу­вати у центрі уваги.

Для них спокусливими можуть видатись також ефекти алкоголю, опіатів, транкві-лізаторів та гашишу. В алкогольній компа-нії такі особи намагаються показати свою

витривалість, "пере­пити всіх", а розповіда-ючи про вживання наркотиків перебіль-шують.

93

Схильність до алкоголізації можна виявити за результатами патохарактерологічного діагностичного опитувальника (ПДО).

Навпа­ки, виявлення сенситивного і психастенічного типів більше свідчить про стійкість по відношенню до формування аддиктивної поведінки.

Визнання наркозалежності, як і визнання інших обмежень - болісний для особистості процес.

____________________________________

94

Він приймає найрізноманітніші форми, а саме:

1. Просте заперечення - вперте заперечен-ня наркозалежності всу­переч фактам.

2. Мінімізація - визнання проблеми власної наркозалежності, але у зменшеному

вигляді: "Під час застілля я випиваю не більше трьох чарочок горілки" або "Я лише пару разів покурив коноплю".

3.Раціоналізація - створення пояснень і ви-

правдань для наркоти­зації: «Мені важко

засинати, болить серце, тому я і випи-

ваю»,«У мене болить спина після трав-

ми, тому я і вживаю наркотики"

95

4. Звинувачення - перекладання провини за свою поведінку на ото­чуючи: "Якби до мене ставились уважніше, я б не почав вживати наркотики".

5. Торгівля - укладання угод: "Я покину колотись, якщо мені куп­лять авто".

6. Інтелектуалізація - перехід від конкретної оцінки своєї поведін­ки до філософських роздумів: "У мене було таке тяжке дитинство, що зараз я намагаюсь подолати свої підсвідомі комплекси за допомо­гою наркотиків".

__________________________________

96

7. Уникання теми - зміна теми розмови: «Так, я вчора напився, але краще підкажи, який костюм мені сьогодні одягнути".

8. Пасивність, роль жертви: "Я стільки разів намагався зав'язати, але це сильніше за мене".

9. Ворожість - активний захист свого "права" на наркотизацію: "Я не подобаюсь тобі сп'янілим? А гроші, які я заробляю, тобі подо­баються?..".

97

Виокремлюють чотири типи міжособистіс-них стосунків у сім'ї:

І. Гармонійна сім'я, де кожен поважає особистістні межі партнера, має з ним "точки дотику", але дозволяє йому бути оригінальним і не претендує на володіння ним. Це партнерство (стосунки рівних).

ІІ. Холодні стосунки між людьми, у спілкуванні яких є серйозні бар'єри і майже відсутні "точки дотику".

_________________________________

98

ІІІ. Стосунки співзалежності, які будуються за принципом "Я не можу жити без тебе" і зазвичай на ранніх етапах носять роман-тичний характер. Вони супроводжуються готовністю до самопожертви, самозрече-ності. При цьому свідомо чи несвідомо виникає очікування ана­логічного ставлення і до себе. Така людина з готовністю дозво-ляє пере­ступати межі власної особистості таким же чином, як вона це робить сама.

99

За стосунків такого типу люди переконані, що можуть володіти правом на власність, якою є інша людина.

ІV. Стосунки залежності - крайній, іноді патологічний варіант стосунків III типу, коли один із членів сім'ї повністю бере на себе відповідальність за вирішення проблем іншого.

Дисфункціональна сім'я не в змозі виріши-ти проблему наркозалежності одного з її членів, більше того, ця проблема негативно впли­ває на неї в цілому і на кожного з її членів зокрема.

___________________________________

100

Виникає проблема співзалежності, яка характеризується надмірною емоційною залежні­стю членів сім'ї одне від одного.

Розподіл ролей у сім'ї наркозалежного нас-тупний:

1.Залежний - використовує інших членів сім'ї у якості "щита" для продовженя наркотизації, уміло маніпулює родиною, використо­вуючи їхні почуття провини, сорому, страху,

101

2. Головний посібник — відрізняється підви-щеною відповідальні­стю, жертвеністю (це дружина чи чоловік залежного), несвідо­мо допомагає залежному маніпулювати родиною;

3. Сімейний герой - чудовий виконавець, відповідальний, прагне схвалення і визнання (переважно це старша дитина в сім'ї). Відчуває провину за родинні проблеми, а тому бере на себе функції головного посібника;

____________________________________

102

4. Бунтар (проблемна дитина) - порушник всіх можливих пра­вил, неформал, що іноді буває досить жорстоким і понад усе прагне привернути увагу оточуючих. Як ніхто інший почуває себе самотнім і потребує прихиль-ності. За цією роллю стоять почуття ревно-щів, зло­би, образи;

5. Покинута дитина — замкнутий, інтра-вертований, але творчий і самобутній. На нього не звертають уваги і він не знає, як її приверну­ти, а тому приймає роль самітника;

103

6. Улюбленець (талісман, клоун) – емо-ційно незрілий, активний, гуморист, який постійно перебуває в центрі уваги, відволікаючи інших від їх переживань. Зовнішня веселість поєднується у нього зі страхом і незахищеністю.

4. Стосунки співзалежності ускладню-ють одужання. У наркозалеж­ного немає жодних стимулів для зміни способу життя, адже більша частина неприємних наслідків зловживання перекладена на плечі співзалежних.

____________________________________

104

Ці відносини часто активно підтримуються залежним за фор­мулою: "Якщо ти мене любиш — повинна (-нен) допомогти"

Замкнене коло, яке виникає у такій сім’ї, можна зруйнувати тільки за допомогою психотерапевтичного втручання. Робота в цьому напрямку фокусується переваж­но навколо покладання відповідальності за успіх лікування на самого наркозалежного, а також навколо подолання почуття провини у членів його сім'ї.

105

Карпман З. запропонував дидактичну методику “Трикутник долі” («Драматич-ний трикутник»). Три вершини його відповідають позиціям:

• Жертви,

• Рятувальника і

• Переслідувача.

Жертва страждає, виявляє безпорадність, не може відчути, що у неї усе гаразд;

Рятувальник почуває себе добре, лише допомагаючи Жертвам; нарешті, Переслі-дувач критикує оточуючих, маніпулює ними, ставлячи у безвихідь Жертви.

____________________________________

106

У результаті виникають “рекетні” почуття, постійне повторення зіграних ролей. Щоб припинити такий розвиток подій, необ-хідно осмислення і прийняття свідомих а іноді і професійних зусиль до розриву цього порочного кола.

Первинна профілактична робота проводить-ся у двох головних напрямах, а саме:

- запобігання соціально небезпечним хворобам (наркоманія, ВІЛ/СНІД, алкого-лізм) та

- формування навичок здорового способу

життя.

107

Це передбачає:

• проведення інформаційної,

• профілактично-просвітницької роботи

серед: - дітей,

• молоді,

• різних категорій сімей.

Найбільш ефективними способами профі-лактики є:

• інформування,

• надання знань, під час проведення:

• лекцій,

• тренінгів,

• бесід,

__________________________________

108

• консультування та

• забезпечення доступу населення до

спеціалізованих служб допомоги.

В Україні при 1884 центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді діють такі спеціалізовані формування:

- 159 інформаційно-ресурсних центрів,

- 4 інформаційні центри з профілактики

ВІЛ/СНІДу,

- 29 тренінгових центрів.

109

Робота центрів включає такі напрями:

- організація та проведення профілактич-них тренінгів,

- організація роботи груп самодопомоги,

індивідуальне консультування,

- навчально-практична підготовка:

- спеціалістів,

- волонтерів щодо здійснення

соціально-профілактичної роботи у дитячо-му та молодіжному середовищах.