1. Загальна медична психологія, котра вивчає:

• психічні функції людини;

• біоритми її психічної активності;

• психічний та психосексуальний розвиток;

• особистість і здоров’я;

• свідоме та несвідоме у нормі;

• психічне здоров’я;

• психологію статевих відмінностей;

• вікову психологію;

207

• міжособистісні відносини (мікро- і

макрогрупи);

• сім’ю та її функціонування (здоров’я

сім’ї);

• адаптацію,

• психогігієну.

2. Клінічна психологія. Її розділи:

• загальна та окрема психопатологія,

що включає:

• семіологію і

• синдромологію;

___________________________________

208

• патопсихологія, що вивчає психологічні

механізми порушень психічної

діяльності;

• нейропсихологія, що вивчає морфо-

функціональні кореляти порушень

психічної діяльності;

• психоідентифікація (в позахворобли-

вій сфері) і психодіагностика (у сфері

хворобливих змін психіки) за допомогою

• експериментально-психоло-

гічних методик.

209

3. Психокорекція — корекція за допомо-

гою психотехнік нехворобливих змін

психічної сфери.

4. Медична етика і деонтологія.

В системі адекватного формування спе-ціалістів в галузі медичної психології слід вважати принциповим правильне смислове наповнення основних дефініцій її розділів. В сучасних посібниках, що посягають на висвітлення предмету медичної психології, відбувається змішування термінів і понять:

«психопатологія», «патопсихологія», «психодіагностика» і «психокорекція».

___________________________________________________

210

Без чіткої смислової ідентифікації цих понять неможливо говорити про дійсне становлення медичної психології як само-стійної галузі знань і, відповідно, науково-практичної дисципліни.

Для того, щоб зрозуміти стан медичної психології як самостійної науки і практики позначимо сфери, які займає найближча до неї наука, практика і дисципліна викла-дання у медичних вишах – психотерапія.

211

В останні роки відбулися позитивні зрушення у психотерапевтичній мережі України, а саме:

- зазнала певної реконструкції структура надання психотерапевтичної допомоги населенню,

- вирішені деякі питання оптимізації мере- жі,

- питання підготовки кадрів,

- науково-методичного забезпечення,

- щорічно проводяться всеукраїнські нау-

ково-практичні конференції з міжнарод-

ною участю,

___________________________________

212

- обласні і

- регіональні конференції.

- розроблені і затверджені МОН і МОЗ України програми зі спеціалізації та тестового комп’ютерного контролю,

- програма передатестаційного циклу,

- видано багато методичних рекомендацій, підручників, посібників та монографій.

- психотерапія зараз є самостійною, дуже розвинутою і структурованою клінічною медичною дисципліною.

- психотерапія визначається як система

теоретичних концепцій і відповідних

213

практичних заходів, спрямованих на

лікування і/або корекцію психічних та

психосоматичних розладів, а також

кризових станів за допомогою опосеред-

кованого впливу через психічну сферу.

Таке визначення відповідає як прийнятим в Україні концептуальним положенням, так і, зокрема, формулюванню, затвердженому 11.02.2004 р. Європарламентом у Поправці 128 до Додатку V, пункту 5а («Психоте-рапевти»), яке стосується визнання психотерапії як окремої дисципліни.

___________________________________

214

Це визначення, якщо не враховувати нюанси, повністю повторює визначення, котре дається медичній психології з тією різницею, що медична психологія не може

об’явити об’єктом свого клопоту людину, зрушення у психіці чи у соматиці у котрої вже вийшли за межі норми, оскільки в цьому випадку людина стає об’єктом, відповідно, психотерапії та лікувальної чи профілактичної медицини.

Отже, досі не знайдено чіткого водорозділу між цими науками, практиками та дисциплі-нами.

215

Вада медичної психології ще в тому, що на відміну від психотерапії вона не належить жодній галузі знань, враховуючи і медици-ну.

Тим часом психотерапія ставить пред МОЗ кардинальні завдання, а саме:

1. Розширення психотерапевтичної мере-жі, особливо у загальносоматичних ліку-вально-профілактичних установах. Необ- хідно значно розширити кількість кабіне-тів в загальносоматичній мережі відпо-відно до Додатку 26 та Додатку 2 до Наказу

__________________________________

216

№ 33 МОЗ України, а також прискорити створення психосоматичних відділень у структурі обласних загально-соматичних лікарень, що передбачено Додатком 1 до Наказу № 33 МОЗ України.

2. Необхідне проведення масової коротко-термінової інтенсивної підготовки з питань діагностики та сполученого медикамен-тозного та психотерапевтичного лікування граничних нервово-психічних розладів для лікарів загальносоматичної мережі силами кафедр психотерапії медичних університе-тів за програмами, які розроблені на

217

кафедрах психотерапії. Потребує негайного організаційно-кадрового укріплення психо-терапевтична допомога в структурі спеціа-лізованих лікувально-профілактичних ла-нок:

• установ акушерсько-гінекологічного про-філю,

• педіатричної та

• геронтологічної мереж,

• диспансерів радіаційного захисту насе-лення,

• підрозділів медицини катастроф тощо.

__________________________________

218

3. Необхідне введення медичної спеціаль-ності «Дитяча психотерапія».

4. Потребує розширення науково-прак-тичних досліджень в галузі психотерапії з подальшою розробкою інтрадисциплінар-ної моделі психотерапії (яка містить необ-

хідну медичну атрибутику) та належних організаційних форм її впровадження.

5. Необхідне введення шифру наукової спеціальності «Психотерапія» у відповід-ному переліку ВАК України.

219

6. Необхідне введення в навчальні про-грами вищих медичних закладів освіти психотерапії як основного, а не факульта-тивного курсу.

7. Необхідна подальша розробка відомчої нормативно-правової бази з надання психо-терапевтичної допомоги населенню. Особли-

во це стосується підготовки проекту Закону про психотерапевтичну допомогу. Це стосується також і розробки концепції пси-хологічної моделі психотерапії і визначення кола психотерапевтичних і психокорекцій-них заходів для медичних психологів.

____________________________________

220

Приблизно 1/3 пацієнтів, що приходять на прийом до лікаря, страждають

• функціональними або

• емоційно обумовленими розладами

Особливості надання психологічної допомо-ги пацієнту (клієнту)

Психологічна допомога – розділ практично-го використання психології, орієнтований на підвищення соціально-психологічної компе-тентності людей.

Вона може надаватись як

• окремій людині, так і

• групі людей, організації

221

В медичній психології психологічна допо-мога включає в себе:

- надання людині інформації:

- про її психічний стан,

- про причини і механізми виникнення у неї психічних і психопатологічних феноменів,

- активна, цілеспрямована психологічна дія на індивіда з метою:

- гармонізації його психічного життя

- адаптації до соціального оточення

222

Основними способами психологічної допо-моги у медичній психології є:

• психологічне консультування,

• психологічна корекція,

• психотерапія.

Всі вони можуть використовуватись:

• як окремо,

• так і в поєднанні.

Головна мета психологічного консультуван-ня:

• науково організоване інформування клієнта:

223

- про його психологічні проблеми з ураху-ванням його особистісних особливостей

- формування у нього активної життєвої позиції.

Психологічну корекцію слід розуміти як

діяльність фахівця з виправлення тих особливостей особистості, котрі не є оптимальними для неї.

Мета психологічної корекції полягає у виробленні:

• адекватної та

• ефективної для збереження психічного здоров’я діяльності, котра сприяє:

____________________________________

224

• особистісному росту та

• адаптації у суспільстві

Психотерапія – система комплексної:

• вербальної і

• невербальної дії на:

• емоції,

• судження,

• самосвідомість людини

при різних захворюваннях:

• психічних,

• нервових та

• психосоматичних.

225

Види психічного впливу:

• саме вплив,

• маніпулювання,

• управління,

• формування.

Одним з об’єктів фахового клопоту медич-ного психолога є ятрогенія у клієнта.

Ятрогенія – це загальна назва психогенного розладу у хворого як наслідок

• необачних слів лікаря,

• що ранять (власне ятрогенія) або:

• його дій (ятропатія)

• дій медичної сестри (соророгенія)

• дій інших медичних працівників

____________________________________

226

Згубні самовпливи, котрі пов'язані з:

• упередженням по відношенню до лікаря, - страхи перед медичним обстеженням,

можуть також призвести до подібних розладів (егогенія).

Погіршення в стані хворого під впливом небажаних впливів інших хворих (сумніви в правильності діагнозу тощо) позначають терміном егротогенія.

Попередження цих хворобливих станів – це підвищення загальної та професійної культури медичних працівників і персоналу медичних закладів.

227

Одним з головних етичних принципів пови-нен бути:

• принцип дотримання лікарської таємниці (конфіденційність).

Конфіденційність стосується трьох видів відомостей:

• про хвороби,

• про інтимне і

• про сімейне життя хворого.

Лікар та медичний психолог є володарі цих відомостей тому, що вони їм довірені як людям, від яких чекають допомоги.

_____________________________________

228

Серед етичних проблем медицини особливе місце посідають питання застосування в медицині її новітніх досягнень:

• трансплантація органів,

• генна інженерія,

• збереження життя дітей з фатальними для соціуму генетичними помилками,

• клонування,

• евтаназія та інші.

229

Можна виділити три головних типи реакції хворого на своє захворювання:

• стенічна,

• астенічна і

• раціональна.

При активній життєвій позиції хворого до лікування і обстеження говорять про стенічну реакцію.

Схильність до песимізму, помисливість, але більш легке пристосування до захворюван-ня свідчать про астенічну реакцію.

Раціональна - реальна оцінка ситуації і раціональний відхід від фрустрації.

_____________________________________

230

Виділяють також типи особистісної реакції на захворювання:

- співдружня реакція (характерна для осіб з розвиненим інтелектом. Вони стають «асис-тентами» лікаря);

- спокійна реакція характерна для осіб зі стійкими емоційно-вольовими процесами. Такі пацієнти точно виконують все вказане лікарем, але часто навіть не усвідомлюють свою хворобу;

- неусвідомлювана реакція (Реакція має патологічну основу, виконує роль психоло-гічного захисту);

231

- слідова реакція (незважаючи на благопо-лучне видужання, хворий знаходиться у владі хворобливих сумнівів, в очікуванні рецидиву захворювання;

- негативна реакція (хворі знаходяться у владі упереджень. Підозрілі, недовірливі, вступають у конфлікт з лікарем);

- панічна реакція (хворі знаходяться у владі страху, легко навіювані, лікуються одночас-но в різних лікувальних закладах, плюс у знахарів та ворожок);

- руйнівна реакція (хворі ведуть себе неадекватно, необережно, ігноруючи всі вказівки лікаря. Відмовляються приймати ліки та ін.)

_____________________________________

232

Типи ставлення до хвороби (за Личко А.Є.): 1. Гармонійний - правильна, твереза ​​оцінка стану;

2. Ергопатичний - "відхід від хвороби в роботу";

3. Анізогнозичний - активне відкидання думки про хворобу, "обійдеться";

4. Тривожний - безперервне занепокоєння і недовірливість, віра в прикмети і ритуали;

5. Іпохондричний - крайня зосередженість на суб'єктивних відчуттях і перебільшення їх значення, боязнь побічної дії ліків ...;

233

6. Неврастенічний - поведінка по типу "дратівливої слабкості". Нетерплячість і спалахи роздратування на першого зустріч-ного, потім сльози і каяття;

7. Меланхолічний - невіра в одужання, пригнічення хворобою, депресія (загроза суїциду!);

8. Апатичний - повна байдужість до своєї долі, пасивне підпорядкування процедурам і лікуванню;

9. Сенситивний - чутливий до міжособис-тісних відносин, сповнений побоювань, що оточуючі уникають його через хворобу, боязнь стати тягарем ...;

_____________________________________

234

10. Егоцентричний - "відхід у хворобу" з виставленням напоказ своїх страждань, вимога до себе особливого ставлення ...;

11. Паранояльний - упевненість, що хвороба є результатом чийогось злого наміру, а ускладнення - халатність медиків;

12. Дисфоричний - домінує похмуро-озлоб-лений настрій, заздрість і ненависть до здорових.

235

Механізми психологічного захисту особисто-сті та їх роль:

- Раціоналізація - хворий намагається занад-то докладно пояснити і розібратися в причи-нах того, що з ним сталося або фантазує на тему, як це могло б бути.

- Регресія - зісковзування на більш примі-тивний рівень поведінки (наприклад, засуд-ження всіх і вся).

- Витіснення - хворий щиро забуває про те, що трапилася з ним у патогенній ситуації.

_____________________________________

236

- Заміщення - гнів переноситься на слабкі-шого, пошуки винних.

- Заперечення - хворий не визнає у себе об'єктивних ознак неблагополуччя.

- Невротична дереалізація – у хворого відчуття нереальності того, що відбувається.

- Сублімація - переключення себе на соці-ально схвальну діяльність.

- Компенсація - прагнення порадувати себе після конфліктної ситуації.

237

Критерії психічного здоров'я грунтуються на

поняттях: «адаптація», «соціалізація» та «індивідуалізація».

- Адаптація включає здатність людини усві-домлено ставитися до функцій свого орга-нізму (травлення, виділення і т.ін), а також її здатність регулювати свої психічні проце-си (управляти своїми думками, почуттями, бажаннями).

- Соціалізація - визначається за трьома критеріями, пов'язаними зі здоров'ям людини:

____________________________________

238

- Перший критерій пов'язаний зі здатні-

стю людини реагувати на іншу люди-

ну як на рівну собі.

- Другий критерій визначений як реак-

ція на факт існування певних норм у

відносинах з іншими і як прагнення

дотримуватися їх.

- Третій критерій - як людина пережи-

ває свою відносну залежність від ін-

ших людей.

Для кожної людини існує певна міра самотності - своєрідна співвіднесеність:

239

- необхідності в залежності,

- відокремленості від інших і

- свого місця серед свого оточення.

Індивідуалізація - дозволяє описувати відношення ставлення людини до самої себе. Людина сама створює у психічному житті свої якості, вона усвідомлює свою власну неповторність як цінність і не дозво-ляє руйнувати її іншим людям.

Здатність визнавати та зберігати індивіду-альність в собі та інших - один з найваж-ливіших параметрів психічного здоров'я.

_____________________________________

240

Додатковий аспект психічного здоров'я - рефлексія - можливість поглянути на своє життя збоку і оцінити його.

Вважається встановленим два основні види патогенного впливу хвороби на психіку людини:

- соматогенний і

- психогенний.

- Соматогенний вплив пов'язаний з безпосе-реднім впливом на центральну нервову систему соматичних шкідливостей (пору-шення гемодинаміки або інтоксикація) і самих інтенсивних больових відчуттів.

241

Особливо велику роль соматогенного впли-ву на психіку грають вроджені вади серця і захворювання нирок. Болісна біль буває при метастазах злоякісних пухлин у хребті. Інтенсивний біль, коли накопичуються в крові шкідливі речовини або має місце киснева недостатність. Безпосередньо впли-ваючи на головний мозок, вони викликають порушення в нервово-психічній сфері.

- Психогенний вплив - психологічна реакція особистості на сам факт захворювання і його наслідки, які є при астенії, хворобливі відчуття і порушення загального самопочут-тя.

_____________________________________

242

У медичній психології особливого значення надають поняттю «внутрішня картина хвороби».

Суб'єктивно-психологічну сторону будь-якого захворювання найчастіше позначають поняттям внутрішня (або аутопластична) картина хвороби, яка характеризується формуванням у хворого певного роду почуттів, уявлень і знань про своє захворювання.

Хвороба як патологічний процес в організмі двояким чином бере участь у побудові внутрішньої картини хвороби, а саме:

243

1) тілесні відчуття місцевого і загального характеру призводять до виникнення сенсорного рівня відображення картини захворювання. Ступінь участі біологічного фактора у становленні внутрішньої картини хвороби визначається:

- тяжкістю клінічних проявів,

- астенією і

- больовими відчуттями.