Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний консп книжн.doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
23.11.2019
Размер:
1.1 Mб
Скачать

2) Хвороба створює важку для хворого життєво-психологічну ситуацію.

____________________________________

244

Ця ситуація включає в себе безліч різнорідних моментів:

- процедури і прийом ліків,

- спілкування з лікарями,

- перебудова відносин з близькими і ко- легами по роботі.

Ці та деякі інші моменти накладають відбиток на внутрішню картину хвороби і формують остаточне ставлення до свого захворювання.

Виявляють кілька взаємопов'язаних сторін внутрішньої картини хвороби:

245

1) больова сторона хвороби (рівень відчут-тів, чуттєвий рівень) - локалізація болю та інших неприємних відчуттів, їх інтенсивність

2) емоційна сторона хвороби - пов'язана з різними видами емоційного реагування на окремі симптоми, захворювання в цілому і його наслідки;

3) інтелектуальна сторона (раціонально-ін-формаційний рівень) пов'язана з уявлення-ми і знаннями хворого про захворювання, роздуму про його причини та наслідки,

4) вольова сторона хвороби - (мотиваційний рівень) пов'язана з певним ставленням хво-

рого до свого захворювання, необхідністю

___________________________________

246

зміни поведінки і звичного способу життя, актуалізацією діяльності з повернення і збереження здоров'я.

Ставлення до хвороби випливає з поняття «свідомість хвороби», яке залежить від:

- освіченості,

- загального культурного рівня пацієнта, що і формує його відповідне реагування на хворобу.

Ставлення до хвороби складається з:

- сприйняття хворим своєї хвороби,

- її оцінки,

- пов'язаних з нею переживань, що випли-

247

вають із такого ставлення, намірів і дій.

Медична психологія у клініці загальної хірургії. При оперативних втручаннях кращим є лікарське керівництво. Однак, по-ложення істотно змінюється після операції, ситуація вимагає партнерства, активної участі хворого в лікуванні та реабілітації.

Подолання страху перед операцією досяга-ється хірургом:

- або під впливом сугестії при великій вірі в нього пацієнта,

- або з'ясуванням наявних у хворого сумні-вів і шляхом переконання.

___________________________________

248

Легше заспокоїти хворих, коли їх страх чітко проявляється в поведінці.

Діяльність медичного психолога в клініці загальної хірургії реалізується таким чином:

  • боротьба з передопераційною тривожні-

стю пацієнтів,

  • пояснення хворому суті і механізму втру-

чання,

  • попередження про можливі наслідки і

ускладнення,

  • вселити в пацієнта надію на одужання,

  • щоденне відвідування післяопераційного

хворого,

249

  • моральна підтримка пацієнта для запобі-

гання психічним розладам,

  • пояснення змін, котрі чекають хворого у

майбутньому,

  • робота з самим хірургом для запобігання

його «вигоранню» та пошуку ним штуч-

них засобів релаксації (наприклад: алко-

голю),

  • робота з медичним персоналом у справі

підняття авторитета хірурга в очах пацієн-

та,

  • робота з родичами пацієнта.

___________________________________

250

У клініці ортопедії та травматології

На відміну від:

- агресивності паралізованих та

- дратівливості ампутованих

Хворі на віддалених етапах хвороби:

  • терпеливі та

  • невибагливі,

  • старанні та

  • добросовісні,

  • для них характерна альтруїстична пове-дінка

251

Медичний психолог в клініці ортопедії і травматології:

  • проводить бесіди з пацієнтом з пояс-ненням суті лікування,

  • запобігає пригніченню, інфантильності, агресивності хворих,

  • налагоджує оптимальні психологічні сто-сунки між медпрацівниками,

  • індивідуальна психокорекційна робота з медичним та допоміжним персоналом,

  • виявлення недружніх стосунків і їх нівелювання,

___________________________________

252

  • робота з родичами хворого,

  • робота з лікарями проти їх психологічного «вигоряння».

Для онкологічного хворого з несприятливим прогнозом характерні:

  • страх перед невиліковністю та смертю,

  • страх перед ризикованою операцією,

  • страх викликається думками про біль та

перед болісним вмиранням,

  • шепіт родичів біля ліжка викликає не- впевненість,

  • утрудняється спілкування з хворим,

253

  • хворого дратує підвищена «технічна» ак- тивність навколо нього на фоні безвиході

  • хворий намагається сам ізолювати себе

  • хворий перебуває в атмосфері сімейної стагнації

  • у термінальній стадії хворого заспокоює сам факт, що хтось є у його ліжка

При роботі у менш тяжких відділеннях медичний персонал працює на підйомі, оскільки бачить результат. В онковідділенні є небезпека урівнятись в очах хворого з хво-рими та іх родичами та тривалого перебу-вання у цьому принизливому для фахівця стані.

___________________________________

254

Медпсихолог в клініці онкології намагається:

  • добитись беззаперечної довіри хворого до лікаря,

  • добитись від хворого повірити в офіційну медицину щоб не потрапити під вплив міфічних уявлень про «чудодійні ліки» і «чудодійні одужання» поза клінікою і поза оперативним втручанням,

  • перебороти уявлення про невиліковність хвороб у онкохворих,

  • перебороти агресію, пригніченість, страх смерті, аутоагресію, депресії,

255

  • сприяти налагодженню чіткої, злагодже-ної, самовідданої роботи медпрацівників стаціонару,

  • цілий блок роботи з родичами,

  • боротись з психологічною деформацією лікарів-хірургів,

  • іноді необхідно вмовити пацієнта дос-тойно закінчити свій життєвий шлях, підготуватися до смерті, завершити важливі справи, а якщо пацієнт віруючий, то звер-нутись до Бога,

___________________________________

256

  • сприяти зменшенню негараздів у самій клініці стосовно:

  • фахового рівня персоналу,

  • наявності сучасного обладнання,

  • сприйняття нового і його

  • впровадження в медичну практику,

  • дати поради медпрацівнику:

  • щоб він не так гостро відчував нестачу зарплатні,

  • менше ображався, бо грошей ніде взяти більше,

  • треба задовольнятися меншими амбіціями,

257

  • запобігати агресії,

  • сумлінно виконувати свої святі обов’язки,

  • боротися з категоричністю,

  • негнучкістю,

  • цинізмом лікарів,

  • зловживанням алкоголем.

Хворі у акушерсько-гінекологічній клініці:

  • вагітні жінки:

  • невротичні розлади:

  • підвищена чутливість до запахів

___________________________________

258

  • нудота,

  • блювання,

  • втомлюваність,

  • тривога за майбутню дитину

  • побоювання генетичних вад, каліцтв,

  • психомоторне збудження,

  • звужена свідомість.

  • породіллі:

  • післяпологові психози:

  • млявість,

  • безсоння,

  • загальне погане самопочуття,

  • ілюзорні, галюцинаторні розлади

259

Такі хворі можуть бути небезпечними для себе та для оточуючих.

Медпсихолог_в акушерсько-гінекологічній клініці здійснює:

  • справляння певного позитивного психо-логічного впливу на жінок в умовах необ-

хідності втручання лікарів в інтимну сфе-

ру їх життя,

  • сприяє довірчим відносинам жінок з медперсоналом,

  • проводить діагностику станів прихованої депресії у вагітних жінок і зняття цих станів,

____________________________________

260

  • використання проективних методів психо-корекції,

  • арт-терапія,

  • тілесно орієнтована терапія,

  • відкриті психотерапевтичні групи,

  • у разі надмірної екзальтованості жінки – індивідуальна робота та використання медикаментів у гінекології,

  • при відчутті комфорту і довіри - збільшується виділення нейромедіаторів: серотонін, дофамін, фенілетиламін – в результаті зростає виділення оцитоцину, а він сприяє нормальній пологовій діяльності жінки – зменшує тривожність,

261

депресію і біль і зменшує кількість усклад-нень.

Медпсихолог у клініці педіатрії:

Психологами прийнята така класифікація віку людини:

  • період новонародженості - до 1 міс. період немовляти - 1-12 місяців; період раннього дитинства - 1-4 роки; дошкільний період - 4-7 років; - молодший шкільний - 7-12 років; підлітковий період - 12-16 років; рання юність - 16-19 років; пізня юність - 19-21 рік.

___________________________________

262

молодість (рання зрілість) - 21-35 років; зрілість - 35-60 років; • перша старість (літній вік) - 60-75 років; старість (похилий вік) - 75-90 років; довгожительство - старше 90 років.

Новонароджена дитина виявляється особли-во чутливою до мови дорослого і готова до спілкування (мімікою, жестами, вокаліза-цією).

До кінця 1 місяця розвивається «комплекс оживлення» (зявляється усмішка).

263

До кінця 3 місяця з’являється рухове пожвавлення і вокалізація.

До кінця періоду немовляти з'являється:

- здатність до розуміння людської мови,

- починають вимовлятися перші самостійні слова,

- немовля опановує найпростішими пред-метними діями.

Провідне значення в психічному розвитку дитини набуває задоволення його нових потреб:

- у спілкуванні з людьми,

- у нових враженнях.

___________________________________

264

Вік немовляти закінчується кризою першого року життя, обумовленою станов-ленням ходьби й мови. В цей період для немовляти бувають характерними акти протесту, оппозиції, протиставлення себе іншим (гіпобулічні реакції Кречмера). В деяких випадках опозиція дитини приймає характер «істерик», афективно-респіра-торних судом, припадків.

Дитині 1-3 років стає доступним навколиш-ній світ речей і предметів, які його притя-гують або відштовхують. Його дії і мова визначаються цією наочною ситуацією.

265

Поведінка дитини 1 – 3 років характеризу-ється єдністю:

- моторних і

- сенсорних функцій (все, що він бачить, йому необхідно помацати руками) і недо-статньою диффереційованістю афектів і сприйняття. Провідна діяльність дитини цього віку - предметно-маніпулятивна.

З'являється розуміння, що кожна річ має своє ім'я, своє призначення. Словесне сприйняття дитини («А що це?», «Як це називається?") дозволяє структурувати зовнішній світ. Відбувається виділення фігури з фону.

___________________________________

266

До 3 років формуються більш тонкі емоції. Важливим новоутворенням цього віку є усвідомлення власного «Я», виділення себе з навколишнього світу, що супровод-жується прагненням до самостійності: «Я сам», «Я хочу» і найбільш яскраво проявляється в кризі 3 років. Основні його прояви - негативізм, норовистість, свавілля (знецінення, приниження цінностей, деспо-тизм, ревнощі).

З психопатологічних і психосоматичних розладів, характерних для періоду новонародженості, дитинства і раннього

267

дитинства виділяють (Ковальов В. В.) такі синдроми, як:

- синдром невропатіі,

- синдром раннього дитячого аутизму,

- гіпердинамічний синдром,

- синдроми страху.

До характерних для дітей у період ново- народженості, немовлятства і раннього дитинства є такі психосоматичні розлади

(Д.Н.Ісаев):

- дитяча коліка,

- аерофагія,

- відрижки,

___________________________________

268

- відсутність апетиту (анорексія),

- перекручення апетиту,

- жуйка (меріцізм),

- недостатня прибавка маси тіла або ожи-ріння,

- закреп (констіпація),

- енкопрез (нетримання калу).

У дошкільняти формується справжня само-свідомість.. З розвитком дитини рольові ігри переростають в ігри з правилами. Ігри з правилами стимулюють досягнення певних соціально значущих цілей. Формується самооцінка, рівень домагання. З іншого

269

боку, в іграх з правилами дитина навчається обмежувати свої бажання, підкорятися заборонам. Вона набуває досвіду керівництва, але не такий, який йому хочеться, а відповідно до певних вимог, норм та заборон.

Молодший шкільний вік нерідко супровод-жується кризою 7 років, для якої харак-терні:

1) втрата дитячої безпосередності,

2) манерність, капризи, в поведінці – наро-читість, безглуздість, верткість, блазнюван-ня, клоунада, дитина будує з себе блазня,

270

3) початок диференціації внутрішньої і зовнішньої сторони особистості дитини;

4) об'єктом аналізу стають суб'єктивні переживання: «Я радію», «Я засмучуюся»; 5) йде формування афективного узагаль-нення, логіки почуттів.

У молодшому шкільному віці відбувається формування нової діяльності - навчальної, яка стає провідною. Сутність її полягає в засвоєнні наукових знань через збагачення і перебудову особистості дитини, що прояв-ляється у змінах рівня знань, навичок,

271

умінь, в розумових операціях і в особли-востях особистості.

У школярів відмінників формується завищена самооцінка, у погано успішних - занижена.

Корекція самооцінки - важливий момент, який вимагає порівняння дитини тільки з самим собою. Важливим є використання заохочення. Похвала важлива в присутності інших, осуд - наодинці. Як похвала, так і осуд повинні стосуватися не глобально людини, а окремих сторін її особистості або окремих операцій.

___________________________________

272

Навчальна діяльність призводить до зміни і психічних процесів, серед яких найбільш важливим є розвиток вищих почуттів:

- почуття товариства,

- боргу,

- відповідальності,

- колективізму;

- інтелектуальних почуттів:

- допитливості,

- здивування,

- сумніву,

- задоволення від вдалого виконання

завдання.

273

Успіх у навчанні - єдине джерело внутріш-ніх сил дитини, що народжують енергію для подолання труднощів.

Типовими для дитини дошкільного та молодшого шкільного віку психопато-логічних синдромів можна назвати:

- синдром догляду та бродяжництва,

- синдроми патологічного фантазування.

Криза пубертатного віку є найгострішою і тривалою. Пов'язано це з поєднаним впли-вом на підлітка цілого ряду соматичних, психологічних і соціальних факторів.

__________________________________

274

У підлітків відбувається формування нової самосвідомості з підвищеним:

- почуттям власної гідності,

- власних можливостей і

- здібностей.

Розвиваються і більш повно усвідомлю-ються високі почуття дружби і любові, причому любов аж ніяк не обумовлена сексуальними потребами, а, навпаки, носить виключно платонічний, духовний характер.

275

Медичний психолог, працюючи у дитячому лікувальному закладі повинен:

  • добитися повної довіри дитини і її батьків до медичного персоналу,

  • подолати у них тривожність і страх,

  • впевнити у високій кваліфікації лікарів (іноді показати їх професійну статистику),

  • змінити уяву, негативні фантазії у дітей щодо лікарні і лікарів, особливо у випадках, коли необачні батьки лякали ними дитину,

  • іноді батьки не вірять у хворобу дитини або, навпаки, схильні до уявних діагнозів,

___________________________________

276

У дітей після лікування можуть бути наслід-

ки психотравми:

- розлади сну,

- нічні страхи,

- іпохондричні страхи,

- нічне нетримання сечі, калу,

- страх смерті,

- впертість,

- затинання,

- неврози і розлади поведінки.

Ці вади свідчать про недосконалу роботу медичного психолога.

277

Хворий у клініці терапії:

Масивна і тривала інтоксикація, порушення обмінних процесів, виснаження призводять до зміни протікання психічних процесів, до зниження операціонально-технічних мож-ливостей пацієнтів (В. В. Ніколаєва).

Відбувається перебудова ієрархії мотивів за типом їх перепідпорядкування новому голов ному засадничому мотиву:

- збереження життя і

- відновлення здоров'я,

названому Тхостовим А.Ш. «зрушенням мети на мотив».

278

З'являються:

  • замкнутість,

  • відчуженість,

  • збіднення контактів з людьми,

  • пасивність,

  • обмежувальна поведінка:

  • інертність,

  • зниження активності.

У хворих на серцево-судинні захворювання спостерігаються:

  • інертність,

  • нерішучість,

279

  • втрата вольової активності і

  • життєвої стійкості,

  • втрата інтересу до праці і життя в

цілому,

  • звуження кола інтересів,

  • егоцентричність,

  • образливість,

  • нестриманість.

Найбільш частим типом ставлення цих пацієнтів до своєї хвороби є:

- сенситивний і

- ергопатичний

___________________________________

280

Хворі на цукровий діабет мають особливу особистісну структуру, що відрізняє їх як від хворих з іншими хронічними захворюван-нями, так і від здорових людей.

У цих хворих спостерігаються:

- шизоїдні риси характеру з «параноїчною готовністю»,

- явна або прихована тривожність,

- занепокоєння,

- риси нервозності.

- типовими є обсесивно-компульсивні яко-сті.

Діти, котрі страждають на цукровий діабет, ще до захворювання відрізняються:

281

- підвищеною сумлінністю,

- серйозністю,

- відсутністю дитячої безтурботності.

У дітей часто відзначаються:

- порушення контактів з дорослими,

- конфлікти з родичами.

Ці діти і підлітки виглядають як:

- чутливі,

- замкнуті,

- важкі для розуміння шизоїди, в той час як хворі в зрілому віці відрізняються рисами:

- циклоїдності (перепади настрою) і

- синтонності (товариськості).

282

Для хворих на остеохондроз характерні:

  • нетерплячість,

  • метушливість,

  • незібраність і,

  • як наслідок, порушення координації рухів.

  • Виявляються такі типи реагування на хворобу:

  • ергопатичний,

  • неврастенічний і

  • тривожний

Медичний психолог у терапевтичному відділенні повинен:

283

  • враховувати, що велике значення для пацієнта мають відомості про походження його хвороби, про причини виникнення,

  • боротись проти задавнених психологіч-них проблем,

  • здійснювати діагностування особистісних особливостей стану психічного здоровя пацієнта,

  • витягти з свідомості чи підсвідомості факти анамнезу життя пацієнта, що були ним приховані від лікаря і дати їм пояснення чи корекцію,

___________________________________

284

  • підготувати пацієнта до діагностичних досліджень та лікування,

  • пояснити стратегію і тактику лікування,

  • досягти впевненості пацієнта у високій кваліфікації лікаря і викликати довіру до нього і клініки, де він працює,

  • нівелювати зайву напругу у пацієнта.

Хворі у дерматологічному відділенні та завдання медичного психолога:

  • у цих хворих велика інтимна складова в їх хворобі, але вона від лікаря прихована; лише медпсихолог, використовуючи завуа-льовані опитувальники, може виявити:

  • підспудні страхи,

285

  • акценти,

  • тривоги,

котрі володіють хворим, і відкорегувати їх,

  • завдання медпсихолога полягає в тому, щоб поєднати у гармонію соматичне і психічне і впевнити хворого у необхідності довіри до лікаря і інформування його по всіх питаннях, що мають значення для лікуван-ня,

  • корекції потребує зняття тривалих осередків збудження, котрі гальмують усі інші прояви психіки і заважають лікуванню,

____________________________________

286

  • особливість даного напрямку клініки є те, що однією лише психокорекцією можна іноді зняти, ліквідувати хворобу, наприклад, підвищивши імунітет.

Медичний психолог повинен мати прості і чіткі критерії розпізнавання межі між нормою та патологією психіки. І коли йдеться про патологічні розлади, залучати до роботи лікаря психіатра. А де ж ця межа?

Запропоновані ВООЗ ООН 7 критеріїв психічного здоровя (Женева, 1976) піддані психологами нищівній критиці.

287

Введені Всесвітньою організацією охорони здоров'я критерії психічного здоров'я базуються на сумнівних постулатах і є фор-мою нав'язування конформної поведінки мільярдам людей (http://psychiatrick. livejournal.com/101137.html).