- •Актуальні проблеми сучасної медичної психології (опорний конспект)
- •1. Особливості вживання психоактивних речовин (пар) і поширення наркоманії в Україні.
- •90% Виявлених випадків зараження Віл-інфекцією були наслідком вживання наркотиків і використання при цьому спільних шприців.
- •90% Злочинів сьогодні відбуваються на
- •2. Загальна характеристика залежності та
- •3. Умови, що впливають на виникнення залежності.
- •3. Юридичний.
- •Депресанти:
- •Фенциклідин,
- •Кава і бетель – рослини (поширені в Океанії).
- •3 Медичної точки зору, алкоголізм відноситься до:
- •3. Етап і стадія хвороби
- •Психічна залежність
- •Фізична залежність
- •V. Соматотоксична дія.
- •1.Компульсивний потяг - (compulsion – примушування) нездоланне прагнення до наркотизації, яке досягає інтенсивності
- •Соціально-психологічні:
- •Ті, що відображають бажання змінити самопочуття:
- •Гіперактиваційні (бажання підвищити працездатність);
- •476 Мобільних консультаційних пунктів
- •19. До мішеней психотерапії залежних станів відносять:
- •20. Фази динаміки патологічного потягу до пар (розглянуті вище)
- •21. Патологічна особистість – або Alter-ego – при залежності набуває такої сили, що здатне повністю поглинути конгруентне «я».
- •Iдея цiлiсностi органiзму, проблема зв’язку його iз навколишнiм середовищем давно вивчається вiтчизняною медициною:
- •I. П. Павлов (1936):
- •1. Психосоматичні реакції та
- •2. Власне психосоматичні захворювання.
- •Психосоматози - класичнi психосоматич-нi захворювання, які супроводжуються виникненням органічної патології під дією психологiчних чинників.
- •Психосоматичнi розлади, котрі пов’язанi з особливостями емоцiйно-особистiсного реа- гування.
- •Iнтравертованiстю,
- •Iстероіднiстю.
- •Iстеричнiсть,
- •Iпохондричність,
- •Загальна медична психологія, котра вивчає:
- •Клінічна психологія. Її розділи:
- •Психокорекція — корекція за допомо-
- •Медична етика і деонтологія.
- •2) Хвороба створює важку для хворого життєво-психологічну ситуацію.
- •Усвідомлення і відчуття безперервності, постійності та ідентичності свого фізичного та психічного «я».
- •Почуття сталості та ідентичності пере-живань в однотипних ситуаціях.
- •4.Відповідність психічних реакцій (адекват-ність) силі й частоті середовищних впливів, соціальних обставин і ситуацій.
- •6. Здатність планувати власну життєдіяль-ність і реалізовувати це.
- •2. Гіпносугестія є провідною технікою навіювання пацієнтам, котрі знаходяться у
- •3. Автогенне тренування, а саме:
- •3. Психоаналіз – виявлення особливостей переживань і дій людини, зумовлених неусвідомленими мотивами.
- •4. Поведінкова (біхевіоральна) психотера-пія:
- •III. Критерій ступеня зміни порушених відносин особистості.
- •IV. Критерій ступеня поліпшення соціаль-ного функціонування.
2) Хвороба створює важку для хворого життєво-психологічну ситуацію.
____________________________________
244
Ця ситуація включає в себе безліч різнорідних моментів:
- процедури і прийом ліків,
- спілкування з лікарями,
- перебудова відносин з близькими і ко- легами по роботі.
Ці та деякі інші моменти накладають відбиток на внутрішню картину хвороби і формують остаточне ставлення до свого захворювання.
Виявляють кілька взаємопов'язаних сторін внутрішньої картини хвороби:
245
1) больова сторона хвороби (рівень відчут-тів, чуттєвий рівень) - локалізація болю та інших неприємних відчуттів, їх інтенсивність
2) емоційна сторона хвороби - пов'язана з різними видами емоційного реагування на окремі симптоми, захворювання в цілому і його наслідки;
3) інтелектуальна сторона (раціонально-ін-формаційний рівень) пов'язана з уявлення-ми і знаннями хворого про захворювання, роздуму про його причини та наслідки,
4) вольова сторона хвороби - (мотиваційний рівень) пов'язана з певним ставленням хво-
рого до свого захворювання, необхідністю
___________________________________
246
зміни поведінки і звичного способу життя, актуалізацією діяльності з повернення і збереження здоров'я.
Ставлення до хвороби випливає з поняття «свідомість хвороби», яке залежить від:
- освіченості,
- загального культурного рівня пацієнта, що і формує його відповідне реагування на хворобу.
Ставлення до хвороби складається з:
- сприйняття хворим своєї хвороби,
- її оцінки,
- пов'язаних з нею переживань, що випли-
247
вають із такого ставлення, намірів і дій.
Медична психологія у клініці загальної хірургії. При оперативних втручаннях кращим є лікарське керівництво. Однак, по-ложення істотно змінюється після операції, ситуація вимагає партнерства, активної участі хворого в лікуванні та реабілітації.
Подолання страху перед операцією досяга-ється хірургом:
- або під впливом сугестії при великій вірі в нього пацієнта,
- або з'ясуванням наявних у хворого сумні-вів і шляхом переконання.
___________________________________
248
Легше заспокоїти хворих, коли їх страх чітко проявляється в поведінці.
Діяльність медичного психолога в клініці загальної хірургії реалізується таким чином:
боротьба з передопераційною тривожні-
стю пацієнтів,
пояснення хворому суті і механізму втру-
чання,
попередження про можливі наслідки і
ускладнення,
вселити в пацієнта надію на одужання,
щоденне відвідування післяопераційного
хворого,
249
моральна підтримка пацієнта для запобі-
гання психічним розладам,
пояснення змін, котрі чекають хворого у
майбутньому,
робота з самим хірургом для запобігання
його «вигоранню» та пошуку ним штуч-
них засобів релаксації (наприклад: алко-
голю),
робота з медичним персоналом у справі
підняття авторитета хірурга в очах пацієн-
та,
робота з родичами пацієнта.
___________________________________
250
У клініці ортопедії та травматології
На відміну від:
- агресивності паралізованих та
- дратівливості ампутованих
Хворі на віддалених етапах хвороби:
терпеливі та
невибагливі,
старанні та
добросовісні,
для них характерна альтруїстична пове-дінка
251
Медичний психолог в клініці ортопедії і травматології:
проводить бесіди з пацієнтом з пояс-ненням суті лікування,
запобігає пригніченню, інфантильності, агресивності хворих,
налагоджує оптимальні психологічні сто-сунки між медпрацівниками,
індивідуальна психокорекційна робота з медичним та допоміжним персоналом,
виявлення недружніх стосунків і їх нівелювання,
___________________________________
252
робота з родичами хворого,
робота з лікарями проти їх психологічного «вигоряння».
Для онкологічного хворого з несприятливим прогнозом характерні:
страх перед невиліковністю та смертю,
страх перед ризикованою операцією,
страх викликається думками про біль та
перед болісним вмиранням,
шепіт родичів біля ліжка викликає не- впевненість,
утрудняється спілкування з хворим,
253
хворого дратує підвищена «технічна» ак- тивність навколо нього на фоні безвиході
хворий намагається сам ізолювати себе
хворий перебуває в атмосфері сімейної стагнації
у термінальній стадії хворого заспокоює сам факт, що хтось є у його ліжка
При роботі у менш тяжких відділеннях медичний персонал працює на підйомі, оскільки бачить результат. В онковідділенні є небезпека урівнятись в очах хворого з хво-рими та іх родичами та тривалого перебу-вання у цьому принизливому для фахівця стані.
___________________________________
254
Медпсихолог в клініці онкології намагається:
добитись беззаперечної довіри хворого до лікаря,
добитись від хворого повірити в офіційну медицину щоб не потрапити під вплив міфічних уявлень про «чудодійні ліки» і «чудодійні одужання» поза клінікою і поза оперативним втручанням,
перебороти уявлення про невиліковність хвороб у онкохворих,
перебороти агресію, пригніченість, страх смерті, аутоагресію, депресії,
255
сприяти налагодженню чіткої, злагодже-ної, самовідданої роботи медпрацівників стаціонару,
цілий блок роботи з родичами,
боротись з психологічною деформацією лікарів-хірургів,
іноді необхідно вмовити пацієнта дос-тойно закінчити свій життєвий шлях, підготуватися до смерті, завершити важливі справи, а якщо пацієнт віруючий, то звер-нутись до Бога,
___________________________________
256
сприяти зменшенню негараздів у самій клініці стосовно:
фахового рівня персоналу,
наявності сучасного обладнання,
сприйняття нового і його
впровадження в медичну практику,
дати поради медпрацівнику:
щоб він не так гостро відчував нестачу зарплатні,
менше ображався, бо грошей ніде взяти більше,
треба задовольнятися меншими амбіціями,
257
запобігати агресії,
сумлінно виконувати свої святі обов’язки,
боротися з категоричністю,
негнучкістю,
цинізмом лікарів,
зловживанням алкоголем.
Хворі у акушерсько-гінекологічній клініці:
вагітні жінки:
невротичні розлади:
підвищена чутливість до запахів
___________________________________
258
нудота,
блювання,
втомлюваність,
тривога за майбутню дитину
побоювання генетичних вад, каліцтв,
психомоторне збудження,
звужена свідомість.
породіллі:
післяпологові психози:
млявість,
безсоння,
загальне погане самопочуття,
ілюзорні, галюцинаторні розлади
259
Такі хворі можуть бути небезпечними для себе та для оточуючих.
Медпсихолог_в акушерсько-гінекологічній клініці здійснює:
справляння певного позитивного психо-логічного впливу на жінок в умовах необ-
хідності втручання лікарів в інтимну сфе-
ру їх життя,
сприяє довірчим відносинам жінок з медперсоналом,
проводить діагностику станів прихованої депресії у вагітних жінок і зняття цих станів,
____________________________________
260
використання проективних методів психо-корекції,
арт-терапія,
тілесно орієнтована терапія,
відкриті психотерапевтичні групи,
у разі надмірної екзальтованості жінки – індивідуальна робота та використання медикаментів у гінекології,
при відчутті комфорту і довіри - збільшується виділення нейромедіаторів: серотонін, дофамін, фенілетиламін – в результаті зростає виділення оцитоцину, а він сприяє нормальній пологовій діяльності жінки – зменшує тривожність,
261
депресію і біль і зменшує кількість усклад-нень.
Медпсихолог у клініці педіатрії:
Психологами прийнята така класифікація віку людини:
період новонародженості ™ - до 1 міс. • період немовляти - 1-12 місяців; • період раннього дитинства - 1-4 роки; • дошкільний період - 4-7 років; - молодший шкільний - 7-12 років; • підлітковий період - 12-16 років; • рання юність - 16-19 років; • пізня юність - 19-21 рік.
___________________________________
262
• молодість (рання зрілість) - 21-35 років; • зрілість - 35-60 років; • перша старість (літній вік) - 60-75 років; • старість (похилий вік) - 75-90 років; • довгожительство - старше 90 років.
Новонароджена дитина виявляється особли-во чутливою до мови дорослого і готова до спілкування (мімікою, жестами, вокаліза-цією).
До кінця 1 місяця розвивається «комплекс оживлення» (з’являється усмішка).
263
До кінця 3 місяця з’являється рухове пожвавлення і вокалізація.
До кінця періоду немовляти з'являється:
- здатність до розуміння людської мови,
- починають вимовлятися перші самостійні слова,
- немовля опановує найпростішими пред-метними діями.
Провідне значення в психічному розвитку дитини набуває задоволення його нових потреб:
- у спілкуванні з людьми,
- у нових враженнях.
___________________________________
264
Вік немовляти закінчується кризою першого року життя, обумовленою станов-ленням ходьби й мови. В цей період для немовляти бувають характерними акти протесту, оппозиції, протиставлення себе іншим (гіпобулічні реакції Кречмера). В деяких випадках опозиція дитини приймає характер «істерик», афективно-респіра-торних судом, припадків.
Дитині 1-3 років стає доступним навколиш-ній світ речей і предметів, які його притя-гують або відштовхують. Його дії і мова визначаються цією наочною ситуацією.
265
Поведінка дитини 1 – 3 років характеризу-ється єдністю:
- моторних і
- сенсорних функцій (все, що він бачить, йому необхідно помацати руками) і недо-статньою диффереційованістю афектів і сприйняття. Провідна діяльність дитини цього віку - предметно-маніпулятивна.
З'являється розуміння, що кожна річ має своє ім'я, своє призначення. Словесне сприйняття дитини («А що це?», «Як це називається?") дозволяє структурувати зовнішній світ. Відбувається виділення фігури з фону.
___________________________________
266
До 3 років формуються більш тонкі емоції. Важливим новоутворенням цього віку є усвідомлення власного «Я», виділення себе з навколишнього світу, що супровод-жується прагненням до самостійності: «Я сам», «Я хочу» і найбільш яскраво проявляється в кризі 3 років. Основні його прояви - негативізм, норовистість, свавілля (знецінення, приниження цінностей, деспо-тизм, ревнощі).
З психопатологічних і психосоматичних розладів, характерних для періоду новонародженості, дитинства і раннього
267
дитинства виділяють (Ковальов В. В.) такі синдроми, як:
- синдром невропатіі,
- синдром раннього дитячого аутизму,
- гіпердинамічний синдром,
- синдроми страху.
До характерних для дітей у період ново- народженості, немовлятства і раннього дитинства є такі психосоматичні розлади
(Д.Н.Ісаев):
- дитяча коліка,
- аерофагія,
- відрижки,
___________________________________
268
- відсутність апетиту (анорексія),
- перекручення апетиту,
- жуйка (меріцізм),
- недостатня прибавка маси тіла або ожи-ріння,
- закреп (констіпація),
- енкопрез (нетримання калу).
У дошкільняти формується справжня само-свідомість.. З розвитком дитини рольові ігри переростають в ігри з правилами. Ігри з правилами стимулюють досягнення певних соціально значущих цілей. Формується самооцінка, рівень домагання. З іншого
269
боку, в іграх з правилами дитина навчається обмежувати свої бажання, підкорятися заборонам. Вона набуває досвіду керівництва, але не такий, який йому хочеться, а відповідно до певних вимог, норм та заборон.
Молодший шкільний вік нерідко супровод-жується кризою 7 років, для якої харак-терні:
1) втрата дитячої безпосередності,
2) манерність, капризи, в поведінці – наро-читість, безглуздість, верткість, блазнюван-ня, клоунада, дитина будує з себе блазня,
270
3) початок диференціації внутрішньої і зовнішньої сторони особистості дитини;
4) об'єктом аналізу стають суб'єктивні переживання: «Я радію», «Я засмучуюся»; 5) йде формування афективного узагаль-нення, логіки почуттів.
У молодшому шкільному віці відбувається формування нової діяльності - навчальної, яка стає провідною. Сутність її полягає в засвоєнні наукових знань через збагачення і перебудову особистості дитини, що прояв-ляється у змінах рівня знань, навичок,
271
умінь, в розумових операціях і в особли-востях особистості.
У школярів відмінників формується завищена самооцінка, у погано успішних - занижена.
Корекція самооцінки - важливий момент, який вимагає порівняння дитини тільки з самим собою. Важливим є використання заохочення. Похвала важлива в присутності інших, осуд - наодинці. Як похвала, так і осуд повинні стосуватися не глобально людини, а окремих сторін її особистості або окремих операцій.
___________________________________
272
Навчальна діяльність призводить до зміни і психічних процесів, серед яких найбільш важливим є розвиток вищих почуттів:
- почуття товариства,
- боргу,
- відповідальності,
- колективізму;
- інтелектуальних почуттів:
- допитливості,
- здивування,
- сумніву,
- задоволення від вдалого виконання
завдання.
273
Успіх у навчанні - єдине джерело внутріш-ніх сил дитини, що народжують енергію для подолання труднощів.
Типовими для дитини дошкільного та молодшого шкільного віку психопато-логічних синдромів можна назвати:
- синдром догляду та бродяжництва,
- синдроми патологічного фантазування.
Криза пубертатного віку є найгострішою і тривалою. Пов'язано це з поєднаним впли-вом на підлітка цілого ряду соматичних, психологічних і соціальних факторів.
__________________________________
274
У підлітків відбувається формування нової самосвідомості з підвищеним:
- почуттям власної гідності,
- власних можливостей і
- здібностей.
Розвиваються і більш повно усвідомлю-ються високі почуття дружби і любові, причому любов аж ніяк не обумовлена сексуальними потребами, а, навпаки, носить виключно платонічний, духовний характер.
275
Медичний психолог, працюючи у дитячому лікувальному закладі повинен:
добитися повної довіри дитини і її батьків до медичного персоналу,
подолати у них тривожність і страх,
впевнити у високій кваліфікації лікарів (іноді показати їх професійну статистику),
змінити уяву, негативні фантазії у дітей щодо лікарні і лікарів, особливо у випадках, коли необачні батьки лякали ними дитину,
іноді батьки не вірять у хворобу дитини або, навпаки, схильні до уявних діагнозів,
___________________________________
276
У дітей після лікування можуть бути наслід-
ки психотравми:
- розлади сну,
- нічні страхи,
- іпохондричні страхи,
- нічне нетримання сечі, калу,
- страх смерті,
- впертість,
- затинання,
- неврози і розлади поведінки.
Ці вади свідчать про недосконалу роботу медичного психолога.
277
Хворий у клініці терапії:
Масивна і тривала інтоксикація, порушення обмінних процесів, виснаження призводять до зміни протікання психічних процесів, до зниження операціонально-технічних мож-ливостей пацієнтів (В. В. Ніколаєва).
Відбувається перебудова ієрархії мотивів за типом їх перепідпорядкування новому голов ному засадничому мотиву:
- збереження життя і
- відновлення здоров'я,
названому Тхостовим А.Ш. «зрушенням мети на мотив».
278
З'являються:
замкнутість,
відчуженість,
збіднення контактів з людьми,
пасивність,
обмежувальна поведінка:
інертність,
зниження активності.
У хворих на серцево-судинні захворювання спостерігаються:
інертність,
нерішучість,
279
втрата вольової активності і
життєвої стійкості,
втрата інтересу до праці і життя в
цілому,
звуження кола інтересів,
егоцентричність,
образливість,
нестриманість.
Найбільш частим типом ставлення цих пацієнтів до своєї хвороби є:
- сенситивний і
- ергопатичний
___________________________________
280
Хворі на цукровий діабет мають особливу особистісну структуру, що відрізняє їх як від хворих з іншими хронічними захворюван-нями, так і від здорових людей.
У цих хворих спостерігаються:
- шизоїдні риси характеру з «параноїчною готовністю»,
- явна або прихована тривожність,
- занепокоєння,
- риси нервозності.
- типовими є обсесивно-компульсивні яко-сті.
Діти, котрі страждають на цукровий діабет, ще до захворювання відрізняються:
281
- підвищеною сумлінністю,
- серйозністю,
- відсутністю дитячої безтурботності.
У дітей часто відзначаються:
- порушення контактів з дорослими,
- конфлікти з родичами.
Ці діти і підлітки виглядають як:
- чутливі,
- замкнуті,
- важкі для розуміння шизоїди, в той час як хворі в зрілому віці відрізняються рисами:
- циклоїдності (перепади настрою) і
- синтонності (товариськості).
282
Для хворих на остеохондроз характерні:
нетерплячість,
метушливість,
незібраність і,
як наслідок, порушення координації рухів.
Виявляються такі типи реагування на хворобу:
ергопатичний,
неврастенічний і
тривожний
Медичний психолог у терапевтичному відділенні повинен:
283
враховувати, що велике значення для пацієнта мають відомості про походження його хвороби, про причини виникнення,
боротись проти задавнених психологіч-них проблем,
здійснювати діагностування особистісних особливостей стану психічного здоров’я пацієнта,
витягти з свідомості чи підсвідомості факти анамнезу життя пацієнта, що були ним приховані від лікаря і дати їм пояснення чи корекцію,
___________________________________
284
підготувати пацієнта до діагностичних досліджень та лікування,
пояснити стратегію і тактику лікування,
досягти впевненості пацієнта у високій кваліфікації лікаря і викликати довіру до нього і клініки, де він працює,
нівелювати зайву напругу у пацієнта.
Хворі у дерматологічному відділенні та завдання медичного психолога:
у цих хворих велика інтимна складова в їх хворобі, але вона від лікаря прихована; лише медпсихолог, використовуючи завуа-льовані опитувальники, може виявити:
підспудні страхи,
285
акценти,
тривоги,
котрі володіють хворим, і відкорегувати їх,
завдання медпсихолога полягає в тому, щоб поєднати у гармонію соматичне і психічне і впевнити хворого у необхідності довіри до лікаря і інформування його по всіх питаннях, що мають значення для лікуван-ня,
корекції потребує зняття тривалих осередків збудження, котрі гальмують усі інші прояви психіки і заважають лікуванню,
____________________________________
286
особливість даного напрямку клініки є те, що однією лише психокорекцією можна іноді зняти, ліквідувати хворобу, наприклад, підвищивши імунітет.
Медичний психолог повинен мати прості і чіткі критерії розпізнавання межі між нормою та патологією психіки. І коли йдеться про патологічні розлади, залучати до роботи лікаря психіатра. А де ж ця межа?
Запропоновані ВООЗ ООН 7 критеріїв психічного здоров’я (Женева, 1976) піддані психологами нищівній критиці.
287
Введені Всесвітньою організацією охорони здоров'я критерії психічного здоров'я базуються на сумнівних постулатах і є фор-мою нав'язування конформної поведінки мільярдам людей (http://psychiatrick. livejournal.com/101137.html).