19. До мішеней психотерапії залежних станів відносять:

- недостатнє саморозуміння і прийняття

себе;

- відсутність цілісності «Я»;

- неусвідомлювані конфлікти між

свідомістю та підсвідомістю

118

- наявність неадаптивних форм поведінки

20. Фази динаміки патологічного потягу до пар (розглянуті вище)

21. Патологічна особистість – або Alter-ego – при залежності набуває такої сили, що здатне повністю поглинути конгруентне «я».

При цьому суб’єкту самостійно не вдається повністю реалізувати захисну контрсугес-тію для відновлення конгруентного «Я»

119

Метод стресопсихотерапії алкогольної залежності по А. Р. Довженко

Принцип методу: Надпотужна стресова дія з певною естетикою ритуалу діє подібно катарсису (очищенню) з наступною зміною відношення особистості до психічної залеж-ності.

Метод реалізується у три етапа:

І – підготовчий етап – формування пози-тивної установки на терапію залежності

ІІ – психотерапевтичний етап – мотивуючо-го навіювання.

120

ІІІ – емоційно-стресова терапія – імпера-

тивне вербальне навіювання кінцевої заборони прийняття алкоголю на певний проміжок часу (цей проміжок встановлю-ється самим клієнтом).

Метод А. Р. Довженко протипоказаний при наявності психічних розладів, деменції, затримці психічного розвитку.

Емоційно-стресова психотерапія В. Е. Рож-нова (1971)

121

Мета методу – виробити в душі хворого на гранично високому емоційному рівні перегляд або, навіть, радикальну зміну відношення до себе, до свого хворобливого

стану та до оточуючого мікро- і макро-соціального серсдовища.

Метод призначений переважно для групо-вої психотерапії (загальна мета, обернений зв’язок, співпереживання, емпатичне відчуття безпеки тощо).

122

Особливої уваги заслуговують медико-психологічні аспекти віктимології.

На думку румунського вченого Б. Мен-дельсона, об’єктом віктимології є не тільки жертва злочину, як вважалося раніше, а й

потерпілий від нещасного випадку, стихій-ного лиха тощо.

Отже, можна вважати, що у віктимології існують два напрями:

- у широкому розумінні віктимологія є окремою дисципліною, що вивчає всі види жертв;

123

- у вузькому ж розумінні кримінальна віктимологія — це наука, що вивчає тільки жертв злочинів.

В той же час, Г. Гетіг та Д. Рівман вважали віктимологію галуззю лише кримінології.

Японський вчений Міядзава, поєднавши концепції різних вчених, розрізняє віктим- ність особистісну, котра залежить від:

• віку,

• статі,

• роду діяльності,

• соціального статусу тощо,

124

і спеціальну віктимність, що залежить від:

- нестійкості щодо психіки і пси-

хології,

- відставання у розвитку інтелекту,

- алкогольної інтоксикації,

- безвілля,

- емоційної нестійкості тощо.

Створене в Мюнстері (Німеччина) Міжна-родне віктимологічне наукове товариство починаючи з 1973 р. провело багато між-народних симпозіумів з питань віктимо-логії. Однією з найактуальніших проблем віктимології є захист законних прав та

125

інтересів осіб, що потерпіли від злочинних посягань.

У багатьох розвинених країнах світу прий-нято інститут компенсації шкоди, що була завдана жертвам злочину.

Ця проблема привертає до себе увагу всього світового співтовариства. Генераль-на Асамблея ООН 29 листопада 1985 р. затвердила Декларацію основних принци-пів правосуддя із захисту жертв злочинів та зловживання владою, згідно з якою визначено такі основні напрями підтримки й допомоги потерпілим:

126

• введення в національне законодавство міжнародних стандартів із забезпечення потерпілим доступу до системи правосуддя та державної підтримки;

• кримінально-правова реституція;

• компенсація потерпілим з державних фондів;

• подання потерпілим:

• - матеріальної,

• - медичної,

• - психологічної та

• - соціальної допомоги:

• державними,

127

• громадськими і

• місцевими установами.

Віктимологія оперує такими термінами:

“жертва”, “потерпілий”, “віктимність” і “віктимізація”.

Жертвою з позицій віктимології розумі-ється постраждала від:

- злочину:

• нещасного випадку,

• стихійного лиха

фізична особа незалежно від того:

• чи визнана вона потерпілою у встанов-леному законом порядку,

____________________________________

128

• чи лише вважає себе такою.

Потерпілий — це особа, якій злочином безпосередньо завдано:

- моральної,

- фізичної або

- майнової шкоди і яка

визнана потерпілою у встановленому зако-ном порядку.

Поняття “жертва” і “потерпілий” у віктимології вважаються майже тотожними.

129

У віктимології жертва і потерпілий одночасно є основними об’єктами дослідження і основними її поняттями.

Кінцевою метою вивчення жертв злочинів є підвищення ефективності попередження конкретних злочинів і злочинності загалом шляхом здійснення цілеспрямованого впливу як на злочинців, так і на потен-ційних жертв злочинів.

Віктимність окремої особи (індивідуальна віктимність) — це об’єктивно притаманна людині:

____________________________________

130

- реалізована: - злочинним актом,

• нещасним випадком,

• стихійним лихом або

• залишена в потенції

здатність, схильність стати за певних обста-вин жертвою злочину (випадку).

Залежно від:

• особистісних якостей і

• поведінки конкретного індивіда

ступінь його уразливості:

131

• може перевищувати середній (підви-

щена віктимність) або

• бути нижчим від середнього(мінімі-

зована віктимність) рівня.

Індивід не набуває віктимності у процесі життєдіяльності, а є віктимним з моменту народження і до смерті.

Індивід не може не бути віктимним, оскільки живе в суспільстві, де не ліквідовані:

- злочинність і

- імовірність лиха,

132

отже, у кожного існує об’єктивна можли-вість стати жертвою:

• злочину чи

• випадку.

Розрізняють віктимність:

• загальну і

• вибіркову (спеціальну).

Однакові особистісні якості, аналогічна поведінка, тим не менше, можуть призвести до різних наслідків залежно від:

• конкретної ситуації, а саме:

133

• зовнішніх обставин,

• характеристики злочинця тощо.

Тому слід розрізняти віктимність:

• особисту і

• ситуативну

(оскільки віктимність особи є результа-том поєднання ситуативного та особис-того компонентів).

Віктимізація — це процес реалізації вік-тимних потенцій у отриманні шкоди і є результатом цього процесу.

134

Роль жертви у кримінологічному механізмі злочину може бути найрізноманітнішою — від нейтральної до максимально провоку-ючої злочинця на вчинення злочину.

Особливе віктимологічне значення має провокуюча поведінка жертви внаслідок її високого віктимного потенціалу.

Така поведінка часто стає приводом і джерелом конфлікту.

Жертві може бути завдано шкоди в результаті:

• її необачливих дій,

• неправильної оцінки нею ситуації, а через це й неправильної поведінки.

135

До ситуацій, коли в результаті поведінки жертви створюється об’єктивна можли-вість вчинення злочину, належать:

- відсутність необхідної реакції на злочинні

чи інші негативні дії,

- невчинення опору діям злочинця.

Національна Академія Внутрішніх справ

України (НАВС) розрізняє такі види поведінки жертви:

- провокуюча — образа, приниження,

напад, знущання тощо;

- позитивна (не провокуюча);

____________________________________

136

- нейтральна щодо впливу на поведінку

злочинця;

- пасивна — найхарактерніша для взаємо-

дії близьких родичів.

Класифікація Санкт-Петербурзької академії МВС Росії:

- негативна поведінка жертви, тобто така, що провокує злочин або створює для нього об’єктивно сприяючу ситуацію;

- позитивна, що виражається у протидії

злочинцю, виконанні громадського

обов’язку тощо;

- нейтральна — така, що не сприяла вчи- ненню злочину.

137

А. Зелінський, класифікує віктимну пове-дінку за її характером:

• конфліктна, коли потерпілий створює

конфліктну ситуацію або бере активну

участь у конфлікті, що виник (є ініціато-

ром бійки або вступає в бійку на боці

однієї зі сторін).

Особливими різновидами такої поведінки

є необхідна оборона, затримання злочин-

ця, правозахисна активність;

• провокуюча (демонстрування багатства,

екстравагантна зовнішність, неправильна

поведінка жінки, що створює уявлення

про її доступність, тощо);

__________________________________

138

• легковажна (довірливість і наївність не-

повнолітніх та інших осіб, що неспромож-

ні опиратися нападаючому, створення

аварійних ситуацій на шляхах пішохода-ми й водіями тощо).

Жертв злочинів класифікують також:

• за статтю,

• віком,

• професійною приналежністю і

• морально-психологічними особливо-стями особи.

139

Найвищу віктимність мають:

• працівники правоохоронних органів,

• інкасатори,

• охоронці,

• касири,

• водії таксі, що працюють вночі,

• бізнесмени,

• журналісти.

Такі якості як:

• статева розбещеність і

• схильність до вживання алкоголю й

• наркотиків;

• жадібність і

___________________________________

140

• деспотизм;

• агресивність і

• жорстокість;

• брутальність і

• боягузливість;

• сміливість і

• доброта;

• фізична сила і

• слабкість тощо

за певних обставин можуть сприяти або пе-

решкоджати вчиненню злочинів.

141

Особистісні якості жертв актуалізуються певними ситуативними факторами, що дає підстави для такої їх класифікації:

• агресивні жертви — особи, поведінка яких пов’язана з нападом на особу, що в подальшому завдає шкоду, або інших осіб чи іншими подібними діями (образою, наклепом, знущанням тощо). Для жертв цього типу характерно умисне створення конфліктної ситуації;

___________________________________

142

• активні жертви — особи, чия поведінка, хоча й не пов’язана з нападом або створен-ням конфлікту, проте активно сприяє завданню їм у кінцевому підсумку шкоди (звертаються з проханням про завдання їм шкоди або вчинення дій, що об’єктивно призводять до завдання шкоди чи в інші способи викликають такі дії, а також завдають шкоди самі собі);

• ініціативні жертви — особи, поведінка яких має позитивний характер, але призводить до завдання їм шкоди;

143

• пасивні жертви — особи, які не опира-ються злочинцю з об’єктивних і суб’єктив-них причин;

• некритичні жертви — особи, для яких характерні необачливість, невміння пра-вильно оцінювати життєві ситуації;

• нейтральні жертви — особи, що не сприяють вчиненню проти них злочину.

Вчені НАВС вважають, що основним крите-рієм, на підставі якого необхідно класи-фікувати потерпілих від злочинів, є ступінь віктимності, який відбиває в найзагальні-шому вигляді:

___________________________________

144

• віктимогенну деформацію особи,

• професійну,

• вікову віктимність і

• віктимну патологію.

На цій підставі вчені пропонують таку класифікацію жертв:

• випадкова жертва, тобто особа стає жертвою в результаті збігу обставин. Взаємовідносини, що виникають, не залежать ні від волі (бажання) жертви, ні від волі (бажання) злочинця;

145

• жертва з незначними якостями ризику, тобто особа, якій притаманні, як і всім нормальним людям, фактори ризику й віктимність якої зненацька різко підвищується під впливом конкретної несприятливої ситуації;

• жертва з підвищеними якостями ризику, тобто особа, стосовно якої діє комплекс факторів ризику.

До цієї групи належать два основних типи жертв:

_________________________________

146

• жертви необережних злочинів, коли характер виконуваної ними роботи або їх поведінка у громадських місцях містить підвищену віктимність;

• жертви умисних злочинів, соціальний статус яких при виконанні ними їх соціальних ролей містить підвищений ризик віктимності (працівники ОВС, охорони та ін.). Віктимність цієї категорії може іноді виявлятись в особливих манерах поведінки жертви, в її зовнішньому вигляді тощо;

147

• жертва з високим рівнем ризику. Морально-соціальна деформація такої особи практично не відрізняється від правопорушників і характеризується стійкою її антисоціальністю (повії, наркомани, алкоголіки та ін.).

Класифікація жертв необхідна для органі-зації спеціального напрямку попереджу-вальної роботи — віктимологічної про-філактики у двох основних напрямах:

• індивідуальна віктимологічна

профілактика,

• загальна або індивідуально-групова

віктимологічна профілактика.

___________________________________

148

При реалізації першого напряму необхідну увагу приділяють заходам, спрямованим на усунення віктимно небезпечних ситуацій:

- патрулювання,

- обладнання технічними засобами

охорони й безпеки,

- поліпшення організації дорожнього

руху,

- залучення громадськості до вирішення

завдань колективної й особистої безпе-ки та ін.).

149

При реалізації другого напряму необхідно здійснювати заходи:

- виховного впливу,

- професійного навчання,

- правової пропаганди,

- медичного характеру,

- забезпечення населення спеціальни-

ми засобами захисту тощо.

Значення вивчення особи потерпілого полягає у:

• визначенні кола осіб, які найчастіше ста-

ють жертвами злочинів; вивченні зв’язку між поведінкою потерпілого і злочинця;

___________________________________

150

• вивченні формуючого впливу поведінки

й особи потенціальної жертви на особу

злочинців;

• розробці профілактичних заходів, спря-

мованих на усунення причин, внаслідок

дії яких особа може опинитися в ролі

жертви;

• більш повному вивченні особи злочинця

й індивідуалізації йому покарання за

вчинений злочин.

151

Поділ хвороб на:

• психосоматичні та

• соматопсихічні

багато в чому умовний.

Згадуючи психологiчнi чи фiзiологiчнi про-

цеси, мають на увазi рiзний пiдхiд до одно-

го i того ж явища. Саме ж явище неподiль-не. Отже, у цьому значеннi немає нi соматогенної, нi психогенної хвороби, а є просто хвороба.

____________________________________

152

Психосоматика (психосоматичні хвороби) - напрям медичної психології, що вивчає розлади внутрішніх органів та систем, які виникають під дією психотравмуючих факторів, а також зв’язки мiж характером психiчного стресового чинника та уражен-ням певних органiв i систем.

153

Термін "психосоматика" був запропонований Heinrot у 1918 році.

Теорія психоаналізу S.Freud передбачала можливість перетворення нереалізованих в силу соціальних обмежень афектів, у симптоми різноманітних захворювань.

Процес такого перетворення отримав назву "конверсія".

Фрейдисти вважали психогенно обумовле-ними такі захворювання:

• бронхіальна астма,

• виразка шлунку,

• жовчнокам’яна хвороба та ін.

___________________________________

154

Подібні погляди з самого початку сприй-мались у колі науковців досить неодно-значно.

Зокрема, М. І. Аствацатуров (1935) зазначав, що «...психоаналіз своїми спро-бами пояснити все і в той же час зали-шатись непогрішимим на довгі роки дис-кредитував справедливі погляди на мож-ливість виникнення соматичних симпто-мів, як безпосередніх проявів психічних (афективних) переживань».

155