19. Концепція нульового приросту (д.Медоуз і Дж.Форрестер)

Перша доповідь Римського клубу була підготовлена професорами з США Д.Медоузом і Дж.Форрестером у вигляді математичної моделі розвитку світової ситуації на засадах врахування таких взаємозалежних змін, як капіталовкладення, використання ресурсів, забруднення середовища, виробництво продуктів споживання.

Так, за оцінками групи Д.Форрестера, кам"яного вугілля мало вистачити на 110 років, хрому - на 96, нафти - на 36, природного газу - на 24.

За висновком авторів доповіді, за умови збереження існуючих тенденцій науково-технічного прогресу, неконтрольованих демографічних процесів, забруднення середовища на людство в першій половині ХХ1 ст. чекає глобальна катастрофа.

Як шлях запобігання глобальній екологічній катастрофі Д.Медоуз і Дж.Форрестер запропонували ідеї, що стали основою концепції встановлення глобальної рівноваги між природою і людством. Такого стану можна досягнути і підтримати, якщо не нарощувати виробництво і звести приріст народонаселення до нуля. Ця концепція отримала назву концепції нульового приросту.

Виходячи з ідеї про те, що головною причиною сучасних екологічних проблем є перенаселення планети, «демографічний вибух» і викликане цим зростання потреб цивілізації, з яким не може справитись біосфера, прихильники цієї теорії виступають за різке обмеження, а потім і повну зупинку приросту населення та промислової продукції. Розуміючи, що припинення зростання та розвитку суспільства у всіх формах та проявах означає його деградацію і виродження, прихильники цієї ідеї, пропагуючи припинення зростання населення, технічної могутності та промислового виробництва, натомість пропонують пришвидшений розвиток в нематеріальних сферах - науці, мистецтві, культурі і т.п.

Можна виділити основні принципи функціонування суспільства згідно з теорією нульового зростання:

1) відсутність чистого приросту продукції в промисловості, що дасть можливість скоротити приріст споживання природних ресурсів, а в майбутньому і перейти до його зменшення; 2) відмова від ідеї прогресу в усіх його проявах і, по можливості, повернення до попередніх, доіндустріальних етапів розвитку суспільства; 3) відмова від природознищуючих індустріальних технологій; 4) заміна крупних організацій невеликими для зменшення ризику від прийняття хибних управлінських рішень; 5) заміна юридичних норм моральними та релігійними, оскільки останні, будучи «внутрішнім приписом», можуть більш ефективно керувати поведінкою людини і не давати робити їй неправильні дії; 6) обмеження деяких громадянських свобод (пересування, вибору професії, кількості дітей і т.д.), які можуть сприяти негативному впливові на оточуюче середовище; 7) зменшення числа університетів і загальної кількості студентів та наукових досліджень, переорієнтація наукових програм з питань нарощення природоперетворюючих здатностей суспільства на проблеми адаптації та виживання; 8) зменшення кількості машин і повернення до ремесла та до ручної праці в сільському господарстві; 9) скорочення дорогого лікування (людей з генетичними відхиленнями, хворобами, що передаються в спадок) для покращання біологічних характеристик людської популяції і т.п.

Американський вчений Д.Белл в середині 70-х років відзначав, що подібні теорії, базовані на перших доповідях Римського клубу, є жахливим прикладом того, як нерозумно можуть бути використані суспільні науки для обґрунтування хибної точки зору. Однак варто зазначити, що теорія нульового зростання дала певний ефект для розвитку індустріально розвинутих країн: поява та широке впровадження енерго- та матеріалозберігаючих технологій, переорієнтація виробництва з матеріале- та енергоємних виробництв на наукоємні та на інформаційне виробництво.