2. Римський клуб і основні напрями його діяльності.

Римський клуб був заснований 6-7 квітня 1968 року в Римі. Ініціатором створення був італьянський майстер Ауреліо Печчеї.

Римським клубом були проведені широкомасштабні дослідження і побудовані глобальні моделі розвитку кризових тенденцій у взаємодії між суспільством і довкіллям. Вчені розробили цілу низку проектів та концепцій політичних реформ міжнародних відносин з метою розв'язання глобальних проблем.

Саме в цей час, як зазначає В.Бебік та Л.Дегтерьова, формуються провідні концепції сучасної глобалістики, зокрема: 1) концепція "меж зростання" (Дж.Форестер, Д. Медоуз, Е.Пестель, М.Месарович); 2) концепція „гуманістичного соціалізму” (Я.Тинберген); 3) концепція „нового гуманізму” (Л.Печчеї); 4) концепція „дороговкази в майбутнє” (Б.Гаврилишин); 5)  концепція „сталого розвитку” (Л.Браун);  школа універсального еволюціонізму (теорія глобальних рішень і компромісів) ((М.Мойсєєв); 6) школа мітозу біосфер (Д.Ален, М.Нельсон); 7) школа контрольованого глобального розвитку (Д.Гвішіані); 8) школа світ-системного аналізу (І.Валлерстайн); 9) концепція геогенезісу (Е.Кочетов); 10) концепція „глобальної спільноти” (М.Чешков).

Печчеі пропонує шість, як він називає “стартових” цілей, які пов'язані з “зовнішніми межами” планети; “внутрішніми межами” самої людини; культурною спадщиною народів; формуванням світового співтовариства; охороною навколишнього середовища й реорганізацією виробничої системи. Перша мета: зовнішні межі (людина у своїй діяльності, повинна виходити з можливостей оточуючої її природи, не доводячи її до крайніх меж). Друга мета: внутрішні межі (ця мета вказує на те, що не тільки планета, але й можливості самої людини мають фізичні й психологічні межі).Третя мета: культурна спадщина (розвиток технологічної цивілізації веде до уніфікації культури. Тому тільки дбайливе відношення до культурної спадщини допоможе зберегти унікальність різних культур). Четверта мета: світове співтовариство (інтеграція в єдине світове співтовариство дозволяє більш ефективно регулювати міжнародне життя, і отже є більш ефективним способом співіснування). П'ята мета: середовище перебування (проблема полягає в тому, як розмістити на планеті людей, чисельність яких через кілька десятків років стане вдвічі більше нинішнього). Шоста мета: виробнича система (виробничому істеблішменту належить у сучасному світі ключова роль).

6. Визначення предмету та методу політичної глобалістики.

Глобалістика - міждисциплінарна галузь наукових досліджень, спрямованих на виявлення сутності, тенденцій і причин процесів глобалізації, інших глобальних процесів і проблем, пошук шляхів утвердження позитивних та подолання негативних для людини і біосфери наслідків цих процесів.

Предметом глобалістики виступає глобальний світ, як певна динамічна цілісність, що розвивається. Включає в себе: систему міждисциплінарних відносин; глобальні проблеми, основні напрями та рушійні сили розвитку людства; сучасні трансформації основних сфер діяльності людства; безпеку та стратегію розвитку людства.

Два підходи до визначення предмету: І. Коли предметом виступають глобальні проблеми (вирішення екологічних проблем, розвиток екології тощо); ІІ. Предметом виступає цілісність світу всіх форм буття людства.

Методологічні основи політичної глобалістики: → концепція трансформації біосфери у ноосфери; → спроба встановлення антропогенної межі землі; → теорія загальних систем; → ідея пацифізму, морального протистояння війні та інших форм насилля, мондіалізм.