7. Концепція ноосфери Вернадського.

Ноосфера (грец. νόος - «розум» і σφαῖρα - «куля») - сфера взаємодії суспільства і природи, в межах якої розумна людська діяльність стає визначальним фактором розвитку (ця сфера позначається також термінами «антропосфера», «біосфера», «біотехносфера» ) Ноосфера - імовірно нова, вища стадія еволюції біосфери, становлення якої пов'язане з розвитком суспільства, надає глибоке вплив на природні процеси. Згідно В. І. Вернадського, «в біосфері існує велика геологічна, можливо, космічна сила, планетне дія якої зазвичай не береться до уваги в уявленнях про космос ... Ця сила є розум людини, спрямована та організована воля його як істоти суспільного» В ноосферному вченні людина постає вкоріненим в природу, а «штучне» розглядається як органічна частина і один з факторів (посилюється в часі) еволюції «природного». Узагальнюючи з позиції натураліста людську історію, Вернадський робить висновок про те, що людство в ході свого розвитку перетворюється в нову потужну геологічну силу, своєю думкою і працею перетворює лик планети. Відповідно, воно в цілях свого збереження повинне буде взяти на себе відповідальність за розвиток біосфери, що перетворюється в ноосферу, а це зажадає від нього певної соціальної організації і нової, екологічної та одночасно гуманістичної етики. Ноосферу можна охарактеризувати як єдність «природи» і «культури». Сам Вернадський говорив про неї то як про реальність майбутнього, то як про дійсність наших днів, що не дивно, оскільки він мислив масштабами геологічного часу. «Біосфера не раз переходила у новий еволюційний стан ... - зазначає В. І. Вернадський. - Це переживаємо ми і зараз, за ​​останні 10-20 тисяч років, коли людина, виробивши в соціальному середовищі наукову думку, створює в біосфері нову геологічну силу, в ній не бувалу. Біосфера перейшла чи, вірніше, переходить у новий еволюційний стан - в ноосферу - переробляється науковою думкою соціального людини »(« Наукова думка як планетне явище »). Таким чином, поняття «ноосфера» постає у двох аспектах: 1. ноосфера в стадії становлення, розвивається стихійно з моменту появи людини; 2. ноосфера розвинена, свідомо формується спільними зусиллями людей в інтересах всебічного розвитку всього людства і кожної окремої людини

8. Основні напрямки дослідження політичної глобалістики.

Глобалістика - міждисциплінарна галузь наукових досліджень, спрямованих на виявлення сутності, тенденцій і причин процесів глобалізації, інших глобальних процесів і проблем, пошук шляхів утвердження позитивних та подолання негативних для людини і біосфери наслідків цих процесів.

Напрями: І. Соціологічний; ІІ. Антропологічний (взаємодія природи та суспільства); ІІІ. Культурологічний (дослідження класичних та сучасних цивілізацій).

Філософсько-методологічний напрям, де досліджуються філософські підстави, сутність, генезис глобальних процесів, аналізуються найбільш важливі соціально-політичні та економічні перетворення, необхідні для успішного вирішення випливають звідси проблем. Природничо напрямок, в якому представники природознавства зайняті вирішенням конкретних теоретичних і прикладних задач глобалістики з позиції біології, фізики, хімії, кліматології та ін. Техніко-економічний напрямок, де аналізується специфіка сучасного етапу економічного розвитку, яку пов'язують, як правило, з глобалізацією економіки, торгівлі, банківської системи, науково-технічного прогресу. Соціо-природне напрям охоплює широкий круг проблем, з яких найбільшу заклопотаність і занепокоєння викликає екологія, забезпеченість людства сировинними, енергетичними, водними, земельними та іншими ресурсами. Соціальне напрям, в рамках якого вирішуються питання демографії, продовольства, охорони здоров'я, освіти, права, подолання бідності, міжнародного тероризму, наркотрафіку, торгівлі людьми та людськими органами і т.п. Політичне напрямок, де в світлі процесів глобалізації досліджуються міжнародні відносини, яке останнім часом все частіше називають «політичною глобалістикою». Прогностичне спрямування, для якого характерні узагальнення та екстраполяція сучасних процесів, тенденцій і станів в майбутнє з метою передбачити можливий хід подій при збереженні відповідних умов.