- •9. Концепція «меж зростання» (Дж. Форестер, д. Медоуз, е. Пестель, м. Месарович).
- •10. Концепція «гуманістичного соціалізму» (я. Тінберген).
- •11. Концепція «нового гуманізму» (л. Печчеї).
- •12. Концепція «дороговкази в майбутнє» (б. Гаврилишин).
- •13. Концепція «сталого розвитку» (л. Браун).
- •14. Школа універсального еволюціонізму (теорія глобальних рішень і компромісів) (Мойсєєв).
- •5. Етапи становлення політичної глобалістики як науки.
- •16. Школа контрольованого глобального розвитку (д. Гвішиані).
- •17. Школа світ-системного аналізу (і. Валлерстайн).
- •38. Причини та наслідки глобалізації.
- •3. Поняття глобалізм, глобалізація, глобалістика.
- •19. Концепція нульового приросту (д.Медоуз і Дж.Форрестер)
- •20. Цивілізація як категорія аналізу людства.
- •21. Світові цивілізації у глобальному вимірі.
- •22. Китайська цивілізація.
- •25. Православно-словянська цивілізація.
- •26. Індійська цивілізація.
- •27. Латино-американська цивілізація.
- •28. Концепція виклику та відповіді в політичній глобалістиці.
- •29.Україна у геоцивілізаційному просторі.
- •1. Історія виникнення науки про глобальний світ.
- •2. Римський клуб і основні напрями його діяльності.
- •6. Визначення предмету та методу політичної глобалістики.
- •7. Концепція ноосфери Вернадського.
- •8. Основні напрямки дослідження політичної глобалістики.
- •30. Американський спосіб життя як модель глобального світу.
- •32. Глобальні проблеми сучасності.
- •33. Споживання ресурсів планети: стан та шляхи вирішення проблеми.
- •34. Міжнародні програми вирішення глобальних проблем.
- •35. Політичний час в глобальному світі.
- •36. Політичний простір в глобальному світі.
- •39. Глобалізація та глокалізація.
- •45. Хантінгтон : концепція зіткнення цивілізацій
- •40. Глобалізація та інформаційна революція.
- •41. Особливості об’єктивної глобалізації.
- •42. Особливості суб’єктивної (паразитарної) глобалізації.
- •47. Загроза занепаду загальнолюдської перспектив: концепція «золотого мільярда»
- •48. Глобальне моделювання: представники та концепції
- •49.Джордж Модельскі «Еволюція глобальної політики»
- •58.Сутність і еволюція міжнародних інформаційних потоків.
- •59. Медіа-дипломатія та віртуальна дипломатія ери інформації.
- •60.Феномени медіалізму та медіатизації, їх вплив на міжнародні відносини (Зубицька)
- •52. Превентивна дипломатія.
- •57. Поняття та сутність інформаційного суспільства.
- •55. Глобалізація системи масової комунікації.
- •51.Типи систем міжнародної безпеки.
- •53. Теорії миротворчості
- •54.Україна в процесах забезпечення європейської та глобальної безпеки
- •56. Роль міжнародних агентств новин у глобальних інформаційних процесах.
- •50. Парадигми безпеки у пост біполярному світі.
- •46. Культурно-історичний підхід та його роль у розвитку політичної глобалістики: м. Данилевський, а. Тойнбі, о. Шпенглер
- •41. Особливості об'єктивної глобалізації
- •43. Сучасні чинники становлення нової глобальної регулюючої системи
- •44. Концепція мондіалізму та її варіанти.
34. Міжнародні програми вирішення глобальних проблем.
Глобальні проблеми – це сукупність життєво важливих проблем від яких залежить соціальний прогрес людства.
Вже з 1972 р. у структурі ООН діє спеціальна Екологічна програма (UNEP). Її головна мета – координація й стимулювання міжнародної активності в царині охорони довкілля. Прикладами спільних спроб вирішення проблем екології можуть бути заборона виробництва хімічних сполук, які містять фреон – речовину, яка на думку вчених руйнує озоновий шар планети; або заборона на промисел морських китів. Але добитись безумовного виконання цих рішень міжнародні організації поки не можуть. Глобальним проблемам виживання людства були присвячені три міжнародних форума, які проходили на найвищому рівні: Конференція ООН “Навколишнє середовище і розвиток” (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), Всесвітня зустріч в інтересах соціального розвитку (Копенгаген, 1995 р.), і спеціальна 19-та сесія Генасамблеї ООН, присвячена реалізації прийнятої в Ріо-де-Жанейро програми за 5 років (1997 р.). Конференція в Ріо-де-Жанейро, проведена на урядовому рівні, знаменувала важливий етап в розвитку суспільної свідомості. Була підписана Кліматична рамкова конвенція ООН, яка набрала чинності з 1994 р. Разом з тим, політичні мотиви не дозволили відкрити нові горизонти цивілізації, які бачать вчені. Один з найважливіших висновків цієї Конференції полягає в тому, що модель розвитку, яку використовують десяток багатих розвинутих країн, вичерпала себе. Президент США Дж.Буш не підписав на Конференції Конвенцію про збереження біологічної різноманітності, оскільки вона передбачала передачу новітніх ресурсо- і енергозберігаючих технологій країнам, що розвиваються. У грудні 1997 р. в Кіото (Японія) 160 країн провели ІІІ Конференцію держав-учасниць Кліматичної рамкової конвенції ООН, названу форумом з проблем глобального потепління клімату. Основна ідея – скоротити викид в атмосферу відпрацьованого газу, що приводить до парникового ефекту. Але знову виявились різні підходи між розвинутими країнами, та країнами “третього світу”. США також не погоджувались з позицією країн ЄС, які пропонували певні відсотки скорочення викидів газу, тобто підхід “влада диктує – фірми скорочують”, а відстоювали ринковий принцип – заохочувати тих, хто скорочує. Зрештою було прийняте рішення, яке вимагає від 34 розвинутих країн зменшить шкідливі викиди до 2012 р на 5,2% порівняно з 1990 р. При цьому США мають скоротити викид відпрацьованого газу на 7%, країни ЄС – на 8%, Японія – на 6%, а країни, що розвиваються, звільняються від жорстких рамок нормованого викиду газу (Україні визначена норма не вище рівня 1990 р.).
Створення глобальної електронної інформаційної мережі (Інтернет) вперше в історії створило передумови для формування та швидкого розвитку транснаціонального, або глобального громадянського суспільства як шляхом зв’язків між неурядовими організаціями, масовими рухами, так і шляхом безпосередніх міжособових контактів. Будь-яка форма науково-технічної діяльності може бути під контролем такого громадянського суспільства. І, можливо, змістом політики ХХІ століття стане використання нових технологій для створення максимально цілісного світу, який би відповідав новому часу, спираючись на міжнародні інститути, пресу, культуру.