48 Класичний підхід до розуміння соціальних класів: порівняльний аналіз концепцій Маркса та Вебера.

Маркс не дає точного визн. класу. У вузькому значенні класи-це соц. групи, що розрізняються відношенням до засобів в-цтва. На відміну від Маркса, Вебер крім екон. фактору стратифікації виділяє ще владу і престиж. Вебер розглядає клас, як реальну ринкову позицію, що відкриває можливості для соц. дії. І не спільні, як у Маркса, а індив. інтереси індивіда, що входить до класу, прагнення його та йому подібних отримати доступ на ринок і отримати блага є джерелом класової б-би. Важливою відмінністю є те, що Маркс вважав нерівність історичною помилкою, що має бути подоланою в процесі р-ку с-ва і з приходом комуністичного ладу. А за Вебером стратифікація є необхідним елементом існування с-ва і базується на індив. відмінностях. Маркс розглядає клас, як реально існуючу соц. групу, що є суб’єктом соціальних змін. За Вебером клас, як номінальна група, не є реальною соц. силою, це лише результат дії дослідника, що виокреплює такі групи за певними ознаками.

Можна виокремити такі осн. положення Марксівської концепції класів: 1.В основі розподілу на класи лежать відносини власності на зособи в-цтва. 2.Між класами існує відношення домінування і підкорення. 3.Р-ок класових відносин призводить до появи антогоністичних відносин у с-ві(буржуазія-пролетаріат, патрицій-плебей, феодал-раб). Відношення експлуатації породжують відчуження людини від предмету праці, процесу в-цтва, від людської природи і людини від людини. Важливим елементом класу за Марксом є класова свідомість-усвідомлення своєї ролі у процесі в-цтва і свого відношення до інших класів; класова солідарність-степінь усвідомлення єдності і воля до спільних дій для досягнення своїх цілей; класовий конфлікт-б-ба між протилежними класами. В залежності від усвідомлення х-ру цієї б-би Маркс виділяє „клас у собі”, як номінальну групу, і „клас для себе”, що усвідомив свою приналежність до цього класу і є реальним суб’єктом іст. процесу, здітний змінювати хід історичного р-ку. Таким класом, за Марксом, був пролетаріат. Вебер же сумнівався у тому, що робітники зможуть усвідомити свою класову приналежність і об’єднатися проти експлуататорських класів.

Отож за Вебером різниця у власності породжує екон. класи, у престижі-статусні групи і страти, у владі-політичні партії. Суттєві відмінності концепції Вебера від Маркса починається саме із введення такого е-ту стратифікації як статус - це позитивна чи нег. оцінка престижа, отриманого індивідом чи його позицією. Статусні групи основані на різних общинах і різниця у статусах веде до різного стилю життя, що задається типовою для групи субкультурою і вимірюється у статусному престижі. Статусна група отримує престиж шляхом узурпації ресурсів-ідеальних чи мат. благ. Статуси формуються у с-ві на легітимній основі. Влада, за Вебером, - це можливість індивіда чи групи реалізувати свою волю навіть за умов незгоди інших. Партії базуються на спільних інтересах і переконаннях, мають добре усвідомлену мету і є реальним суб’єктом іст. змін. Останнє положення має спільні риси із Марксом, однак у Маркса основою партій є класова свідомість, а у Вебера-певний інтерес і мета. Для Вебера конфлікт між класами з приводу розводілу ресурсів був невід’ємною рисою будь-якого с-ва, тобто не може бути с-ва, основаного на повній рівності і гармонії. Маркс же навпаки намагався передбачити прихід комуністичного ладі внаслідок революції, як с-ва рівного, де б не було відносин підкорення і панування.