52 Загальна концептуальна схема дії за роботою т.Парсонса „Поняття суспільства: компоненти та їх взаємовідносини”.

Толкотт Парсонс був теоретиком структурного – функціоналізму, характерною ознакою якого є системне бачення суспільства. Це означає, що будь – яке суспільне утворення розглядається як упорядкована сукупність диференційованих та взаємоузгоджених частин. Кожна з таких частин має в структурі своє визачене місце та призначення, за рахунок чого здатна виконувати свою спеціалізовану, тільки їй властиву функцію. На думку Парсонса, суспільство є особливим видом соціальної системи. А зміст дії утворюють структури та процеси, на основі яких люди формують осмислені наміри та намагаються реалізувати їх у конкретних ситуаціях. Людська дія є „культурною”, так як сенси та наміри дій виражаються в термінах символічних систем. Також Парсонс зазначає, що існує підхід, за яким будь – яка дія розглядається як дія особистості, але такі підсиситеми як організм та культура, складають елементи, які не можуть бути досліджені на індивідуальному рівні. Так саме загальні типові характеристики великих людських груп – включаючи їх диференціацію за статтю – утворюють органічну основу дії. Символічно організовні культурні зразки виникають в процесі еволюції. При цьому розвиток їх до лінгвістичного рівня – це феномен, притаманний виключно людині. Жоден індивід сам по собі не здатен створити систему культури. Досить важливим, на думку Парсонса, не зводити систему особистості ні до організму, ні до культури. А от процес соціальної взаємодії утворює самостійну четверту систему – соціальну систему, яка є підсистемою дії. Отже, структурний функціоналізм Парсонса складається з 4 імперативів для всіх систем „дій” – 1) формування основних, кнтролюючих зразків системи; 2) внутрішня інтегрованість системи; 3) її орієнтація на досягнення цілей по відношенню до навколишнього середовища; 4) її адаптація до впливу оточуючого середовища (схема AGIL). В рамках загальної концептуальної схеми дії культурні системи виконують функцію підтримки ціннісного зразка, постачаючи агентів нормами та цінностями, що мотивують їх до дії(L); соціальні системи – функцію інтеграції діючих елементів(особистостей, які виконують ролі) (I); система особистості – функцію досягнення цілі, визначаючи системні цілі та мобілізуючи ресурси для їх досягнення(G), а поведінковий організм – функцію адаптації, пристосовуючись та змінюючи зовнішній світ(A). Так при адаптації, система повинна справлятись з випадковим характером потреб зовнішнього середовища. Вона повинна адаптуватися до зовнішнього середовища та пристосовувати середовище до своїх птореб; при досягненні цілі, система повинна вміти визначати свої первинні цілі та досягати їх; при інтеграції, система повинна координувати взаємовідношення своїх елементів, а також управляти відношеннями трьох інших функцій(A, G, L); при підтримці ціннісного зразка, система повинна підтримувати та відновлювати мотивацію індивідів, а також культурні зразки, які створюють та підтримують мотивації. Функції AGIL - це сукупність дій, направлених на задоволення потреб або потреб системи.

Вцілому парсонівська система дії має такі основні рівні: високий рівень інформації - ієрархія контролюючих факторів -- > високий рівень енергії(умови) та фізико – органічне средовище – ієрахія обумовлюючих факторів -- > вища реальність. Такі ієрархічні складові – це чітка рівнева побудова парсонівської системи, яку можна охаракетризувати з двох позицій. По – перше, кожний більш низький рівень забезпечує кмови, енергію, необхідну для вищих рівнів. По – друге, більш високі рівні контролюють те, що нижче за ієрархією. З точки зору навколишнього средовища системи дії, нижчий рівень, фізико – органічне середовище, включає в себе несимволічні аспекти людського тіла, його анатомію та фізіологію.

При аналізі системи дій Парсонс зіштовхується проблемою порядку, яка стала основним джерелом його критики.Він знайшо відповідь на цю проблему в структурному функціоналізмі, яка ґгрунтується на таких припущеннях щодо системи дій, як те, що системи мають властивість впорядкованості та незалежності її складових частин, системи мають тенденцію до самопідтримуючого порядку, система може бути статичною, розподіл та інтеграція – 2 фундаментальних процеси, які необхідні для заданого стану рівноваги, а також системи підтримують межі зі своїм зовнішнім середовищем.

Але нйважливішим у розумінні загальної концептуальної схеми системи дій Т.Парсонса є те, що системи дій не існує в реальному світі, вона є аналітичним інструментом для аналізу цього світу.