- •40. Роль повсякденного життя у формуванні понять соціальної науки. Шюц
- •41 Перспективи розвитку соціологічної теорії в статті е.Гіденса «9 тез про майбутнє соціології».
- •42.Особливості розвитку сучасної соціологічної теорії за статтею в.І.Танчера «Теорія в соціології: особливості і шляхи її розвитку».
- •42.Особливості розвитку сучасної соціологічної теорії за статтею в.І.Танчера «Теорія в соціології: особливості і шляхи її розвитку».
- •43. Співвідношення соціального та фізичного простору за роботою Бурдьє.
- •44. Типологія капіталів та умови їх конвертації за роботою п.Бурдьє „Форми капіталу”
- •45. Функціоналістська концепція стратифікації к.Девіса.
- •46 Концепція соціальної дії Вебера. Класифікація типів соц. Дії за роботою „Основні соціологічні поняття”
- •47. Специфіка розуміння класів в роботі Вебера „Основні п-тя стратифікації”
- •48 Класичний підхід до розуміння соціальних класів: порівняльний аналіз концепцій Маркса та Вебера.
- •49. Критика марксистського тлумачення класів у статті п.Бурдьє „Класи на папері”
- •50 Основні ознаки с-ва як соціальної системи за роботою е.Шилза „с-во і суспільства: макросоціологічний підхід”
- •51 Співвідношення центру і периферії в аналізі с-ва за роботою е.Шилза „с-во і суспільства: макросоціологічний підхід”
- •52 Загальна концептуальна схема дії за роботою т.Парсонса „Поняття суспільства: компоненти та їх взаємовідносини”.
- •53 Поняття соціальної системи та її складових(схема agil) за роботою т.Парсонса „Поняття суспільства: компоненти та їх взаємовідносини”.
- •56. Процес інституалзації за роботою Бергера і Лукмана „Соц. Конструювання реальності”
- •58. Загальні принципи теорії структурації в роботі Гіденса „Структура як правила і ресурси”
- •60. Роль комунікації у забезпеченні функціон-ня соц. Системи за роботою Лумана „Суспільство як всеохоплююча соц. Система”.
- •61. Співвідношення геометричного та соціального простору, основні параметри соціального простору в роботі п.Сорокіна „Соціальна стратифікація і мобільність”
- •62. Визначення та основні форми стратифікації за роботою п.Сорокіна „Соціальна стратифікація та мобільність”
- •63.Сутність та основні форми соціальної мобільності за роботою п.Сорокіна „Соціальна стратифікація і мобільність”
- •64. Основні канали вертикальної мобільності за роботою п.Сорокіна „Соціальна стратифікація і мобільність”
- •65 Сутність и типологія соціальної взаємодії за роботою Сорокіна «Явище взаємодії як колективна єдність».
- •67 Типологія форм культури за роботою Сорокіна «Соціокультурна динаміка».
- •66.Співідношення соціального номіналізму та реалізму в розуміння суспільства за роботою п.Сорокіна «Явище взаємодії як колективна єдність».
- •68. Співвідношення понять статус і роль, типологія статусів за роботою р.Лінтона „Статус і роль”
- •69. Типологія пристосування в суспільстві за роботою р.Мертона „Соціальна теорія і соціальна структура”
- •70 Тенденції глобалізаційних процесів сучасної культури за статтею Ручки «Особливості сучасної культурної глобалізації».
- •32.Поняття особистості. Співідношення понять людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •7. Специфіка соціологічних законів
- •35.Девіантна поведінка, типи девіацій.
- •34.Соціальний контроль, методи соціального контролю.
- •55.Співідношення соціального номіналізму та реалізму в розуміння суспільства за роботою п.Сорокіна «Явище взаємодії як колективна єдність».
51 Співвідношення центру і периферії в аналізі с-ва за роботою е.Шилза „с-во і суспільства: макросоціологічний підхід”
Шилз відмічає, що необхідним елементом будь-якого с-ва є наявність центральної влади, що виконує ф-її контролю і регулювання життя с-ва. Кожне с-во має центр і периферію, які взаємопов’язані. Центр складається із певних інститутів, що здійснюють владу. Периферія складається із тих секторів с-ва, які підкорюються розпоряддженням центральної владию. Одні з них більш периферійні, інші-менш. Чим ближче вони до центру, тим більший вплив мають. Центр певного с-ва може також бути і центром для інших суспільств( наприклад, Париж-світовий художній і культурний центр). В залежності від характеру взаємодії центру і периферії Шилз виділяє такі типи суспільств: 1. Центр і периферія знаходяться на великій дистанції і не зближуються, однак із центру постійно надходять розпорядження, які неухильно виконуються периферією. 2.Цей тип частіше зустрічається в історії, йому також характерна велика дистанція між центром і периферією, однак останній не нав’язуються пенві жорсткі правила, вона живе за власними перевонаннями. В таких суспільствах присутній мінімум спільної культури, слабко розвинуте політичне життя с-ва. Цей тип притаманний бюрократично-імперським с-вам. 3.Проміжний тип, якому також характерна велика дистанція між центром і периферією, яка заповнюється багаторівневою структурою влади. Тобто існує центр і багато відносно самостійних субцентрів, які визнають владу центру. Наприклад, феодальне с-во. 4.Центр і периферія не віддаляються одне від одного. Наприклад, родо-племенне африканське с-во. Такий тип нагадує і сучасне „масове с-во”, почуття близькості у якому забезпечують відповідні інститути.
Шилз зазначає, що характерною рисою досучасних суспільств було те, що певні харизматичні якості і привілеї були надбанням виключно еліт центральних інституціональних і культурних систем. У сучасному с-ві населення периферії змінило свій статус по відношенню до центру, адже отримало доступ до тих харизматичних якостей і привілей, які раніше були зосереджені у центрі. Цьому посприяли такі фактори, як ек. прогрес, зміни у політ. інститутах і поглядах, швидке розповсюдження освіти і зрушення у релігійних віруваннях в бік більшої рівності. Як наслідок таких змін-процеси деколонізації, тобто зростання кількості національних держав, що характерне для Азії і Африки. Факт перебування під владою розвинених держав посприяв передачі певних екон. культурних зразків, що викликало бажання зблизити центр і периферію, цьому сприяло також усвідомлення того, що центр складає екон. і політична влада, а культура і традиції зосереджені у периферії. Однак жодному із колишніх колоніальних суспільств, констатує Шилз, не вдалося досягнути рівня незалежності сучасного масового с-ва. Найближче до цього підійшла Індія, однак переконання у тому, що харизмою володіють лише спалдкові правителі, вищі етначні групи і касти перешкоджає інд. с-ву шлях до перетворення у сучасне громадянське с-во.