- •40. Роль повсякденного життя у формуванні понять соціальної науки. Шюц
- •41 Перспективи розвитку соціологічної теорії в статті е.Гіденса «9 тез про майбутнє соціології».
- •42.Особливості розвитку сучасної соціологічної теорії за статтею в.І.Танчера «Теорія в соціології: особливості і шляхи її розвитку».
- •42.Особливості розвитку сучасної соціологічної теорії за статтею в.І.Танчера «Теорія в соціології: особливості і шляхи її розвитку».
- •43. Співвідношення соціального та фізичного простору за роботою Бурдьє.
- •44. Типологія капіталів та умови їх конвертації за роботою п.Бурдьє „Форми капіталу”
- •45. Функціоналістська концепція стратифікації к.Девіса.
- •46 Концепція соціальної дії Вебера. Класифікація типів соц. Дії за роботою „Основні соціологічні поняття”
- •47. Специфіка розуміння класів в роботі Вебера „Основні п-тя стратифікації”
- •48 Класичний підхід до розуміння соціальних класів: порівняльний аналіз концепцій Маркса та Вебера.
- •49. Критика марксистського тлумачення класів у статті п.Бурдьє „Класи на папері”
- •50 Основні ознаки с-ва як соціальної системи за роботою е.Шилза „с-во і суспільства: макросоціологічний підхід”
- •51 Співвідношення центру і периферії в аналізі с-ва за роботою е.Шилза „с-во і суспільства: макросоціологічний підхід”
- •52 Загальна концептуальна схема дії за роботою т.Парсонса „Поняття суспільства: компоненти та їх взаємовідносини”.
- •53 Поняття соціальної системи та її складових(схема agil) за роботою т.Парсонса „Поняття суспільства: компоненти та їх взаємовідносини”.
- •56. Процес інституалзації за роботою Бергера і Лукмана „Соц. Конструювання реальності”
- •58. Загальні принципи теорії структурації в роботі Гіденса „Структура як правила і ресурси”
- •60. Роль комунікації у забезпеченні функціон-ня соц. Системи за роботою Лумана „Суспільство як всеохоплююча соц. Система”.
- •61. Співвідношення геометричного та соціального простору, основні параметри соціального простору в роботі п.Сорокіна „Соціальна стратифікація і мобільність”
- •62. Визначення та основні форми стратифікації за роботою п.Сорокіна „Соціальна стратифікація та мобільність”
- •63.Сутність та основні форми соціальної мобільності за роботою п.Сорокіна „Соціальна стратифікація і мобільність”
- •64. Основні канали вертикальної мобільності за роботою п.Сорокіна „Соціальна стратифікація і мобільність”
- •65 Сутність и типологія соціальної взаємодії за роботою Сорокіна «Явище взаємодії як колективна єдність».
- •67 Типологія форм культури за роботою Сорокіна «Соціокультурна динаміка».
- •66.Співідношення соціального номіналізму та реалізму в розуміння суспільства за роботою п.Сорокіна «Явище взаємодії як колективна єдність».
- •68. Співвідношення понять статус і роль, типологія статусів за роботою р.Лінтона „Статус і роль”
- •69. Типологія пристосування в суспільстві за роботою р.Мертона „Соціальна теорія і соціальна структура”
- •70 Тенденції глобалізаційних процесів сучасної культури за статтею Ручки «Особливості сучасної культурної глобалізації».
- •32.Поняття особистості. Співідношення понять людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •7. Специфіка соціологічних законів
- •35.Девіантна поведінка, типи девіацій.
- •34.Соціальний контроль, методи соціального контролю.
- •55.Співідношення соціального номіналізму та реалізму в розуміння суспільства за роботою п.Сорокіна «Явище взаємодії як колективна єдність».
68. Співвідношення понять статус і роль, типологія статусів за роботою р.Лінтона „Статус і роль”
Функціонування суспільства можливо завдяки наявності зразків взаємоузгодженої поведінки між індивідами та групами індивідів. Протилежні позиції в подібних зразках взаємоспрямованої поведінки називаються „статусами”. „Статус” має два значення: 1) це позиція в структурі конкретної взаємодії; кожен індивід має багато статусів, оскільки бере участь в декількох системах дії; 2) це сума всіх статусів, які займає індивід; це позиція індивіда по відношенню до всього суспільства.
Статус на відміну від індивіда, який може його займати, є просто сукупністю прав та обов’язків. Роль репрезентує динамічний аспект статуса. Індивід соціально закріплений за статусом та займає його. Коли він користується правами та виконує обов’язки, він виконує роль. „Роль” вживається в двох значеннях: 1) кожен індивід виконує серію ролей; 2) роль взагалі означає суму подібних ролей.
Всі статуси і ролі похідні від соціальної системи і є незалежною функцією по відношенню до індивіда.
Для прийняття ролей необхідне навчання, проте інколи навіть і особливі таланти індивідів. Проте будь-який нормальний індивід може бути підготовлений до адекватного виконання майже будь-якої ролі.
Треба розрізняти приписані та досяжні статуси. Приписані статуси – це статуси, якими індивіди наділені без урахування їх схильностей та здібностей. Вони передбачувані, та підготовка до них починається з самого народження. Досяжні статуси потребують, як мінімум, особливих якостей, проте не обов’язково, зводяться до них. Вони відкриті для заповнення індивідами, на основі конкуренції та особистих зусиль. Референтами приписаного статусу є: стать, вік, сімейні відносини (простіша форма яких – відносини матері та дитини). Доповнює ці референти класова ознака, де статуси передаються у спадок (вихідцю із народу не можна займати статуси аристократів, як і аристократу не дозволено займати статус простолюдини; феодальна Європа – чудовий приклад).
Досяжні статуси, багато із них, призначені сприяти соціально схваленій поведінці або ж надають шанс індивідам піднестись над повсякденністю. Деякі із них не стільки функціонально важливі для суспільства, скільки надають можливість користуватись публічною повагою. Приписані ж статуси пов’язані більше з повсякденною та рутинною діяльністю. На досяжні статуси суспільство встановлює обмеження конкуренції по їх досягненню. Це виливається різними втратами для суспільства (втрачаються таланти). Якщо соціальна система узгоджена з культурою груп і зі всіма елементами життєдіяльності груп, то вона здатна обійтись без рідкісних талантів. Але, якщо виникають неузгодженості, суспільство визнає та використовує подібні таланти. Ось чому в періоди змін в суспільстві зростає кількість досяжних статусів. Імовірно, що добре відрегульоване суспільство характеризується явним переважанням приписаних статусів над досяжними.
69. Типологія пристосування в суспільстві за роботою р.Мертона „Соціальна теорія і соціальна структура”
Серед багатоманіття соціальної та культурної структур є два особливо важливих елементи:
визначені культурою цілі, наміри та інтереси, які виступають законними для всього суспільства чи для окремих його шарів;
способи досягнення цих цілей, які є прийнятними для даної культури.
Кожна соціальна група завжди пов’язує свої культурні цілі та способи їх досягнення з існуючими моральними та поведінковими нормами. Останні не завжди співпадають з нормами технічності або ефективності.
Культурні цілі та інституціоналізовані норми, які сумісно створюють пануючі зразки поведінки, зовсім не знаходяться один з одним в незмінних відношеннях. Культурне акцентування певних цілей змінюється незалежно від степіню акцентування інституціоналізованих норм. Рівновага між цими двома факторами соціальної структури підтримується до тих пір, поки існує велика задоволеність індивідів і досягнутими цілями, і інституціоналізованими способами їх досягнення.
Девіантна поведінка („отклоняющееся поведение”), з соціологічної т.з., - симптом неузгодженості між культурно приписаними устремліннями та соціально структурованими засобами їх реалізації.
Р.Мертон розглядає 5 типів пристосування до протиріч культурної та соціальної структур. Ці типи не є типами особистості. Індивіди можуть переходити від одного типу пристосування до іншого по мірі того, як вони включаються в різні види діяльності. Ці типи відносяться до рольової поведінки в специфічних ситуаціях, а не до особистості. Головний критерій розрізнення типів пристосування – економічна діяльність.
Форми пристосування |
Приписані культурою цілі |
Інституціоналізовані засоби |
Конформність |
+ |
+ |
Інновації |
+ |
- |
Ритуалізм |
- |
+ |
Ретритизм |
- |
- |
Мятеж |
+- |
+- |
Конформність
Чим більша степінь стабільності суспільства, тим поширеніший цей тип пристосування – відповідність і культурним цілям, і інституціоналізованих засобам їх досягнення.
Інновації
Тип, коли дуже акцентовані пропоновані цілі без відповідного засвоєння інституціональних норм. Найбільш ефективні з технічної т.з. засоби, законні чи ні, переважають над інституціоналізрваними. У випадку подальшого послаблення інституціональних способів поведінки суспільство стає нестабільним, і в ньому розвивається явище аномії. Сучасна американська культура є близькою до даного полярного типу. „Американська мрія” – досягнення грошового успіху, що постійно зростав би. Ця ціль-успіх постійно підтримується приписами та правилами, що дозволяють і навіть зобов’язують до досягнення грошового успіху. Престижні представники суспільства, сім’я, школа, робота посилюють акцентування цілей культури.
Найбільш цьому типу відхилення піддаються нижчі соціальні страти, оскільки не мають достатнього доступу до загальновизнаних та законних способів досягнення приписаних культурою цілей. Тому тут вищий рівень девіантної поведінки. Там, де до кожної страти висуваються свої цілі, які можуть бути досягнуті наявними в них інституціональними засобами, рівень девіантної поведінки не обов’язково буде високим (наприклад, в кастовій соціальній структурі). Обмеження соціальної структури не завжди усвідомлюється індивідами, і неуспіх може пояснюватись містичними елементами (напр., фортуною).
Ритуалізм
Передбачає залишення чи зниження високих культурних цілей та швидку соціальну мобільність там, де ці устремління можуть бути задоволені. Майже безумовне дотримання інституціональних норм. Цей тип пристосування не є соціальною проблемою, проте є відхиленням, оскільки відбувається відхід від загальноприйнятих цілей. Він наявний в суспільствах, в яких соціальний статус індивідів визначається їх досягненнями. Неперервна конкурентна боротьба викликає страх за свій статус, якого можна позбутись шляхом дії в чітких законних межах, шляхом зменшення бажань. Цей тип пристосування поширений серед американців нижчого класу. Схильність до нього формується в процесі соціалізації.
Ретритизм
Відторгнення культурних цілей та інституціональних засобів. Представники цього типу є „чужаками” в суспільстві. Це люди, які страждають психозами, це бомжі („бродяги”), хронічні алкоголіки та наркомани; це також ті, які нічого не досягаючи продовжують шукати винагород, не засмучуючись в разі невдач. Причина цьому – конфлікт: постійні невдачі у досягненні поставлених цілей законними інституц.засобами і нездатність застосування незаконних засобів. Таким чином, індивід викидається із конкурентної боротьби. Це скоріш індивідуальний тип пристосування, ніж колективний.
Мятеж
Цей тип передбачає спочатку прийняття цілей і засобів, але потім їх повну заміну. Це повна переоцінка цінностей. Організований мятеж може супроводжуватись наявністю великої кількості незадоволених посиленням дезорганізації суспільства. Мятеж виникає, коли існуюча система є перепоною на шляху досягнення цілей, визнаних законними. Тут створюється міф з метою вплинути на незадоволених таким чином, щоб прилучити їх до мятежного пристосування.