66.Співідношення соціального номіналізму та реалізму в розуміння суспільства за роботою п.Сорокіна «Явище взаємодії як колективна єдність».

В своїй роботі «Явище взаємодії як колективна єдність» Сорокін приходить до висновку, що явище взаємодії представляє колективну єдність, але постає питання про реальність цієї колективної єдності - чи є колективна єдність або суспільство реально існуючими, чи реально дані тільки індивіди?

Основні відповіді на це питання виявляються у двох принципах. Перший – соціологічний реалізм, другий - соціологічний номіналізм.Соціальний або соціологічний реалізм затверджує, що суспільство є реальність особливого роду відмінна й навіть незалежна від реальності складових його індивідів. Такої позиції дотримувалися Э. Дюркгейма, представники органічної школи, Гумплович, Позада, Де-Роберти, Эспинас та ін.Соціологічний номіналізм, на противагу соціологічному реалізму, затверджує - єдино реальні індивіди, що становлять суспільство, немає суспільства як реальності. Найбільш яскравим представником його останнім часом був Г. Тард.

Сорокін запитує, яке із цих двох напрямків ми повинні визнати вірним?

Для того щоб й відповісти на нього необхідно з’ясувати термін "реальність". Адже все із соціологічного реалізму й номіналізму, в значній мірі засноване саме на двозначності й неоднаковому розумінні терміна "реалізм" і його похідних.Чи праві реалісти, говорячи, що реальність існує незалежно й поза складовими його індивідів?- Ні, говорить Сорокін, адже ніяка конкретна річ не може існувати поза і незалежно від її елементів. Тобто віднявши у суспільства його елементи - індивідів і суспільство зникне. Тому реалісти, що затверджують, подібно Дюркгейму й іншим, що суспільний факт може мати своє власне існування, незалежне від індивідів і поза їх що перебуває. Але Сорокін задає інше запитання - чи праві реалісти, затверджуючи, що є колективна душа, або колективна свідомість, що має своє власне буття, незалежне від свідомості й душі складове суспільство індивідів?

Якщо буквально зрозуміти такі твердження, то відповідь знов-таки може бути тільки негативним. Правда, вираження "душу суспільства", «душу народу». фігурують постійно. Але чи значить це, що є якесь "свідомість суспільства" або "душу суспільства", незалежні від свідомості складове суспільство індивідів або маючи своє власне існування поза існуванням індивідуальних душ?"Соціальна свідомість зникне як психічне переживання, як суб'єктивний факт. Чи прийнятні тези соціологічного номіналізму, узяті знов-таки в буквальному значенні? Чи можемо ми підтримувати положення, що суспільство або колективна єдність як сукупність взаємодіючих індивідів дорівнює простійній сумі індивідів? Чи можна погодитися з Тардом, що в суспільстві немає нічого, що не існувало б в індивідах?Дорівнює чи суспільство як сукупність взаємодіючих індивідів простій сумі останніх. Це все залежить від змісту, що надає "сума індивідів"Адже якщо під сумою індивідів розуміють індивіди взаємодіючі, тоді сума їхній дорівнює суспільству або колективній єдності, тому що сума взаємодіючих індивідів сама становить "суспільство.

Загальний висновок із усього сказаного про соціологічний реалізм і номіналізм робить Сорокін такий, що ні те, ні інше із цих двох напрямків не є вірним. Адже суспільство або колективна єдність як сукупність взаємодіючих людей, існує відмінно від простої суми невзаємодіючих індивідів.

Отже, у якості синтезуючі протилежні підходи П. Сорокін обґрунтовує положення про суспільство як сукупності взаємодіючих індивідів. Доречі само по собі це положення не нове, воно було сформульовано як одне із ключових засновником формальної соціології Г. Зімелем, а до нього Тенісом у його фундаментальній роботі "Спільність і суспільство" Втім, задовго до них обох, Маркс писав: суспільство - продукт взаємодії людей.