11. Поняття трасології. Її структура та завдання

Отже, трасологія - це криміналістичне вчення про сліди (якщо її розглядати як розділ окремої теорії дослідження за Р. С. Бєлкіним, М. В. Салтевським, Ю. П. Голдованським та ін.).

Окрім того, ми знаємо, що трасологією іменують одну з галу-зей криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності й ме-ханізм виникнення різноманітних видів матеріальних слідів, а також розробляє способи і засоби їх збирання й дослідження з метою розкриття, розслідування і попередження злочинів (за ІО. Г. Коруховим, О. Р. Російською та ін.).

Систему трасології утворюють:

• вчення про сліди і слідоутворення;

• вчення про дослідження слідів-відбитків; слідів-предметів; слідів-речовип;

• способи і методи виявлення, фіксації та вилучення слідів;

• вчення про дослідження речовин як трасологічних слідів злочину.

Вчення про дослідження предметів як трасологічних слідів злочину:

- питання щодо визначення стану окремих предметів;

- питання щодо встановлення належності частин до єдиного цілого;

- питання щодо встановлення джерела походження (партії, групи) за слідами виробничих механізмів.

Оскільки в слідах об'єктивно відображаються характер дій злочинця, особливості його особистості та обставин вчинення злочину,- вивчення слідів уможливлює реконструкцію механізму злочину і, зокрема:

- способи його вчинення й приховання наслідків;

- обстановки (час, місце, засоби тощо);

- мотивів і цілей вчинення злочину;

- особливостей особи злочинця.

Отримана інформація може мати доказове значення або ви-користовуватися слідчим чи дізнавачем для конструювання версій, планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Діагностичних:

- установлення механізму умов слідоутворення;

- встановлення зв'язку слідів із минулою подією;

- встановлення різноманітних властивостей та ознак об'єкта, що залишив слід, зокрема анатомо-фізіологічних особливостей (ознак) особи: статі, віку, зросту, ходи, професійних навичок тощо;

- з'ясування обставин, за яких було залишено слід, зокрема, обставин вчинення злочину або тих, що цьому сприяли.

Ідентифікаційних:

- ідентифікація осіб і предметів за їх слідами;

- встановлення групової (видової) належності об'єктів (коли ідентифікація неможлива), наприклад: типу інструменту, виду і марки автомобіля тощо.

12. Поняття слідів злочину у криміналістиці, їх класифікація

Сліди злочину - це будь-які зміни навколишнього, пов'язаного з учиненням злочину, середовища, у вигляді утворених матеріальних та ідеальних відображень цієї події.

У криміналістиці розрізняють:

• матеріальні сліди злочину;

• ідеальні (нематеріальні) сліди злочину.

Трасологія, як підмножина криміналістичного слідознав-ства, вивчає сліди у вузькому значенні. Під ними розуміють матеріально відображені площини чи об'ємні стійкі просторові утворення, які відображають морфологічні чи конформні (що реагують на зміни) особливості зовнішності взаємодіючих під час злочинних діянь об'єктів або виражають механізм перебігу конкретного слідоутворювального процесу.

Виходячи з цього можна резюмувати, що сліди у вузькому, себто трасологічному, значенні можна поділити на три великі групи:

- сліди-відбитки;

- сліди-предмети;

- сліди-речовини.

Нематеріальні (ідеальні) сліди злочину можуть поділятися за предметом інформації (про які об'єкти відомо людині):

- інформація про людей;

- образи про речі;

- образи про події;

- інформація про способи дії людини тощо. Нематеріальні сліди за рецепторами сприйняття ідеальної

інформації, згодом відображеної у пам'яті, можна поділяти на сприйняті:

- зором;

- слухом;

- нюхом;

- на смак;

- на дотик.

За характером формування слідів пам'яті нематеріальні сліди можна класифікувати як:

- інформацію від осіб, які безпосередньо сприймали подію злочину (очевидці, виконавці, жертви);

- інформацію від осіб, які опосередковано сприймають подію злочину (свідки - неочевидці, поняті, фахівці);

- інформацію сторонніх осіб, які не мають стосунку до події розслідуваного злочину, але мають іншу інформацію (знання -професійні, експериментальні: спеціалісти, експерти, ревізори, консультанти тощо).

Матеріальні сліди людини можна поділяти за об'єктом і предметом відображення на: сліди відображення:

- зовнішності;

- шкірного покриву;

- рук, ніг;

- нігтів;

- зубів;

- звуку голосу;

- навичок: письма, ходи, способів дії; сліди-речовини на дві групи:

- перша група: речовини-частки (крові, волосся, нігтів, шкіри, кісток, сперми тощо);

- друга група: речовини-виділення (потожирові, слини, запаху, сечі, калу, піхвової рідини, виділень з носа, блювотні маси).

За об'єктом слідоутворення трасологічні сліди поділяються на:

- гомологічні - сліди людини;

- механічні - сліди зламу, транспортну, механізмів;

- балістичні - сліди зброї;

- сліди тварин.

Гомологічні сліди людини за названим критерієм поділяються, своєю чергою, па:

- механогомічні (комплексні сліди, що відображають влас-тивості тіла людини, її одягу, взуття тощо);

- біологічні (слина, кров, сперма, піт, сеча тощо). Своєю чергою, механогомічні ще можна поділяти на:

- гомеоскопічні, що відображають ознаки у слідах людини, за якими її можна ідентифікувати або діагностувати (сліди рук, ніг, зубів, нігтів тощо);

- механогомеоскопічні - сліди взуття, одягу, протез тощо. Механічні трасологічні сліди поділяються на:

- механоскогйчні (сліди зламу та інструментів, метальної, холодної, пневматичної зброї, виробничих механізмів);

- транспортноскопічні (сліди транспортних засобів). Балістичні - сліди на кулях та гільзах; сліди на перешкодах

від дії кулі.

Сліди тварин - сліди зубів, копит, підков тварин тощо.

За зв'язком механічного стану об'єктів з виникаючими слі-дами сліди-відбитки поділяють на:

- статичні сліди, що виникають внаслідок впливу на слідо-сприймальний об'єкт у перпендикулярному напрямі, коли кожна цятка поверхні, рельєфу слідоутворювального об'єкта зали-шає своє точне зображення на слідосприймальному об'єкті

(сліди тиснення, удару, ходи, бігу, кочення, циліндричного предмета).

Статичний слід утворюється контактно, в момент контакту, один відносно одного не переміщаються, через що сліди найбільш точно відображають зовнішню будову слідоутворю-вального об'єкта;

- динамічні сліди утворюються у випадках, коли слідоутво-рювальний об'єкт рухається паралельно чи під будь-яким кутом окрім прямого (щодо слідосприймального по поверхні, коли кожна цятка поверхні залишає слід у вигляді траси (лінії).

Підвищені частини рельєфу утворюють заглиблення (борозни), а від западин на слідоутворювальному об'єкті на слідо-сприймальному залишаються виступи (валики).

Це - сліди ковзання, розрубу, розпилу, свердління, юза, гальмування тощо);

- комплексні (змішані, статико-динамічні, комбіновані -в літературі їх називають по-різному).

Наприклад, відбиток ніг людини під час швидкого бігу чи ходи; сліди віджиму, тобто коли лом спершу вбито у щілину, а потім ним розсувають дверні полотна тощо.

За мірою (величиною) відображеного рельєфу, або по-іншо-му: за характером (ступенем) змін у слідосприймальному об'єкті:

- об'ємні - утворюються внаслідок значної зміни слідоспри-ймального об'єкта в об'ємні (принцип залишкової деформації).

їх можна вимірювати за трьома параметрами: довжиною, шириною, глибиною (висотою).

Виникають від втиснення слідоутворювального об'єкта у слідосприймальну поверхню, яка деформується через форму-вання або перерозподіл.

Відображаються не тільки поверхня, а й бокові стінки об'єкта (грані).

У такому сліді повніше передаються загальні та окремі ознаки, форма, розміри й деталі рельєфу слідоутворювального об'єкта;

- поверхневі - залишаються тоді, коли обидва об'єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердістю наближено рівні. Деформації не відбувається.

Відтиск утворюється лише у поверхневому шарі слідоспри-ймального об'єкта за рахунок адгезійних процесів.

Слід вимірюється лише за шириною та довжиною.

Виникають тільки площинні сліди, наприклад, слід взуття на лінолеумі, пальців на склі, автомобільного протектора на асфальті тощо.

За характером змін поверхневого шару площини слідо-сприймального об'єкта:

- сліди нашарування - утворюються під час відокремлення частинок від поверхні слідоутворювального об'єкта (або речо-вини, що його покриває) та нашарування їх на слідосприймаль-ний (потожировий слід папілярного візерунка на склі);

- сліди-відшарування - утворюються внаслідок відокремлення частинок від поверхні слідосприймального об'єкта (чи речовини, що його покриває) і нашарування їх на слідоутворю-вальиий або знищення частинок взагалі (слід ковзання ломика па поверхні сейфа, покритого масляною фарбою; сліди пальців на свіжофарбованій поверхні тощо).

За ступенем можливості візуального сприйняття сліду:

- видимі - ті, що легко проглядаються простим оком і вияв-ляються без спеціальних пристосувань;

- невидимі, яких не можна побачити не тільки візуально, а й за допомоги оптичних засобів (лупа, мікроскоп - на шорсткій поверхні - напір, картон, фанера, стругане дерево, пофарбовані стіни тощо);

- слабовидимі - спостерігаються за певних умов (на просвіт за бокового освітлення або під косопадаючим світлом на полі-рованій поверхні, на нікельованому металі).

За кольором чи забарвленістю:

- кольорові та безкольорові;

- забарвлені та безбарвні.

За видом та формою відображення ознак у сліді:

- лінійні (видовжені за формою) і вузькоканальні;

- площинні та заглиблені (надповерхневі);

- позитивні та обернені (негативні).

За розмірами:

- мікросліди;

- макросліди.

За кількістю:

- одинарні;

- множинні ^системні чи безсистемні).

Залежно від характеру слідосприймальної поверхні:

- слід на твердій чи м'якій поверхні;

- слід на глянцевій чи шерехатій поверхні;

- слід на фарбованій чи безкольоровій поверхні тощо.

За видом енергії, що використовується у слідоутворенні:

- сліди механіко-фізичного впливу;

- сліди біологічного вітливу;

- сліди хімічного впливу;

- сліди термічного впливу;

- сліди радіаційного впливу.