27. Методика криміналістичного дослідження письмової мови та почерку

При підготовці матеріалів для судово-почеркознавчої експертизи головним завданням слідчого є надати у розпо рядження експерта доброякісні порівняльні зразки. У разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення чи відібрання зразків почерку, необхідних для по рівняльного дослідження. Про відібрання зразків склада ється протокол (ст. 199 КПК).

Зразки для експертного дослідження поділяються на експериментальні (спеціально отримані для цілей даної конкретної експертизи) та вільні (створені або отримані поза зв'язком із розслідуваною кримінальною справою, як правило, до її порушення). Інколи можуть використовува тись умовно-вільні зразки почерку, тобто такі, що викона ні після порушення кримінальної справи, але без зв'язку з експертизою.

Основні вимоги щодо вільних зразків почерку: досто вірність (безсумнівність) походження; відповідність до сліджуваному документу (близькі за часом виконання, формою і змістом, виконані аналогічним письмовим при ладдям та ін.), достатність зразків за кількістю. Експери ментальні зразки отримують тоді, коли відсутні вільні зразки або вони недостатні за обсягом і якістю. Експери ментальні зразки почерку, підписів, цифрових записів по винні відповідати досліджуваному документу за матеріа-лом письма, письмовим приладдям і бути надані у достат ній кількості.

Експериментальні зразки відбираються під диктовку чи шляхом самостійного написання підозрюваним (обвину ваченим) за пропозицією слідчого або судді і обов'язково у їхній присутності. При цьому використовується текст до сліджуваного документа або складається спеціальний текст з використанням окремих слів, їх поєднань чи цифр з дос ліджуваного.

При необхідності дослідити рукописний текст експер ту надають: 1) вільні зразки письма підозрюваного (обви нуваченого) на 8—10 аркушах; 2) експериментальні зразки — на 5—10 аркушах. Вільні та експериментальні зраз ки засвідчуються слідчим або суддею.

Для вирішення питання, чи виконано підпис певною особою, необхідні такі зразки: вільні та експериментальні зразки підпису особи, від імені якої виконано досліджува ний підпис; вільні зразки підозрюваного у вигляді текстів; вільні зразки підписів підозрюваної особи; експеримен тальні зразки, виконані у вигляді написів прізвища особи, від імені якої зроблено підпис.

Експериментальні зразки підписів отримують на кіль кох аркушах паперу через деякі проміжки часу. При при значенні експертизи підписів рекомендується експерту надавати: вільні та експериментальні зразки почерку на 8—10 аркушах; по 10—15 вільних і 20—ЗО експеримен тальних зразків підписів особи. Експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах паперу (по 5—6 підпи сів на кожному аркуші) або на таких самих бланках, що й досліджуваний документ.

Почеркознавча експертиза призначається за мотиво ваною постановою (ухвалою) слідчого або судді (суду), де вказуються об'єкти, які мають бути досліджені.

§ 4. Методика судово-почеркознавчої експертизи

Судово-почеркознавча, експертиза — судова експер тиза, основним завданням якої є ідентифікація виконавця рукопису тексту, цифрових записів або підпису. Така екс пертиза вирішує також деякі неідентифікаційні завдання, а саме: встановлення факту виконання рукопису в незвич них умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисне зміненим почерком із підробкою (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної вікової групи.

Типові питання, які вирішуються експертизою, такі: чи виконаний рукопис певною особою; чи виконані кілька рукописів однією особою; чи виконаний рукопис навмисне зміненим почерком; чи виконаний рукопис у незвичних умовах; чи перебувала особа, яка виконала рукопис, в не звичайному стані; чи володіє особа, яка виконала рукопис, навичками письма спеціальними шрифтами; особою якої статі виконаний рукопис; до якої вікової групи належить виконавець рукопису.

Методика судово-почеркознавчої експертизи перед бачає чотири стадії дослідження:

1) попереднє ознайомлення з матеріалами (вивчення матеріалів кримінальної справи, ознайомлення з докумен тами — речовими доказами і зразками, з питаннями, які поставлені перед експертом, та ін.);

2) роздільне дослідження (здійснюється роздільне вивчення документа — речового доказу та зразків для по рівняльного дослідження; провадиться виявлення загаль них і окремих ознак письма і почерку);

3) порівняльне дослідження (виявлені ознаки зіставля ються; результати порівняння заносяться до спеціальних таблиць — розробки);

4) оцінка наслідків і формулювання висновків (оціню ється індивідуальна сукупність виявлених ознак; експерт робить висновок про наявність або відсутність індивіду альної тотожності).

Існують певні особливості дослідження почерку, що зазнав навмисних змін. Найбільш поширеними видами нав мисного змінення почерку є скорописне маскування (на вмисна зміна зовнішнього вигляду почерку); наслідування друкованого почерку (той, хто пише обирає для себе новий вид письма, яким він звичайно не користується); зміна особою пишучої руки (виконання письма лівою рукою);

імітація чужого почерку (наслідування почерку іншої осо би); наслідування шкільних прописів; наслідування недо статньо виробленого почерку. Так, ознаками зміни особою пишучої руки є розлад координації рухів, нестійкий на хил, нерівномірність розташування літер відносно горизон тального рядка, ознаки «дзеркальності» окремих елемен тів, розмір і розставляння літер, злами овальних та верти кальних штрихів тощо.

Під час дослідження експерт має виявити ознаки, які виникли внаслідок навмисного спотворення почерку. Вста новлюються стійкі ознаки і їх достатність для ідентифіка ції особи, що писала.