28. Поняття та значення криміналістичної габітології і її значення для розслідування злочинів

Габітологія - галузь криміналістичної техніки, що вивчає за-кономірності закріплення зовнішності людини в різних відоб-раженнях і розробляє техніко-криміналістичні засоби і методи (способи) збирання, використання інформації про зовнішні ознаки і властивості людини з метою розкриття й розслідування злочинів.

Отже, криміналістична габітологія як розділ криміналістики охоплює:

• власне габітологію - вчення про зовнішність та її елементи;

• дактилоскопію;

• дентоскопію;

• криміналістичну дермоскопію;

• криміналістичну генотипоскопію.

29. Поняття і криміналістичне дослідження зовнішніх ознак і властивостей людини

Зупинимось на дослідженні питань, пов'язаних із власне га-бітологією, а на завершення розгляньмо деякі аспекти криміна-лістичної генітоскопії (з дакто-, денто-, дермоскопією ми вже ознайомилися, коли вивчали питання з теми судової трасології). Передумовами застосування габітології у криміналістиці є: - неповторність (індивідуальність) прикметної зовнішності кожної людини, відмінність її зовнішності від зовнішності інших людей, що обумовлюється її складністю, великою кількістю ознак, їх варіантністю; навіть якщо розглядати тільки риси обличчя, можна нарахувати не менше 100 видів ознак щодо різних його частин (елементів);

- відносна стійкість ознак зовнішності та властивостей (тобто відносна їх незмінність у межах певного часу), оскільки численні анатомічні ознаки безпосередньо залежать від кістко-во-хрящової структури тіла; форма голови, контури обличчя, висота, ширина, розташування й контури чола, ступінь виразності надбрівних дуг та багато інших ознак обличчя обумовлюються будовою черепа людини;

- відносна незалежність одних ознак людини від інших її ознак і властивостей (велике підборіддя за відносно невеликих розмірів носа, черепа, чола тощо);

- визначеність ознак - ознаки закономірно відображають зовнішність людини;

- адекватність ознак - вони завжди є реальним відображенням дійсного виразу зовнішності;

- повнота інформації від ознак і властивостей зовнішності -інформація ця достатня для певного криміналістичного завдання відображення прикметних ознак (прикмет) і властивостей;

- здатність зовнішності фіксуватись у різних відображеннях, як у матеріальних, так і в ідеальних, тобто в пам'яті.

Зміни ознак та властивостей зовнішності та її елементів від-буваються як під дією постійно впливаючих закономірностей розвитку і старіння людського організму, так і під впливом різ-номанітних відносно стійких процесів (захворювань, взаємодії організму зі шкідливими умовами навколишнього середовища).

Інколи зовнішність змінюють навмисно або це пов'язано із впливом випадкових фізичних травм.

Зміни можуть бути відворотними й невідворотними; їх наяв-ність треба обов'язково враховувати у процесі ототожнення лю-дей за ознаками та властивостями зовнішності цих осіб.

(Засобами) джерелами встановлення особи за її зовнішністю можуть виступати:

• уявні образи про зовнішність особи, яка повинна бути впі-знана, зафіксовані в пам'яті інших осіб (наприклад, потерпілого, рідних безвісти зниклої особи);

• фотографії розшукуваних осіб, кіно-, відеоматеріали та інші документи (медичні, спортивні, кадрові, архівні, спецреєст-раційні тощо);

• речові докази - сліди, що відображають зовнішню будову частин тіла людини (рук, ніг, губ тощо), а подеколи і одяг лю-дини;

• тілесні залишки людини (труп, череп, скелет тощо).

Відомості про зовнішність особи використовують, як уже згадувалося, для розкриття й розслідування злочинів, зокрема у вирішенні таких завдань:

- розшуку невстановлених осіб, що зникли з місця нероз-критого злочину, коли є інформація про їхню зовнішність (принаймні про деякі елементи зовнішності);

- розшуку обвинувачених, що переховуються від слідства або суду, чи тих, що втекли з місць позбавлення волі;

- розшуку безвісти зниклих;

- ідентифікації живих осіб і померлих (загиблих) громадян тощо. Ці завдання вирішуються проведенням оиеративно-розшу-

кових заходів, слідчих дій, веденням криміналістичних обліків, проведенням відповідних різновидів криміналістичних експертиз чи інших спеціальних досліджень.

Усе це обумовлює різний порядок і доказове значення ре-зультатів застосування даних про зовнішність людини.

Суб'єктами застосування інформації про зовнішність особи є:

- слідчі - під час виконання слідчих дій (пред'явлення для впі-знання, відтворення обстановки та обставин події, допитів тощо);

- оперативні працівники, працівники патрульно-иостової служби - під час розшуку осіб за описаними ознаками або за фотографією;

- свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, які залучаються до слідчих дій, наприклад, до пред'явлення для впізнання живих осіб або за фотографіями тощо;

- експерти або спеціалісти - під час проведення досліджень та експертиз за фотозображеннями і виготовлення суб'єктивних портретів (про що мова йтиме нижче).