- •1. Поняття і структура криміналістики та загальна характеристика її складових
- •2. Поняття та загальна характеристика методів криміналістики
- •3. Криміналістика в системі юридичних наук
- •5. Поняття та види криміналістичної ідентифікації
- •6. Об’єкти та суб’єкти ідентифікації
- •7. Етапи ідентифікаційного дослідження
- •8. Поняття криміналістичної діагностики
- •9. Структура криміналістичної техніки як складової криміналістики
- •10. Сучасна класифікація техніко-криміналістичних засобів криміналістики і методи їх використання
- •11. Поняття трасології. Її структура та завдання
- •12. Поняття слідів злочину у криміналістиці, їх класифікація
- •13. Загальні правила виявлення, фіксації і вилучення слідів злочину та їх процес.Значення
- •14. Криміналістичне дослідження слідів пальців рук
- •15. Види слідів ніг та їх значення у розслідуванні злочинів
- •16. Поняття та елементи доріжки слідів ніг та їх криміналістичне значення
- •17. Види слідів знарядь зламу та інструментів. Особливості їх виявлення та фіксації
- •18. Види слідів транспортних засобів. Особливості їх виявлення та фіксації
- •19. Поняття та структура криміналістичного броєзнавства
- •20. Криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів та слідів пострілу на місці події
- •21. Техніко-криміналістичне дослідження документів
- •22. Поняття, види та способи підробки документів
- •23. Встановлення ознак підробки печаток та штампів в документах
- •24. Техніко-криміналістична експертиза документів та її можливості
- •25. Письмова мова як об’єкт криміналістичного дослідження
- •26. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження
- •27. Методика криміналістичного дослідження письмової мови та почерку
- •§ 4. Методика судово-почеркознавчої експертизи
- •§ 5. Особливості авторознавчого дослідження
- •28. Поняття та значення криміналістичної габітології і її значення для розслідування злочинів
- •29. Поняття і криміналістичне дослідження зовнішніх ознак і властивостей людини
- •30. Ідентифікація особи за ознаками зовнішності
- •31. Поняття та види криміналістичних обліків
§ 5. Особливості авторознавчого дослідження
Новим напрямом розвитку криміналістичної техніки є судове авторознавство, яке базується на наукових заса дах щодо встановлення автора тексту за допомогою даних лінгвистики (фразеології, граматики та ін.). Такі дослід ження проводяться на підставі призначення авторознавчої експертизи.
Авторознавча експертиза — це різновид криміналіс тичної експертизи, під час якої досліджується текст доку ментів (рукописних, друкарських, поліграфічних та ін.) для встановлення його автора. При цьому вирішуються питання ідентифікаційного та діагностичного характеру. Основним завданням авторознавчої експертизи є іденти фікація автора тексту. Даною експертизою можуть також встановлюватися (найчастіше в імовірній формі) деякі со ціально-біографічні риси автора тексту (його рідна мова, рі вень освіти, володіння науковим, діловим або іншим функ ціональним стилем мови).
Типовими питаннями, що вирішує авторознавча екс пертиза, є такі: чи є певна особа автором даного тексту; чи є певна особа автором декількох різних текстів; чи є у тек сті ознаки, які свідчать про соціально-біографічні риси йо го автора і які саме. Вирішення питань, поставлених перед авторознавчою експертизою, можливе, як правило, лише за наявності відносно великого тексту (не менш ніж 500 слів).
Методами авторознавчого дослідження є: 1) лінгвісти чні; 2) психолінгвістичні; 3) соціолінгвістичні; 4) логіко-психологічні; 5) математичні та ін. Об'єктами дослідження є письмова мова та мовні навички (загальні — лексико-фразеологічні, синтаксичні, стилістичні, орфографічні, пунк туаційні, а також окремі — використання певних мовних засобів, мовні помилки тощо).
При підготовці матеріалів для проведення авторознав чої експертизи слідчий (суддя) повинен зібрати вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки. Вільні зразки повинні відповідати досліджуваному тексту за мовою, а також, по можливості, за часом виконання, характером до кумента, іншими суттєвими обставинами, які могли впли нути на формування ознак письмової мови. Вільні зразки повинні надаватись не менш ніж як на 25 аркушах. Умов но-вільні зразки надаються як доповнення до вільних, осо бливо якщо останні не вдалося зібрати в достатньому об сязі. Експериментальні зразки повинні бути виконані мо вою документа, що досліджується. Спочатку особі, яка ідентифікується, пропонують написати текст на вільно об рану нею тему, але аналогічну досліджуваному за своїм функціональним призначенням (скарга, особистий чи служ бовий лист тощо). Після цього відбираються зразки, ана логічні досліджуваному не тільки за своїм функціональ ним призначенням, а й за темою. Мінімальний обсяг кож ного зразка — 500 слів. Якщо текст зразка виявився мен шим, ніж мінімальний, слід відібрати зразки на інші вільні теми. Бажаний загальний обсяг експериментальних зраз ків 25—ЗО сторінок тексту. До постанови (ухвали) про при значення експертизи бажано додавати соціально-біогра фічну характеристику гаданого автора.
Методика експертного авторознавчого дослідження скла дається з чотирьох стадій: попереднє дослідження; роз дільне дослідження; порівняльне дослідження; оцінка ре зультатів і формулювання висновків.