5. Поняття та види криміналістичної ідентифікації

Криміналістична ідентифікація - процес порівняльного дослідження об'єктів, пов'язаних із подією, що розслідується, для вирішення питання щодо їхньої тотожності. (Наприклад, ідентифікувати особу за почерком, слідами рук, ніг; знаряддя зламу - за слідами цього знаряддя на перешкоді; транспортний засіб - за його слідами, залишеними від протектора шин коліс; зброю - за слідами на гільзах, кулях або на перешкоді тощо).

Перед тим як назвати види криміналістичної ідентифікації, тобто навести її класифікацію (а щодо цього питання, як і щодо багатьох інших, серед криміналістів немає загальноприйнятої позиції) потрібно зазначити, що ідентифікацію можна класифі-кувати з двох позицій:

• як вид діяльності;

• як загальнонауковий метод.

Враховуючи, що метод є складовим елементом і важливим інструментарієм процесу (процедури) криміналістичної іденти-фікації (під якою, нагадаємо, розуміють спеціальні дослідження тотожності конкретного об'єкта за його відображеннями), до-цільно навести спільну (змішану) класифікацію ідентифікації за різноманітними рубриками.

Ідентифікацію як загальнонауковий метод у криміналістиці прийнято поділяти:

За рівнем досягнутої індивідуальності на:

- родову;

- видову;

- групову;

- індивідуальну (або власне криміналістичну).

За природою ідентифікувальних об'єктів на:

- загальну;

- знакову.

За способом відображення ідентифікаційної інформації на:

- ідентифікацію цілісних структур;

- ідентифікацію розділеного цілого;

- ідентифікацію джерела пошкодження.

Залежно від форм відображення матеріальних об'єктів під час їхньої взаємодії (а таких форм дві) на:

- матеріально фіксовану, коли ознаки відображеного об'єкта закріплюються в матеріальних об'єктах (слідах, кресленнях, описаннях тощо);

- психофізіологічну, коли уявний образ фіксується в пам'яті конкретної людини. У цьому випадку суб'єктом ідентифікації, тобто особою, яка може здійснити ототожнення, може бути тіль-ки ця конкретна особа - свідок, потерпілий, обвинувачений (наприклад, свідок бачив злочинця, запам'ятав його зовнішність і в змозі впізнати його за уявним образом; на відміну від цього, ідентифікацію за матеріально фіксованим відображенням може виконати інша особа, наприклад, слідчий, суддя, експерт).

Криміналістичну ідентифікацію як дослідницьку діяльність поділяють на два види:

- ідентифікація за матеріально фіксованим відображенням;

- ідентифікація за ідеальними (не матеріальними) слідами відображення (уявними образами, слідами пам'яті).

6. Об’єкти та суб’єкти ідентифікації

В ідентифікації беруть участь дві групи об'єктів:

1) ті, що підлягають ідентифікації (шукані, ототожнювані, себто ідентифіковні). У цих об'єктах вивчаються властивості, притаманні їм самим.

2) ті, за допомогою яких проводиться ідентифікація (ото-тожпювальиі тобто ідентифікувальиі). У цих об'єктах вивча-ються властивості інших, відображених у них об'єктів.

Серед ідентифіковних можуть бути:

• люди (запідозрені, підозрювані, обвинувачені, свідки, по-терпілі);

• тварини (звичайно домашні тварини, сільськогосподарська худоба);

• предмети, речі (цілі, їх елементи, частини, взаємопов'язані комплекси предметів);

• населені пункти;

• ділянки місцевості, шляхів, доріг тощо;

• витвори мистецтва;

• соціальні та природні об'єкти (споруди, будови, житлові кімнати, підсобні приміщення, водойми тощо);

• інші дискретні об'єкти (себто ті, що можуть бути вирізнені з маси об'єктів за властивими лише їм кількісно-якісними про-сторово-структурними характеристиками).

Ідентифікувальними об'єктами виступають: матеріально фіксовані відображення, а саме:

- сліди рук, ніг, зубів та інших частин тіла людини, предметів, її одягу, взуття; знаряддя злочину; часточки зброї на кулях і гільзах;

- копії цих слідів у вигляді зліпків, відтисків, фотознімків;

- картотеки відбитків пальців, колекції куль та гільз, вилуче-них із місця події тощо;

- документи, в яких у письмовій формі зафіксовано результати проведеного ототожнення, приміром, печаток і штампів за їх відтиском, осіб - за почерком, друкарських машинок - за друкованим текстом тощо;

- документи, що містять інформацію криміналістичних обліків (дані реєстрації злочинців, невпізнаних трупів, безвісти зниклих);

ідеальні відображення (уявні образи, тобто сліди пам'яті, збе-режені про подію злочину свідками, потерпілими, підозрюваними, обвинуваченими, підсудними);

описи (словесні портрети - мальовані, композиційні).

Експерт. Проводить ідентифікацію тільки у процесуальній формі, результатом якої є його висновок щодо проведеної іден-тифікаційної експертизи.

Висновок про наявність або відсутність тотожності внаслідок дослідження матеріально-фіксованих відображень об'єкта має значення джерела доказу у матеріалах кримінальної справи.

Слідчий і суд (суддя). Можуть здійснювати криміналістичну ідентифікацію як у процесуальній, так і в не процесуальній формі. Наприклад, коли слідчий або суд перед початком процесуальної дії впевняються, що перед ними саме викликана ними особа,- має місце елементарний акт криміналістичної ідентифікації. Вилучення з місця обшуку шуканих речей, ознаки яких відомі слідчому з матеріалів справи,- теж не процесуальна ідентифікація.

Ідентифікація має місце і під час пред'явлення для впізнання (людей, предметів), під час якого впізнаючий ототожнює об'єкт за уявним образом. На підставі такої опосередкованої ідентифікації слідчий, суд (суддя) роблять висновки про тотожність певних об'єктів, що може виступати підставою для прийняття відповідних процесуальних рішень: про проведення допиту, арешту, вилучення предмета тощо.

Знайшовши на місці події відбиток - слід пальця із завитковим візерунком, слідчий буде враховувати це під час відібрання порівняльних зразків. І якщо в тих осіб, котрих перевіряють на предмет залишення саме ними знайденого сліду, не виявиться такого типу папілярного візерунка, то відбитки їхніх пальців слідчий не відправить на експертизу.

Деякі види ідентифікації слідчий, суддя можуть проводити па основі доказів, що вже містять відомості про ототожнення. Наприклад, висновок експерта про наявність тотожності, про-токол пред'явлення для впізнання.

Ідентифікація може проводитись і спеціалістом (не експертом).

У такому разі вона може відбуватись як у процесуальній, так і в не процесуальній формі.

Якщо спеціаліст дає усний висновок, що фіксується в прото-колі відповідної слідчої дії, до якої він залучався слідчим, то результати такої криміналістичної ідентифікації матимуть про-цесуальну форму.

Якщо висновки мають консультативний характер - то вони використовуються лише для конструювання версій, вибору тактики, організації оперативно-розшукової діяльності тощо.

Свідки, потерпілі та інші учасники процесу, що залучаються, проводять ідентифікацію наприклад, під час впізнання об'єктів, зіставлення опису ознак предмета з самим предметом у натурі.